Відповідь: Мистецтво бути дружиною (3) Маю таку коліжанку, з першою дитиною так само говорила. Але при тому коли мала народилась, а вони жили в той час з її батьками - то вона з бабусею чоловіка і не підпускали до доньки. А звідки в чоловіка батьківський інстинкт візьметься коли він за своєю дитиною здалеку спостерігає. А от з другою дитиною в них вже було інакше - бо живуть окремо. мені здається, що у всіх чоловіків є така потреба, просто не всі про неї знають. Як наших чоловіків і нас ростили - до рук не привчати, до ласки не привчати (я з першим сином чоловіку постійно проговорювала, що маленьких хлопчиків тато може і мусить носити-обнімати-цілувати і т.д.), плакати -не мужик, емоцій не проявляти. Ніколи не чули розмов про хлопчиків типу "ой, то такий малий пестьоха, так і тулиться до мами, як дівчинка"? Отак, змалку і закладається, що ласка -то не чоловіча справа.
Відповідь: Мистецтво бути дружиною (3) Згідна, найперше часто жінки перекреслюють участь чоловіка ще заздалегідь, приміром я носила, народжувала, назву як хочу.. Це непоганий варіант, якщо чоловік за, але от приміром в мене так було, що яке імя я дуже хотіла то чоловіка воно капець нервувало, благо потім і мені перейшов на нього настрій. Як один з прикладів Щодо другого теж згідна, але ще дійсно в кожного свій рівень потреб в тій чи іншій сфері, наприклад люди по різному переносять голод чи біль
Відповідь: Мистецтво бути дружиною (3) тут справа не втому скільки разів він мив попу чи памперс змінював, а в тому, що вас дійсно це "болить". Відповідно про це варто спокійно, але обговорювати- чому і що саме вас не влаштовує ( але і бути готовим вислухати іншу сторону). Брат мого чоловіка за жодним з 2 дітей не міняв памперси і не мив попу , і разом з ними не спав, тим не менше він є досить хорошим татом і його дружину ті речі "не напрягали" ( а мене би на ї місці напрягали . Тобто тут уже справа власне у взаємному сприйнятті ряді речей і вибудовуванні відносин на основі цього. Якщо десь щось ображає- проговорювати ці ситуації одразу, але без звинувачень, що "я така замахана, а ти міг би хоч..."Бо направду для багатьох чоловіків просто дійсно потрібна чітка "інструкція по догляду за дитиною" із самого початку ( тобто " я би була дуже тобі вдячна за ....., будь-ласка, допоможи ...."), а не тоді коли вже то все накопичилося і говориться через внутрішню образу. Тобто- одразу ставити чіткі задачі і їх озвучувати, а не чекати, щоб сам проявив ініціативу чи додумався сам ( дехто думає про глобальне і реальні речі помічає лиш коли прямо вказати . Бо він в них не вбачає проблем : "ну та, народилася дитина-жінка в декреті, справляється і справляється собі."). Чим довше той процес після народження затягується- тим важче потім залучати. Ну бо дивно чоловіку стає: раніше ( рік-два-три ...справлялася, а тут раптом щось їй не так сталося. ---------- Додано в 03:08 ---------- Попередній допис був написаний в 01:11 ---------- нарвусь на помідори, але тут така ситуація виходить, як буває у мами з дитиною:" я заради неї..., а вона то не цінує...".Ви або робите, тому що ви САМІ так хочете, але при цьому не чекаєте віддяки ( бо робиться не для чоловіка, а тому, що то ви так захотіли. Тобто йшли спати на кухню, бо це не чоловік вас туди виселив, а ви самі прийняли таке рішення; готуєте сніданок чоловіку, тому що вам цього хочеться- турбуватися чи зробити приємне, а не тому, що це- ваш прямий обов язок: встати і подати ). Або не робите, бо реально цього НЕ хочете ( не спите на кухні, не готуєте сніданок- чоловік собі сам канапку якусь зварганить , і тоді не буде оцього невиправданого очікування і образ. Насправді на ситуацію можна дивитися простіше- якщо глянуи під іншим кутом. п.с. це вже не до теми "діти-чоловіки", але до "мистецтва": особисто мені стало набагато легше, коли я перестала пахати акі лошадь вдома, приносити "в жертву" свої бажання і потреби і очікувати, що за це "щось буде". Тобто реально- або роблю, бо це в першу чергу моє бажання і моє рішення ( бо це мені приємно зробити чи от так захотілося в певний момент) і не чекаю зворотньої реакції, або- не роблю. І образ менше стало від "невдячних домашніх" і , як не дивно, дійсно перестало ними це сприйматися "як належне" з моєї сторони.Адже насправді ображають наші ж невиправані очікування, а не відсутність реакції іншої людини
Відповідь: Мистецтво бути дружиною (3) за все вище сказане, мені здається " за що боролись-на то і на поролись" якщо я вночі колисала дитину щоб чоловік виспався, мені б в голову не прийшло зранку готувати сніданок. В нас хто раніше прокинувся, той готує каву-сніданок (в основному чоловік). І взагалі на всі запитання чоловіка що робити? як? коли? я завжди відповідала що знаю рівно стільки як і він сам, бо теж перший раз мама, як і він тато))) Отак по-маленько, по-тихенько, а головне разом ставали супермамою і супертатом. Жарти жартами, а якщо серйозно то тре говорити і просити допомогу, бо читати думки ми ще не навчились,
Відповідь: Мистецтво бути дружиною (3) то точно. я коли першого народила, ще в пологовому була -- пішла в душ, а тата з дитиною залишила. то на Мечнікова було. І тут на весь коридор такий крик: Юля!!! Я з того душа гола вилітаю, навіть без рушника, там ше якісь тати (у 2008 вільне відвідування було) дивляться на мене, як на... та ніяк не дивляться... Короче, питаю, що хоч, шо сталось. "Він плаче! Він плаче, я не знаю, що робити!" "І я не знаю і запам"ятай, як не даєш собі ради -- викликаєш "швидку", а зі всім, з чим я дам собі раду, даш і ти" -- і всьо, з того часу ніхто мене не визиває, не видзвонює... Скоріше вже я можу подзвонити і ображатись, що коли мама лишила дітей на тата, то всі про маму забули
Відповідь: Мистецтво бути дружиною (3) ой, скільки разів ми це обговорювали... спокійно - це не для нього, то я маю добре виплакатися, тоді доходить, але не надовго( мені його справді шкода... але часом і себе починаю шкодувати, от тоді і хочеться цієї вдячності))) можливо, я б і сприймала це як прямий обов"язок дружини, але я бачила приклад моїх батьків: тато у всьому помагав мамі, мама спокійно могла залишити нас з братом на тата і не переживати, тато спокійно готує їсти для всіх і не робить з цього проблеми. а в сім"ї чоловіка все навпаки, свекруха пашить як кінь, а свекор лише на роботу і з роботи ( і то на машині). от мій чоловік і навчений до такого. прийшов з роботи - на диван, телевізор і чекає миску під ніс. він, навіть, не загріє собі сам і не кине, якщо я вдома, а про те щоб щось зготовив, то я взагалі мовчу. коли не було ще малого, і ми обоє ходили на роботу, в мене графік був з 8 до 20 год, плюс більше години добиратися в одну сторону, в нього з 9 до 18 год, півгодини їзди, іто з татом на машині, то він приходив з роботи і чекав поки я приїду, щоб дати йому їсти і починала готувати на наступний день, бо він навіть картоплю не міг почистити ( хоч скільки я його про це просила). Можливо, мені б і вдалося його перевиховати, якби ми зразу ж після весілля жили окремо і якби свекруха мене в цьому підтримувала, але ж вона вважає, що так і має бути.
Відповідь: Мистецтво бути дружиною (3) Ну то і нехай готує. Просто заберіть з себе частину обов'язків, які і є надумані вами. Нашо зранку вставати? А ввечері - дитину на руки і чітке керівництво - зупа в холодильнику - треба підігріти, далі налій в тарілку і мені налий, чи розігрій друге. Далі - потримай дітіну - я зотую то і то.
Відповідь: Мистецтво бути дружиною (3) тепер ми окремо живемо))) але коли я їду на кілька днів до своїх батьків, що теж відвойовувала тривалий час, то маю наготовити їсти на ці дні, а свекруха ще приїжджає і теж наварює своєму синочкові, щоб з голоду не вмер, бо ж жінка поїхала і покинула її безпораднє дитя... ---------- Додано в 14:32 ---------- Попередній допис був написаний в 14:28 ---------- бо якщо не встану, піде голодний, а потім буде нити кілька днів, що шлунок болить...
Відповідь: Мистецтво бути дружиною (3) сльози діють раз-два, а на третій чоловік вже їх сприймає як істерику . А це вже- фон, який не діє. вам би сподобалося, якби вас перевиховували? . ТОбто суть в тому, що виходячи заміж жінка бачить оті ж існуючі недоліки, вони її поки не муляють і думає, що обов язково перевиховає чоловіка. Чоловік може змінитися лише сам_ якщо сам цього захоче. ТОму завдання дружини- не займатися його вихованням ( він не дитина), а створити такі умови, при яких він САМ захоче змінитися. п.с. я знаю, то важко сприйняти, особливо, коли є внутрішній спротив . Але , в принципі, я розумію, чому ваш чоловік поводить себе так, а не інакше. Тут не лише йому треба змінюватися . І не чекати цих змін від нього. Тут спочатку над собою самій треба працювати. А вже за вами і він потягнеться, бо виникнуть ті самі обставини, при яких він захоче щось у своєму житті змінювати.
Відповідь: Мистецтво бути дружиною (3) Ви ж бачите, правда, що у вас кардинально протилежні сім'ї і сімейний досвід? А що як чоловік вас теж захоче перевиховати під себе? До чого це я- тут треба визнати, що вибрали ви саме такого. А з цієї вже ситуації і дивитися що робити далі.
Відповідь: Мистецтво бути дружиною (3) напевно не всі чоловіки так сприймають, ну або не всі жінки одинаково плачуть. я плачу рідко, тоді чоловік в паніці, не знає що сталось, починає мене заспокоювати, випитувати, от тоді я і починаю розказувати, як мені важко, що мене не влаштовує і як я хочу, щоб ми робили все разом))) (це вже коли справді все так допече, що не можу стриматися) тоді на деякий час він зовсім інша людина, можна сказати - ідеальний чоловік. а якщо просто його просити щось зробити, то глухий номер... ---------- Додано в 17:25 ---------- Попередній допис був написаний в 17:20 ---------- не знаю, який чоловік захоче щось робити, чи щось міняти,коли дружина робить все сама ( по господарству), по моєму це би влаштовувало всіх чоловіків. ---------- Додано в 17:27 ---------- Попередній допис був написаний в 17:25 ---------- поясніть мені нерозумній))) ---------- Додано в 17:34 ---------- Попередній допис був написаний в 17:27 ---------- а він майже так і зробив, тільки не перевиховав, а підлаштував під себе, під свій спосіб життя. я повинна жити так, як підходить йому, я вже давно забула, що таке лижі,бо він не любить і не вміє на них кататися (а я ними марю), що таке море, бо то занадто дорого, що таке спати в палатці і т.д. ми все відкладаємо на майбутнє...(((
Відповідь: Мистецтво бути дружиною (3) ну і висновок з цього який зробили ? це називається маніпуляція. А як до неї не доходити- думайте. в першу чергу- мінятися самій. Не чоловіка змінювати, а себе
Відповідь: Мистецтво бути дружиною (3) маніпуляція, це коли спеціально робиш, і наперед думаєш про наслідки. а мені в такі моменти абсолютно все рівно, як чоловік буде реагувати. просто пишу як воно є. виходить стати такою ж егоїсткою як і він і думати лише про себе? мені так не хочеться. хочу бути хорошою дружиною, що дбає про свого чоловіка і дитину, але одночасно відчувати те ж саме від чоловіка. тому, можете думати, що я занадто хорошої думки про себе, але мені в першу чергу треба змінити чоловіка. і знаю точно, що якщо я перестану робити, все що робила до того часу для нього, то до нічого доброго це не приведе.
Відповідь: Мистецтво бути дружиною (3) от в мене запитання. завжди і одне і до всіх: а до весілля він такий не був? чи вас це влаштовувало? чи ви заміж виходили, думаючи, що зміните його?
Відповідь: Мистецтво бути дружиною (3) Ви з ним не жили, але приходили напевно до хати, бачила як мама йому дає їсти, може чи не може він сам собі зварити, коли батьків вдома нема. Коли спільно проводили вихідні чи відпочинок то теж напвено бачили, що він навряд чи буде виварювати. То шо тепер хочете? Людину в зрілому віці неможливо змінити, або самі змінюєтеся, тобто по трохи стаєте робити менше, хитруючи і перекладаючи певні обовязки на чоловік. Або змиріться з тою ситуацією. Ну чесно, якшо Ви вважаєте що ниттям і жалістю як Вам важко Ви зможете змусити чоловіка Ваи допомагати, то омиляєтеся. Чоловіки створіння досить жорстокі і такий ефект розрахований лише на недовгий час. А взагалі порядок в сімї закладається на самих початках - моя мама з початку одруження почала татові подавати сніданок зранку, то вже 35 років його зранку готує. Я знала шо це не для мене, тому звечора наготовлювала(ю) і даю ЦУ, там на кухні є те і те, зранку поснідаєш. За 5 років це увійшло в звичку і тепер для нас це нормально. Коли приїжджає свекруха, то вона зранку любить вставати і наготувати моєму чоловікові сніданок. Але це її право, це її дитина, їй так хочеться, і це не означає шо я так маю робити. Я жінка, а не мама, чоловік повинен то розуміти.
Відповідь: Мистецтво бути дружиною (3) Оленятко цілком згідна з дівчатами. Я маю приклад 3 сімей, своєї, батьків і рідної сестри. В батьків мого тата, все було так, що моя ж бабця подавала всім їсти і на сніданок і на обід, і звісно навечерю, як говорять під ніс, і з під носу. Тато в цьому жив, і моя мама коли вийшла за нього заміж, робила так само, НУ БО ВІН Ж ПРИВИК., а тепер через 30 років спільного життя її почало то обурювати. Я їй і говорю, а що тепер тебе не влаштовує, це з самого початку треба було розтавити крапки над і. ---------- Додано в 14:27 ---------- Попередній допис був написаний в 14:25 ---------- Тепер приклад сімї моєї сестри. Та сама ситуація, чоловік виріс в такій сімї де все подають і роблять, а тато тільки на роботу ходить. І сестре відповідно підтримала це все, і тепер через півтора року їй це надоїла, але йому свої фе не виказує. Тільки жаліється мамі, вот вони зідзвоняться і годинами розмовляють що вони такі нещасні все подай, все принеси. ---------- Додано в 14:36 ---------- Попередній допис був написаний в 14:27 ---------- А тепер приклад вже моєї сімї, ми з чоловіком вже як 8 років разом, і в нас все по іншому. Чоловік виріс в сімї де в них це не заведено. Мама в них так має наготувати, але подавати ні, ніколи, є наварено прошу іди сам собі бери скільки хочеш, коли хочеш, і сам грій. В мене ж в сімї навпаки. І знаєте коли ми одружилися я так само як мама хотіла догодити чоловікові, гріти зранку сніданок, вечерю. І знаєте що він мені сказав. Я ДО ТАКОГО НЕ НАВЧЕНИЙ, тому мені так не роби. Ти звария а я собі сам дальше ради дам. І якщо не хочеш щоб я привик, не роби цього. І ви знаєте, для нього не проблема зварити їсти, запустити пральну машину, помити посуду (я цього доречі робити просто не навижу), встати вночі до дітей, переодіти. Але в нього так само в сімї, тато помагає у всьому мамі. Тому висновок, всетаки в якій сімї ми виросли, ми в підсвідомості будуєму подібну сімю, подібну поведінку. Але все в наших руках. Небійтися лишити на нього дитину. Спочатку на 5 хв, потім на 10, а через пів року і 5годин набіжить. робіть це з жіночою мудрістю, щоб він сам не розумів того що він робить все те саме що і ви. Бо дивлячись на свою маму яка не хотя зранку робить сніданок татові а потім кидає її під ніс так як псу (це в тих випадках коли вона на нього зла, через те що вона сама все робить). То я б такого їсти навіть не хотіла.
Відповідь: Мистецтво бути дружиною (3) От це я вважаю найкраще, а то жінка і так поки наготується втомлюється, невже тяжко насипати в тарілку чи розігріти в мікрохвильовці? жінка не офіціанткаале дійсно дуже часто жінки самі так привчають чоловіків, а потім жаліються. я такого не розумію. привчила то не жалійся, а не подобається, то перевчай. але той процес потребує багато терпіння і часу. ну але все можливо) ---------- Додано в 15:01 ---------- Попередній допис був написаний в 14:59 ---------- О це молодець, Мужчина!
Відповідь: Мистецтво бути дружиною (3) є варіант готувати так, щоб не падати потім пляцком, і тоді їжу подати чоловіку буде не в такому напрягу, особливо коли є змога. Оте - "я зготувала, намордувалась, то ти собі САМ кидай і грій" - не розумію, зовсім. Інша справа, що то не має бути видом самопожертви, і сприйматись як єдино можливий варіант: чоловік прийшов з роботи, ліг на диван і чекає поки дружина прийде, погріє-нагодує, хліба поріже, ложку дасть і попросить їсти. Є такі приклади, коли чоловіки навіть не вміють "типу" хліба відрізати. Але то видно ще в період зустрічань, ті всі "замашки"
