Мистецтво бути дружиною (2)

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

мені виглядає, що чоловік може бути відповідальний, що не попередив жінку про можливий неправильний її крок.. тобто, бачив, що вона робить помилку і промовчав.. Але якщо він їй висловив свою думку, а вона вперлась і зробила по-своєму, ну то тут я чоловіка винити не буду.. То вже відповідальність жінки. Він не повинен переконувати її у своїй правоті. Як і вона його - у своїй. Вона почула його думку, але зробила по-своєму, значить взяла відповідальність на себе. А якщо почула його думку, і зробила по-його, то частково (а може й повністю) переклала відповідальність на нього.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Я того навіть не поясню, бо раніше теж не розуміла і не сприймала. Може з часом і ви то відчуєте.

---------- Додано в 11:50 ---------- Попередній допис був написаний в 11:48 ----------

Трохи не так.
Коли чоловік бере собі жінку, то він стає відповідальним за неї і за все те, що вона робить чи не робить.
То не є роль малої дівчинки. То треба відчути. Словами не опишу нажаль.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Я це розумію. Але жінка, при цьому, має слухати чоловіка. Тоді так.

А якщо вона не слухає чоловіка, не дослухається? То він все одно винен, що вона його не слухає? Ну, певною мірою винен (в тому, що не став для неї таким авторитом, якого б їй завжди хотілось слухати), але в моєму розумінні, за конкретну її неправильну дію він не може нести цілковиту відповідальність. Ну може частково - за те, що не настояв на своєму, не проявив впевненість. Але з іншого боку - жінка теж винна, що впиралась і не слухала (відповідно піддала сумніву слова чоловіка, які ще й врешті-решт виявились правильними, а якщо засумнівалась в його словах, значить спробувала похитнути його самооцінку, впевненість у собі, бажання її захистити від помилки і т.д.).

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

сподіваюсь, що не відчую

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

згадався мені один випадок.
Діло було в селі, мій чоловік власноруч робив міні-водогін (з криниці до будинку плюс каналізація). І частина робіт проходила власне в криниці - всередині. Криниця має 12 бетонів глибини, до води близько 10 метрів. Залізати туди в будь-якому разі небезпечно. Але підключити частину з'єднань можна лише зсередини.
І от, коханий намотує на себе самодільну страховку, привязує мотузками драбину і пояснює всім, хто допомагає, де що лежить і кому що робити.
І починається жара. Баба голосить, що то небезпечно і не можна, свекруха молиться вголос і майже плаче, дідо теж майже плаче, всі гонять туди-сюди. Чоловік злий як пес, бо так - це небезпечно, але без того ніяк і вони всі теж знають, що не залізе він у криницю - не буде води в хаті. Баба вже кричить, що не треба їй тої води, всі під ногами плутаються, час від часу скрикуючи "ой, може, не треба?"
коли мені пропонують відмовити його, я відходжу з дітьми в сторону. не тому, що я безсердечна.
А тому, що я знаю, що він усе спроектував, змонтував і все зважив, і якщо він вважає за потрібне щось робити, то він завжди знає, що робить. Ще я знаю, що у нього фобія - коханий боїться висоти, і 10 метрів темряви під ногами для нього є надзвичайно важким випробуванням. І якщо він, знаючи себе, вирішив все ж робити водогін власноруч, то він знає що робить. І якщо ця справа настільки важлива для нього, то треба йому не заважати, а навпаки - підтримати своїм спокоєм та впевненістю.
Це потім, вже по приїзді до міста, я його так обняла, що він аж дихати не міг, це потім не витримала і заплакала від переживань. А тоді просто підійшла і спитала: "Потрібна моя допомога?" він сказав "потрібна. не заважай". І я пішла не заважати.
зі сторони, напевно, виглядало як безсердечність. та чого ж - "напевно": я прямим текстом чула на свою адресу що "всі он як переживають, а їй хоч би що".
просто згадався отакий випадок з подружнього життя, мені здається, що цікавий.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Я то все абсолютно нормально сприймаю, бо в мене і бабця, і мама інакше би й не зробили. Ніхто б з зойками не бігав. Якби переживали то тихенько, ну і поради б давали, але не відраджували.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Я думаю, ви самі толком не розумієте, що пишете і що відчуваєте.
Коли чоловік "бере собі жінку", він хоче отримати повноцінні здорові відносини дорослих людей.
По вашим словам, для жінки взагалі найкраще чим швидше вийти заміж, щоб нарешті перестати відповідати за те, що зробить чи не зробить. Але насправді справжні відносини - це не перекладання вини один на одного, а спільні думки , дії для вирішення якоїсь проблеми. Я думаю, коли щось стається, то нормальна любляча жінка не буде стояти в куточку, сховатись і чекати й дивитись, як чоловік ламає голову, щоб розгрібти те, що наробила його жінка.
Якщо в сімї щось стається, відповідати мають двоє, бо як можна свого чоловіка кинути і не помогти у вирішенні проблеми. Я не кажу, що жінка має все робити на рівні з чоловіком. Деколи достатньо буде просто дати пораду чоловіку, помогти словом чи якимись простими елементарними діями, тим самим розділивши з ним відповідальніть за те, що сталось. Думаю чоловіку буде приємно , що жінці не байдуже до того, що відбувається в сімї, і знатиме, що він для жінки не лише для того, щоб відповідати за її поступки.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Ну то вже перегин, як на мене. Як ви можете сказати іншій особі що вона відчуває чи що розуміє.
Я якраз дуже добре розумію що Сера хотіла сказати і там не все так просто, як більшість розуміє або пробує пояснити.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Не те, щоби був винен за її вчинки (ну він ж їх не робив), а відповідальний (власне за неї), займав її позицію в очах оточуючих (захищав).
Яскравий приклад десь був в Нарушевича (якщо не помиляюсь).
Там сказано було так: навіть якщо так сталось, що жінка напилась в доску і танцює топлес на барній стойці ..., дізнавшись про ситуацію (ясно шо проти його волі) справжній чоловік (її мужчина) повинен прийти, порозкидати там всіх, вмазати кому треба, розказати що вони всі придурки і мають проблеми із зором, а жену мовчки забрати додому. Це ж не означає, що він підтримує її непристойну поведінку, але відповідальність за неї несе. Як на мене, це позиція безумовного захисника.
Ну бо можна ще скласти руки: я її знати не знаю, сама вляпалась- нехай сама і розхльобує.
Є різниця?

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

З тим абсолютно згідна.. Він захищає її від наслідків її помилок, якось так.. Він вирішує її проблеми. Вона помилилась - він розхльобує. Але чи він є винен в тому, що вона помилилась? Чи він винен, що дозволив їй помилитись/ що не втримав від помилки / не переконав її зробити правильно? Мені виглядає, що в останньому не винен. А якщо не захистив її від проблем, не вирішив її проблеми (нехай навіть натворених через її власну глупість) - ясно, що винен. Грубо кажучи: чоловік не винен у глупості його жінки - яка є така є. А вирішувати її проблеми - його обовязок.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Не яка є, а яку си взєв.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Взагалі ніхто не застрахований від помилок. І мені здається, що таких людей, які б не помилялись, взагалі немає, з тим і живем.
А те, що чоловік, утворивши сім"ю, стає відповідальним за неї - це правильно. Тільки от не всі чоловіки "доросли" до цього, я вже схильна думати, що ця якість набувна, приходить з досвідом.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

А може прийти і їй робити скандал, мол яка ти ... і далі по-тексту. Так он в цьому і вашому описаному випадку, ІМХО, - плахой мужик!

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Дома? - однозначно і заслужено!
Мова, що на людях він не цурається, а "спасає".

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Ні, на людях. Прям там, на місці.

Я розумію про що Ви говорили, я говорю приклад, що дізнався, прийшов, і визбрує прям там. Як на мене то і вдома не повинен визбирувати. Взагалі нічого не повинен казати, оце справжній мужик. Ми жінки дуже добре знаємо наші проступки, особливо, якщо це був саме проступок і мені, як жінці в цій ситуації, залежить на свому чоловіку. Мені вистачить одного його погляду, який все скаже, а слова то пусте. Вони можуть зовсім не донести бажаного, а радше навпаки.

Я не люблю коли чоловіки сваряться. Люблю конкретні розмови. Жінки - так. Нехай собі поговорить, посвариться, поплаче, потупає ногами. Чоловіки - ні! У мене просто такий ідеал мовчазного мужчини.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Добре, а чоловік це знає/розуміє ?

Я он тільки почула (в Сатьї), що чоловік своїй жінці може лише говорити про 3 речі: а)як він її любить, б)що корисного/приємного він сьогодні зробив для неї, в)що корисного/приємного він збирається зробити для неї...
все, що не "влазить" в ці 3 пункти чоловік не має говорити взагалі (про свої проблеми), бо... він він то проблему вирішить і забуде, а в жінки його висловлювання (негативні) залишаться в голові на роки, і будуть її руйнувати зсередини...

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Ой вже ті жінки. Як я колись почула, я не злопамятна, просто у мене память дуже хороша.

Ну я ж про ідеал. То маю надію, що розуміє.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Маруся-мама

Ооо, я не одна така))
Чоловік з того регоче)

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Як на мене- чоловіки себе так і ведуть. Ну в смислі, що про свої проблеми діляться одиниці. Хіба під посиленим тиском жінки. І то не всі.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Ото я так "доїздилася". Зробила з неуважності ДТП. 2 машини конкретно пом`яті. Влітаємо в копійку теж конкретно.
І хто взнає, зразу:"Та ти шо? А чоловік шо каже?" - Відповідаю правду:"Каже, що любить."