Може, йому просто так добре? Нє, я не знаю, бо ви тут такими конспіративними словами пишете, що логічніше, мабуть, зібратися поза форумом і пообговорювати без сторонніх. Але йому може бути просто так добре. І з тим нічого не зробиш. Я маю чоловіка, якому добре самому з собою і так, як воно є. Якщо я щось починаю робити з собою (не навмисне, але так виходить, що інколи стається щось таке, кхм, красиве чи розвиваюче), то максимум реакції від мого чоловіка - це «гм». «Гм» - це вияв крайнього захоплення і схвалення. Це не переросте в речі, які б я хотіла, щоб він робив для мене чи сім‘ї. Це просто як карт-бланш для мене: я схвалюю твій рух в тому напрямку, але не сподівайся, що зроблю відхилення від свого курсу. Іншими словами, все в тому житті доводиться робити з думкою, що то є мій вибір дорослої людини, і це роблю з метою змінити/покращити/поекспериментувати зі своїм становищем, а не довести щось чоловікові чи підступно простимулювати його до певних дій. Чи то є важко? Часами важко. Але є певні плюси. Для мене настільки важливі, що в 95% випадків такий уклад стосунків себе виправдовує.
Люто плюсую до відсутності в нього ресурсу. Тому тобі @Akina треба від його ресурсу абстрагуватись (сказала жінка, яка підключена до власного чоловіка на 90. Не знаю як. --- дописи об"єднано, Aug 2, 2019 --- Та сто процентів йому так добре. Просто в моєму світі нормальній людині (а він нормальний) в таких умовах добре не може бути. Це зниження стандартів до рівня плінтусу. Про конспірацію. Ну Вікторія ніби як на форум принесла, а ніби анамнез і не виклала. Тому отак між краплями лавіровалі, лавіровалі і невилавіровалі. Та Вікторія його ніби і не стимулює, вона від нього хоче виконання БАЗОВИХ обов‘язків чоловіка. Гроші заробити (та я така меркантильна), цвяхи поприбивати, воду жінці в хату гарячу провести.
Він не в твоєму світі Але я не знаю, що значить «в таких умовах». Думаю, що в світах багато кого те, що (не)робить мій чоловік останні кілька років, виглядає як (зараз то напишу) повна тупість. Мені воно часом теж так виглядає, бо якби я була на його місці, я б вже пів світу перевернула. Але я на своєму місці, тому хіба з цієї позиції перевертати. Ну шо він там, на роботу вперто не хоче? Але то не має стосунку до поваги, цінування і т.п., про що Вікторія пише. Води мій теж не носить, цвяхи б‘є тільки ті, які йому треба. Тому я кажу: збоку виглядає, що ви обговорюєте сферичного коня в вакуумі.
Десь близько. Ну і про персні теж правда (хоч це і була алегорія ), я речі загалом більше ціную Так не цікаво , без сторонніх я вже трохи чула, а тут можуть раптом знайтися слова які допоможуть розплутати клубок з нового боку
Тепер, трохи прояснилось. То, складний випадок.Особливо, коли вже затягнулось в часі. Стимули мають бути але, можливо, я не права але, це стимулюючі копняки лише допоможуть(?). Жорсткі умови/рамки без можливості маневрувати.
я не думаю, що при депресії допоможуть Мені виглядає, що @Akina свою терапію без фахівця стягне, а її чоловік - ні.
Хм, а встановлено діагноз? Я трохи б іншим словом назвала. Якщо меньш критично ,то 50/50. Але, спец точно може внести ясність людям.
Угу, багато яких стандартів. недавно йому сказала: згадай, як ти ставився до свого власного зовнішнього вигляду, наприклад, 10 років тому(коли одяг був не те що нормальним, а детально підбирався і допасовувався ним самим) і як зараз. Планка опустилася і то так конкретно З стандартами життя, харчування, дозвілля, компаній аналогічно... Днями, доречі, поговорили. Досить багато і місцями конкретно. З того, що я почула і переварюю - він сказав, що побачив мене іншою, з Яською. Коли я не кричу (насправді я не кричу увесь час ), стаю світліша і захотів частіше нас бачити. Але схоже на те, що він справді "чудив" всяке-різне (особливо минулі 2 роки) через свій якийсь депресивний стан. Намагаюся підвести його до думки, що часом можна і пошукати спеціаліста (до кольору-хоч психолога, хоч священника, хоч ще когось). Поки не дуже успішно З того, що сподіваюся, мені вдалося донести - я кричу в т.ч. і від того, що страшенно втомлююся від надміру речей за які сама маю відповідати. Написала короткий список того, за що хочу щоб почав він відповідати. Сподіваюся, мені не здається, що його починає трохи "відпускати" і сподіваюся, що далі буде.
Тут ще питання,чи він завжди таким був? Якщо так, то логічно,що не розуміє чого "раптом" від нього хочуть. А якщо ні, то яка причина його змін? Діти? Робота? Переїзд?
@Akina у вас дописи з цією темою вже дуже давно, років 5, а може й більше. за цей час щось змінилось в кращу сторону?
Ооо, правда? Піду почитаю себе 5-річної давності, цікаво. Пішла подивилася. Так щоб "все поламалося", то десь 2,5 роки тому дописи почалися Точно змінилася я. І з просто хочу "нормального" чоловіка, я тепер чітко можу сказати що для мене важливо, а що - ні. Від початку шанси на те, що двоє людей, які втікали кожен від своєї сім'ї створять нову нормальну були мінімальні але ж нам про це ніхто не казав.Дві каліки шукали хто б їх долюбив. Я взагалі одружилася з першим хлопцем в своєму житті. Тому ясно що копати-неперекопати ще Не сильно відповідальним - так, був завжди. Байдужим - ні
А я знаю)). Всі про депресію пишуть, то питаю. Загалом, між ними вже є якісь розмови і це добре, важливо. І, це показує, що все можна довести до розуму.
Я не знаю про, що тут йдеться, але колись я слухала онлайн психолога Сатью Даас (російський психолог, якшо шо). Він каже, що чоловік не бачить проблеми, допоки все хоч якось функціонує, навіть якщо функціонує зле. Тобто, якщо машина їде, але по дорозі розлітається, то добре, що хоч їде, а от, як вже зупиниться зовсім, то тоді чоловік замислиться. Так і з сім'єю. Поки сім'я хоч якось існує, криво, зле, але існує, то чоловік нічого не робитиме, а як вже буде межа, то задумається. Подумайте собі в тому напрямку або послухайте його, там і про жінку багато є цікавого. Надіслано від мого MX5, використовуючи Tapatalk
@Akina а протягом останніх років ще не наставав час отих "обов'язкових" чоловічих криз? Колись чула, що в тих періодах в організмі чоловіка йдуть якісь фізіологічні процеси, не просто думки хмурніють. І ще пару почутих думок напишу, може до чогось привяжеться: - що би не відбувалося в стосунках, це завжди є креатура двох; - підсвідомо люди вибирають собі до пари таких людей, при яких вони зможуть і далі виконувати ту саму роль, що мали до одруження (в своїй сім'ї ). Може ви нарешті внутрішньо готові перестати жити в тій старій ролі, а як він тепер має допасуватися, якщо ви вже не та, що були колись? Надіслано із мого iPhone за допомогою Tapatalk
Це не є правило, а лише один з варіантів А недавно як почула, як жінка руйнує свою сім‘ю після його лекцій, то ще раз впевнилася, що не від доброго та його «психологія» Чоловік помічає, якщо для нього це важливо. І якщо важливо, то побіжить лагодити аж бігом. Далі є градація «менш важливо», «неважливо», «це взагалі мене не стосується». Це вже з мого досвіду, може в когось інакше. Я так розумію, що в Віки тих «меж» вже було перейдено десятки. Чесно, я б вже гуляла від того, що раз я сама все вирішую, то й плюшки сама збираю. Тобто укріплювала свій власний фінансовий стан, організовувала побут і планувала роботу з розрахунку, що може так завжди і буде. А там дасться чути. Лише не треба себе лікувати, коли заскоки - в чоловіка. Бо то десять якась виходить: хвора дитина - лікуємо маму, хворий чоловік - дружину. Таке враження, що то тільки в жінки можуть бути проблеми з головою.
Не знаю, чи то коректно. Бо то моя подружка з форуму про свою близьку людину розказувала. Може якось спільно зустрінемося-погуляємо і поговоримо на цю тему.
