Мабуть все ж мале дитя))). Скоро попроситься, щоб його ще і вдівати))). Жарти-жартами, але мабуть у жінок і так достатньо справ, щоб і ще додаткові придумувати, за винятком коли треба підготуватися до урочистого виходу.
Я готую. Перу, розвішую, сортую, складаю в шафу і видаю одяг. Прасую тільки сорочки перед виходом з дому. Мені так простіше, ніж кожного разу детально пояснювати де його джинси, а потім складати по новій все в шафі, бо там все верх дном. І мене аж підкидає від питання "Де є...?" Іноді здається, що в нього повний домашній кретинізм, щоб в кімнаті з одною шафою не могти знайти штанів. Зате він готує на кухні частіше
Перу, розвісити можемо і я і він, прасую все я, складає кожен своє, дитяче поскладати можу і я, і він. Колись то все робила лише я, але повільно згребла то зі своїх плеч. Готувати чоловікові одяг, то взагалі дивно, йому байдуже в чому ходити? Більше того, мої діти самі готують собі одяг, звичайно я допомагаю їм, але...
І я вважаю, що нічого не повинна! Я готую одяг лише дітям. Чоловіку лише перу(якщо він закине, що брудне у пралку), розвішую усе сушити і сортую потім по пополичках, де чиє. Чоловік собі самостійно усе підбирає/шукає/прасує/складає (прибирає) на своїх полицях. Купує собі одяг теж в основному сам. Також чоловік допомагає мені на кухні, в плані - нарізати/почистити/потерти/винести/принести. Купує продукти, формуючи самостійно список, що потрібно, або я кажу, що купити. Встає зранку першим ЗАВЖДИ, а отже, готує усім сніданок, будить в школу/садок/на роботу. Розвозить усіх, а потім збирає...малу і малого забирає з садка та школи. Повертаються додому швидше мене, а отже, чоловік знову годує дітей вечерею і частіше всього підігріває вечерю мені перед моїм приходом. Готує уроки з дітьми теж чоловік. Якщо я іду після роботи на спорт, а це два рази в тиждень, то і вкладає дітей спати. Їсти готую я в основному, але і це для чоловіка не проблема, якщо я не маю змоги. Насправді, я не знаю як це так вийшло, але розумію, що у мене обов'язків значно менше і дуже ціную цю його гіпердопомогу.
О почалося! Повинна... не повинна. Та взагалі нічого не повинна і він не повинен. І тако живуть ніхто нікому нічого не винен... А якщо нормально. Як домовитесь такі і будуть обов'язки в кожного. Я не готую, але якби попросив, то б готувала. Бо конкретно це, конкретно мені це неважко. Якщо б було незручно, то відмовила б. А зводу правил нема де прописано що хто кому повинен в сім'ї (і це ура).
Перу, прасую, розкладаю. Періодично міняється порядок розподілу речей по поличкам (пробуєм, як зручніше буде) - чоловік слідкує сам. Сорочки в основному перед виходом прасую. Щось зашити - 50/50, дивлячись що і чи є час. На початку шлюбу у чоловіка була спокуса навішати мені обовязок пакувати йому чемодан, збирати його в поїздки - то я це зразу присікала. Питання не в моїх лінощах, а в практичному: чоловік сам має знати що йому треба і розраховувати на те, що він спакував. По суті, цю ідею з чемоданом чоловік почув від мого батька... А я вже наслухалась докорів від батька мамі "чому то не взяла, чому то не поклала, а ось це навіщо спакувала?"... Тому, деякі речі мають бути як процедури особистої гігієни - самостійно . Зубну пасту я куплю, а от зуби чистити - то вже сам )). На рахунок одягу: вже по синам бачу - як привчиш, то такі навички можуть зберегтися і в їхньому сімейному житті. Тому хлопці в 2-5 років знають, де труси, шкарпетки тощо та те, що піжаму під подушкою зберігати. Їх навчав чоловік. Ну і я підкореговувала
Я працюю на пів дня, отже маю більше часу на домашні справи. Пере пралка, розвішує той, хто вільніший в даний момент ( а ні, то через 10 хв.звільнюсь і розвішу я), прасую і розкладаю, розвішую по вішаках завжди я. Мені зручніше 1 - 2 - 3 - (як коли) прання перепрасувати і розкласти. Не терплю прасування " на вже", хіба у виняткових випадках, коли щойно вчора випрану річ треба вже завтра. Але чоловік завжди сам собі бере одяг, брудний складає в кошик. Як то наготувати - я не знаю, ніколи такого не було. Допомагаю хіба дітям, і то "колготи знаєш де, вибери собі які подобаються, кофточку таку чи таку..." На парадні виходи можемо порадитись, або як їдемо на кілька днів, то речі я складаю у валізу. Не бачу проблеми, коли все попрасоване, посортоване, поскладене і розвішане - що нормальний здоровий чоловік одягнеться сам... Якось ніколи і не поставало таке питання... Але я думаю, може його мама так робила - видавала весь комплект татові і йому? Всі ми родом з дитинства, і звичаї сім'ї часто переносимо вже в нову родину, хоч буває і навпаки .
Ви не подумайте, поки я ще так не готувала, але чоловік з докором і вимогливим тоном заявив, що є такі дружини, які готують І ми спільно вирішили запитати думки суспільства) Мене якось так з малку навчили і мені видається,що це зручно і правильно, що те,що стосується особистого догляду кожен має вміти сам собі давати раду! Хоча б не проти,якби мені хтось взуття чистим і напастованим готував)))
@MISS SCARLET, якщо ви про це домовлялись до одруження, то таки мусите. Або якщо це прописане в контракті.. Решту випадків- , як кажуть, "на розсуд суду". П.С. я - готую. Мені це легко і невнапряг, як і більшість домашніх речей...
ні, не важко. Просто - неможливо, аж поки сам не захоче-усвідомить. Бо- ніхто нікого ніколи в шлюбі насильно навчити не зможе.
Отакого не люблю. Навіть дуже. Тоді починається "розгін від милої кицюні до жахливої стервозини - 2 секунди". Я б заявила, що є такі чоловіки, які двічі на рік дружин на Мальдіви возять відпочити і хатню прислугу наймають, щоб кохана мала час на себе. Або сказала б, щоб йшов до тієї, яка готує, якщо тут не влаштовує. Мені б ще вчитися стриманості - але в таких випадках просто гальма зриває. Терпіти не можу, коли порівнюють. Чемно попросити або якось домовитись - зовсім інша справа.
Вибачте,але передайте своєму чоловіку, що є і дружини котрі взагалі не обтяжують себе хатніми клопотами, а займаються собою і своїм розвитком. Тому треба бути вдячним за те, що дружина для тебе робить, а не висувати її вимоги. Моя вам порада- не давайте себе на це вмовити, а то почнеться безкінечний перечінь бажань-вимог і погрузнете в це по самі вуха. P.S. Заради інтересу можна і обов'язки чоловіка проаналізувати )))
Дівчата, та нащо те доказування? Коханий, співчуваю, але в тебе от така дружина попалася. Бідненький, ну хоч мені з тобою повезло.
Якось в плані побутових проблем і обов'язків хто що робить з чоловіком проблем з самого початку не було. Перу,розвішую,прасую і складаю одяг я,мені то простіше,бо якщо чоловік зробить,не так як я хочу, приходиться переробляти. На кожен день чоловік одяг сам собі вибирає,спитає поради чи,якщо чогось не може найти,то тоді я вже помагаю. Хоча досі мені не зрозуміло як в межах однієї шафи не можна найти свого одягу. Якщо якийсь парадний вихід то тоді все готую я. Прасую переважно я,але якщо не встигають чи мене нема дома ,чоловік може справитись сам. Аналогічно і з зашиванням. Сумки в подорожі складаємо разом. Замітила,що в плані самостійності по вибору одягу,прасуванні, зашиванні і тд чоловіка дуже змінила армія. До того більшість йому робила мама. А до теми вище,по обов'язках по хаті,особисто я не вмію і не люблю викручувати лампочки,закручувати шурупчики і тд і не дуже в мене то виходить,але якщо треба то можу. В переважності тим займається чоловік, якщо якісь серйозніші роботи по дому,то або в чоловіка є настрій і він занє як то робити,або викликається людина ,яка знає. Не бачу сенсу пиляти чоловіка за те,що йому простіше заплатити зароблені ним же гроші людині,яка по ремонту дома зробить то швидше,якісніше і чоловік не псуватиме собі нерви і я не псуватиме нервів йому,пилянням,що от тобі то і то і то тре зробитиі чого ти не зробив ще досі того і того.
Отож бо і я дуже не люблю цих порівнянь,бо кожен може навести масу прикладів вигідних для нього, а це шлях в нікуди.
Мені сьогодні масажиста в салоні розказувала, що вони мають клієнток, які навідуються до них тричі на тиждень по 4-6 годин. Бо така в тих дружин робота
