Мистецтво бути дружиною (2)

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

теж згадала знайому в тій ситуації. Вона дуже хотіла заміж, всі подруги вже заміжні а вона ще ні хоч їй тоді було 23. так хотіла що муж полюбляв хильнути лиишню чарку. Все скінчилось приблизно за пів року сімейного життя, коли він почав простягати руки на неї вже вагітну. Дали їй розуму батьки її розлучитися. Тепер росте дитина без тата, але вже краще так аніж....

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

а я так проаналізувавши своє заміжнє життя, дійшла до висновку що саме мені доводиться будувати наші сімейні стосунки, робити все для того щоб був затишок і гармонія в сім'ї. Коли потрібно змовчу, похвалю, підтримаю, розраджу... а муж чомусь це все сприймає як належне, обов'язок. Не можу сказати що він не старається для нашої сім'ї, забезпечує, оберігає, але є оте велике АЛЕ, чому ми маємо старатися робити все щоб їм було комфортно, затишно, хотілось повертатись до дому де все таке гарне і світле (їсти зварено, діти тихенько бавляться) і він може спокійно займатись своїми справами, в той час коли я пригнавшись з роботи, позбиравши дітей, зваривши їсти і зробивши уроки з усмішкою і задоволеню фізіономією зустрічаю його з розумним виразом обличчя розпитуючи як пройшов день. Мені шкода що нема такого форуму де б чоловіки радились як стати кращими, як зробити жінку щасливою. Шкода що в них нема такої думки чи то навіть потреби послухати, почитати тих психологів, консультантів які розказують різницю між жінкою і чоловіком, може б тоді не нам потрібно б було вчитись мистецтву як стати дружиною, а їм зрозуміти що таке для жінки ЧОЛОВІК і чого ми від них хочемо.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

а такого і нема
чоловіки не міняються. Якщо їх все влаштовує, то вони живуть і не забивають голову дурним (хто зо там подумав, як відреагував і т.п.), а якщо щось не так, то вони змінюють щось, а не себе
про це і Сатья говорить

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Не знаю чи є форум (може де і є, хто його зна), але неодноразово мала честь)) слухати як наші співробітники- молоді мужчини спілкуються про життя свої сімейні. Нуууу, що сказати, там реально було смішно то все слухати. Ой, як згадаю...)))

Нічого ми не маєм. І якби не сумно то визнавати, в більшості випадків ми самі то все навчили, показали що ми МОЖЕМО і в силах то все виконувати на початку, від того і пішло-поїхало...

Ну, та і загалом треба трохи "врізАти" ті обов"язки, якщо є можливість, або задіювати чоловіків потихенько. Бо не гоже щоб двоє працюючих людей мали так не рівномірно поділені зобов"язання, точніше все на жінці, як ви тут пишете. Єдине чим більше то задавнювати і товкти в собі все незадоволення, чи навіть виснаження від того, тим важче потім буде то все "переграти", ну, але то ніколи не пізно. По собі знаю...

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Та лишіть ви вже тих чоловіків в спокої їй Богу. Краще собою зайнятися і світ підтянеться. Перевірено. Особисто.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Для мене їсти зготовити рівняється катастрофі. Тому зготовити декілька блюд мені то нереально. Я можу рідко зварити зупу, яку чоловік обов'язково досолить і доперчить і залиє соєвим або грибним соусом (і тут виходить зовсім інша страва). Щось я задумалась, що я ще готувала, бо чоловік зараз частіше на кухні ніж я. Стави з риби тільки він робить (я взагалі її не їла, зараз вже деяку їм), м'ясо він готує, грибні зупи і капусняки жирні теж він. Капусняка я взагалі не їла - уже їм.
Тож може якщо ви не будете окремо готовити - то чоловік почне їсте те, що є, приправляючи собі до смаку.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Ну так, але коли то - мінімум запечена з м*ясом картопля. Гречку, чи рис він їсть не частіше, ніж раз на місяць. Якщо борщ - з зажаркою, такою, щоб сало аж плавало зверху товстезним слоєм. А коли я варю звичайнісінький собі борщик з м*яском - він-то доперчить і досолить, але все-одно без особливого апетиту.
Та Бог з ним, я про їжу напівжартома писала, ясно, що це - не така страшна проблема, тим більше про перебірливість у їжі я таки знала і до шлюбу (правда, уявляла собі не такий масштаб). В кінці кінців, вдома він лише вечеряє (зранку звик бутербродами снідати, а вдень їсть на роботі що хоче), а на вихідні ми меню якось узгоджуємо.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

недавно мій муж мене вконтре здивував
говорили щось про воду, ми їмо і п"ємо привозну джерельну воду. Так от. Кавоварка, треба прочистити її, вже десь місяців два мигає, проситься. я кажу:"Роман, прочисть її нарешті, ну як зламається, що тоді робитимемо. Ми ж інколи в неї й воду з-під крану заливаємо, там 100% є накип всередині".
Роман:"Нема там накипу. Ми ж і в чайник, як нема джерельної з крану набираємо, і нічо. Привозимо джерельгу і вона сама чайник очищує від накипу кранової води"
В мене рот відвис. Кажу:"Роман, ти справді думаєш, що чайник чиститься від накипу по якійст чарівній невидимій силі джерельної води? а то нічо, що я кожного разу відтераю відгризаю той накип перед тим, як налити нормальну воду?"
цікаво, скільки ще речей вдомі відбуваються самі собою, непомітно для чоловіка, без участі жінки. Та, певно, практично все

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

І, як на мене, то дуже-дуже сумно.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Чи то вонИ нАс навчили?

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Мене вагітну чоловік почав жаліти. З ранку тепер сам собі їсти готує, плюс миє посуд що назбирується за день. Не можу тепер на кухні ні на зайву хвилинку затриматись, все мені тхне. Так от що до посудуду, вже не один раз чоловік мене сварить, де то стільки тарілок назбирується. Він шо не помиє, так знов якісь каструлі. Я кажу, от бачиш, коли я сама то мила, ти й не зважав. Тепер розумієш скільки часу то забирає.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Гм, а я свому ніколи не забуваю при розмові нагадати для прикладу "он, нині видраїла чайник, диви як блистить. В три заходи його дерла, бо малі не давали".))) Але не наріканнями на свою долю, а просто так, щоб не сприймав в штики, але десь там в пам"яті відклалося, що чайники самі не миються, хата сама не прибирається, одяг сам не переться і не заскакує якимось дивом в шафу і т.д. і т.п. по списку.)))

А нашо ми вчилися протів власної волі.
Кому такі жертви потрібні. Самі ж потім страждаєм і нарікаєм. Нє?

Приклад. Щоранку коли муж йшов на роботу, виносив сміття. Одного разу забув, я коли вела малого в садок викинула. Прийшов з роботи, каже " я забув сміття забрати". Відповідаю, що винесла сама. Гммм, на другий день бачу знов "забув" (тут кавички досить доречні))), я винесла. Третій- те саме, не виношу, прийшов з роботи, кажу що мав необережність сміття забути. Відповідь прибила " я думав ти сама винесеш, коли поведеш Святика в садок". От вам і результат, дівчата.)))

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Бачте, чомусь саме жінку називають "берегинею родинного вогнища". Тре визнати що є такі речі, які чоловікам просто "не дано". І це не відмазка - до прикладу вчені довели, що тільки жінкам властива багатозадачність - одночасно про купу всього думати і робити, а в чоловіків має бути все по-порядку.

І це ми теж сприймаємо як належне, і як обов'язок
Інша справа в тім як чоловік відноситься до дружини - чи він цінує те, що вона робить (це відчувається, не обов'язково аби хвалив), чи намагається допомогти де може і тп . Чоловікам менш властиво обговорювати такі проблеми у взаєминах, тому тут вже наша жіноча роль як начитавшись та зробивши висновки з усього намовити і їх щось підчитати, або почати втілювати то все у життя і знаходити аргументи аби й він зрозумів необхідність змін, компромісів Отака от нелегка жіноча доля

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

у нас буквально вчора була ідентична ситуація. Вважаю це своєю помилкою
Чоловік вже знає, що посуд, підлога, ванна і т.д. самі не миються. І за моїм проханням (буває, що далеко не за першим) допомагає мені
Раніше, я робила всю домашню роботу сама. Інколи жалілась, що втомлююсь. Чоловік дивувався чого я не просила його допомогти. Потім почала просити. Якщо він казав, що потім зробить чи не реагував, то робила це сама. Зараз же сама роблю коли маю велике бажання, або чоловік чимось важливим зайнятий

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Мій чоловік теж завжди виносить сміття. І коли інколи не має часу, або настрою, або ж я залишаюсь дома і можу це зробити - все одно ВІН виносить сміття. Так, жінки, в принципі, сильні і все можуть зробити самі, але навіщо? Мають бути чоловічі обов"язки. Адже інакше - "Кохана, можеш зробити раз, роби завжди".

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Мають. Вчора мене чоловік завіз на мийку машин і показав ЯК то робиться, на що я йому відповіла, що це дуже захоплююче для нього і дітей, але я тим займатись не буду. Навіть не говори. І не має значення, що інші жінки приїжджають мити свої авта. У мене є ЧОЛОВІК, який це вміє робити набагато краще.
Все! Для себе я питання закрила. Так само з іншими речима, які я можу зробити і робитиму, якщо притисне. Але поки є чоловік поряд і він здоровий, то чого я це маю робити?

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Це перше, що я роблю після того, як чоловік з зроботи прийде)). Нє, звичайно я його радо зустрічаю, питаю про його день, а потім все по Жанниному алгоритму)).
Дуже кумедно виглядає, коли я розказую про те, як я гарно хату поприбирала, а малий до приходу мужа знову все розкидав.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Я також вчора свому пригадала, як я цілу суботу лазила і складала прання, і речі в шафах дівок, і прибирала в їх кімнаті (він навіть збудившись від післяробочого сну застав мене за цією роботою) а на наступний день вже все було по-старому. Все закидане.
Мій мені допомагав, і ми прийшли висновку, що він не допомагає і злющий тоді, коли є мама. Її присутність перевертає йому в голові.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

в нашій родині існує дуже чіткий розподіл обов'язків і нас це дуже влаштовує. За мною закріплені конкретні позиції, так і за чоловіком. Часто чую від когось "а в нас в хаті хто вільний чи має бажання, той і робить". Чесно, такого не розумію. Бо в такій ситуації є великий шанс, що кожен буде думати, що зробить другий, або буде мати місце популярна фраза "а ти що не можеш?". І, в результаті, не робить ніхто. Мені спокійно від того, що я знаю, що мій чоловік усвідомлює, що є речі, які ніхто крім нього не зробить. І крапка

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

я навчилась на питання чоловіка: "Чайник закипів?" не йти робити йому чай, а казати: "Закипів" і йти далі робити те, що задумала