А я щодо цього трошки іншої думки... якщо я роблю щось для коханого через "нехочу" чи "неможу", то це не означає, що я сама собі це придумала і тільки мені то потрібно... ні, просто я дбаю про його комфорт і хочу зробити приєнмо. Мені здається в цьому і проявляється справжня любов, що інколи, інтереси і потреби коханої людини ставиш вище своїх... звичайно в розумних межах, себе також потрібно любити і берегти
та таки правда про той диван, бо багато чого роблю вдома, бо мені так треба, я так звикла, мені так хочеться і вже не злюсь на мужа за таке. А був випадок, що дійсно погано себе почувала і лягла, то прокинулася від того, що чоловік товкся на кухні, бо готував мій обід на наступний день і складав посуд в посудомийку. А коли я стогну, що втомлена, але далі все роблю в хаті, то ніхто дуже не помагає, бо раз роблю, значить ще маю сили.
Ну, якщо коханий це цінує, помічає і йому дійсно необхідна та чистота і порядок - то це одне, а якщо йому і так все одно, то який сенс прогинати спину?
Погоджуюсь, та мова йшла не тільки про порядок, а взагальному. Ну і звичайно, ця турбота і віддача має бути взаємною... а не так, що хтось "паше" і старається догодити, а хтось добре прилаштувався і кайфує.
--- дописи об"єднано, 21 Червень 2015 --- Раптово вирубатися можна від підробленого спиртного(пальонки). Якщо голова болить зранку - то на 100%. Отравлення.
Я колись пам"ятала ті прийоми- ніколи не сварити, не казати шо зробив шось не так, бо це травмує мужчину і на наступний раз він не торкнеться цієї справи, бо вирішить шо не вміє того робити, травмує кохану і т.д. Похвалити і ше раз похвалити, якшо шось хочете аби зробив, таки сказати, а не чекати, а тим більше не надіятись щоб догадався сам. Показувати щире захоплення НИМ, коли зробив щось для тебе. І ше там шось є, зара й не пригадаю. Во! Інколи користаю, частіше то всьо так довго і заплутано шо роблю сама, але оце мені тоже часто спадає на думку, хоча тут ще слід враховувати хто з Марсу, а хто з Венери і те що ми мислимо зовсім по-іншому Теорія про диван для прикладу, якшо я зляжу на той диван не в період, коли ми всі лягаємо спати, а трошки швидше, тим самим витіснивши ніби то чоловіка звідти))), так, він звісно поглядить дітей, поки я буду валятися в полудрьомє, зробить їм пити, нагріє вечерю, але посуд буде не помитий, а діти ляжуть спати не купані, бо на воко вони чисті, ну, якщо до колін і ліктів і ше за вухами не приглядатися, ну і зуби не почищені, ну або шо тим зубам бракує, менше треш- здоровіші будут.))))) А брудні лахи на другий день тре буде шукати по всіх закутках. ну, впринципі виходить лягла, світ не завалився, а в результаті ше більше роботи на мої руки додалось. Хіба якшо наголосити "помий дітей", "поклади їхні лахи в корзину для брудної білизни", "обов"язкову увагу приділи шкарпеточкам")). Висновок- ліпше не лягати. Але я не лягаю і не бурчу, зато в чомусь іншому собі на умі, ну, бо ж мушу якось розслаблятися. Єдине якщо я бачу що чоловік реально замучений в клямку, коли відпахав від зорі і до, приніс "мамонта" до хати, я в житті собі не дозволю його сіпати по хатніх справах. От як зараз, з основної роботи в офіційній відпустці, а паше від 7-ї раня і доки смеркнеться. Має дома ту годину-дві відпочинку і знову з ранку те саме, то я всьо підсуну, дітей заберу по можливості шоб не галділи, ліжко простелю, ще й лахи підготую, тут мови і бути не може бути. То було би глупо, коли чоловік ледь теплий приходить додому ше шось від нього вимагати. Те саме, коли після основної роботи ходить на підробітки. Але в ті періоди, коли підробляю я, а він весь вечір свобідний, чи весь день, ну, тоді таки конче тре, шоб шось допоміг і то не тільки дітей поглядіти, шоб собі чого не витворили, а й в хатніх справах має замінити. то впринципі десь так і є, але не на відмінно, точніше далеко не так, як я хочу.
О, то дуже правильно, я завжди так стараюсь робити. Ну бо сама така, що мене треба хвалитимене як похвалити і заохотити, то я зроблю в два рази більше... а як не помічати моєї роботи та ще й критикувати, то ляжу на диван, задру ноги і по всьому
то всьо дуже образно і приблизно. Одним словом- не впадати у крайнощі. І якщо робиться щось , то робиться, бо робиться. Бо є якийсь певний розподіл обов язків у конкретній сім ї відповідно до образу життя конкретної сім ї. А не робиться в любому стані , бо " я так не можу то залишити, чи на то дивитися, тому я молодець-мені медальку".Значить стан дозволяє робити просто так, бєзвозмєздно . І отримувати від того задоволення в першу чергу самій, а не вклякнути біля тих непомитих баняків чи підлоги в надєждє, що то помітять і пожаліють. Бо чого то мають шкодувати домочадці там, де жінка сама себе не вважає за потрібне пошкодувати. п.с. я чи то геть старію, чи то добігаючий до кінця другий десяток сімейного життя так впливає, але все менше і менше заморочуюся по тим речам, з яких раніше могла зробити грандіозний шухер і зіпсути нерви і собі ,і домашнім.
Мій перший десяток "говорить" те ж саме. А ще я навчилась трохи хитрити і інколи приплітати те, чого нема. Чоловіки як діти, діє на ура, лиш трохи то все не на мій характер. Шкандаль за не помиті горнятка у нас давно вже в минулому, як і багато чого іншого. Бо я як хочу муж і горнята помиє і підлогу і вупше, але тут тре емоції скрутити і діяти правильно... А мені деколи легше помити ніж оце все бла-бла.))) --- дописи об"єднано, 21 Червень 2015 --- А я нє, мене як похвалити я падаю на розслабон.))) А як критикнути, буду довбала то діло, поки не вийде на відмінно. Але чоловіка до себе прирівнювати- марна справа. Там зовсім інший склад мислення.
ну да, а я ще подумала що хтось намутив, мені якось до пива горілки чуток підливали як почула що пливу, зразу таксі викликала в мене чоловік не напиваєтсья до такого стану, щоб вирубатися, просто нема такої опціі в його організмі (з цікавості його пробували споювати у всі юні періоди) але от від неякісної горілки чи коли намішано може йому шлунок сказати "фе", то я часто надоумлювала щоб не заходили непонятно куди і не пили там непонятно шо, приміром як йшли на футбол в холодну пору то чи на місці чи десь поблизу стадіону заходили в бар "зігрітися" коньяком і тд. то я брала таку маленьку бутилочку металеву (власне для алкогольних напоїв з собою) і наливала туди доброго віскі чи коньяку, що в хаті є і спокійно відправляла але то більше юність, зараз вже себе цінують, бронюють перевірений заклад щоб там посидіти та й пити вже хочуть не що будь, подорослішали)
Ви говорите про те саме, що і Сніжна, тільки іншими словами тут суть не в тому, що "не хочу робити - не роблю" чи "не хочу робити - але роблю", а в тому, що роблячи щось не потрібно очікувати чи вимагати щось взамін, тоді і образ не буде
та стовідсоткова. Просто лягти треба правильно, без смикання "хата не білена, корова недоєна". І бувають такі запущені екземпляри мужиків, які не шуршати почнуть, а шукати інший диван. ну і про хатне. Ну дівки, ви даєте, певно що чоловік так не зробить все ідеально. Так і ви певно на його роботі не дуже розумієтесь. 70% з того розізлиться-спаскудить ми самі собі придумуємо. Феєрично і віртуозно.
Про лягти на диван і прибирання в нас п"ятничне прибирання - обов"язок чоловіка і малої, але розуміння, що таке чисто трохи різне спочатку я капала всім на мозги, що *а ше там тре протерти і там витерти* і *чого ви на тій третій зверху полиці не перескладали* Пізніше мені самій це набридло (чоловікові, певно, теж, але не признавався), і я вирішила, що або починати драяти хату самій і не випендр..сь або шота рєшать Перерила я всі варіанти з системи флай-леді, склала собі графік на кожен день і вже більше року не парюсь, як мої щось не так роблять, бо знаю, що під холодильник з мокрою шматою я і так влізу, наприклад, у вівторок І всі щасливі, з грубшого приберуть мала з чоловіком, а в дзюрах різних я собі напротязі тижня зроблю
ох, і я собі не придумаю як то краще ставитися до чергового чоловікового вибрику. На днях в його батька був ювілей і син вирішив зробити татові маленьке свято в кафешці, так зовсім мале, не більше 10 чоловік. Весь минулий тиждень він телився з тим щоб замовити десь столик, спочатку планував то свято то на суботу, то на неділю, а ближче до вихідних вирішив - на понеділок на вечір після роботи. А чого нервуюся - бо все він робить якось так... ніби шифрується чи шо. Надцять разів питала за тамтой тиждень - що надумав, як то організувати? а він всьо якимись відмазками, типу - та шо там такого, заїхати кудась, лишити завдаток, то ж нічого грандіозного не планується. Батьки мої мене весь тиждень питають чи буде якесь свято і чи їм треба буде йти, чи купляти який подарунок, шо і коли, а я сама їм нічо толком сказати не можу, бо ніц не знаю. В результаті він нині вранці сказав моїм батькам, що вони ввечері після роботи мають прийти на святкування, мама впала в нерви, бо коли їй йти по якийсь подарунок і як то так повідомляти в останній момент!!! мені він по суті так нічо і не сказав толком -шо, як, на яку годину. Тільки перед роботою збирався заїхати в якесь кафе забронювати столик. Не знаю навіть чи здогадався замовити мінімальний набір закусок, чи то всі прийдуть ввечері і ще поки меню повичитують, поки замовлять, приготують то вже пора і розходитись буде. Мені з того всього взагалі не хочеться нікуда йти - не треба було жінки для поради-організації, то хай тепер і святкує без жінки.
То в нас так з Причастям було. Узгодили, що не робимо стіл. Ну то не робимо, максимум дідо-баба може прийдуть на чай з тортом. В результаті один мамин дзвінок за день до події - і вже будуть 10 чоловік і меню а-ля "день народження у тебе". Не сумуй, а веселись, жона.. і цигель-цигель.. Теж не розумію, чому не можна порадитися відкрито і зрозуміло, і бажано таки зі мною.
а вам так треба щоб він порадився? Я б розслабилась. І мама хай ваша розслабиться, гроші в конвертик і по всьому. Скромно, то скромно. Це ж його батько, вони собі розберуться.
ага, треба! Чогось маю такий пунктик, що все треба вирішувати і обговорювати разом. Тим більше, що його батьки чемно прийдуть коли і куди треба, ні в що встрягати не будуть і нічим перейматися теж. Бо він в них єдина золота дитина, і все що б він не робив то є супер-люкс. А я не дуже люблю отаке спонтанне, не організоване дійство, бо з поганим плануванням і свято проходить на відповідному рівні. то в мене був теж один з варіантів - вже ітак нічого не зміню, і його самого тим більше. Але всерівно не приємно мені це, бо при таких розкладах зовсім не чуюся половинкою і хоч якось важливою. То з розряду "права рука не відає що ліва робить".
Гм, це цікаво. Чоловік організував САМ свято для СВОГО тата. Чому у Вас такий висновок? Інколи спонтанність - найкращий план )
Хіба щось таке сильно глобальне. А тут якась п"янка, та ще ДН його батьків, а не Ваше Нашо воно Вам треба в то вникати? Головне щоб сказав коли і на яку годину приходити. Чи краще було б якби він на Вас то лишив, би б гонили по Львову, а потім би ще хтось незадоволений лишився, бо то "не таке кафе". Йой, розслабтесь і не партесь тим, радійте що чоловік сам тим займається, а не нагружає Вас.
ну то так виходить, що я не маю лізти в свята його батьків, а як мені треба буде для своїх шось організувати то це також суто мій клопіт має бути, а він там лише гість? нє, я шось просто хотіла би трохи більше спільності в тому всьому. Ну або принаймі щоб вдома про це зі мною поговорив.
