Мистецтво бути дружиною

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Саме так. І не думаю, що у цьому винна жизнь, або жінка. Є такі, які є. Чи вони ( чоловіки) не можуть бути недо? Та куди вже їм, то ми все, грішні, з реберця, а вони одні недопойняті Зевси і Аполони Бельведерські.
І чоловік не бачить у жінці всього, і жінка у чоловіку. При наступаючих нових життєвих обставинах люди розкриваються і відкриваються більш повно, тому фразочки типу " їжте очі, бачили..", або " а куди ти дивилася" взагалі недоцільно згадувати.

Звичайно, набагато комфортніше не визнати факт, що він- зовсім не "той". Що біля жінки знаходиться егоїст, паразит, тиран, жмот і хам. Або, що він просто перестав любити. Це визнати гірше ніж назвати його " травмованим у дитинстві", недопойнятим, порахувати скільки разів на нього крикнула, а скільки не так глянула. Бо признатися означає розділити з ним погані якості характеру, типу " яке їхало таке здибало", а насправді людина ж не може визнати себе поганою.

НМД, з нормальними чоловіками можна вести бесіди, практикувати надихнання, хвалити, і це направду хочеться робити, це і зробиться щиро і віддача буде. З людьми , що мають купу комплексів, ще й замішаних на всіляких недо або пере, то трудно, всі практики зведуться до : жінка навчиться бути щасливою і в такій ситуації, а йому буде ще зручніше, ще тепліше.

У мене зовсім інша думка))
Можна зробти все, деколи то просто не треба робити.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

От воно! Ти шикарно підібрала слова щоб висловити основну думку.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Так виходить, що вам конче треба аби мій чоловік визнав перед вами свої помилки? Ну мені того непотрібно, бо у мене не було завдання його міняти. Не моє це, а Боже.
Пощо вам здався мій чоловік? мені з ним добре, і я працюю лишень над собою...
Порад нікому не даю, бо виздоровлення чи оздоровлення лишень в ваших руках.

А не хочете вчитись той не конче це робити, навіть з дружніх порад можна чогось навчитись. Хочете чіпатись до слів, прошу дуже.

---------- Додано в 05:34 ---------- Попередній допис був написаний в 05:30 ----------

Може!!!, тільки не хоче і дуже рідко коли справді це визнає, і над цим працює. Он тільки поганих людей не буває. Буває, що вони чинять не надто добрі вчинки.

Ви таких людей не знаєте?, а я знаю. З них черпаю натхнення. І сила волі тут ні до чого. Але світ ніколи не повірить, хоч би на свої очі побачили... всеодно будуть казати, що такого не буває.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Ні. Мені потрібно, щоби мій визнав свої помилки.
Просто Ви намагаєтесь всіх навчити, що тільки після того як змінишся і визнаєш свої помилки сама, тоді і він зміниться. Але, читаючи Ваші пости, я геть не розумію, в чому конкретно полягають його зміни, тільки те, що Ви змінили своє відношення до нього. Тобто, іншими словами, виходить просто, що Ви змирились з тим, який він є і все. Я ж не хочу миритись і про це пишу. І про те, що коли випробувані всі способи, які знаєш і можеш застосувати, то може вже й не варто рятувати те, чого нема, а не битися, як "рыба об лед", так і життя мине в тій боротьбі.
А взагалі, я тут подумала, що дуже багатьом, хто париться, міняє себе іт.п., не вистачає самого маленького, а саме: щоб він знову тебе кохав, так як колись, а не як тепер.

---------- Додано в 17:49 ---------- Попередній допис був написаний в 17:47 ----------

Віршик в тему (а може й не зовсім, але щось в тому є):


Ты говорил: "Убей ее! Кому она нужна, такая?
Ты знаешь, мне не до нее! И у меня, притом, другая!"
Убила. Кинула в сугроб. Распяла на кресте. Спалила.
В дубовый положила гроб. Оплакала. Похоронила.

Вдруг ты вернулся: "Откопай! К другому перешла другая.
Достань из гроба. Искупай. Ты это можешь, дорогая!"
Достала. Извлекла. Вернула. Одела в чистое белье.
Опять над ней слегка всплакнула. Сказала: "На, бери! Твое!"

Поморщился: "Была моложе! Красивей, выше, горячей,
Нежней, верней (в разлуке тоже), поинтересней, побойчей!
Шатается, дерзит, наглеет, чего-то хочет, пристает.
Опять готовить не умеет, опять шалит, опять поет!"

Насупил брови: "Надоела! Просил вернуться? Не смеши!
Чего ревешь? Ты пела? Пела! Иди куда-нибудь, пляши!"
Ушла, исчезла, испарилась, растаяла в густой толпе.
В колодце каплей растворилась, сама забыла о себе.

Кричал: "Иди сюда! Где шлялась? Одна? С мужчиной? Говори!
Молчи! Стой прямо, раз попалась! Не слышу. Громче!! Не ори!!!
Я добрый, умный, я прощаю. Ты не одна? Опять ты с ней?
Я с вами чокнусь! Отощаю! Я же просил- ее убей!

Ну, хорошо, пусть остается. Там есть собачья конура,
Пусть поночует, не загнется. Да что с ней станет до утра!"
Уснул родимый, утомился. Ее позвала - посмотреть.
"Хорош...Совсем не изменился. Вот лечь бы рядом - помереть...."

Она легла, к нему прижалась, вздохнула, чмокнула в висок.
И бездыханною осталась: ушла Любовь моя в песок...
Проснулся, глянул: "Околела! Я говорил - давно пора!
Меня Любовь твоя заела! Теперь избавились, ура!"

Смотрю: дурак, косой, убогий. И он мне нравился??? Ха-ха!!
Я ухожу! Уйди с дороги! Любовь? Какая чепуха!!
Ушла, оставила, прогнала, послала к черту, предала!
И долго-долго хохотала над той, вчерашней, кем была.

Ищу, вздыхаю, жажду встречи. Другого, лучше. Вновь и вновь.
Я средь других его замечу: созрела новая Любовь!

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

+1000
В мене таке ж враження склалося.
Може читаю якось не так..

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

не так
Ви торгуєтесь - я змінюсь, і він хай зміниться, і помилки ще хай признає... якщо ви міняєтесь з основною метою щоб ВІН змінився - це не працює і не спрацює

а решту Маруся і Зануда ну вже так розжували...

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

якщо людина хоче, щоб партнер змінився - то як на мене, вона його не кохає? або кохає якусь свою модель-оболонку

Робота над собою не є "паритись", а просто саморозвиток..не для когось, а для себе.. бо тоді справді багато речей і ситуацій набувають іншого сенсу і більшого розуміння...

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Я не торгуюсь, я просто не хочу, щоб зі мною так поступали (як колись навіть і не наважилися б), а тим більше виробляли в мені комплекс меншовартості, бо я жінка, я повинна. Та й в кінці-кінців, має бути все порівну, правильно? Як один має свої помилки признавати, то й другий теж, чи один святий, а другий грішний? Причому тут торги?

Можна й так сказати. Не кохаю. Кохаю таким яким був колись, а тепер - ні. Мені самій боляче від цього, повірте. І сама незнаю, як далі бути.

---------- Додано в 22:47 ---------- Попередній допис був написаний в 22:35 ----------

Зачекайте, я постійно працюю над собою і самовдосконалююсь, не парюсь, до чого тут чоловік? Так, чоловік мене багато чого навчив, але я теж йому багато чого дала і навчила. І якщо вдосконалюватись то обом? Правильно? Бо якщо один буде вдосконалюватись, а другий тільки споживати, то це вже нерівноцінний союз, і саме це для мене є "паритись" - служити комусь, постійно "вдосконалюватись" для кого-небудь (для сім’ї теж, наприклад), жертвувати чимось ради когось (про дітей не говорю, діти - це святе, до повноліття), і це все заради чого? щоб сім’я вціліла? це - не саморозвиток, це - комплекси.

---------- Додано в 22:51 ---------- Попередній допис був написаний в 22:47 ----------

А чого Ви ображаєтесь? Ніхто не розбирає Ваше життя. Але Ви пишете з претензією на істину і увірування для всіх, то будьте готові до запитань і дати відповіді на них, а так то це голослівні розмови без будь-якої конкретики.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Це чудово.
тільки я не розумію при чому тут на...ть.
Маруся-мама, ви ж не думаєте, що все про що писано то писано до вас, чи про вас? Чи саме про вашого чоловіка і вашу ситуацію?

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Саме конкретно останні кілька сторінок ставиться запитання до мене і конкретно щодо моєї ситуації. Власне, тому я і відповідаю. Якої ще конкретики кому потрібно, я не знаю. Бо маю вже трошки того досить, онтого товчення води в ступі.

Доречі ситуація яка є у мене з чоловіком не особлива і не нова. Сьогодні мені чоловік розповів про одну жінку, яка прийшла до нього за порадою, бо в свої 62 роки більше не витримує. Вона сама довела свою сім’ю до ситуації в якій опинилась, і мій чоловік їй порадив саме те, що зробила я. Він їй сказав, що від коли жінка пішла і зайнялась собою, то ми стали кращою сім’єю. А він ой як не вітав моїх починань, і неприсутності вдома, бо мені треба йти чи то на збори чи то де інде. Коли він порадив цій жіночкі, яка у розпачі ту саму дорогу, то її перша реакція була - ВІН (в розумінні її чоловік) нічого робити не буде. Але чи мій чоловік говорив щось про себе? Ні. Він говорив, що жінка пішла і перемінила себе. Тай Левко також про це писав (як він перший зробив кроки на зустріч, а жінка відповіла). Але можна перечитати всю тему і далі нічого не зрозуміти, а можна почитати один допис і задуматись.

Я писала міліони разів конкретику.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Не розумію в чому тут полягає комфорт? Ви описуєте позицію десятків мільйонів, а то й сотень мільйонів нещасливих у шлюбі жінок.. А чому їх так багато? Бо якраз набагато комфортніше визнати факт, що чоловік зовсім не "той".. Бо в чому тут полягають зусилля? Так легше, скинула з себе відповідальність і да свіданья.. Всі роблять як легше )), тобто не всі, а більшість ))

егоїст, паразит, тиран, жмот і хам - ех, жіль що зразу не побачила того.. жалій мене мамо, сестро, подружко і дочко, бо мій чоловік егоїст, паразит, тиран, жмот і хам... класика!

Думаєте я не визнаю, що я погана? Та в мене купа недоліків!! Як почати перечислювати - тижня буде замало! І я їх знаю, і чоловік мій їх знає, і колись постійно мені про них нагадував.. А тепер перестав. Колись просила його щось допомогти по декілька раз і робив то зі сварками, криками, бо інакше його відірвати від компютера не могла - було 0 реакції. А тепер робить без "пилянь", достатньо 1 раз попросити і т.д.

а про самообман ще тут говорили.. скажіть тоді - косметика, мода, кулінарія, медицина - то не самообман? для чого жінки фарбують волосся, очі, губи? для чого омолоджуючі креми? для чого гарний одяг, взуття? для чого нарізати варені овочі і мясо кубиками і заправляти майонезом - та поставте на стіл окремо моркву, картоплю, ковбасу, горошок, квашений огірок і варене яйко! для чого обманювати свій смак? свій зір? свій дотик? свій слух? якщо так придиратись - то цивілізація є суцільний самообман.. але ж ми того хочем ))) фарбувати волосся і не бути сивими хочем, а назвати чоловіка не жмотом, а економним - то капці який самообман.. а говорити "Моя дитина найкраща в світі" - то хіба не самообман? Ще й який, але ж для мене вона таки найкраща! Хоч і вредна, і не слухає і те і се.. То чому сказати "Мій чоловік - найкращий в світі!" - то самообман? Продовжувати не буду..

що я ще хочу сказати.. ми самі пишем сценарій до свого життя - своїми думками.. я спробую описати яким чином, і зрозумійте, що то метафора і не треба сприймати буквально, а тільки уявити (тут дуже часто прискіпуються до метафор, тому попереджую великими буквами МЕТАФОРА, в реальному житті не повторювати) якщо уявити себе в пустій кімнаті, а перед очима в повітрі на певній відстані висить куб.. руки, ноги у вас не працюють - працює тільки мозок.. на повернутій до вас стороні куба пише "чоловік-жмот" і події з вашого життя де чоловік чинить як жмот.. вам то не подобається, але повернути куб іншою стороною можна тільки силою думки (бо ж руки, ноги не працюють).. починаєте думати "чоловік - економний", і куб починає повертатись іншою стороною, де пише "чоловік - економний" і події у вашому житті відбуваються, виходячи з того, що він вже не жмот (у стосунках до вас), а що він економний і ви його за це любите, бо ж він вміє відкласти копійчину.. можна куб не повертати - можна (а) піти поплакатись подружці, (б) визнати що він жмот, а себе признати терплячою героїнею, (в) визнати що він жмот і признати свої недоліки, але від цих дій куб не повернеться! Чоловік не стане у відношенні до вас поводитись як економний, а буде жмот..

і таких кубиків у нас багато.. машина.. хтось хоче ланос, хтось - мазераті.. хтось хоче мазераті, а думає "хоч би вже ланос" - то не отримує нічого, або таки той ланос.. і т.д. думки матеріалізовуються! все що є в моїх думках - за певний час буде в моєму житті! перевірено на власній шкірі не один десяток разів!!

А ви не пробували, але зараз почнете доказувати що то не так, що у вас інакша ситуація, у вас таке не пройде, самообман і тиди

---------- Додано в 07:18 ---------- Попередній допис був написаний в 07:04 ----------

Зверніть увагу що латинська мудрість не каже "Якщо хочеш хочеш бути коханою - зміни свого чоловіка/застав його покохати себе і т.д." А каже "почни з себе", "кохай сама".. Навіть не каже - змінись, а каже просто - кохай.. І додам від себе - кохай не тиждень, не місяць, не рік і одразу чекай змін від чоловіка, розслабся і можеш не кохати.. Кохай все життя! то як спосіб життя.. то як пити воду, чи дихати повітрям.. то треба робити постійно ))

щось не спалось мені нині.. вночі краще думаєцця )))

---------- Додано в 07:51 ---------- Попередній допис був написаний в 07:18 ----------

жодних претензій у Марусиних дописах не побачила.. навпаки, її досвід на попередніх сторінках, і досвід інших дівчат поміг мені багато чого змінити (хоча ніколи Марусю не бачила і не знаю особисто, просто вірила що це реально).. хочете змінювати ставлення чоловіка до Вас - дають конкретні поради, беріть і робіть.. хочете поплакатись яка у жінок гірка доля і що ніц змінити не можна - Вам в жилетку.. тут не як в школі, бо в школі прийшов на урок і сиди, а тут можна не читати ))) пішов в іншу тему і все )) хто ж Вас заставляє? самі хочете, а потім жалієтесь..

Вам конкретно кажуть "Почніть його любити". Куди вже конкретніше?

а Ви хочете щоб Вам сказали "Зробіть оте і оце.." - вже писали, що Вам на форумі такого ніхто не порадить - йдіть до психолога, розбирайте Вашу ситуацію індивідуально і почуєте конкретно "Зробіть оте і оце.." сімейних психологів зараз немало, або йдіть до священика, який допомагає подружнім парам - така допомога навіть безкоштовна.. Ну не вірю, що Ви вже всюди були, все перечитали, все перепробували і ніц не допомогло..

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Roxie, дуже вдячна за Ваші досить детальні пояснення.

Абсолютно не хотіла ні з ким прирікатися чи сперечатися, намагаюся зрозуміти (прийняти чи відкинути) деякі речі для себе тому й докопуюсь, але високомірні і гонорові пости Марусі якось геть не сприяють тому. ((

Ну чому ж? Не буду доказувати.

Так, але думати за обох, то якось занадто, правда? А між тим, в нього є свої думки, а на мої, як виявилось, йому начхать.
В матеріалізації думок впевнена сама, просто думками змінити іншу людину нереально, якщо вона сама не хоче того.
І так, я вірю, що в нас все буде просто супер, хоч може і поокремо. Допускаю такий варіант, що він і сам може змінитися, все що можна від себе я вже зробила (і продовжую робити). Тепер його хід, який може і не відбутися.

В мене також є притча про багаття (символізує кохання), в яке постійно треба підкидати хмизу, щоб воно горіло і не гасло. Так от, те багаття не потрібне іншій людині, відповідно вона його і не підтримує. Питання: для чого тоді іншій те багаття? Щоб тішити себе думками, що у неї все гаразд і що її кохають?

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Furore, зразу прошу не нападати у відповідь (бо цитуватиму я тільки\або переважно Вас). не сподобається - так і напишіть або просто не читайте. пишу не для того, щоб дратувати, а щоб поділитися своїм. Як це робить і Маруся. Бо коли щось збагнеш - то все здається просто, і не завжди вдається підібрати слова для тих, хто ще не збагнув. або хто не збагне. Ну бо так - не всі ж можуть писати вірші, займатися бізнесом, вивчити мову чи пояснювати новий матеріал. так само не всі можуть збагнути якісь речі. Але Едісон, перш ніж йому вдалося винайти лампочку, мав 10.000 (!) невдалих спроб. Що було б, якби він плюнув і спинився? Ми б досі сиділи без світла? нічого подібного. Хтось інший винайшов би лампочку. А Едісон міг би до кінця життя шкодувати про те, що плюнув. Або довести себе шкодуваннями до смерті. Але він просто почав спочатку: 1)маючи досвід, 2)знаючи, де не працює, 3) пробуючи щось інше-нове.Яке завжди є, просто ми можемо не знати про це нове, не вірити в нього. Але воно є, і можна пробувати.Але не обовязково це робити.Тоді винайде хтось інший.

До слова,так зробив Пулюй - він винайшов рентген-промені раніше Рентгена, але не пішов у патентне бюро ""бо чомусь-там". І весь світ знає "промені Рентгена", коли б міг "промені Пулюя"

Ще додам, що колись я думала-вважала-діяла приблизно як Ви. З певних причин, тут не важливих, я не змогла далі так робити. І сталося - я почала діяти по-іншому.Ефект кращий, ніж був, 1000%. Досконалим ніколи не буде.

виділені мною слова показують, НМД, що Ви воюєте. Природно, хочете перемогти. Переможець відповідає і за долю переможеного. Переможець несе втрати фізичні, фінансові, моральні.Потім ще хоче їх відшкодувати. Він постійно кудись прагне-йде, постійно керує і вимагає покори. Вам подобається така роль? Вам подобається проводити життя, як Ксена? Приклад Тимошенко також з цієї опери. Це також існує - тип жінка-воїн. Може, Ви дійсно такі і це Ваша стихія. Але тоді б напевно Ви не писали б тут, чи я неправа? і не боялися, що "життя мине в цій боротьбі"?
Припустимо зі сфери фантастики: Ваш чоловік сказав "Я визнав свої помилки", повернувся і пішов. І що Вам з того?
Звісно, рятувати, чого нема, не варто - це носити воду в решеті. А як на рахунок того, щоб рятувати те, що ще є?Може, провести інвентаризацію? Якщо склад порожній - справді слід шукати іншого постачальника. Це теж означає починати спочатку. Але зі знанням, як це робити. Та чомусь... так мало тих, чий 2,3...енний постачальник кращий і взагалі відрізняється від першого. Але хоч і мало, такі жінки є. І їх шлях ой який непростий.
Крім способів, які знаєш і можеш застосувати, завжди є інші (про це писала на початку допису).
Риба б'ється об лід, бо не бачить ситуації збоку. Ми ж люди, МОЖЕМО це зробити. але не мусимо.

якою вагою чи метром Ви поміряєте, вже порівну чи ще ні? Це не торг? Якщо Ви перемірюєте/переважуєте щось, то Ви не вірите продавцю правда ж?
Ваш чоловік вимагає, щоб Ви ПЕРЕД НИМ визнали свої помилки? Якщо ні (більш ніж переконана) - то чому Ви вимагаєте цього від нього? Про що говорить Маруся й інші жінки - це визнати ПЕРЕД СОБОЮ, ЗАДЛЯ СЕБЕ і жити далі ДЛЯ СЕБЕ з урахуванням СВОЇХ ВИСНОВКІВ. Правда, це не значить плювати на нього і зрівнювати його з землею, ясна річ. Просто враз (чи поступово) стати іншою.

Це можливо лиш тоді, коли цього захотіти

Для чого ставати іншою, якщо Ви собі подобаєтеся? ну бо "він став таким", "поступає зі мною так, як раніше не наважився б" з участю жінки. так-так, так він став робити, будучи коло неї - не далеко від неї. І обов'язково ("порівну") тут була лепта жінки.І не факт, що інший коло неї ж незміненої не зійде на "такі ж пси" (образний вислів, не образливий).

У своїй власній ситуації маю сказати, що саме тут 100% собака зарита. нема тої любові, що була... і що? а ніц - шукати нову. тут же само. інакшу. або воскресати життєздатні залишки старої (часто їх треба просто роздмухати). або зовсім нову. банально: щоб мати щось нове, треба зробити для нього місце, прибравши старе. але увага: це нове, як і все решта, міститиме в собі щось невідоме і незвідане- що може Вам не сподобатися ще більше.

маю вкрай інший досвід: психолог, який себе поважає, такого не скаже. хороший спрямовує до пошуків відповідей усередині себе самого. ну бо кожен сам коваль свого щастя.а ковальська праця тяжка... потієш, вимазуєшся, змучуєшся...

на жаль (а може й ні) мушу бігти. потім побачу, чи варто писати ще. пробачте, народ, якщо написала зайвого.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Так, я така є, а може не така, але завжди вирішувала свої проблеми сама, причому досить успішно. Я не воїн, я швидше гравець, мені подобається вигравати, але програш я також приймаю з честю. А ще не виношу лицемірства, брехні і окозамилювання. І коли жінки самі себе заспокоюють, що все в них гуд, бо бачте замужем, але кожного разу в розмовах з коліжанками плачуться, які чоловіки в них уроди (про що AilataN писала). Я ж не хочу так, і якщо я хочу, щоб було саме так: "кава в ліжко, і ніжний цьомчик, і робота така бажана, і чоловік - сонечко", то так воно і буде. Трошки недопетраю як саме цього досягти, бо деякі пункти все ж кульгають, і навряд чи 100% від мене залежать.

Готова погодитись, що моя лепта також є в цьому, хоч більше схиляюсь до оточення. Було б дуже добре якби я зрозуміла нарешті причини цих змін (над чим б’юся вже дуже довгий час).

А-мм.. Мій чоловік взагалі нічого не вимагає (ні, правда, дуже вже мені дорікає те, що я не прислуговую як інші, хоч раніше цього не хотів), йому здебільшого нічого не треба, то що, й мені не вимагати? Але я хочу більшого, і хочу, щоб він хотів. А як ні, то значить може нам не по дорозі.

Може я не права, але своє відношення до всього (і до сім’ї також) можна порівняти з роботою. Є люди, які день-в-день, рік-за-роком ходять на роботу, яка опротивіла вже давно, але змінити щось вони не можуть, бо бояться, не відчувають в собі сил, etc... Вони тягнуть лямку і навіть не думають, що вони там можуть щось змінити, правда ж? Певно крутять той куб Roxie в думках, благо, звичка допомагає, та й юш. І ніби все гаразд. Але робота, як була важка, так і залишилась, начальство як було ідіотами, такими й залишились, нерідко ще й прогресує в своєму ідіотизмі, умови як були посередні, такими й залишись.
А є такі, які не бояться міняти, врешті-решт вони знаходять те місце, де реалізовують себе і щасливі.
Особисто мені ближчий другий варіант, тим більше, що в роботі я вже його реалізувала.

P.S. Я всі поради і пояснення наскільки можу, уважно читаю і приміряю. Звичайно, не все знадобиться, але вдячна за усі.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Сімя то одна команда! Може Вам варто перестати ставитись до чоловіка як до суперника і гравця протилежної команди? Ви не ПРОТИ нього, Ви ЗА нього. І перед усіма родичами і знайомими - Ви ЗА нього. Що б хто про нього не говорив - при них захищайте його, а вдома вже спокійно поговорите і розберетесь..

І не вимагайте/не чекайте від нього змін.. Особливо одразу.. Він не зобовязаний.. Хочіть бути біля нього..

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

але це теж не може бути 100% керівництвом до дії. Бо у кожної сім ї- своя окрема ситуація. І лише конкретна жінка знає, яким чином і де можна вплинути на свого чоловіка.
Взагалі , читаючи багато різних дописів, розумієш, що спрацьовує відомий вислів: "якщо не можеш змінти обставини, спробуй їх полюбити". Так от- дехто справді просто "полюбив обставини", це перестало "гризти" жінку із середини і вона просто по іншому дивиться уже на ситуація. Це не означає, що у сім ї справді щось кардинально змінилося ( особливо чоловік). Хоча ні- змінилося: жінка прийняла ситуацію, заспокоїлася і перестала займатися самокопанням і самоїдством. А просто почала жити. А "король то голый..." так і залишився. Просто вона на нього вже подивилася іншими очима і їх здається, що це не вона полюбила обставини. а змінила їх. Звичайно, це теж не аксіома, бо у кожного свої ситуації. І, як на мене, переконувати когось у чомусь- безглуздо.

ні один кваліфікований психолог не скаже конкретний шлях рішення. Як каже моя подруга ( практикуючий вже 15 років психолог, до речі), людина, яка приходить до неї , уже чітко знає шляхи рішення проблеми. Її завдання- лише "витягнути" це із підсвідомості. Але ні в якому разі не дати чіткий орієнтир, як діяти.

---------- Додано в 13:02 ---------- Попередній допис був написаний в 12:58 ----------

дівчат, давайте жити дружно... Хоча погоджуюся, що вирази

малюють зовсім іншу картину

---------- Додано в 13:09 ---------- Попередній допис був написаний в 13:02 ----------

і таке буває. У мене перед очима постійно ситуація однієї сімї, де на усі намагання дружини і звертання "котик", "зайчик",прохання і т.п. у чоловіка стандартна відповідь: " мені того не треба. Якщо тобі треба- ти змінюй. Це твої проблеми. У мене проблем немає. Відстань, не заважай і т.п. " То про що можна тоді говорити?

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Не завжди вона хоче діяти, хоча погоджуюсь, що вона всеодно знає ЯК працювати зі своїм обранцем.

А хто каже, що він так і залишився голим? Невже вона одружувалась з одягненим королем, а в процесі раптом зауважила, що він ген голий? Не вірю.
Я знаю, що я виходила заміж за особу яка мені видавалась одною, але в результаті він виявився іншим. І зовсім не в гіршу сторону. В моїй конкретній ситуації я бачила навпаки, я бачила його голого, а справді він був одягнений. В мене був саме такий варіант. І це не тому, що він був поганий, чи робив помилки (а хто тут без гріха? Нехай перший кине камінь!) а саме тому, що я старалась його перемінити, так як радила мама. І я про це вже міліон разів писала. Так склалось, що в моїй родині я інакша, і не прийняла такого звичного і прийнятого відношення до людей яке є в моїй родині. Я обрала шукати лишень позитив. Навіть якщо, за вашими словами, хтось є голий, то я буду розглядати його гарні форми його оголеного тіла і шукати тільки позитив в тому. А хтось буде тикати пальцем, що він ж майтки нині забув вбрати.

Я дуже багато раз тут писала, що перші десять років нашого співжиття я дуже часто ловила себе на думці, що я просто милуюсь своїм чоловіком. Я знаю, що ви мені знову не повірите, або скажете про зверхність моїх дописів (ну бо як інакше!). Але у мене було саме так - я на нього дивилась, і щоразу знову закохувалась. За 13 років нашого спільного життя я настільки сильно в нього закохалась, що коли я себе довела до ручки, я захотіла перемінити своє життя. Я вирішила перемінити своє духовне єстство і я це зробила. Я перемінила своє життя тим, що впустила Бога в своє життя не залишаючи ніякого місця для свого Я. Це не означає, що я склала руки. Ні! Я працюю над собою, але результат залишаю за Богом. Якщо моя праця приносить плоди, то це тільки дякуючи Богу, бо він мене любить. Він мені подарував мого чоловіка. Мені потрібен був саме він, а мому чоловіку була потрібна я. Я його навчила м’якості і теплоти, а він мене економності і організації.

Коли я не сприймаю когось, то це не проблема іншої особи а моя, бо значить інша особа відкриває в мені ті двері які я воліла б тримати назавжди зачинені.

---------- Додано в 15:19 ---------- Попередній допис був написаний в 15:16 ----------

Малює кожен з свого бачення. Я не доллар, щоб всім подобатись. Якщо б мені тільки всі підтакували, то це була б проблема. Це б вказувало на помилкову версію моїх поглядів.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Ви мені розповідаєте про МОЮ ситуацію!! Мій мені говорив СЛОВО В СЛОВО!!! І ще багато чого говорив "похлєщє", або просто мовчав і ігнорував, все більше закриваючись в собі!!

Furore, зрозумійте, що ставлення чоловіка (в психологічному плані) до Вас ймовірно може бути дзеркалом Вашого психологічного ставлення до нього (Його реакція на Ваше ставлення).. А тому, змінивши мужа на іншого - де гарантія, що Ваше аналогічне ставлення до нового не приведе ситуацію в той самий тупик (не одразу ясне діло, а поступово)? Тому практикуйтесь на теперішніх стосунках, а там побачите.. Ви все чекаєте віддачі (як писала Зануда - "любов якщо.."), тобто "я буду щось робити, ЯКЩО він теж буде щось робити".. А Ви просто робіть, заради себе. Безкорисливо. Буде віддача - добре, не буде - друге добре.

Про психолога - ніколи не ходила до них, тому не знала що вони радять )) Думала, що вони можуть сказати "Піди туди і зроби то"

Все.. не знаю що ще можна сказати.. Говорити знов по колу про одне і те ж - нема змісту..

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

так, рецепт щасливої сім ї такої, якої вона є для Валяєвої. Але ж у кожної жінки свої погляди і уявлення про щасливу свою сім ю. Універсальної щасливої сім ї не існує. Тому і універсального рецепту , а особливо універсальних покрокових дій - теж. У Валяєвої є багато цікавих і справді хороших речей. Але - це не інструкція до дій , яка би підійшла для усіх.