Мистецтво бути дружиною

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

...з одного боку це так, а з іншого - людину повністю бачиш лише тоді, коли починається спільне житя, і тоді комусь приходиться миритись...

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

дівчатка,а хто має надихати,допомагати бути опорою жінку? Ми привикли,що жінка-коваль сімейного щастя,а чоловік,хто тоді в сімїї,якщо його потрібно надихати і допомагати?

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

А потім чоловік надихне нас і допоможе нам. Він - все те,що ми йому даємо, але при цьому повинні привчати не тільки брати, але й і віддавати.Чи краще чекати і плакатись подругам в плече? І чекати від нього першого кроку щоб допоміг, чи ще щось, бо що ж то таке все я роблю, стараюсь для нього? І все то думаєш собі сама. А розмови, кроків назустріч немає.Так сімї і розвалюються.Не все так ідеально в цьому світі (і чоловіки наші в окремості), як би нам хотілося. Ідеальнішими можемо допомогти стати ми їм.Тому на те ми і беригині сімейного вогнища, щоб берегти сімю і були мудрішими.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

А ви багато таких сімей знаєте де чоловіки надихають жінок? І на що саме надихають?

Якщо мама не привчила то жінка навряд чи це зможе зробити.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Ну приймні одну - свою. Надихає розвиватись не тільки на кухні, але і читаю, щоб мати цікаву розмову, дивлюсь цікаві програми і тому маємо цікаві розмови, удосконалююсь, надихнув мене на вивчення мистецтіві фотографувати і вчить мене. Він захопюється мною, а я стараюсь тримати планку.Не ходю в халаті по хаті, прикрашаюся для нього, зустрічаю в чомусь гарному... бо хочу гарною бути для нього кращою... А він для мене.

А мені вдалося

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Ви знаєте, маю декілька знайомих сімей, де жінки просто умнічки, придертись важко. Ну ніяк вони тих чоловіків не надихають, хіба пательнею по голові їх можна надихнути і допомогти злізти з дивану. Як воно гниле, то дууууже важко його заставити щось зробити. А як зробе, то можна над тим хіба поплакати і переробити самій. Ми колись з коліжанкою наблюдали, як її чоловік прибиває москітну сітку на вікно. Я вам чесно скажу, ми зі сміху плакали.. Тут вже постає друге питання. Чи жити з таким і тягнути все самій. Друга ситуація, коли жінка забила на себе і чоловіка, нічого не робить, а тільки стогне, як їй важко. Трапляється і таке.. Я вам скажу, що було би все значно простіше, коли люди допомагають одне одному, поважають і не дорікають . Коли я бачу, що мій не має часу зробити те, що я прошу, то стараюсь зробити сама. Коли я не можу-допомагає він. Головне не нервуватись.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Якщо дружина буде з коліжанкою зі сміху плакати, коли чоловікові щось не вдається - навряд чи він схоче ту дружину надихати...

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

У вас напевно ну дууже покірний хлоп. Я можу те саме сказати і про себе, але вже так радужно і ідеально я би це не описувала. Ми всі живі люди. Коли він приходе з роботи , виснажений, то я би йому хоч за чупа капру розказувала, його навряд би це зацікавило. Він просто хоче повечеряти і відпочити деякий час. З роками радужність відчуттів згладжується і хочеться спокійного щастя. На рахунок халату в неділю, то ніколи в ньому не ходила і в мене вважається нормою гарно виглядати. Але він це не сприймає, як нагороду для себе. Просто він поважає мене за те, що я за собою дивлюсь. Я рахую, що якщо на місці мого чоловіка був би інший, то я всеодно би гірше не виглядала, бо роблю в першу чергу це для себе.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Ну знаєте про такі кадри кажуть - бачили очі ,що брали, а тепер їжте хоч повилазьте.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Та там вже так все запутано, що вже і не розбереш. На рахунок сміху з нього, то нам хватило розуму йому на очі не показуватись. Він про це не знає.

---------- Додано в 16:11 ---------- Попередній допис був написаний в 16:08 ----------

Про це я і мала на увазі, що всіх не надихнеш, бувають різні подружжя. Словом вчи, вчи, а там одні двійки

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Але ж мабуть відчуває ставлення дружини. Я би зі свого чоловіка не сміялася з подругою. Навіть якби він вже зовсім щось не те робив - або допомогла би йому (якщо це в моїх силах), або краще відволікла би ту подругу від спостерігання як мій чоловік лажається.
Ну і я підпишусь - мене мій чоловік надихає. Дуже сильно, і особливо зараз це відчуваю. Вдячна йому безмежно. Мама його 1000% не привчила. Значить, справа у нашому спільному бажанні надихати. І звичайно це йому в голову одразу не прийшло, довелось трохи нам пошукати шляхи до порозуміння.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Покірність тут ні до чого. Чоловік просто розуміє мене, допомагає, надихає... але до цього ми йшли не один день.

Мого зацікавило б. Я ж не доказую вам, як поводитись з вашим чоловіком. Я виклала свій погляд і досвід.

Я теж це роблю це для себе. А для чоловіка, як він мені казав це особливо приємно, бо жінки часто вдома виглядають абияк. І я завжди намагаюсь щось одягнути особливо красиве для нього.

А що Вам не подобається? В нас так є. Це результат нашої сумісної роботи. І слава Богу

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Зараз в мене полетять тапки, але все одно напишу.

Намагаюсь перечитувати всі дописи, особливо в темах, де допусую сама. Складається таке враження, що за одним і тим же ніком різні люди. Бо дописи в "Забила би" чи "Жилєтку", де пишуть про своїх чоловіків не зовсім ОК, і в цій темі - якось не поєднуються. Може я чогось не розумію?

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

А про кого це?

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

На її захист можу сказати, що ставлення до нього у неї хороше, допомогу пропонувала. До слова він з тої сітки потім тішився сам, здер то все і покликав мого чоловіка (я йому запропонувала)і вони це зробили, як слід. А взагалі , я в своїх дописах і вела до того, що всі сім"ї різні. Надихнути можна людину тоді, коли вона хоче цього. А якщо нема злагоди і розуміння, а головне бажання, ви нічого не зробите. На рахунок того, щоб посміятися одне з одного, то я рахую, що це теж велике благо для сім"ї. Йдеться мова про гумор, а не знущання. Тому коли чоловік з жінкою мають хороше почуття гумору, вміють посміятися, то це дуже добре. Багато сварок можна залагодити добрим гумором. Головне, коли людина вміє по-доброму посміятись і з себе і з когось. Це якраз стосується чоловіка моєї коліжанки.

---------- Додано в 16:47 ---------- Попередній допис був написаний в 16:41 ----------

У вас мені все подобається, писала про себе. Дай Бог, щоб у вас було все так завжди.

То він з початку вів себе по-іншому?

Вибачте, якщо ви сприйняли це як доказування. Знову кажу, що писала про свого.

То вже напевно краще для двох?

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Знаю одну таку сім"ю, вже мають внуків, але яке у них почуття гумору!!! Будь-яка ситуація, яка викликала б у багатьох "розборки", у них обходиться жартами, і так легко і невимушено зі сміхом вирішується, що я від них впала в екстаз і мрію теж вміти так все сприймати, з таким почуттям гумору.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Я теж обожнюю хороший гумор. Нераз так на душі важко, а чоловік прийде, щось смішне ляпне і вже життя не здається таким сірим.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Треба просто вміти бачити позитив у простих речах
Може це якраз і буде мистецтвом...

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Саме так. Ми багато разом пройшли. Всяке було і не все добре. До того що є зараз йшли, як кажуть через терни.

Все добре. Я зрозуміла. Живем дружно

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Як скажете.