Мистецтво бути дружиною (2)

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Однозначно! Але ж то треба добре знати де впадеш, щоб там сіна постелити.. В мене наразі так не виходить.. Ще не той левел

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Те про що я писала, говорити собі що Я най, най, най, це не під час сварки чи під час запалу емоцій, а так би мовити медитація перед виходом з хати.

Я також коли зла, то аж ніяк не думаю про дзеркала. Я настільки то переживаю, що мені всеодно що як і до чого. І повністю погоджуюсь, що не треба доводити ситуацію до накалу страстей. Тобто, все зрозуміло, що сварки і непорозуміння виникатимуть, але не треба вступати в одне і те ж саме "ге" на дорозі.
Перший раз коли йду вулицею і зайнята лишень собою, то неодмінно влізу в те, що наробила корова серед дороги. Коли йтиму другий раз, то можливо зроблю те саме, а можливо подивлюсь під ноги, але скажу собі FU і навмисне залізу в те ге. Проте є надія, що за третім разом коли йтиму вулицею, то вже буду думати і побачу заздалегіть онте, що наробила корова і вже буду знати, що якщо його обійду то буде мир і спокій, і ще по-такій.

Онтаке то має бути, онте передбачення. Не сама придумала, а прочитала в одного дуже розумного психолога, який вчить лікувати дитячі рани.

---------- Додано в 18:18 ---------- Попередній допис був написаний в 18:16 ----------

Я б радше сказала, розпізнавати ситуації, які ведуть до падіння.

Про сварки:

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

А толку? Хтось тут постив життєві історії чи то негативні, чи то не з сильно позитивним закінчення. І то на них налетіли. А якщо ти розлучена, значить, не опанувала мистецтва бути хорошою дружиною (не йдеться про критичні випадки). І можеш хіба читати і аналізувати постфактум, що, коли і як ти зробила не так.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Ага.
і де не доцілувала, не посюсіпусяла, не "очка построїла" і все решта в такому дусі)).

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Та да. Хоча реально бачиш певні помилки, і триста раз вже себе за них подовбав. Але ще раз давати приклади з власного життя, щоб ще раз почути і переконатись, що ти не така і жила неправильно якось нема бажання. І так впевненість у світлому майбутньому і власній повносправності тре відновлювати. Так що краще мовчки посидю, почитаю.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

що значить налетіли?? мені взагалі смішно як бачу фразу "тапки" "не кидайте тапками"... та пофіг, кидають тапками відбивайтесь гумовим чоботом, або й не реагуйте взагалі... розлучена жінка гірша за одружену? аж ніяк... в кожного свої моменти..

не факт.

це ж добре... а часом є можливість змінити з тим же чоловіком як є ше хоч якийсь зв"язок.

от тим тапкарям частенько бракує стримання.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

ви трохи спутали. Ту постили історії цьоць, подружок, знайомих. І не з метою поділитись, зробити якісь висновки, а так, "пагаваріть". Якщо людина пише свою історію - то це зовсім інше, вона це робить добровільно, вона можливо хоче в цій ситуації розібратись. А коли постять чужі історії - то взагалі трохи неетично. Людина навіть і не знає, що про неї весь форум читає...

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Не знаю чому Ви так сприйняли цю тему, і поради в ній.. але хочу сказати, що всі поради стосуються тільки теперішнього і майбутнього.. А сидіти і пиляти себе за колишні помилки - нафік нада? Кому стане легше, від того, що Ви себе запиляєте? Мені? Вам? Та нікому. Минуле треба відпустити, пробачити собі, зрозуміти, що якщо так сталось - значить в силу певних обставин+досвіду+знань Ви не могли вчинити інакше. Воно було. І добре, що було так, а не гірше.

І тепер думати про теперішнє. Навіть не стільки про майбутнє (бо хз коли воно ще буде!), а думати про те, що є.

Всім варто читати цю тему, не залежно від досвіду, віку, і особливо штампу в паспорті.. Є він, нема, був він.. кому яка різниця? я читаю тему, і вибираю для себе те, що підходить мені, і не критикую те, що мені не підходить.. а вказувати комусь на його помилки - то не моя справа.. кожен сам собі вирішить свої помилки.. Бог нам дав свободу вибору.. то чи маю право осуджувати когось за прийнятий вибір і зроблені помилки (нехай то вибір розлучитись)? Він нам дав можливість робити помилки. Тому не варто осуджувати когось за помилки, особливо коли про це не просять.. Всі успішно роблять помилки ))) ВСІ. Хось одні, хто інші. Нема ідеальних і ажурних.. Нема білих і чорних.. Якщо вже такий поділ - тоді всі чорні.. Той хто осуджує сьогодні, буде осуджений завтра.. То є той закон бумеранга, дзеркала і т.д. А хто вірить в Бога, той знає, що і Біблія так пише..



---------- Додано в 10:20 ---------- Попередній допис був написаний в 09:27 ----------

Я щось і не думала про те, що можуть подумати, що до дзеркала треба підходити в момент злості (вирішила, що то Ви так пожартували, звиняйте).. на другий раз буду уточнювати ))) то треба робити в гарному настрої ))

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Чесно кажучи, не бачу великої різниці. Не всі ми знайомі в реальному житті, і знати, чию історію хто запостив ми не можем. Та й навіть коли люди пишуть зі свого життя, ну не пишуть вони всієї картини навіть стосовно якогось конкретного випадку, хтось не хоче писати і подає картину так, як йому вигідно, хтось не бачить, що на кожен конкретний випадок впливають обставини, які були раніше, і які він-вона не усвідомлює. Так що все, що тут написане +-віртуальне, тому не бачу сильно різниці між своєю і чужою історією.

Не сприйняла я її так, інакше б не читала. Просто не розумію, чому приклади, де кобіта реально старалась бути хорошою дружиною, і це не увінчалось успіхом, тут супроводжується словами "недостатньо старалась."
Відпустити тре, але не так то воно просто, як взяти і написати чи вирішити. Черв'ячок не спить.

А тепер трохи по темі. Чи то в мене з мудрістю, в такому розумінні як тут, проблеми, чи то не знаю, що, але багато з чого тут написаного мені здається просто маніпулятивними технологіями. Я завжди була за чесність в стосунках і маніпулювати кимось просто не можу. Я хочу, щоб поруч зі мною був друг і коханий, з яким ми граєм в одній команді в тому житті.

Мені до речі чомусь завжди було дивно і досів принципі дивно. Коли я намагалась бути хорошою дружиною, податливою, закриваючою очі на певні речі, не реагуючи на негатив, чоловік завжди вилазив на голову, і його ставлення змінювалось на гірше. Але як тільки це припинялось, прикоцькував і ледве на руках не носив.

Ну і я проти гри в одні ворота. Так, починати потрібно з себе, думати, аналізувати, вдосконалюватись, але не завжди це міняє того, хто поруч з вами. Йому добре і на тому рівні, його все влаштовує. Буває ж і так, хіба ні? А так можна дорозвинутись і до того, що переростеш.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

я б не сказала що "недостатньо".. то якось звучить, що треба скочити понад себе, "вилізти зі шкіри".. а то не так.. я сказала б що "не в тому напрямку старалась".. або як кажуть старші, досвідчені, задоволені шлюбом, пані "Треба вміти себе поставити"..

от про те "недостатньо старалась" дуже файно говорить Нарушевич.. про комплекс неповноцінності в дівчат, який проявляється так: треба віддати ВСЮ себе, і тільки тоді можна заслужити хоч трошки любові до себе.. а то не так..

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Усе впирається в розуміння сутності чоловічої натури і жіночої, і побудови сім"ї, тобто визнання як факту певного устрою.
А далі все логічно і без маніпуляцій.
Хоча, все в житті відносно, будь-яку дію можна визнати маніпуляцією заради певного зиску-досягнення мети, тому це лірична філософія, а реальність від неї не змінюється.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

А виходить все одно на одне - робила щось не так, от і маєш.

Можливо, але щось я не вірю в одну панацею для усіх стосунків. Ну і знову ж, ти можеш розуміти прекрасно і робити усе правильно, але, на жаль, це не гарантує що твоя половинка це сприйматиме так, як би мала відповідно до того розуміння.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

може й не так. А не розглядаєте той випадок коли нічого не можна було зробити і ніхто в тому не винен, просто так є?

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

ну.. панацея - то голосно сказано.. я б швидше назвала "інструкція до чоловіка/жінки" )) то якщо так грубо говорити )) Ніхто не любить читати інструкції, але погодьтесь, що коли щось працює все не так і не так, і методом "тику" не виходить ніяк, то варто заглянути в інструкцію..

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Я завжди була переконана, що людина в будь-яких ситуаціях повинна залишатись людиною (тобто поступати по совісті, ну так як би ти хотів щоб поступали з тобою), незважаючи на те, чоловік ти чи жінка. А тим більше, якщо це стосується коханих людей.
З цими переконаннями я билася лобом об стіну, нічого в мене не виходило, відносини плавно йшли до свого логічного завершення.
Але, о, чудо! нещодавно славнозвісна книжка перевернула всі мої уявлення про відносини загалом і кохання зокрема. Виявляється, чоловіки кохають тільки тих, хто їх хвалить і захоплюється їх чоловічими достоїнствами. Відповідно, якщо ти "захопилася" вдруг самою сім’єю, дітьми, побутом, і т.п. і забуваєш про це, то його кохання сходить на ніц. Ось так, ніби все так просто... Але...
Мій розум впирається, я досі не можу цього сприйняти до віри на 100%. Хоча, звичайно ж, при нагоді, обов’язково використаю це знання, бо поки що, якщо чесно, якось язик не повертається хвалити і захоплюватися. ((((

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Так то воно так. Тільки наслідок наших дій не завжди приходить одразу. він може бути віддалений у часі, а потім знайти початки дуже важко.

Інакший, не факт, що хороший.
Ну і третє, ми тут розглядаємо взаємодію з точки зору дій однієї сторони. Але ж це взаємодія.

Те саме.

Аналогічна фігня. Ну і, ІМХО, не все там добре, де солодко.

Я вже писала, коли отак поводилась, муж реально вилазив на голову, і починало попахувати таким собі хамством. Сам то визнавав і казав, ну такий я є.

От і виходить

угу, бо

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

саме так, бо декому не потрібна і не зрозуміла така поведінка, таким потрібна "ГАСПАЖА"!
Це те про що Фурор писала- чарівний пендель.
Це те про пише Чортеня- вилазив на голову. ( до речі хто дав вилізти собі на голову? таки не дала, нє?)

А кому воно треба бігати з нагайкою? Тільки тому, що , допустим мама його інакше як криком і копняками не вміла заставити щось робити, або такий собі меланхолічний меланхолік, що аж відбивається на його фізичній діяльності? ( я нікого не маю на увазі, це до прикладу))І таких моральнО/фізичних трупіків дуже багато.

А , взагалі, така теорія "приймання" завжди потрібна була людству.
Дівчат видавали заміж за потрібних хлопців, хлопці одружувалися на потрібних дівчатах. А жити то якось треба було?
Тепер , правда, обіграли все трохи по -іншому, але то навіть гарніше, цивілізованіше виглядає. Суть та сама : який би не попався з усілякого можна зробити короля. Якщо не вийшло- не старалась.