Відповідь: Ми і наші мами А може спробувати іншу відповідь: не вчіть жити, а допоможіть матеріально. Тільки не кидайте тапками, грошей в батьків ніколи не просимо, а ще самі помагаєм, але може це трохи остудить. Ну і як вже казали, не виправдовуйтесь. Уникайте відповідей, а натомість задавайте своє питання на іншу тему. Але то всеодно прикро, що до приїзду мами не тішишся, а чекаєш негатив.
Відповідь: Ми і наші мами От, я теж хотіла написати про такий собі легкий ігнор але не знала , чи правильно зрозуміють) І, як вже писали, намагайтесь не ставитись до випадів мами всерйоз. Принаймі, як не вплине на маму, то Вам буде легше сприйматись
Відповідь: Ми і наші мами Мені теж дуже знайома ситуація з тим всім. В мене мама все як не приїде: в тебе так незатишно в хаті, десь або пилюку знайде, або просто підкреслить, що десь там брудно, чи посуд недомитий. "Ось в мене, як ви були малі, все було завжди в хаті чистенько, наготовано, ви ходили чистенькі та напрасовані, нагодовані і чемні, а в тебе бардак, дитині навіть одяг не попрасуєш (а толку, що через півгодини то все піде знову пратись), і носиться як торпєда, не слухається"... І шо ж я за мама така...
Відповідь: Ми і наші мами ага, можуть і покусати нові побрехеньки від моєї мами. Смотрітє і учітєсь: 1) приносить мені шматок мясної запіканки то трохи окрема тема, мама вважає, що ми неправильно харчуємось і рятує наші душі, і шлунки, коли раз в місяць приносить шматок мясної запіканки. Ну але я - дівчинка доросла, дякую та і беру, хоч то часом буває важкоїстивне... Коробка пластикова величезна. Кажу: "Мам, дякую, але не варто було напрягатись" А вона вмить: та то в мене лишався шматочок, шкода, що пропаде, то я і принесла. Відкриваю коробку. І неозброєним оком видно, що запіканка - ціла, кусочки як пазли можна скласти до форми. Ну і тепла. А мама мікрохвильовки не має. Зміст брехати? Ну і ще - при мені дзвонить телефон, мама каже "Таню, перетелефонуй пізніше", а коли я питаю, хто дзвонив, - "та то помилились" І при мені не розмовляє по телефону з моєю рідною сестрою те, що сестра, якій пішов 23й рік яка живе разом з мамою і цілі дні вони проводять разом, може тричі за годину подзвонити мамі на мобільний, пропускаємо повз "Ти що, не розумієш, я зараз в Юлі, я не можу говорити" Лижі не їдуть. Просто мовчу, офігіваю, особливі перли записую, бо то аж цікаво.
Відповідь: Ми і наші мами Раз чоловік так сказав - Мамо, ми не маємо грошей на ремонт в коридорі. може нам дасьте, якщо наш коридор так вам не подобається. З того часу чоловік мій - заборонена тема. Моя мама його любить, але ніколи не питає як в нього справи, тільки про мене і дітей питає. Я дякую всім за поради, спробую обидва варіанти. Якщо жартома мама не сприйметься, тоді вже буде ігнор. Бо інакше певне ніяк.
Відповідь: Ми і наші мами Отут би я пожартувала, що молоде тіло і в мішку файне. А старе і в шовках молодшим не стане. Але то треба мати сміливість таке видати.... А за бардак - "не подобається - приберіть, а мене все влаштовує"
Відповідь: Ми і наші мами Не зможу так сказати. Мама ціле життя для мене була як Богом. Я сліпо не бачила її помилок, її характеру і її дорікань. Коли вийшла заміж, то стала трошки сміливішою, а раніше навіть відмовити ні в чому не могла. Навіть коли мама сказала половину грошей за плаття весільне віддати, якщо я його продам, то я сказала - добре мамо, я віддам. То тільки після 6 років життя окремо від мами, почала помічати отакі "дефекти" характеру.
Відповідь: Ми і наші мами Моя мама живе зі мною, але всеодно нераз заглядає мені в кожну шпаринку і говорить своє фе. Неприємно, але тепер вже просто смішно. Просто я тепер навчилась, що то її мухи, і на мої ґудзики, аля я недостатньо добра мама чи господиня, то не впливає. Отакі речі мене дуже болять. Дуже зачіпають. Тільки моя мама говорить моїй найменьшенькій - "то не твоя мама. Твоя мама груба і негарна, а та пані худенька і гарна." Щось на кшталт зворотньої психології? На мене діє незрозуміло-шокуючи. Сонечко, як би ви не відповіли, коментарі не припиняться. Вона інакше не вміє. Якщо нагаркаєте, то щей образиться і буде дутись. Бо знає, що вас то зачіпає. Спробуйте з нею зі всім погоджуватись, але в голові тільки собі не кажіть, що вона права. Просто як починає шквал своїх в тебе це не так, скажіть, "ой мамцю! твоя правда! Де ж то коли встигнути. Бач, яку ти дочку виховала, ген ніц не вміє." Тут головне голосно розсміятись, і вже. Якщо її наїзди будуть продовжуватись, то сказати, мама, "я тебе люблю! Біжу складати свій балаган!" Розвертаєтесь і йдете в іншу кімнату. Головне показати ось цей рух - вона на вас нападає, а ви виходите з кімнати. Навіть у вашій хаті. До неї дійде. ---------- Додано в 15:02 ---------- Попередній допис був написаний в 15:00 ---------- Юлінька, ну з запіканкою то зрозуміло, вона хоче якось прислужитись. Он тільки не розумію чому таке бажання щось приховати від вас. Онто справді цікаво. Це явно якісь її мухи, але дуже цікаво, чому у неї таке сильне бажання від вас ховатись. ---------- Додано в 15:07 ---------- Попередній допис був написаний в 15:02 ---------- Я також так вважаю, але хто ж винен, що моя доня не знає як поєднати кольори чи вибрати собі гарний одяг? Тільки я. Але он говорити про такі речі треба з любов’ю, а не мол глянь яка я крута, а ти обідранка. Кожен виходить із своєї фінансової ситуації. Ви живете окремо і не можете собі позволити екстравагантні речі. І нічого в тому поганого нема. Якщо мамі й справді не подобаються ваші речі, нехай візьме вас під руку і в магазин. Купить вам гарне платтячко.
Відповідь: Ми і наші мами Ого, нічого собі... співчуваю. Я не маю зайвої ваги, але мені теж неприємно, коли мама принесе мені щось 52 розміру і каже: носи на здоровя, якщо влізеш ---------- Додано в 16:09 ---------- Попередній допис був написаний в 16:08 ---------- так то ясно навіть мені а от над скільки не ламаю голову, нічого логічного придумати не можу
Відповідь: Ми і наші мами )))) о, і все ж не правильно зрозуміли, то не до всіх дописувачів відносилось
Відповідь: Ми і наші мами Таки правда. А от так щоб пожартувати і забути - не вмію. Всеодно пожартую, а потім аналізую її відповіді, її поведінку, ну і її тиск відчуваю, її погляди незадоволені. Ще один випадок такий цікавий стався. Минулого тижня я подзвонила братові (8 клас), щоб він приїхав до мене, трохи би собі побув в селі, може допоміг би щось. Він згодився, втішився, пішов речі пакувати, а через 10 хвилин дзвонить і каже - "Мені мама сказала, щоб я до тебе не їхав. Нащо тебе буду нервувати, будеш ображатись потім на мене". Я кажу, що все гаразд, чому маю ображатись чи нервуватись, я навпаки прошу, щоб ти приїхав, бо мені скучно самій. Ну але він не приїхав, бо мама все-таки не дозволила. На диво я то спокійно сприйняла. Однозначно не буду піднімати завтра тої теми, не хочу ще більше розчаровуватись і настрій собі псувати.
Відповідь: Ми і наші мами Почитайте Генри Клауд, Джон Таунсенд "Барьеры" Не шукайте якою б то грою замінити вже існуючу гру. Будуйте стосунки. Здорові нормальні стосунки. То єдиний спосіб спілкування з будь-ким. Є справжнє спілкування, а є все решта: ігри, політика і т. д. Зі свого досвіду скажу, що страшно відмовитися від звичних сценаріїв спілкування. Від оцього такого звичного: Страшно, бо в реальності може виявитися, що мама не хоче мати з вами ніяких стосунків окрім дурнуватих. В більшості випадків мами, слава Богу, вибирають таки перейти на новий рівень спілкування. Як і моя вибрала, після довгого періоду "ти мені не донька", "невдячне сотворіння, тобі не треба мами!" А буває що мами вирішують неспілкуватися зі своїми дітьми, після того як ті діти доростають до поняття "здорові стосунки", і хочуть щось змінити. І таке буває.. Мають на то право.. Трба їх відпустити. Як на мене, все одно краще гірка правда, ніж солодка брехня. (особливо якщо брехня як полин)
Відповідь: Ми і наші мами Страшно сісти і почати розмову. Не прийшов ще той час, ще не готова мабуть. Ми зідзвонюємось дуже рідко. А бачились востаннє мабуть пів року тому, причому розділяє нас всього лиш 45 хв їзди на маршрутці. Дуже різко мама почала мене відокремлювати від своєї сім*ї. Чому кажу від своєї, бо мама розлучилась з моїм татом, коли мені було три роки. Потім відразу вийшла заміж за вітчима , ну і згодом народила йому двох дітей -двох моїх братів. В принципі я ніколи різниці не відчувала. Татко (вітчим ) ніколи різниці між дітьми не робив, хіба хлопців бив, а мене ні, зато мене мама тлумила за двох. От ну і тепер чужих (мене) в сім*ї нема, чужою стала я. В татка відношення до мене не змінилось абсолютно, а в мами дуже. Я вже і забула як то говорити з мамою. Говорити з мамою такою, якою я її знаю, ане такою, якою вона себе показує на людях, і тепер при мні.
Відповідь: Ми і наші мами І не треба. Як на мене, то такий потужний удар нижче пояса, і навіть дуже-страшно-сильно-сильно вредна і несправедлива мама його не заслуговує.
Відповідь: Ми і наші мами Не знаю, як в твоєї мами, а в моєї просто якийсь розміровий кретинізм і вона геть не може зрозуміти, які речі є мені великі. От дзвонить і питає, що тобі купити. Кажу, що нічого не треба, я собі сама куплю (бо з досвіду, воно не підійде), але мама наполягає. Ну сходимося на якійсь речі і я кажу брати мені 34, ну максимум 36 розмір. Добре. Привозить мені мама костюм 40 розміру. Чого 40? Та бо я так подивилася, той 36 зовсім малий, а в тебе вже дитина, ти в нього не влізеш Вдягаю 40 і всі розуміють, що туди дві мене можна запхати, але повторюється таке знову і знову. Проте мене не зачіпає, я віддаровую комусь чи просто лежить десь збоку. З прибиранням в нас ще веселіше. Мені вже навіть зауважень не роблять, а з порогу шмату в руки і давай драяти плитку на кухні і складати речі в шафі:8: Йой, як мене то трафляє. Але от правильно Соломія пише, що то треба зважитися і переходити на інший рівень стосунків. Я певно ще не готова, бо знаю, якою буде зворотня реакція. Наразі відбиваю тільки найзлосніші спроби займати мій особистий простір. На шафу вже ніби набігів не робить.
Відповідь: Ми і наші мами А чого неприємно? Смішно-може, може в мами проблеми з визначенням розміру, теж буває. Але то її проблема, для чого на себе брати негативні емоції гарній стрункій дівчині?
Відповідь: Ми і наші мами О! Це - чудовий приклад того, що буває як невідомо-що поступово перетворюяться на здорові стосунки. Дякую)) На жаль такого в що в неті що в реалі і вдень зі свічкою найти важко. Полюбопитствуєм, щось я такого ніби не читала...
Відповідь: Ми і наші мами зараз я відчуваю, що мені ледь вистачає сил на свою власну сім'ю. Тому і не рвусь перекопувати поле стосунків з мамою. Нажаль, у неї викривлене сприйняття мене, і це виявляється як у сприйнятті моєї зовнішності (розмір, вона зовсім не плутає, на жаль), так і в усьому решта. І мені нема часу/сил/бажання/потреби щось доводити. Тому все сприймаю спокійно, окрім брехні, яка на кожному куті навалом. Зараз нема щоденних дзвінків, і те, що ми цього позбулись без скандалів, вважаю досягненням. Звісно, коли народиться Ляля, може знов початись... але до того часу ще місяці, і в ці місяці мені є чим зайнятись...
Відповідь: Ми і наші мами вичитала в одному інтерв"ю, людина займалась якимись психологічними дослідж еннями то статистика що 60 % батьків ненавидять своїх дітей. Власне не недолюблюють чи ставляться прохолодно а власне ненавидять. Хоч я не люблю слово статистика і не дуже їй вірю проте цифра вражаюча.
