Мистецтво бути дружиною (2)

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

лити єлей - це дякувати і хвалити за те, чого нема.. а якщо він приніс хліб (нехай навіть Ви 2 рази йому про це нагадали) - то хіба важко сказати "Дякую, що приніс хліб"? Ви не дякуйте за те, чого він не зробив )))

---------- Додано в 19:39 ---------- Попередній допис був написаний в 19:38 ----------

я дякую Богу за те, що в мене є такий чоловік. І деколи при чоловіку, вголос жартома кажу "Дякую, тобі Бозю, що дав мені такого чоловіка"

А коли чоловіку дякую, то кажу так "Дякую, що ти є зі мною" (в тому розумінні, що терпить мої "коники")

І взагалі вважаю, що дякувати чоловіку за те, що він є варто хоч би в тому розумінні, що він міг давно розлучитись, завести коханку, чи ще щось таке зробити капець-капець яке болюче.. А він терпить.. хоч нам і важко зрозуміти чому ж він терпить і чому ж йому так зле, що він аж мусить терпіти.. Може то неправильне формулювання вдячності, але наразі в мене воно таке.. Звісно, про таке я вголос чоловіку не кажу, щоб не загордився, але якось там в підсвідомості такі формулювання (може трохи абсурдні) виникають..

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

а мені дуже не сподобалось.
я думку то відігнала, але теперка ще не скоро його самого на Буковель відправлю) з ним поїду)

і ще про "подяки" -
кілька років тому в мене чарівним чином і раптово змінились стосунки з чоловіковими батьками після того як я виплекала в собі почуття щирої і великої вдячності за сина.
і ця зміна відбулась без слів, вони наче на рівні підсвідомості відчули мій настрОй і також у відповідь змінились.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

так, ніби я писала, чесслово

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Власне... Мені, це взагалі не по зубам... зрозуміти що ж він таке терпить... І чи прив’язав його хто? ))) Хіба штамп в паспорті, але хіба цим прив’яжеш?
А як подивлюсь на інших чоловіків, то тільки й роблять, що "терплять" по диванах з мискою перед носом і пультом в руках.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Геніально написано. Можна на десерт послухати В. Зеленського "Женсике обиды."

Особисто для мене, це просто тканина. Але ваше трактування цікаве. Закоханість= страта.

це слова ввічливості єлей?

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Стосовно подяки. Щось мені знову видається, що говорите ви з Furore про різні речі.
Думаю, і їй не влом подякувати, а навіть, думаю, і від щирого серця хочеться того.

Сорі, що розписуюсь за вас.

Але як, як хотіти і дякувати, коли відчуваєш, що ти непотрібна, що тебе не люблять, що байдуже, що з тобою відбувається.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

У здорових людей є три варіанти " рабиня" , " нормальна", "істеричка ". У нездорових варіантів набагато більше : рабиня-істеричка, нормальна істеричка, нормальна рабиня і таке інше.

Декому треба втирати. Ніякого тягарю, просто правила які мус виконувати. З варіантами, але легше коли люди знають і свої права, і правила співжиття.

---------- Додано в 22:37 ---------- Попередній допис був написаний в 22:34 ----------

та, піду чоловіку подякую, що він коханку не завів, а мене взєв і тримаєсі.

---------- Додано в 22:45 ---------- Попередній допис був написаний в 22:37 ----------

насправді я дуже легка на подяку, на компліменти, і я взагалі легка і приємна людина, і зі мною дуже добре жити . Аще я взагалі супер пупер, розумниця)) і зовсім не скромна.
Я мала на увазі, що є речі які не потребують подяк як "підштовхувань" до чогось. А як постфактум : молодець, дякую, цьом!
Таких речей чоловік робить велику купу, в деяких сімейних процесах я повний нуль, і це він робить як дихає, не вимагаючи подяки, так само як і я роблю речі просто бо роблю. Подякують- і приємно, то точно)) Але не задля цього.
Проблеми починаються коли людина вже не може нічого зробити без допінгу, ініціатива спадає.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

от це ключове в мене.
нічого не цікавить в принципі.
не розмовляємо від нового року. набридло все робити, а потім ще й отримувати наганяй.
пішов четвертий місяць нашого неспілкування.
за цей час я розслабилась, забила на його побут, його шкарпетки, сніданок в ліжко. до того ж відселився з кімнати .

дівки, оказується тре нагліти!!
я особа дуже мяка, особливо до тих кого люблю, і ніколи не можу відмовити. я радше зі шкури вилізу, але зроблю все можливе і неможливе.
зараз нічого не роблю, взагалі. і напряг в моій голові пройшов що щось не так, і коли хочу - тоди і зроблю прибирання/ куховарення/ поіздки.

сьогодні почула розмову з другом. що кинув курити, грати на тоталізаторі та в карти, про коханок не знаю , але впевнена що є. і каже що хоче миру в сімі.

а я вже не хочу, хоча черв'ячок любові ще ковиряється.
і от як бути?
заради дітей? вони не подякують, впевнена.
де знайти сили перетравити всі образи? ось так просто хочу піду, хочу прийду - надоіло.

маю наочний приклад свекрів. я так не хочу....

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

дiвчата ви говорите про рiзних чоловiкiв... десь важке дитинство, скошене виховання, гени, власний характер, приклад батькiв, оточення , псих ньюанси, комплекси... i тд. це все впливаэ. але э i без тих моментiв чоловiки, де слово обов"язок не смертельне робиться що маэ робитись без батога- пряника. звiсно i дякуэться i цьомки бомки навiть не думаючи що то треба дякувати. Але вище перечисленi риси може мати i жiнка.. так хто тодi допоможе iй на клiтинному рiвнi латати горщик?

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

говорила лише про 2 поведінки-психоролі, котрі ми вже описували на попередніх сторінках, -

"рабиня" - це коли віддає себе і нічого не просить взамін,
"істеричка" чи "фурія" - коли вже віддала всю себе і в якийсь момент вибухає / протестує / скандалить
(не хочу вертатись назад і шукати, але так, ми товчемо воду в ступі, тільки з різних сторін, бо така "арифметика" стосунків)

а здоров'я тут малось на увазі в тому контексті, що нерви та стреси нас здоровішими не роблять, мене так точно)

так, але не тоді, коли є криза чи схема дала збій.
тоді треба "латати глечик" і запускати допінг.

а звідки на вашу думку ще береться ініціатива?

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Вона є. Мусить бути. Чому вона мусить " братись".
Якщо нема відчуття самореалізації, самоініціативності, ага, оте сам-сама, то ..Тоді людина проживає чиєсь життя, а не своє.
А мусить братися з відчуття віддачі?
От як на роботі- цінуються працівники самомотивовані, а не підштовхувані. Компанія може мотивувати допінгом, але за щось, а не виховувати " собак Павлова".
І, примітивно, піду но я помиюся, може мені дякую скажуть.

Оу, йес!

погані хлопчики хочуть хорошого биття по дупі, навіть нариваються на таке. Їх ТРебА бити і наказувати, бо інакше вони не розуміють .
Погана поведінка як провокація- зверніть на мене увагу, я ЩОСЬ зробив, за що матиму наганяй, тобто увагу! а тиць " в морду " ( я це написала нарешті і не витру)))- нема.
А ще може щось погане зроблю, може тоді?
То вже питання друге чи жінці потрібно давати того "тиця".
Або, чи може жінка дати таку гіпер увагу, що чоловік перестане робити щось погане. Це - просто нереально, це дуже тяжко. Так можуть жити тільки якісь надЖінки, які мають в собі надГенератори надЕнергії.
Хоча..
спробувати можна

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

а скільки можна тицяти?
Допомоги - нуль, бо як прошу прямо - робиться, тільки не його руками, а його мами ( живемо разом )

Якщо буду колупати - дорожче собі обійдеться, краще на шутку перетворити, бо потім буде ходити і бурчати до всіх і всього.
І як дякувати? язик просто не повертається.
От до прикладу. Мій ноут залили діти, друкувати не можу , тільки читати ( або через екранну клаву , але то жесть). Купив планшет, хоча не просила, і навіть не натякала. Не сказала ні слова, навіть дякую. От не могла виговорити і все. Хоча мені послуга світового масштабу!!
Він мені сказав що дякувати нема мені за що будь- коли і будь за що, же би не розслаблялась. От що це , тиранія ? Показати хто в домі хазяін?
Чи може криза 10 років спільного життя? чи його 40?

не хотілось виносити на форум, але часу на психолога нема, тож буду тут )))

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

дайте собі час, не тра приймати поспішних рішень, то дуже тяжко жити в такій обстановці, але потім будете згадувати як страшний сон, і добре, що прокинулись... займіться собою, послухайте лекції пастора Гангора, щось почитайте

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Можливо в цьому причина? І чоловік не в ролі господаря, а в ролі розбещеного синочка, звичній для себе в тій хаті? Може якийсь час спробувати винаймати житло?

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

та я нікуди не спішу)), мене часу огого!
я якось відсторонилась від тоі битовухи, від всього що мене напрягає. Раніше все брала близько до серця , а зараз не звертаю уваги. Тупо проходжу мимо. І працює! оказується .
всі лекціі Гарнора передивилась, багато перечитала ( дякую дівчатам і вам зокрема. читаю цю темку давненько)

а в нас нема господаря. Свекруха робить все що треба хлопяку. Три бугаі по 100 кіля всі обовязки скинули на неі. Чи то пак вона забрала.
А я так не хочу і не буду.
Квартиру винаймати - не потягнемо фінансово, тут однокімнатна від 600 уо. Поки нема таких доходів. Хоча при бажанні з його боку - можна було б прилаштуватись. Але від нього категоричне ні. А нащо? Мама все зробить, всіх нагодує, за всіма поприбирає, за дітьми подивиться.
Вона ображається що нічого не роблю ( роблю тільки для дітей ), інколи втики дає чому так брудно на кухні, на подвір'і і т. п. Та я принципово на все забила.
Як почну - то буду як вона, без чоловічоі підтримки, рабиня при своіх.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Ви знаєте, мене таке враження переслідує вже давно, і не тільки стосовно подяки.

Lamara, Ви прямо описали мою ситуацію, те саме й в мене відбувається. Забила на все і радуюсь.
І о чудо! Які дива почали відбуватися! Посуд миється, якась інша робота робиться, (і навіть, о Превеликий Боже, дякую тобі!) навіть плитка у ванній помилася. Претензій поменшало так в добру половину, і все ніби добре, але... де сім’я, де кохання?

---------- Додано в 08:39 ---------- Попередній допис був написаний в 08:34 ----------

Ні, це не моє трактування. Моє: мішок на голові - це мішок на голові, і нічого доброго за собою це не несе.
Закоханості в цій картині і близько не відчула. Яка може бути закоханість з мішком на голові? Вибачайте вже за примітивність образного мишлення. А поцілунки бувають з різними причинами, не тільки закохані цілуються.

---------- Додано в 08:51 ---------- Попередній допис був написаний в 08:39 ----------

Я знову ж таки вернусь до своїх баранів. Наприклад, якби мене начальство щодня хвалило і дякувало за те, що я виконую свою роботу, то це було б якось дивно, пра? Я на них працюю, я сама їх обрала (і так співпало що і вони мене), отримую з/п, і зовсім не очікую ніякої вдячності, бо це мій обов’язок, мені за це платять і цінують мене. Цього більш ніж достатньо, правда?
Чому ж в сім’ї має бути інакше???
"Ти вимив горня за собою, ВАУ!! Браво!! Ай молодець!!!", "Ти ходиш на роботу і заробляєш з/п, ох!!! Який ти трудоголік і взагалі, класний! Щоби я робила без тебе і твоєї з/п!!! ". Так?
Я в рази роблю більше і краще за нього і мені за це не те, що не дякують і сприймають як належне, а ще й критикують, доколупуються до кожної дрібниці і вимагають ще більшого. (Так було весь час раніше)
Чому не можна просто цінувати, просто цінувати те що маєш, чистоту, добробут, задоволену (не задрочену) жінку?
І щодо мотивації і допінгів. Чомусь чоловіки на роботі апріорі стараються бути на висоті, найкращими (знову ж таки зауважу ніхто їх там не хвалить і не дякує) за зарплату, чому вдома в них ця мотивація відсутня?

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

о, написали ту думку, яка виникає у мене при прочитанні кількох останніх сторінок. Таке враження, що чоловік- це нерозумна істота ( грубо кажучи), якій дружина виховує рефлекси:пропилососив кімнату- отримай "цукерку", виніс сміття- ще одна "цукерка".

---------- Додано в 09:25 ---------- Попередній допис був написаний в 09:22 ----------

це теж певну роль відіграє. У кого чоловіки "трішки за 40" чудово знають, які "комашки" часом заводяться у головах коханих. Навіть якщо до того тих комашок не було, або вони тихенько спали. Тому тут вже треба зовсім інші тактику і своєї поведінки виробляти.І на оце нове пристосування один до одного часом йде навіть не один рік.

---------- Додано в 09:31 ---------- Попередній допис був написаний в 09:25 ----------

це не жарт? тобто у підсвідомості жінки повинен бути постійний страх за те, що чоловік може піти чи завести коханку?
п.с. у моєї свекрухи свій погляд на хорошого чоловіка: основне , щоб не пив і не бив. І от звідки у неї такий страх, якщо свекор- взагалі "золота " людина. І реально ніколи її не чіпав, і не пив , і за сім ю дбав ( та і зараз тягне на собі дуже багато, у свої то 78). І батько свекрухи не пив і жінку чи дітей не чіпав. От звідки у наших жінок, особливо старшого покоління, такий страх і таке враження про хорошого чоловіка? Досвід подруг-знайомих їх покоління чи це вже на генетичному рівні?