Мистецтво бути дружиною (2)

Відповідь: Дайте пораду!

Мені здається що проблема не в подарку на Миколая, а в тому, що жінка повернулась з лікарні і замість того щоб відпочивати мусила прибирати хату бо був бардак! І любляча, розуміюча людина такого собі не позволить, маючи багато вільного часу не прибрати за собою... Він хоч забрав Вас з лікарні чи Ви самі добирались додому? А як його мама віднеслась до того що Ви з палатного ліжка одразу до швабри взялися? Як вони Вас зустріли?

 

Відповідь: Дайте пораду!

Золоті слова!!!!!На неприбрані речі не варто й ображатись, можна ж було просто сказати чоловікові, а давай зараз приберемо, я допоможу, попросити його забрати шкарпетки,думаю він би не полінувався,якщо це все сказати спокійним тоном. Я знаю,що говорю,бо вже Слава Богу прожила і пройшла через такі ж побутові суперечки. Дякуйте Богу,що у вас і у нього є можливість купити шубу ( якщо для вас це так важливо) і не упускайтесь до рівня матеріалізму,гроші реально псують стосунки,чи їх мало, чи їх багато немає значення. Є інші цінності,на які варто рівнятись, імхо. я в цьому переконана Ви подумайте, що десь є жіночки,які взагалі не можуть завагітніти, то їм ваша шуба взагалі не актуальна і порозкидувані шкарпетки,це повна фігня.... П.С. В мене теж шкарпетки порозкидувані,я боролась,боролась і плюнула,тепер просто сама піднімаю і ставлю де слід і навіть цього не помічаю.Чоловіки вони ж інші, ти їм одне, а вони ж сприймають в іншій площині.Тому висновок один - якщо він вас любить,то не обов"язково має виконувати всі ваші забаганки, а просто любити,щоб кожен раз того не доводити.Повірте чоловікам це в напряг Бережіть себе і своє дитя

---------- Додано в 18:14 ---------- Попередній допис був написаний в 18:10 ----------

Це з розряду - зайшла коса на камінь...І навіщо????? Вони просто дуже молоді,щоб збагнути всю цінність сімейних стосунків, я старша набагато,тому можу порадити не відповідати тим самим, а мирно поговорити і знайти спільне рішення,тим проблемам,що склались,якщо вони тільки (повторюсь) не матеріальні, якщо ж навпаки,то я співчуваюбо того зрозуміти не можу,особливо,якщо чоловік заробляє 800 грн. на день і я маю також достатньо ( як писала автор теми).....

 

Відповідь: Дайте пораду!

Тому я свому сказала, аби мені говорив що конкретно він почув. І дуже часто він чує щось зовсім протилежне. Ніби спілкуємось українською. Я англійську не використовую. Напевне, я думаю, що говорю українською а виходить, що іспанською.

Не проста я жінка, не проста.

 

Відповідь: Дайте пораду!

то теж проблема "всефорумного масштабу"? Або так було і "до", але раніше це не становило проблеми, а зараз. коли жінка вагітна, дещо змінилося. І оце "дещо" треба проговрювати з чоловіком. Бо для чоловіка ще важко осягнути, що коли дружина вагітна, то у нього теж життя може змінитися. Він фізично відчувати того не може, візуально по дружині на 3 місяці- теж. Для нього все лишилося, як було "до". Можна ображатися, можна скандалити, а можна спокійно сісти і обговорити, що тепер у кожного мають бути трішки інші обов язки, що дружина- потребує захисту і допомоги, особливо у делікатний період ( п.с. я точно так само у 4 місяці мала місяць строгого постільного режиму, і точно так само треба було поступово привчати не лише себе, а і чоловіка до нового стану, нових обов язків. Самостійно з радістю він за пилосос та швабру аж ніяк не хапався. ). Не так багато чоловіків з першого ж дня самостійно виявляють готовність до змін.Якими би люблячими при цьому не були. Більшості- треба говорити конкретно, чого від них очікуєш, чого хочеш, чого ні. Або ж, повторюся, проблема не в подарунку чи розкиданих шкарпетках. Бо якщо зараз- це справді величезна проблема, то що буде вже з народженням дитини?

 

Відповідь: Дайте пораду!

А мій в місяці Діва, то він за це хапається з радістю кожного тижня, вже не кажу про час коли я лежала місяць без руху на збереженні. Головне правильна мотивація, у мене.

 

Відповідь: Дайте пораду!

Нє. Бо не вийде розслабитися, а завжди буде все закінчуватися сварками і образами. А коли то ввійде в звичку, то змінити буде важко. Після народження дитини буде набагато важче, і проблеми тільки посиляться.
Міняти ставлення своє, тактику треба зразу

 

Відповідь: Дайте пораду!

я вашого чоловіка розумію... Сама Діва, а у Дів має бути порядок у всьому, з радістю вони це роблять чи ні. Просто "хаос" некомфортний для них самих.

 

Відповідь: Дайте пораду!

Та, власне тому ,як не розповідати тут про мистецтво/ведичні знання- правильного висновку не буде. То вже прожиті/пережиті роблять висновки, аналізують, щось хочуть усвідомити, переосмислити і жити в гормонії і спокою але справжній, а не такій ще молодечо намріяній.
Це не значить, що не треба про це говорити і настановляти, давати поради(тим більше, коли людина сама просить про це), бо колись вона може повернутись до цієї теми але вже з іншим розумінням чого вона хоче

 

Відповідь: Дайте пораду!

Оксаночко, ви вагітна і тому все сприймаєте по-іншому (я згадую себе на початку вагітності, коли мене ВСЕ дратувало, це був жах! Якось говорила про це з чоловіком і він сказав, що дуже важко зі мною було, і я сама це розумію), тому не відповідайте злом на зло. Гарного чоловіка можна виховати тільки гарним до нього ставленням!
І ще дуже вагомий і негативний аргумент - ви живете з його батьками. З власного досвіду, тільки живучи окремо ви зможете ЗБУДУВАТИ(чуда не буває, збудування сім'ї -це щоденна робота) справжню міцну сім'ю. Ви говорите з ним на різних мовах, для вас увага і подарунки є дуже важливими, а для нього, мабуть, ні.

Прочитайте книгу Гарі Чепмена "Пять языков любви". Для мене це настольна книга. ЇЇ варто було б читати всім перед одруженням

Отже, більше любові, ласки і турботи про чоловіка і будуть вам і подарунки, і чистота в хаті, бо чоловіки, то великі діти!

 

Відповідь: Дайте пораду!

Не нагвинчуйте вже ту ситуацію.
Впевнена, що авторку теми любить чоловік, а на рахунок чи розуміє, то мені то якось виглядає, що пара ще не притерлася (і то нічого шо 4 роки разом). Побутові розбірки переважно бувають на початках, але часто з них все і починається, коріння ростуть глибше, негатив наростає.
Що треба робити? Не допустити до цього.
Як? Знизити власну планку і шукати виходи з ситуації. Якщо є любов- то все можливо.
Головне не віддалятися одне від одного через дрібниці.

Я щось нічого не розумію...

 

Відповідь: Дайте пораду!

Золоті слова, завжди треба вміти попуститись, заради збереження сім'ї.

 

Відповідь: Дайте пораду!

А я натура творча, як навитворяю... Всетаки, як файно ми допарувались.

 

Відповідь: Дайте пораду!

Я б сказала не "вже", а тільки)

А це- або дєцкій лєпєт або все сказано.ІМХО

 

Відповідь: Дайте пораду!

не ви одна : (чи то бавиться на компьютері, чи то він на ньому заробляє; чи то ображаюся, бо нема Миколая, чи то за бардак,чи то за відсутність квітів при зустрічі, то за некуплену шубу; чи то за 100 грн.....). Одним словом, хочу того, сама не знаю чого. А як в тому тоді чоловік має розібратися? Мабуть, одружилися зовсім недавно ( чи усі 4 роки вже разом живете?) Ну а цим, що

що хотіли сказати чи дати зрозуміти?

 

Відповідь: Дайте пораду!

+1. Той ланцюжок собитий якась суцільна плутанина.

То чисто як в гумориста Ю.Гальцева про Бандерлогина-Бочковского - я использовал хард-рок, реп, метал и немножечко фолькльора.

Ребята! До последнего аплодисмента,
Огурца, вздоха, йогурта…
Я ваш Бандерлогин
I like to move it move it!

 

Відповідь: Дайте пораду!

коли я то читаю від Оксана Головатюк я ставлю себе на її місце - так їй неприємно, що є така ситуація і з нею миритися не варто, але з іншого боку в глобальних масштабає здається то дурницею.
Можливо я не уважно перечитала, тому маю питання: чи Ваш чоловік вперше отак повівся? чи загалом вміння робити подарунки і виявляти увагу/піклування не надто розвинуте? Він завжди таким був? Моживо у його родині цього не вчили, тому тут хіба дійсно

вчити добротою, можливо цього разу Вам було складно відреагувати інакше, але наступних спробуйте.

Можу сказати, що мій чоловік теж не надавав особливої уваги подарункам, але поступово я донесла до нього те, що це приносить близьким радіть ) раніше я часто дарувала щось без приводу, а він лише з якоїсь нагоди, тепер все стає навпаки.

І просити допомоги/казати про свої бажання потрібно - сам не здогадається! Але теж краще діє, якщо по-доброму )

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

золоті слова
я з патології приїхала - в мене навіть вазони повсихали... то ж за тиждень не знайшлось часу їх підлити)) але то таке, була загроза - попросила в мужа шваберку (яка і тепер здорово виручає, особливо, коли доця хворіє і мити треба часто), а були тижні, коли в мене не було можливості, а в нього часу - і ми тупо не прибирали... то тепер такий варіант не прокатить, бо є малятко, не хочеться, щоб пилом дихало, а тоді - нормально, зате всі живі.
загалом під кінець вагітності, ми прийшли до якогось спільного знаменника
їдучи вже долежувати останні дні, я написала і почепила на холодильник три записки:
1."Зробити, поки ми будемо в ПБ"
2."Купити, поки ми будемо в ПБ"
3."Зробити в день Х"
і то, по пункту 2 він бігав уже коли забрав нас з ПБ
але от після народження доці ми ще в пошуках балансу, правда вже з місяць-півтора трохи краще, але стримуватись важко, може, ще звикну

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Оксано, не обов'язково бути психологом, аби прийти з часом до розуміння певних речей, важливих для творення щасливого сімейного життя. Більшість набуває то з досвідом, і з важкою працею. Перш за все слід пам'ятати, що всі люди різні, і коли створюємо сім'ю, то не треба сподіватися, що сам факт наявності кохання вже гарантує, що все у вас класно складеться.
Вам важливо самій поставити собі питання - чи ви прагнете зберегти сім'ю, чи ви прагнете далі почуватися ображеною, і загострювати ситуацію тим, що не шукаєте виходу, а шукаєте шляхи помститися? Останній варіант зумовить тільки загострення конфлікту, про що вам тут у більшій половині дописів жінки з досвідом пишуть.
Невиправдані очікування - це завжди поштовх до конфлікту. Тому якщо конкретно сподіваєтеся на якийсь вчинок від чоловіка, то треба йому прямо про то сказати. Звичайно, що приємно, коли тобі роблять сюрпризи. Але ви ж не перший рік зі своїм чоловіком живете, то ж мали б вже знати, чи здатен він на такі речі, чи вам потрібно йому в очі казати, чого ви хочете. Треба також розуміти, що і у чоловіка буває поганий настрій, якісь проблеми, тощо, на які він може теж так реагувати, і ляпнути щось не подумавши. Але то ваш чоловік, з яким знаєтеся роками. Тому ви б самі мали знати - чи то в нього вперше таке бзікануло, чи то в нього таке в принципі буває і від чого. Чи може він завжди мав шалений потяг до порядків, а тут раптом як ви втрапили в лікарню - перестав прибирати? Чи може ви раніше на те закривали очі, і не долучали його до хатньої роботи? Тоді питання - якщо він того не звик робити, або він взагалі в безпорядку ніколи не бачив проблеми - то чия в тім вина, якщо таки та проблема була завжди і ви ніц не намагалися змінити?
І ще - ви очікуєте на дитинку. З появою дитинки речі, на які раніше закривалися очі, недомовки, недоліки - все стає більш явним і відчутним, тому якщо вам до народження дитини не вдасться знайти порозуміння з чоловіком, то сподіватися, що радість народження дитини щось виправить - це в 99% помилково.
Ну і наостанок. Ніхто недосконалий - і ви теж. Як правило у проблемах у відносинах винні обоє. Подумайте добре - може ви щось теж робите не так? Можливо вам також потрібно щось змінити у собі, а не просто тішити себе думкою, що у вас є ще залицяльник. Або ви зараз переключаєтеся - і починаєте бачити не тільки недоліки, а й позитиви чоловіка, починаєте працювати над вашими взаєминами, і його розумінням нової ролі (батьківства), що попереду, або готуєтеся до того, що своєю роллю ображеної і "непонятої" жінки прийдете зовсім до іншого.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

от і я кажу, що якщо людина хоче почути поради психолога, то треба йти до психолога, а тут можуть порадити хіба щасливі в шлюбі жінки ))) всього лиш ))) а вже чи слухати чи не слухати - то є справа кожного, бо щось комусь підходить, щось не підходить, щось розумієш одразу, а щось зрозуміти ще не виходить, бо на даний момент нема того рівня досвіду..

скажу одне - для мене вагітність була легкою у фізичному плані, але в емоційному - дуже нелегкою.. я ображалась на всякі дурниці, тероризувала чоловіка, чим погіршила наші стосунки, але зрозуміла то тільки після народження дитини десь за півроку, коли рівень гормонів потрохи став приходити в норму.. можу порадити хіба одне - старатись менше сваритись, якщо є образа - старатись говорити її спокійно, говорити про свої відчуття і так і казати "В мене зараз підвищений рівень гормонів, так зроблено природою, щоб я змогла виносити і народити здорову дитинку, тому поводься зі мною дуже обережно. Після народження дитини все пройде, я буду по-іншому на все реагувати, тому давай будем старатись не зіпсувати стосунки до того часу".

В мене одна знайома всякі дивакуватості у поведінці подружок так і пояснює (в доброму розумінні цієї фрази) "Вона вагітна, з нею все ясно".

Ще говорили про залицяльників.. Нехай вони будуть хоч до старості. Але в думках не має бути "А що би було, якби я вийшла заміж за того-то. А він був би кращим. А він мені і те і се робив, не те що мій чоловік". Такі думки розхитують шлюб. Чоловік перестає турбуватись про жінку, якщо вона починає його порівнювати з кимось, нехай навіть в думках (по-перше:якщо є в думках - колись буде і на язиці; по-друге: чоловік відчуває, що жінка йому не довірилась).

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Прийшла до висновку шо мій чоловік "свинтус"... Перше його не влашовувало бо ми сварилися, тепер не влаштовує бо ми живемо більш-менш спокійно... Каже що в нас нема спільних занять при яких би ми раділи і "тащилися" разом... Ну їй Богу, якийсь дивний мій чоловік... Ну я все розумію, але при дитині вічно потребуючій уваги, я не моу ходити всюди за ним хвостиком і радіти чи то вдавати що радію з кожного "івенту". А як воно у вас? Що робите спільно з мужом?