Мистецтво бути дружиною

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

то інше.вимушений вихід на роботу, складні життєві ситуації в житті подружжя - то з розряду "і в горі і в радості"
Але прагнемо нормального статус кво, і коли всі виздоровлюють і тяжкі часи минають - чоловік знову забезпечує сім'ю.
але дискусія була не про роботу, а про жіночність.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

мені цікаі думки чоловіків, котрі при повному забезпеченні кажуть жінці йти працювати "на мус".
суто в моєму баченні, якщо сім"я забезпечена з "чоловікової кишені", то ні про яку деградацію і обтяження жінкою воза мова йти не може. чим керуються чоловіки? можливо, завидки беруть, що жінка на диані лежить, образнокажучи.
та вдома, з дітьми, з облаштуванням побуту стільки роботи і місця для "самореалізації",як на мене. звичайно, жінка може займатись улюбленою справою, хай навіть та справа приносить гроші їй якісь, але це не маю бути обов"язком дружини сидіти від дзвінка до дзвінка.
у мене 8-ми годинний робочий день, крок вліво, крок вправо - виговор роботу люблю свою дуже, цікава вона мені, море людей, постійний рух, але від щирої душі бажаю собі не бути "ТЯГЛОВОЮ КОНЯКОЮ", мати право вибору, чи сидіти за тими паперами, чи сходити з Настею на танці це все дуже широко і образно я кажу. але теж вважаю, що головою в сім"ї має бути мужчина, основний заробіток нести має він.
вважаю статтю, котру Орман дала, досить влучною, хоча, моментами і сумною

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

ага. Про втечу - це сумно, але це - правда.
а вдома з дітьми.. хто вигадав таке слово - "сидіти" в декреті? Думаю, багато молодих мам скажуть, що у них присісти часу нема.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

пішовши в декрет, вхопила мене депресія, що нікому я не потрібна, на роботі ганяв, літав, працював,а тут затишшя. Чому мені в голову не приходило, що я потрібна моїм дітям, як повітря? Плакала, що шеф мене забув, нову помічниця знайшов.
Далі мене вхопила думка, що мені майже 28,а я ніц в тому житті не досягла. Сказала про це мамі, мама одобрила мої переживання, і образно похвалила, що я нарешті задумалась над своїм існуванням. Але чому той факт, що у мене у 28 є дім, сім'я, коханий чоловік і найголовніше двоє малюків я досягненням не бачу? Явно щось з ніг на голову у моїй психіці перекрутилось.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

зміни в житті завжди складно даються. Але на те ми і жінки - ми гнучкіші. Мужчина з такими життєвими питаннями може піти в забух. А ми - випливаємо.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

1. не "в дружини" а в подружжя - різниця велика
2. не ідеал, а світ в якому ми (як мінімум я і чоловік) живемо, отакий в нас світ
3. а що якщо ... якщо "установки" правильні період вимушеного безробіття чоловіка (хоча мій фури розгружав - там все робота є), є коротким. Ні це не відображається на ставленні до чоловіка, якщо ви апріорі ставитесь до нього як до годувальника, він виправдає ваші сподівання.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

якби не було в моїй голові тих "емансипованих думок", я б була повністю щасливою жінкою. На форумі вже згадували Торсунова, він каже, що всі жіночі біди в їх жадібності. Десь там, в глибині душі бачу сенс в цих словах, хоча, можна й посперичатись.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

думаю, вони є у всіх жінок нашого покоління.
скажу за себе.
Мені ніколи зірки на голову не сипались. Виросла в такій чорній бідосі, що можливість ЗАРОБЛЯТИ для мене була мегавідкриттям. З 15 років тільки і хотіла, що заробляти, заробляти і заробляти. А коли побачила, що робота дає не лише гроші, а і визнання... На початку нашого подружнього життя я була ледь не трудоголіком.
Було складно переглянути свої погляди.
Було страшно, що вдома/в селі з дітьми/пеленками/каструлями я роблю стільки всього, а воно не оплачується (не знаю, чи добре пояснила). Було страшно робити роботу, якої ніколи не видно і яку ніколи не оцінять - хатню.
Але часи міняються.
емансиповані думки бувають часто. Бо ж не у вакуумі живу. Але внутрішній барометр швидко розставляє все на місця.

До речі, з народженням дітей дійсно багато змінюється. До Дмитрика ми з чоловіком на серйозі думали народити дитину, у 3 місяці лишити її на бабусю і працювати-вчитись далі...

---------- Додано в 09:59 ---------- Попередній допис був написаний в 09:53 ----------

Викладач правознавства на останньому курсі сказав мені: Ви змарнували рік в академі. Ваші одногрупники молодші і перспективніші. А Ви закінчуєте університет у 23. і не соромно, що у 23 Ви ще нічого не досягли?
Я посміхнулась у відповідь, і мене це не зачепило ЗОВСІМ. от тоді і пішли зміни.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Мене не зачепило...Це означає, що для мене це чужа думка, чужий досвід який ніяким чином не перетинається з моїм. Тому і роботу не розглядаю як втечу, хочу працюю, не хочу припиню і буду картини малювати))

Однозначно..В кожної сім"ї, людини свій світ.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

я зараз скажу страшну річ (ггг), найкраща мотивація це слова - бо мені так добре, і я так хочу

занавєс

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

того, що працівник з мене кращий, ніж домогосподарка. Ну, важко мені було готувати обіди з трьох страв, вечері, трохи не моє це, не ловлю я кайфу від кухні, також мало бути в хаті все стерильно, як було щось не так - дувся, ображався, а особливо, як я сяду за комп. - все, могла слухати моралі, наче школярка))
Щодо фінансів, ми ніколи не були матеріалістами, проте, цим самим нам важче економити, ми якось не звикли на грошах акцентуватися, звіряти що де скільки, чого не треба... я могла би прожити і на 1500 грн. (в нього навіть більше було), але "ужимання" призводили до напруження з його боку... Ну я не можу похвалитися наявністю сталевих нервів, прямо казала, що це його обов`язок - усувати матеріальні проблеми. В результаті все було тільки гірше і гірше. Він погоджувався, але звинувачував мене, що я його пиляю і не підтримую, як більше підтримувати - я не знала, бо методи підтримки використовувала найрізноманітніші - і натякала, і шукала з ним вакансії, і казала, що він вартий більшого, і порівнювала з колегами, і вчила з ним англійську, всього не перерахую.
Отак, форумне спілкування має свої недоліки - перечитала верхній абзац і вийшов у мене чоловік інфантильний тиран з комлексами))) Але хороших рис у нього більше) І він моя половинка, це я знаю напевне, без сумнівів)
Як я зрозуміла, що хотіла для себе чужого щастя - коли вийшла на роботу. Вдома, повторюся, я була в зоні комфорту. А зона комфорту для мене означає застій. Вихід з цієї зони завжди стресовий, але наслідки більш продуктивні для сім`ї, для мене, для чоловіка. Тепер в нас немає сварок, він допомагає у домашніх справах, малий отримує максимальну порцію любові вдень від бабусі, ввечері - від нас, а вночі він спить зі мною і з цицею))

---------- Додано в 10:19 ---------- Попередній допис був написаний в 10:12 ----------

прекрасно, що у вашому світі вони діють!) у моєму з чоловіком світі, вони б мали зворотній ефект (та і мали, якщо чесно)
Також додам як я почувалася, коли мої спроби надихнути не давали ніякого результату, лише негатив. Тоді мені здавалося, що я якась напівжінка), бо заради мене він не хоче йти на подвиги, вбивати мамонтів, розвантажувати вагони... Самооцінка і віра в свої сили, відповідно у мене прямували до нуля. Нічого доброго теж. Тепер я відчуваю повагу і підтримку від нього в усіх моїх починаннях.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Ото власне, кожному своє...
Колись я зробила експеримент і вийшла на роботу з 9 до 18, це був жах...мій чоловік мав стрес, в нього навіть припинився професійний розвиток. А в мене з"явилось почуття провини, бо я покинула найдорожчих мені людей заради невідомо чого. Після кількох иісяців того дурдому ми сіли поговорили і все розклали по-поличках, я повернулась додому і роблю те, що люблю, з вільним графіком.В чоловіка тут же настали позитивні зміни в його роботі, діти доглянуті. Висновок- моя зона комфорту, бути за чоловіком, це його мотивує найбільше.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

А насправді біда, що зараз чоловіків виховуються в традиціях, де жінка мус працювати. Себто свідомо, з народження хлопчики бачать такий світ, і думають, що так є добре. І рідко хто є інакшим. От мала я колись хлопця, дуже заможного. Ну і якось говорили ми за роль жінки, і він видав фразу, що чого це жінка не має працювати? За що я їй мушу давати гроші, най на себе заробляє...
Оцей рівний поділ праці так усіх переламав, що вже не видно, де чорне, де біле. І замкнене коло далі: мама іде працювати, дитину в садок, потім школа "закріпить" результат, та і дім дасть своє бачення картини світу.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

та не все так просто, коли у молодої сім'ї немає власного житла, і допомоги жодної, коли ціна оренди квартирки маленької без ремонту =зарплата чоловіка (і залишається, після оплати комунальних аж 100 грн), то жінка таки мусить працювати, як не крути. Бо, мотивуй чоловіка, не мотивуй, а їсти-пити-проїзд...

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

та як вам сказати, чи біда) суспільні лади в принципі з плином історії змінюються, була і полігамія, і матріархат, і патріархат. Можливо, зараз ми просто на зламі суспільних традицій...

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

ніззя таке робити ...

закон збереження енергії ніхто не відміняв

включити дівчинку дуже допомагає, от як дівчинка може мотивувати - тільки вірою і захопленням, і твердим переконанням (але в це дійсно треба вірити) що він най-най-най все може і все вийде

якщо вам неприємно моє колупання, то скажіть я не буду...

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Ну в моєї свекрухи так було, але тим не менше їй не завадило це максимально бути при дитині, іноді навіть без грошей, а як вже вийшла на роботу, далі показувати і розказувати сину, що сила і завдання жінки в іншому

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

ну чого, є інакші Маю знайомого, який мені постійно повторює, щоб я не переживала за роботу, а йшла в декрет. А чоловік хай заробляє. По доброму заздрю його жінці. Чули б ви як він розмовляє з нею і з своїми дітьми по телефону. Серйозний чоловік міняється на очах

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Та усьо змінюється, тільки раніше папрощє було якось, а зараз стільки розвелось психологів і тренінгів про те, як віднайти щастя в світі, що аж постає питання: а як же до того люди жили, і чого їм того не було треба