Відповідь: Ми і наші мами ні. Для мене є 2 категорії людей: 1) ті, заради яких я можу позбавитись і позбавляюсь будь-яких недоліків; 2) ті, які можуть мене і не ПРИЙМАТИ - мені байдуже. Ну і знову-такий, мої діти. Свекор мій заради внуків кинув курити після 40-річного димового стажу. Не думаю, що це набагато легше, ніж перестати брехати мені. А однозначна умова спілкування з моїми дітьми - чесно і без брехні. ---------- Додано в 16:43 ---------- Попередній допис був написаний в 16:23 ---------- є цілий світ, який я приймаю. Загалом. Всіх і все, і обставини. Я ж християнка, тож інакше бути не може. Але не весь цей світ є у мене вдома. У свій дім я не впускаю брехню, тому у мами є варіанти: або лишити брехню за порогом, або лишитись з брехнею разом.
Відповідь: Ми і наші мами а як же "поважай матір і батька"? брехня у нашому житті не саме страшне, особливо коли брехня не є шкідливою (це ж не наркоман бреше що перестав колотись), імхо
Відповідь: Ми і наші мами поважати можна і на відстані. Крім того, поважати - не значить щоденні дзвінки і щотижнево бачитись. Поважати чиюсь думку - не значить її розділяти. Так само як любити - не значить жити разом.
Відповідь: Ми і наші мами у кожного своя правда а у когось - дві категорії людей, на одних байдуже, а для інших "заради". Можливо причина у тому поділі і розумінні мамою, що вона зайва, її не розуміють, і бачити-чути не хочуть, бо вона не влаштовує чимось? Для неї вона не наркоманка і не п'яничка то гуд, а брехливість для неї не є рисою поганою. Особливості характеру, акцентуації, особливий інфантильний стан, певні життєві ситуації зростання, причин "прибільшування та прикрашання" є безліч. і таке, важливе: кожна людина говорить неправду, кожна, постійно (навіть у найменших дрібничках)
Відповідь: Ми і наші мами Ну я не думаю, що тут воно дуже пасує. Тут нема неповаги. Просто є внутрішній ґудзик на який мама вміє тиснути. Цього треба позбутись. Це може зробити сама особа, але той ґудзик з повагою не конче мусить бути пов’язаний. Бо там ще є друга половина, а ви батьки не дратуйте своїх дітей. Я не захищаю нікого. Просто дивлюсь на ситуацію збоку і бачу її саме так. Повага само собою, але чому Юлю так зачіпає онте мамине крутійство, це вже вона сама собі може дати відповідь. Часами говориться неправда бо людина боїться реакції іншої особи. Думаю, що якщо ту реакцію перемінити, той інша особа не буде так сильно ховатись.
Відповідь: Ми і наші мами Спеціально для Вас розшукала те, що не так давно читала... Процитую. http://adalin.mospsy.ru/l_03_00/l_030190.shtml Тому, не бійтеся цілувати-обнімати свого синочка, що би хто там не говорив!
Відповідь: Ми і наші мами Юль. а може мама говорить неправду, тому що знає твою реакцію на певні речі? І їй банально простіше сказати неправду. Ну от реально, я себе у спілкуванні з мамою інколи ловлю на тому, що мені було б легше інколи збрехати, ніж вислуховувати її реакцію. Якщо мама з донькою мають різні склади характеру, мають різний погляд на ті чи ін. речі, їм важко сприйняти одна одну такою, я вона є. Але треба спробувати, можливо трішки приглушивши "комплекс відмінниці". ---------- Додано в 14:11 ---------- Попередній допис був написаний в 14:10 ---------- о. поки писала, Маруся вірно написала
Відповідь: Ми і наші мами вона - близька родина. Не сім'я. Вона може завжди попросити про допомогу. І наша сім'я підтримує її і матеріально, і чим можемо з допомоги у хатніх справах, і підвезти машиною - щойно попросить. Є речі, які неприйнятні у сім'ї. І це має поважати кожен, хто у цю сім'ю приходить. вірно. І коли правду треба перевірити - куди йдете Ви? Я - до сповіді. Рада, що "моя правда" на потрібному місці. якщо моя мама радить мені щось приховувати від чоловіка, вчить моїх дітей, що є багато такого ,що мені можна не розповідати - то це однозначно погано. І увага: моїм недоліком не є те, що в нашій сім'ї ми виховуємо чесність один одного і наших дітей. А коли мама скаже про мій недолік, якого вона не хотіла б у мені бачити, і такий недолік дійсно є, то якраз заради стосунків з нею я того недоліку стараюсь позбавитись. І позбавляюсь. ---------- Додано в 17:19 ---------- Попередній допис був написаний в 17:12 ---------- моя страшна реакція на походи до ворожки чи наслідування деяких вчень - "Сподіваюсь, ти знаєш, що це великий гріх". Тут справа не в тому. А у тому, що я щось можу запитати з практичного: де і за скільки купили ці класні мешти - бо я давно шукаю щось подібне. А мені і магазин назвуть неправильно, і ціну, і ще вигадають, що в тому магазині якраз акція. А мені з 2ма дітьми "змотатись" в Ашан... і впіймати облизня... погодьтесь, краще, коли таких випадків менше хоч по кількості. А від всіх родичів приховувати, що я вагітна - обидва рази... та ну...
Відповідь: Ми і наші мами соррі, але: правду перевіряєте сповіддю? це як, я щось ну ніяк зрозуміти не можу поняття "перевірки правди", навіть детектор брехні не є 100% правдивим. правду не перевіряю, а вірю і довіряю, імхо. але ж порада-вчення не означає примус так і робити, правда ж? У вас своя голова, у дітей виховується інше бачення світу, можливо така мама є підготовкою до навколишніх, де будуть не раз казати дітям :а мамі не кажи і т.д.?, гартуванням стійкості у переконаннях?
Відповідь: Ми і наші мами Та ні. Не всі говорять неправду. І ще додам про те відчуття, яке штовхає нас (мене) на крутійство. Я колись також дуже займалась тим крутійством, просто старалась уникати розмов, або говорила те, що люди хотіли почути, тільки тому щоб якось захиститись. Я чулась надто відкрита, тобто, що люди лізли мені в душу. Сказати відверто і прямо я не вміла, бо боялась їхньої реакції, тож я викручувалась по всякому, або говорила, що щось зроблене а воно ніколи не було. Тільки аби мене не рухали, бо відчувала страшний тиск. Це та прихована агресія, яка огортає тебе як пітон і дусить, помаленько так, але то таке жахливе відчуття. ---------- Додано в 16:29 ---------- Попередній допис був написаний в 16:23 ---------- Моя мама також така, що приховувала ту інформацію - бо стидно. Їй встидно, що я маю багато дітей. Зараз вже звиклась з тою думкою, а колись було стидно. Проте мене то не зачіпало. Я знаю, що родичі мене осуджували, мол нічим не займається тільки тим ділом і не вміє собі купити презерватива. Але це ж родичі... я то є я. Он тільки те, що мама приховує інформацію від родичів я не вважаю брехнею, а просто вважаю, що це залишок онтого радянського виховання коли не можна було нічим ділитись, бо люди надто заздрісні.
Відповідь: Ми і наші мами правильність своїх поглядів. я це вжила у значенні, що на сповіді окрім гріхів згадую вчинки, у яких сумніваюсь - наскільки вони відповідають Божим заповідям.
Відповідь: Ми і наші мами Ось це мені пригадало одне американське повєдзонко. You fooled me once - shame on you! You fooled me twice - shame on me! Тобто - якщо вам вдалось мене обдурити один раз, то це на вас. Вдалось це зробити знову, це на мені.
Відповідь: Ми і наші мами Не йдеться про те, аби зробити вигляд, що брехня є правильна. Я не знаю чи вчить Ваше віросповідання прощати ближніх. Не судити. Ніхто, жоден з нас не є ідеальним. А мамі хочеться, щоб її приймали , такою як вона є. Любові хочеться. Без умов Я розумію, що можу помилятись. Але мені прям вискакує з дописів неприйняття Вами своєї мами. Повністю погоджуюсь.
Відповідь: Ми і наші мами ой, та то трохи не те дурити як інтелектуальна атака... мені так здалось, принаймні. крім того, надурити-то їм якраз і не вдається... кожне слово брехні чую на запах ---------- Додано в 17:45 ---------- Попередній допис був написаний в 17:42 ---------- я всім дуже вдячна за думки з приводу, все подальше вважатиму філософськими роздумами. Якщо не дійде до дуже офтопів - підтримую розмову і надалі
Відповідь: Ми і наші мами Є таке. Хоч воно напевне і важко прийняти ту особу, але якщо так є, тоді треба просто за неї молитись. Вчора на одному з зібрань, власне про те як акцептувати іншу особу і не хотіти її перемінити, один чоловік розповів історію з книжки, про те як дівчинка молилась абетку до Бога. І коли її запитав перехожий чому вона не молиться молитву, вона відповіла, що вона забула всі молитви, а молиться абетку, бо Бог ітак знає що їй треба, тому вона просто називає ті речі по першій букві. Так ось, молитва не для Бога, а молитва для нас. Молитись, щоб Бог дав нам розум прийняти іншу особу такою як вона є. Намалювати свої кордони це одне, але заакцептувати іншу особу зі всіма її недоліками це інше. На мою думку, і перше і друге має здобуватись паралельно. Мені перша половина важче дається, можливо тому, що я маю мякий характер і мені легше дати від себе ніж вимагати до себе.
Відповідь: Ми і наші мами прощати алкоголіка, який знов набухався. Простити треба обовязково, але це не є стратегія подальших дій. мамі хочеться ролі в моїй сім'ї. А ролі в сім'ї мають тільки члени сім'ї. При цьому любимо ми не лише членів сім'ї. Думаю, тут зрозуміло. ви помиляєтесь - погано я пояснюю, видно. Неприйняття... то трохи інше. Колись от говорили про те, що якби я любила свою маму, то була б не проти її щоденних візитів. Але ж то зовсім одне другого не передбачає.... так і тут. Ну не можу я пояснити. Є неприйняття, є відпускання того, що не можеш змінити. Ускладнює наші стосунки те, що мама не працює, сидить вдома і читає і надумує. Звідти, можливо, і той уявний образ жахливої мене, і все решта. Хай так буде. просто хай то все не заважає мені спокійно нормально жити у своїй щасливій чудовій сім'ї.
Відповідь: Ми і наші мами Я так і знала!!! Мала таке передчуття, що треба вам порадити туди звернутись, і не помилилась. Поведінка вашої мами нагадує поведінку неп’ющого алкоголіка. Раджу!!! Дуже!!!
Відповідь: Ми і наші мами Зрештою, всеодно чи помиляюсь я, чи ні. Мені всеодно. Головне, щоб Ви розуміли, що відбувається. Бо власне Ваші справжні відчуття важливі. А хто і що подумає - нема різниці.
Відповідь: Ми і наші мами Ну от. Я отримала цінну пораду, заради якої варто було отримати в карму цілий смітник образ. Дякую. Чому я звернусь туди куди послали - ггг, ну не втрималась. Останній раз напишу ситуацію. Шкода, яку моя мама, не хотячи звісно, робила мені і моїй сім'ї, змусила мене зменшити спілкування до мінімуму. Всі наслідки я розгрібла, життя стало спокійне і гармонійне. Але звичайно, що маму я люблю, і не викреслюю її. От і захотіла щось зробити, щоб вона теж не думала, що я її викреслюю... стали трохи більше спілкуватись - вилізло багато брехні. Я не впоралась зі своїм новим етапом, поки що. Але минулого року мені видавався недосяжним навіть той стан речей, який є зараз. А ми того досягли. Так що все буде краще...
Відповідь: Ми і наші мами мабуть, у кожної мами дорослої дочки є якісь речі, за які їй перед іншими соромно. Навіть якщо вона про це не озвучує відкрито.Так говорять нереалізовані сподівання. Хтось соромиться, що у дочки багато дітей ( бо для мами це у її поглядах- не зовісм прийнятно); хтось- що дочка вийшла заміж, а через кілька місяців вже стала мамою ( навіть якщо дитинка була планована до офіційного узаконення стосунків), хтось- за те, що дочка працює не там, де хотілось би бачити мамі і т.п.. Наприклад, я знаю, що моя мама соромиться, що я офіційно ніде не працює. Ну бо усі її знайомі та коліжанки знають мене змалечку, знають мої можливості, а тут- "крутий поворот" і моє рішення кардинально змінити певні речі у своєму житті. Те, що я працюю вдома ( власне " з дому", а не у сенсі "домогосподиня"), у неї в голові не укладується, бо родичі вважають, що "молода людина повинна виходити у колектив і працювати. З одного боку- вона ніби мене підтримує, а з другого- я розумію, що цього мого вибору вона не прийняла. І при нагоді завжди згадує, що я зробила неправильний вибір, бо мала "ту і ту реальну перспективу і пропозиції". Ну і сказати коліжанкам, що дочка працює вдома " а для них це рівноцінно- не працюати узагалі), враховуючи, що дочці вже далеко за "30"- соромно. Не виправдала сподівань. Мабуть, у кожної мами є свої невиправдані сподівання щодо дорослих дітей. Мають а це право.Тому ці речі просто треба навчитися сприймати спокійно.
