Мистецтво бути дружиною (2)

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

можна вийти на свіже повітря(на балкон, напр.), щоб було видно горизонт (то заспокоює)

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

в нервах можна й справді багато чого наговорити)

ми з чоловіком для таких випадків придумали слово-пароль, яке слід вимовляти в особливо критичних випадках, - коли один з нас хоче попросити іншого зупинитись та трішки охолонути, тверезо подумати, без зайвої емоційності.
такий несподіваний вигук дуже розряджає атмосферу, особливо коли слово абсолютно недотичне, геть з іншої опери (лабрадор чи папуга, наприклад); ну і заставляє зупинитись і задуматись про те, що в цей момент ми можемо робити боляче рідній людині.
і що цікаво, спочатку ми до такого способу інколи вдавались, а з часом і потреба зникла

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

справа не аж так дуже в прибиранні-готуванні-подаванні.. справа у сварках, які виникають після того, коли жінку то починає допікати, а чоловік не розуміє в чому причина її невдоволеності.. але то так.. між іншим.. не звертайте увагу..

мені допомагає "Вдихнути/видихнути, порахувати до 10"... Або піти в другу кімнату і не відповідати на його претензію/образу відразу ж, а сказати щось пізніше, коли перекиплять емоції.. тоді і розмова конструктивніша виходить.. ще допомагає (звичайно залежно від суті його претензії) сказати "Добре, постараюсь так більше не робити.".. "Якщо тобі то справді важливо - буду уважніша." "Добре, що ти сказав, що тобі то важливо - буду старатись так не робити".. і т.д.

Але, хочу сказати з мого досвіду, що якщо в мене поганий настрій/втомлена/знервована - стримати себе значно важче, ніж коли настрій ок.. Тому стараюсь свій час і сили розподіляти так, щоб не бути "загнаною конякою".. і на все реагувати адекватно..

От нині мала заснула мені під час прогулянки на санках.. В сидячому положенні, перехилившись на бік чуть не впала.. Я взяла її на руки, зачепила санки за руку, і її несу, а санки тягну.. Йти важко, в куртках і комбінезонах і з санками, які наїжджають ззаду на ноги.. Додому ніби й недалеко, але відчуваю що на мене починають накочуватись злість, втома і якась така безвихідь одночасно.. Починаю думати - злюсь від того, що змучилась нести малявку, від того що затерпли руки, а ще від того, що хочу будь-що якнайшвидше дійти до хати.. Зупинилась, відпочила трохи, поклала малу по-іншому, щоб руки не боліли, усвідомила, що якнайшвидше до хати мені не потрібно, не спішу і маю купу часу! і спокійно, без нервів пішла далі.. А якби не "включила мозок" - прийшла б додому зла, недобра і втомлена.. А якби вдома ще був би чоловік і в той момент зробив би мені якесь зауваження - навіть не хочу описувати мою реакцію.. тут про "Вдихнути/видихнути" і мови би не йшло - говорила б все що думаю і що не думаю!

І деколи бувають моменти, коли заженеш себе в кут, і нервуєшся через дрібниці, а вихід з ситуації зовсім простий.. і зараз, на спокійну голову, можу придумати сотню варіантів, як би могла собі надворі порадити, щоб так не змучитись і не довести себе до злості.. А тоді - тішусь що хоч один варіант придумала..

хто б що не говорив, а настрій має величезне значення! І ми цілком спроможні самі собі той настрій покращувати )))

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

мені б допоміг напевно кожен з цих способів, але я маю іншу проблему, яку не завжди можу побороти. коли я зла, то прекрасно розумію що мої слова будуть болючі, але далі продовжую їх говорити((( мені якраз важко СПИНИТИСЬ і використати один зі способів. я чудово знаю що ображу, а потім мене одразу попустить і я буду жаліти нащо я сказала, але в той момент злості бажання вилити ту злість сильніше за мій здоровий глузд(((

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

В мене абсолютно ідентична ситуація(((( Таке враження, що повністю втрачаю над собою контроль. Думаю, в тому випадку, напевно, треба старатись зупинить на самому початку, як тільки приходить відчуття, що зараз почнеться те саме "виверження вулкану"

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

точно так само чинить мій чоловік...

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

тому мож натренуватись, спочатку не терпиться зовсім, потім терпиться секунду, потім 2, потім півхвилини, а тоді вже вистачає часу зрозуміти свій стан і правильно відреагувати, головне мати бажання і докласти зусиль
(як в спорті: спершу не можете віджатись ні разу, потім 1, потім вже 2, а через деякий час 20 не є проблемою)

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

саме так. тільки в цьому запорука успіху. вже більше року як мені вдається застосувати це на всякій практиці. зривів за мин. рік мені запамяталося 3. дуже позитивно діє. "мозги должны быть впереди чего бы то ни было". нерви бережуться дуже сильно.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

і я така. Але сценарії розвитку подій можуть бути різні, в залежності від того з ким я так "втрачаю контроль". Якщо з мамою - то зупинитись мені дуже важко, всі дитячі образи виринають на раз і змовчати я просто не можу, не допомагає мені нічого. А чоловік такі мої пориви гасить скоро, він просто спокійно реагує і я теж заспокоююсь і вже мною керують не емоції, а мозги. Буває правда, що і чоловік на мої крики може відповісти тим же, то для мене сигнал, що я переборщила. Теж дуже швидко від того заспокоюсь.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

І в мене так, втрачаю над собою контроль, але знаю що мені гірше буде, бо будуть образи, сварки, потім весь вечір а то й не один будем сидіти поокремо. Завжди згадую, але то після бурі, що перш ніж "нагавкати" треба порахувати до 10.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Ми з чоловіком живем разом вже майже 4 роки. І десь перший рік теж було таке, що могли посваритись деколи. Мені допомогло усвідомлення, що ми не збираємось розходитись через цю пробему, а отже вона не є такою значною і принциповою, щоб через неї заводити сварку і псувати вечір (сварки завжди були через якісь дрібниці). Чоловік в мене ніколи сварки перший не починає, такщо в нас тепер мир і спокій

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

І в мене ніколи. Зараз інколи проскакують деякі мої капризи, але за 5 з половиною років в нас не було і дня щоб ми не побачились або не розмовляли. Якщо виникає конфлікт, то за 10 хв. мені стає скучно, бо не маю з ким говорити і зразу лізу приставати. А після конфліктів ах, як класно....

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Отого нам дуууже бракує
Бо вже як починається, то як по зростаючій: він мені - а я йому, а він мені так - а я йому ще ліпше... Нема в нас спокійної сторони. І змовчати не можу, бо дуже треба йому щось "донести" саме тоді і саме так... І що зле (для мене) , що чоловік як швидко розпалюється, так і відходить, через хвилин 15-30 вже все ок, спокійний, а я зате, оооо, я доооовго кожну сварку переживаю, кілька днів " душа болит, а сердце плачет"

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

я от вже досить довго шукаю причини, чого в мене постійно виникають конфлікті ситуації з жінками, переважно на роботі. То не зі всіма, з деякими маю чудові стосунки. Пробую знайти той взаємозв'язок, уже навіть здалось що знайшла. Але навчитись реагувати по іншому не можу. Тобто інколи стримую себе, але таке враження, що подразник від того тільки більшає і я таки зриваюсь.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

та вже приблизно знаю на які, на ті, що мені мама 20 з лишком років наступала. Але я як не підкорилась мамі, так і тим не можу підкоритись.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

у мене щось подібне. Зла на себе за таку поведінку, але "в пориві страсті" згадую все від початку знайомства і до сьогоднішніх днів. А ще чоловік "допомагає" мені в тому, бо коли йому роблю якесь зауваження, то він заявляє, що раніше мені все підходило, а от тепер мені щось не так. Тому я згадую всі випадки, коли було те саме і він мені обіцяв, що більше таке не повториться.
Тепер, коли відчуваю, що зараз почнеться серйозна сварка і образи виходжу з кімнати, навіть на пів речення обриваю розмову, бо знаю, що як зараз не стримаюся, то далі буде гірше. За хвилину вертаюся і продовжую свою думку. Мені головне все висказати в той же день і час, бо при накопиченні негативу стримати себе мені ДУЖЕ ВАЖКО.
мені ще допомагає не наговорити лишнього, коли бачу, що чоловік закипає і починає сам підвищувати голос, що буває в дуже рідких випадках. Як би то не звучало, але мені робиться з нього смішно і агресія проходить. Можливо, таким чином, я просто добиваюся від нього хоть якоїсь реакції, бо найчастіше під час моїх нападів він сидить і мовчить, а це для мене просто бомба

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

коли не задумувалась над тим, який в мене настрій.. коли не дивилась на свій вираз обличчя в дзеркало, а часто він був похнюплений, або просто без посмішки.. то теж прекрасно розуміла в момент розгорання сварки, що зараз би варто стриматись і вже більше нічого не говорити, бо потім буду жаліти, але не хотіла стримуватись.. образа і злість за все на світі настільки накипала, що заважала вчасно стулити рот.. заважала "включити мозги"..

і оцей прийомчик, про який Маруся говорила "Підійти до дзеркала, посміхнутись собі і подумки сказати що я найкрасивіша, найрозумніша, найдобріша, наймиліша, найкраща господиня, впевнена в собі і най-най-най.." (необхідне вибрати, або говорити все) давно знала, до заміжжя його деколи використовувала, а потім якось закинула.. Потім згадала, тепер підходжу до дзеркала і достатньо просто посміхнутись собі як впевненість і настрій піднімаються достатньо високо, щоб адекватно реагувати на зауваження чоловіка, або на інші подразнюючі ситуації..

А ще чоловік на початках погашав мою злість таким способом: коли я висловлювала своє невдоволення і сварка ще не розкрутилась і він зберігав ясність розуму то говорив "І я тебе люблю, кохана".. Виглядало то так "Чому ти не забираєш за собою тарілку?"(нервовим тоном) - "І я тебе люблю, кохана".. Потім він став так говорити дуже рідко... А мені це подобалось, я задумалась чому він перестав так говорити, і стала сама йому так говорити під час сварок.. Тепер ми обоє таким чином заспокоюємо один одного, коли один "на взводі", а інший ще не втратив розум від образи і злості ))) І деколи ця фраза говорилась, скриплячи зубами, а зараз якось легше і простіше (під час сварки, маю на увазі).. Маючи гарний настрій ми часто говорим один одному "Я тебе люблю/кохаю". Але саме під час сварок ефект теж надзвичайно позитивний.

Може комусь підійде такий досвід.. Буду рада..

Це щось подібне на те, про що тут говорили - використати умовний пароль під час сварки і вчасно зупинити себе і партнера.. Впевнена, що чоловік не читав нічого з психології (такий прийомчик використовує вже давно, ще з часів нашого зустрічання), в нього таке знання від природи..

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Серйозно?
Якшо я зла і пам"ятаю, що треба до дзеркала доповзти , то значить я зовсім не зла, а так... розстроєна)). Якщо вже зла то до дзеркала мене хіба на руках можна донести
Те саме і з "пітбулями" чи "метеликами", тобто паролями.

Ура, у чоловіків щось є і від природи!

Самий хороший метод ( як на мене) не доводити ситуацію до скандалу. Але не йти прогулятися, і не відвертатися і "видихАти", а одразу проговорювати. Бо інакше у мене робиться нервовий зрив, накопичений. Зауважу, що не йдеться про посуд, гризіння нігтів, хропіння, чи ще всяких дрібниць, а важливих питань.(то більше для себе написала, як нагадування))