Мистецтво бути дружиною

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

+100! Криклива злобна бабера може викликати хіба відразу, але аж ніяк не жалість, сексуальність чи бажання її бачити.
На мене крик особисто впливає тільки з одним ефектом- розвернутись і піти. Все.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Зачекайте.. А в чому саме Ви бачите втрачання гідності?

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

який баланс маєте на увазі? психо-емоційний?
мені в цьому плані якось легко балансувати, - вдома швидко і легко розлабляюсь і забуваю про роботу, практично не переношу її на сім’ю... можу цілком сказати, що домашні не відчувають негативного впливу від моєї роботи, радше навпаки, вони дуже тонко відчувають мої потреби - я щасливіша, бо ходжу на роботу, котру люблю, і вони ж від того чуються щасливішими...
на роботі, рівно ж як і ви пишете, про дім забути абсолютно не можу, але ж то природньо і дуже нормально, мені то абсолютно не заваджає...

а от з фізичним балансом трохи бувають проблеми...
бувають дуже різні періоди – балансую-балансую якийсь час і оппп, - на роботі важливий або ж суперцікавий проект чи завдання, котре затягує або зобов’язує так, що починається тимчасовий перекос,
або ж навпаки – вранці прокидаюсь і відчуваю, що не можу ефективно працювати, або ж дуже кортить мені зайнятись чимось для себе чи сім'ї, ну то не працюю тих кілька годин і наздоганяю їх згодом (благо маю таку можливість) або ж беру вихідний, бо не можу працювати через силу...

якщо ж бачу перекос явно не на користь домашніх, то ставлю собі чіткі часові рамки - пору, до якої це максимально може тривати, а потім компенсовую з надлишком, але, скажу відверто, таке присутнє тільки в односторонньому порядку) зворотньої свідомої компенсації роботі в мене якось ще не було...

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

а Ви для чого це робили? себто, для кого? для себе? щоб навколо Вас все було класно? можу розказати свій досвід: займаюсь саморозвитком вже досить давненько (на свідомому рівні, тобто, від тоді, коли мені набридло реагувати на все, як равлик, тобто видавати моментальну реакцію на подразник, коли зрозуміла, що мої нерви не безмірні, коли почались приступи невралгії), почалось все банально певно як у всіх з фільму "Секрет" і "Трансерфінгу реальності" Зеланда, мені, звісно, стало легше, мозги ж то зайняті і т.д. багато технік перепробувала на собі, багато майстер-класів, тренінгів і т.д., сподобалась позитивна психотерапія, гештальт не дуже вразив, щось там намагалась сіморонити, зібралась в мене вже величенька бібліотека по розвитку особистості, кожна книжка щось дає, без сумніву
і знаєте що? я загордилась ось яка я крута, стільки всього знаю (лексикон поповнився крутими словечками, а арсенал байками на усілякі випадки життя), собою займаюсь, вся така прасвєщьонна, а навколо самі "сплячі равлики", нічо не панімають, як треба мислити, в них же ж просто рівень свідомості не той, що в мене, а я вже капєц, чуть не гуру... і чоловік в мене не такий, собою займатись не хоче, купу шкідливих звичок, і живем ми не там, і не так, а вон в інших ліпше... і я получила по носі (образно кажучи)... не буду вдаватись в деталі, виносити сміття з хати, але зрозуміла, що щось роблю не так... нащось мені Господь дав саме такого чоловіка, він мене вчить... навіть своїми поганими звичками, своїм характером, манерами, дзеркалять мене з сином по повній програмі )) аж страшно деколи
жінці не важко займатись саморозвитком... бо то внутрішнє, то її стихія
а в чоловіка з тим капці... йому то не тра, він самодостатній... йому варто прочитати в дитинстві одну правильну книжку і він буде керуватись тими принципами все життя, решту вважає блудствами ума, йому цікавіше реалізовувати себе в зовнішньому світі, і не лізти всередину
і ще одне, то я прочитала, але практика показує, що щось в тому є: тільки жінка здатна генерувати любов, чоловік такого втнути не годен, він може віддати любов, якщо йому перед тим її дали, а сам от згенерувати таку енергію не може, для того йому й потрібна жінка, щоб вона в нього вірила, підтримувала, щоб він бачив люблячі очі
а жінці потрібно позбутись жадібності, то її головний ворог... все треба більше їй, замало люблять, замало грошей принесли, не такий ремонт, діти відпочивають не там, замало дбають про неї і т.д. треба зрозуміти, що вона єдиний генератор любові в хаті, включити серце і відключити Его (а я, а мені, а собі і т.д.)
самоповагу і почуття гідності ніхто не відміняв, якщо в когось з близьких крик став поганою звичкою, то то мож дуже просто викорінити (не спілкуватись, допоки тон не стане нормальним, навіть сваритись не треба, а просто спокійним тоном сказати: побалакаєм, як заспокоїшся і піти геть, воно діє, перевірено на собі) але почуття гідності і гординя - різні речі, які чомусь часто плутаються

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Теж таке починаю зауважувати.
І мене цікавить ще ось таке(мо десь читали\бачили і підкажете):
А за яким принципом чоловік собі пару вибирає? Тупо за сексуальним потягом і за роздумами- яка з неї господиня буде? Ну де він ту любов спершу бере? Має залишки маминої? А як мама не дала?
Я якось додумалась до того, що якщо жінці в дитинстві любові не додали- то ще нічого. Виросте і сама при бажанні то скомпенсує. А якщо чоловіку- то труба. При чому повна. Любити він вже не навчиться. І максимум- то буде жити по логіці- що хороше\що погане(так діяти в своїй сім'ї). Виключно логікою.
Що про це думаєте?

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

дуже близькі думки!
ще важливо описати наступний крок - отой свій саморозвиток та накопичену мудрість і психічні сили спрямувати на чоловіка і неодмінно отримати зворотній зв'язок...

є ще один момент - переважно гідність пов'язують тільки з самооцінкою, самовпевненістю та з якісними характеристиками людини, що звичайно правильно, але не є повним поняттям і, що важливо, - не веде до змін...
виходить безумовна ознака - я хороша, ну бо хороша або ще "краще" - я хороша, ну а якщо я хороша, то хтось поганий!

мені ж подобається повніше східне трактування власної гідності, -
я хороша, бо роблю щасливим свого чоловіка, дітей, інших людей, тощо (тут можна описати детальні конкретні дії і детальніше розписати якості) власне тут є прив'язка до конкретних дій.

тому оту справжню гідність треба виховати в собі, і потім її втілити - віддзеркалити в інших, причому набагато важче втілити першу частину...

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Для нас я це робила. Для покращення нашого життя у всіх планах. Я завжди йому допомагала, підтримувала, старалася, щоб і вдома і додому. Якось то все потроху-потроху сприймалося як належне, ніякої тобі вдячності, одна критика і претензії (ну так, згрубша). І чим далі, тим більше. От тепер плюнула, і роблю все як тільки мені хочеться, на нього "забила", зате тепер поваги більше, допомоги також, бачу хоче порозуміння, зате я вже не хочу... (бо також вже це проходили, коли я злилася, то він добрів, а коли я добра то він на голову вилазив)

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

ну то про шо балакаєм?.. ніц не понімаю...

---------- Додано в 21:10 ---------- Попередній допис був написаний в 21:00 ----------

думаю, що його жінка майбутня щось в ньому пробуджує... інтерес, якусь хімію чи ще щось там... у Вас таке було, що Ви відчуваєте іншу людину? чужу Вам зовсім, от просто спілкуєтесь і відчуваєте, ніби знайомі 100 років
казав колись вуйко Уайльд, що любити - то дивитись в один бік
думаю, що в кого як то відбувається, в когось з дружби, в когось з сексуального інтересу, але енергетично жінка чіпляє чоловіка, він потрапляє під її чари-бари
мамочки синів люблять дууже сильно, син завжди любимий, що би він не натворив, уявляєте, яка самооцінка він такої любові?

не нічого... буває, що дівчина не бачила як то - любити, і не знає як віддавати
воно ніби спить, нерозвита здібність

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Я не знаю за решту, можу тільки сказати за мого. Він в першу чергу керувався тим, що я була незалежна і йому було цікаво мене здобувати. Я йому відмовила, коли він запропонував піти з ним погуляти. Він мене не переслідував, а радше залишив з думками про себе, бо побачив, що між нами спалахнула якась іскра.
Любові йому мама недодала, бо не мала звідки, і йому сподобалось те, що я була м’яка, покірна, але незалежна (ну мені принаймі так здавалось). І це саме було в ньому, він був добрий, ніжний, але дуже незалежний (просто дорослий).
А щодо господині, то точно не сподівався, бо його сестра і мама йому плакали, що він буде голодний при такий жінці як я. Дєкувати Богу, вже живіт стирчить, а був такий худонький.

Одним словом, нам обом недодали любові і ми обоє маємо свої мухи, але тільки я можу розуміти і розрізняти його комплекси і усувати їх своєю вірою в нього і своєю підтримкою в його починаннях, і навпаки. Я отримую дуже велику підтримку від нього. Для прикладу, коли я хвора, то він мене запитує про те які ліки купити, переживає чого так довго у мене не йде на покращення, ітд. І він єдиний, хто справді мені не дає здаватись в моїй праці над собою. Він мене напоумлює і нагадує, що я багато добилась і це відбилось на наших відносинах, і що він дуже гордиться, що у нього саме така жінка.

Ну а я горджусь, що у мене такий собі Джеймс Бонд.

не думаю, бо це не правильна теорія. Якщо любові недодали батьки, то всеодно хто це чоловік чи жінка, комплексів буде ціле ведро, а то й два.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Та так... А про що Ви хотіли побалакати..? чи навчити?

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

А то, часом, не гординя у Вас говорить? Нє-нє. не гордість, а саме гординя..

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Я втикнуся

та яка гординя, то здорова втома.
Скільки риба об лід може битися? навіть свято вірячи в сонце і кисень. Або здохне, або ополонку знайде.

Плюс в тому, що людина витримує більше ніж риба, і після того, як людина каже: все, неможу! вона може ще зо п"ять разів так само, як і до того. Але ДЕ брати натхнення, щоб продовжувати? Що має бути стимулом?

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

він шукає генератора, таку жінку, яка запустить "любовний механізм"... ІМХО, а в чоловіка тільки потреба любові...
але то по ходу класична схема (я бачу таке скрізь, серед близьких і дальніх, але в мене якось не так все було )

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

вже вище писала, що вчити не збираюсь, лиш ділюсь думками і досвідом,
просто з Ваших слів виходить, що Ви вже все вирішили зі своїм шлюбом, і ніц робити не збираєтесь, тому й не розумію, про що балакаєм...

оце хіба не стимул?
2-є дорослих людей, при ясному розумі і свідомості можуть дійти будь-якого консенсусу, альбо почати все заново (і забути хто там що натворив, то тяжко і на то йде час, але можливо), альбо розійтись і не морочити один одному голову

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

А в нас навпаки - коли мені добре і я спокійна, то чоловік - золотий, все йому добре і все нормально. Зате, коли мене щось мучить і мені щось не так у душі, то він зразу стає віддалений і його злить, бо я роздратована. Спочатку я відповідно дулася на нього, чого це він мене не підтримує, а ще більше дражнить. Одного разу він сказав, що в такі моменти нема що мені казати, бо я нічого не сприймаю, а треба просто чекати, коли то мені перейде. Мене то взагалі добило, бо йому краще нічого не робити, а просто перечикати мій поганий настрій. Потім старалася навіть не подавати виду, що мені зле, але з того нічого не получалося, бо назбирувалося всередині і потім вилазило з ще більшим вибуховим ефектом. Тепер кажу прямим текстам - мені зле, мені треба, щоб ти мене заспокоїв. Получається, є підтрмка, добрі слова, поки трошки невміло і дуже простими словами (типу я тебе люблю, все буде добре), але я бачу що є старання і поки що мені того вистарчає.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

я трохи не те мала на увазі.. НМД, гординя в тому, що

проведу може трохи невдале порівняння, але щось краще не спадає на думку.. мені то нагадує, коли я в дитинстві дуже щось просила, мені то не купували, а коли купили я відвертала носа і казала "Я вже тепер не хочу, мені тоді треба було".. Та що в дитинстві, і зараз таке буває.. Щось дуже хочу, надаю тому такого величезного значення.. от хочу вже і зараз.. тоді втомлююсь хотіти.. і коли отримую, то вже "перегорю" бажанням і не таке воно вже й важливе..

Транссерфінг мені файно пояснив такий стан, коли ми надаєм нашим бажанням надлишкового значення.. Бажання збуваються коли ми до них ставимось рівнодушно.. тобто "збудеться - добре, не збудеться - друге добре", тоді бажання збувається найшвидше..

І для себе я провела паралель, що коли збувається моє бажання, якому я надаю надзвичайної важливості (а збувається воно зазвичай тоді, коли я вже "перегорю"), то в мене виникає гординя і я кажу "А я вже тепер не хочу".. Але ж гординя то зле.. Якщо Бог мені щось посилає, навіть із запізненням, то хіба то погано? Хіба маю я право говорити "Мені вже тепер не треба"? Для себе я вирішила - такого права не маю.. Поняття часу дуже відносне, тому не варто бажанням ставити якісь часові рамки.. Тому то і всюди пишуть, що важливо правильно ставити цілі, бажання.. І тепер, якщо збувається якесь моє попереднє бажання, навіть якщо зараз для мене воно не вкрай важливе і не дуже актуально - я щиро тим тішусь і кажу "Боже, дякую тобі!". Бо ж знаю, що час і виконання наших бажань то речі несумісні..

Тому й питаю чи то не та сама гординя говорить "А мені вже не треба"?

А втома.. якби то був мій випадок - я б сказала що то втома хотіти.. втома від хотіння позитивних змін..

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Дійсно, про що тут можна балакати, коли вже все за всіх вирішено, ярлики наклеєні, вердикти винесено.
...
Ноу комментс, називається...

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Не можна жити минулим. Це перше правило доброго християнина - минуле вже минуло. Недарма всі використовують фразу з мультика Кунфу Панда. В довільному перекладі, не знаю як у вас переклали, - минуле це історія, завтра це містерія, а сьогодні це дарунок, тому називається "презЕнт".

Моя двойорідна сестра, яка старша від мене на дуже багато завжди мене вчила, що треба говорити тільки про сьогоднішні промахи, і ніколи не згадувати що було, або казати а ти завжди. Це просто означає, що людина не має більше що сказати, той каже - та ти завжди так робиш. Завжди це таке відносне поняття.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Не ображайтесь, я не стверджувала. Я запитала.. І запитала не для того, щоб Ви мені відповіли (бо особисто мені зовсім не важливо чи то гординя у Вас, чи втома, чи щось зовсім інше, мені від того ні холодно, ні гаряче - повірте).. я запитала, щоб Ви дали відповідь собі.. тут на форумі можете не відповідати )) а можете і взагалі не відповідати.. То вже як хочете ))

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Ой, дівчата! Дякую за ваші дописи, бо перечитавши, розумію, що з "Криком" пора зав'язувати. А анекдот додав позитиву! У мене висновок напросився такий: Ми, жінки мусимо тримати себе в руках, і в свому домі створювати гармонію, а не агресію! Тому розрядити свої нерви варто душевною розмовою з подругою (пообговорювати чоловік-вар`ятів)))) І пам'ятати, що дехто мама уже, а дехто майбутня! Бережіть себе, свої нерви!