Я повірю. Коли ти відчуваєш, що всі твої потреби є забезпечені, і знаєш що ніхто тебе не кине під поїзд через поганий настрій, тобі це питання ген не суттєве. Головне аби тобі було з тим комфортно. Я мушу мати своє. Я люблю лишити мужа і дітей і чкурнути на інший кінець світу. Я очень плохая мать!!! Так і живу. --- дописи об"єднано, Apr 5, 2018 --- Я також з першою половиною не погоджуюсь. А те, що своє оточення треба обирати обережно правда для будь-кого, не лише жінці.
Ніц ми не впало... і не випрошую. Приходжу, роблю очі і кажу своїм дитячим голосочком - дай дєнюшку! Як шо шо, то голос у мене від природи дитячий. Моя донька мене висилає мультики озвучувати.
дівчата, можна я вклинюсь) а для чого випрошувати гроші, якщо жінка не працює, то чоловік має приносити гроші і класти в шухлядку) , і якщо йому по дорозі садочок, то відвозити дитину машиною, це ж логічно
Цінномті по назвах ніби ті самі, суть різна. Я люблю робити, він говорити. Тому співчуваємо ми по різному, я помагаю, він каже яке біднятко, не роби того Хз чи чи зараз вішаю щось на нього зумисно, бо він повинен. Даааааавно вже такого не було, що я наївно вважала, що для сімї треба працювати і питатися що ще зробити є, а не по бажанню. Тому ніби діти хата тримабться купи, а з ним не можу. Ібо я зразу насильник. А він ОСОБИСТІСТЬ, яку недостатньо цінуюють згадала кошмари наніч Але я не це мала на увазі. Просто ніби є ж у кожного +- план як має виглядати сімя чи функціонувати, чи на що опиратися. В кожног свої критерії, і своя вага їх. Зараз я рахую. А не накрилася ковдрою і я в доміку не чіпайте мене.
@HOPIC я питаю, бо мова зайшла про психолога. Я мала недавно досвід кількох лекцій в різних психологів. І дуже мені сподобалася лекція про конфлікти. Власне там психолог розповідала, що найтяжчим є конфлікт цінностей. Умовно кажучи, для тебе цінність - то готувати корисну їжу. А для чоловіка корисна їжа - це не цінність. Ти будеш за будь-якої нагоди старатися "просунути" в маси важливість корисної їжі, а муж або змириться (якщо йому байдуже, що їсти), але особливо спонукати тебе і хвалити за корисну їжу ніколи не буде (бо він не бачить в тому цінності), або взагалі стане диби, бо він любить хот доги і то його цінність. Найлегше будувати стосунки, якщо цінності максимально близькі. Це стосується поглядів на сім'ю, дітей, роботу, друзів, релігію, спосіб одягатися, відпочивати і т.д. Казала психолог, що конфлікти на основі різних цінностей фактично невирішабельні. Це або постійно йти на компроміс і жити в стресі (бо реальними цінностями ніхто не поступиться), або розбігатися. На щастя, більшість конфліктів і криз - не зі сфери цінностей, а зі сфери інтересів. Тобто мова йде не про те, що хтось примушує тебе фактично бути не тобою, а просто (хоч це не дуже і просто) ставить свій комфорт вище комфорту іншої сторони. І тут важливо не починати шукати компроміс ( зі слів тої пані, компроміс - це найгірше вирішення конфлікту, оскільки фактично це не вирішення, а відкладення проблеми. Компроміс - це коли обоє невдоволені). Найкраще - обом відмовитися від своїх початкових варіантів вирішення проблеми і знайти третій, а не брати по кусочку з того, що пропонують обоє початково. Я розумію те відчуття, коли біля чоловіка важко. Він ніби займає весь вільний простір навколо і дихати стає важко. В мене таке буває, коли в мене якісь особисті переживання, я не можу дати раду сама з собою, а тут ще й чоловік, який щось говорить, просить і взагалі має якусь там думку, якої я не питала. Правда в мене це короткотривалі "напади" і мій чоловік якось то навчився відчувати і під руки не лізе, а взагалі зникає на роботі з 7 до 10 вечора. Тоді я злюся, що він десь лізає весь день))) і я підтримую тих дівчат, які тобі радять власний простір. Не знаю, чи робота буде нормальним варіантом, але треба якось окреслити межі, за які чоловік зі своїми порадами і вимогами просто не зможе сунутися.
я замислилась.. у мене не було тих планів і нема. Є якісь речі, які для мене неприпустимі. А крім них, в принципі, нічого нема.
Я вже давно не стараюсь, чоловік має сприймати жінку, яка вона є! Ми ж їх такими сприймаємо))) Надіслано від мого Lenovo P1ma40, використовуючи Tapatalk
Зайнятість потрібна не для того, щоб чоловіку щось доказати, а щоб себе реалізувати. Діти швидко виростуть, а далі що? Як на мене, жінка має працювати не заради грошей, а за покликанням, робити те, що їй подобається. Ну, і точно не на зло чоловіку. Але ходити на ненависну роботу з чітким графіком і козл@м начальником, точно не має змісту.
В зацитованому дописі жодного слова про зайнятість, реалізованість чи дітей. Тільки про те що мені подобається не турбуватися тим звідки беруться гроші. Самореалізація як і повага інших до жінки жодним чином не залежить від наявності в неї "офіційної" роботи. І так, для деяких жінок їхня сім'я - це прекрасна реалізація їм більше не треба, кому треба - той має (і я зараз не про "роботу"). Діти ростуть швидко - це залежить коли почати і скільки дітей мати. Мені моїх ще надовго вистачить. Коли наймолодшій буде 17, то мені буде 54. Це вже внуки у старших підуть... це при тому що якраз для себе я ще маю купу занять і хоббі, які не стосуються ні мого материнства ні взагалі сім'ї. І для протоколу - хто хоче на роботу прошу дуже. Я тільки не розумію, коли це подають як єдине джерело занять, реалізацій і всілякого такого. При чому "робітні" регулярно і дружно і не менше за "декретних" стогнуть як їх заколупав начальник, бісять контрагенти і як добиратись важко по дві години. Ну тобто життя воно таке. Всюди є свої радощі і жалі.
префікс най- ставити наразі не раджу, ггг але ж стогін та його інтенсивність від роду занять не залежить Визнати непрості сторони, чи поділитись досвідом - то інше. А стогнати можна почати в 20 (спостерігаю один приклад), і продовжувати зі зростаючим успіхом, бо ж приводів більше чимраз.
Та не в тому. Декому цього не треба зовсім. Не треба всіх тягнути за вуха до "реалізації". Це така мода як і подорожі. Є певний відсоток людей, яким це задоволення, в решта дивляться на їхні щасливі обличчя і давай "всі побігли і я побігла", а потім дивуються чого ж щастя не настає. А їй за щастя якраз коза в селі, і далі райцентру нікуди не виїжджати. Но хотіти козу в селі нефеншуйно
ну от знову. Чому "на жаль"? Чому ти свої бажання сама критикуєш? тяжке чи взагалі ніколи не ставлене?
Ну, по постах видно, що форумлянка не задоволена собою, чоловіком. Можливо, якби більше себе любила, закрила б рот йому вже давно. Вибачте що так грубо висловлююсь. Можливо, щоб себе полюбити, треба відчути що ти щось можеш, вмієш і т.д. А взагалі, якщо жінка реально щаслива виключно як домогосподиня, тоді я погоджуюсь. Але, я таких не знаю
я в дуже великому шоці від того, НАСКІЛЬКИ зараз орієнтуються на "когось в фб", "когось в ІГ" тощо. Те, що в принципі читають, - одне. Те, що сприймають досвід за істину... жах
Тяжке. Бо одній людині фажко з тим всім, просто фізично. Я цілком чітко бачу, що можна зробити, але якщо мені важко з тим що я зараз маю, брати і думати і мріяти, що буде легше і хочеться оце і оце , ну якось...хотіти можна багато чого, але я не залізна.
