А раз в місяць закупитися морквою-буряком-бульбою з допомогою чоловіка- так йому теж не підходить? Ну бо за молочкою- тільки за молочкою- тоді можна ходити і самій? Маю на увазі тяжке не таргати самій. А на поточні потреби, кг якоїсь крупи, банку олії, то вже докупляти протягом тижня? Ну в нас так, в нас немає глобального закупу продуктів.
а за кого я маю переживати. в мене всього 2 людей яких я бачу щодня, і я хочу, щоб їм було добре. і я хочу щоб то добре вийшло з найменшими притираннями і втратами і криками і бо "так треба", бо "я завжди права", бо "МЕНІ так треба". хіба тої довбаної моркви не всім треба? не виходить розраховувати на поміч в доставці продуктів. і знову я маю організувати собі сама. бо проходили ми вже більшість варіантів. не приживаються вони в нас. от ще тільки друзів не підключала. ну а сусіда точно ні)
Поки ТИ це робиш, чоловік робити цього не буде. Тому що ти робиш. Раз робиш - значить можеш. Це така логіка. Тому що коли він не може-не хоче - він не робить. Їжа не Бог, дівчата, але якщо справді людині потрібне (@HOPIC справді порібне?) отаке специфічне харчування, значить треба його забезпечити. ЗНачить треба просити, казати, стояти на своєму, не звертаючи уваги на "не подобається нести пакети". Він чоловік, він зможе, нема чого шкодувати його, треба себе шкодувати в першу чергу. Раз на місяць можна і закупити те, що зберігається. Як він це буде робити - хай сам придумає.
потім ще щось сама, потім третє-п"яте-десяте, і все сама-сама? Не забагато Ви на себе звалили? Нема картоплі, то я узагальнила, значить, нема і зупи.
перше то крайність, ніхто не говорить робити все другосортно чи відмовлятись принципово це трохи культ їжі.. є жінки які сповідують культ прибирання і дезинфекції - це теж до речі важливо і здоровя, просто інша сфера але трохи міра має бути, НМСД нє, їсти так і далі все найкраще треба звичайно, але не робити з цього робити таку пробелму а має ще щось крім грошей? для мене це приємний бонус, оте "ще щось"... за ті гроші можна організувати ту поміч через когось іншого, тому тут лиш працювати над збільшенням того фінансового потоку (то все за умов, що чоловіку ніяк не вдаються оті покупки і решта) не всім чоловікам вдаєтсья побут, навіть дрібниці, не всі жінки можуть крім сімї ще й грошей заробити, навіть трошки особисто для мене загадка, чому жінки так стремляться "втягнути " чоловіка в побут для мене то пережиток радянського часу ,коли платили не за роботу ,а за "відбути на роботі" певну кількість годин, тож і дома давай помагай, не особо ж перетрудився, та й ми двоє "ударники труда" я вже тут розказувала за подруг, одна іншу вчила, мій це і це робить ,як свого навчиш так і буде... та почала вчити, почались скандали, він ніяк до того... через купу років, в першої чоловік там же, гарно їй помагає, в іншої чоловік дуже по карєрній драбинці просунувся.. висновок - ну не всі чоловіки "дресируються") я знаю що тут зараз думка - а якщо і не перетруждається на роботі і помагати не хоче.. ну да, не прикольно але то є окрема тема, і вона тут теж не раз піднімалася але всерівно лишаєтсь фактом те, що з роками щось змінити підтесати можна ,але як людині кардинально щось не йде, ну то нічо з тим не зробиш
За себе в першу чергу. Як ти сама за себе не переживаєш, то й інші не будуть. Мама дає сину і не просить взамін нічого. До дружини в чоловіка є багато обов*язків. Питання в тому, чи жінка вважає себе вартою того, щоб це отримувати. Виходить замкнене коло - ти сама про себе не піклуєшся, він ставиться до тебе так само. Ніхто не буде любити тебе більше, ніж ти сама. Чоловік - твоє дзеркало. Чому простіше нести торби і жалітись, ніж попросити і наполягти на тому, щоб прохання було виконане?
Колись один знайомий сказав- а чого я буду то робити? як жінка побачить, що я то вмію, значить, я буду робити то завжди. Мужчини теж вміють полегшити собі життя, тільки роблять то за рахунок інших.
О, така знайома тема. Сиджу почитую і не коментую. І знайома не тому, що йдеться про продукти харчування (хоча, часом і про них теж). Чоловік-то купить, обов*язково купить (чи зробить, чи сходить, чи відремонтує), але тільки тоді, коли стануть зорі, пташечка заспіває і на вулиці буде сонце. Тобто на словах він ось-ось зробить. От якраз вже саме збирається. А по факту: то йому саме в цей момент приперло в ванну лізти, то каву не допив, то гарний день, щоб у машині поколупатись. Коли здають нерви і вже немає куди тягнути - йду роблю сама і потім ще півдня слухаю "я би зробив", "я ж казав, що зроблю". Коли немає обмежень у часі - я вже не роблю ніц (а раніше робила...) Але, як правило, існує ланцюжок якихось дій, скажімо, до приходу гостей (приклад умовний).
Є різні нюанси. Одна справа, коли жінка намагається зробити з чоловіка домогосподарку. А інша - коли час від часу потрібно допомогти. Приділити трохи часу, уваги, використати свою чоловічу силу, щоб допомогти дружині. Це дрібниці, з яких складається життя.
ібо на мені клеймо виїдальниці мозгу маленькими ложками, бо в перший рік мені було багато чого треба. багато - це наприклад, набір ложок-вилок, бо мали тільки дві. але я не могла купити їх сама, бо треба щоб він теж побачив їх перед покупкою і "підтвердив". а для цього треба було вділити його вільний час і поїхати в магазин і заплатити гроші. а жінка має бути гарно і привітною подругою, бо "ліпше жити в куті на даху, ніж з сварливою жінкою в спільному домі"
Так ви ж її довбаною і зробили отим тяганням всього й одразу, та ще й сама. Якщо вже справді вам так залежить на свіжій молочці і т.д.,то підйом чоловіка - і вперед. Раз на тиждень - витримає. Власне, і залучити до того чоловіка. Овочі чудово зберігаються довший час. М"ясо можна заморозити. Крупи - вони і є крупи. А такого, що швидко псується, багато й не накупиш - помідорчиків-огірків-ягідок трошки при нагоді (і я не вірю, що вони сільські і не хімічні, в нас не Туреччину-Польщу-Єгипет - то треба самим собі вирощувати..). Правда, за ними і йти годину з дитиною не випадає. Тому мусите вже якось чоловіка підключати. Ви не мусите постійно бути милою і привітною. Але не мусите також, в першу чергу самі нервуватися через вами ж за щось обраного чоловіка і обставини, які ви не можете змінити (я про забудькуватість і відстань до базару). Налаштуйте будильник, дайте йому список, і вперед. На всякі "але" проста відповідь: "мав би совість" Та йой, мій так збирався ролети купувати, і ще 5 років би збирався, якби мені не урвався терпець, і я не купила би їх сама. Чи реально була загроза, що він їх викине, якщо не підійдуть?
чеки трапляються ,але перевірка, що от був саме в тому маркеті і щось собі купив, тобто детальне вивчення але тут не та ситуація, бо форумлянка пояснила що веде журнал витрат а для чого робити з капусти план-пятидневку? я так пишу, бо сама купляю капусту + люблю нагоди вийти з хати)) довіряти овочі чоловіку це доволі сміливо, особливо якщо він не виріс в селі чи на фермі (от мій тато в 5 разів краще розбираєтсья в продуктах як я, урбанізована дівка, але мій чоловік в 3 поколінні урбанізований, сметана з села йому неприємна на смак)) тим більше, увага, от реально розкажіть де купляєте капусту? ))) що на базарах що в маркетах - там такий відсоток нітратів що мама рідна, перевіряли не раз, навіть в тепличних помідорах огірках частіше внормі, а от знайти капусту, тєжко... єдине що в Сільпо в Форумі, був показник чуть вище норми (а там ще крім звичайно продають органічну, в 2 рази дорожчу "лавка традицій" - нітратів показало в 2,5 разів більше норми! а інша хімка? на мене тьотка на базарі ображалася, що я перевіряю її продукти, щ оя їй не вірю.. я кажу, мені дитині треба.. а вона - дитині не продам, бо нітратів не давала, але інша хімка є.. тож дівчата, чи то не самообман? чи можем ми на око вгадати якість продуктів, бо їх продає "домашня бабуся" чи шувар чи ще якась "точка"??? я чекала що ви прийдете і то напишете)) бо я не вмію то пояснювати
так і я про те ж))) Я вибираю, чоловік доставляє. От червоним через дописи йде, що не треба привчати до того, що ти єздовая лошадь. З самого початку, з зустрічання залучати чоловіка до допомоги. А не показувати, що ти така класна, все можеш, а потім падати і плакати від образи. А як в нього в сім"ї було, та пофіг, в нас тепер своя сім"я.
Мені хочеться просто підтримати. Якось треба поступово, але вперто виходити з цієї ролі. Варто показати йому, якою може бути справді коли він зробить те, що ти просиш. Тому треба просити те, що тебе справді радує і робить щасливою.
однозначно. Це я так пояснювала, що треба купити невелиякий бурячок. Був куплений дууууже невеличкий, трохи більший ніж горішок)))
я не можу здійснювати будь-яких покупок складніше продуктів без того, щоб він побачив це наперед, бо він живе в тому домі і йому не байдуже на що дивитися і чим користуватися. це складно але то риса характеру. я звикла. бо себе ж не бачу. вони ж постійно в полі зору моїх очей.
