Ми і наші мами

Відповідь: Ми і наші мами.

А в мене з моєю мамою не дуже хороші стосунки.На перший погляд навпаки все дуже добре:зідзвонюємся кожного дня,мило балакаєм.А от насправді в нас з нею якийсь холод один до одного,ніби двоє чужих людей.Нелегкі стосунки одним словом.А саме цікаве що ми обоє робимо вигляд що все дуже добре і це нас влаштовує.

 

Відповідь: Ми і наші мами.

І я сюди а може треба було би в жилетку? Сьогодні над ранок десь біля 5 ранку мене розбудила мама щоб повідомити що у нас в хаті нема соди?!!!!і що то за господиня з мене що нема в хаті такого елементарного - я їй в серцях віlповіла. І лягла спати, зранку знову те саме, я псіханула, і в 7:30 ранку пішла шукати ту кляту соду, принесла віддала, а мама вже надута сказала що її іжога мучила всю ніч і вона шукала соду щоб їй стало легше. Ну чому зразу не сказати мені болить? в хаті є ренні я би дала.

 

Відповідь: Ми і наші мами.

Моя мама- золото! ТТТ. Гарненька, весела і сучасна

 

Відповідь: Ми і наші мами.

Я дуже люблю свою маму, але після нароження синочка, вона почала дуже втручатися в наше життя. Свариться зі мною, щоб я чоловікові дитини не давала, бо він не вміє її тримати ( а звідки ж би навчився - то його перша дитина), купати буде вона, бо ми не вміємо, ото має їхати на село на тиждень, то вже палче як вона нас лише, щоб ми з дитиною чого не зробили. А те, що я цілими днями з дитиною сама, маю їсти на всіх наварити, поприбирати і щоб дитина не плакала, а вони поприходять ввечері з роботи, то потримають малого на руках 10 хв, поки я душ прийму і вже "Скоро ходи до дитини, бо він вже їсти хоче". З чоловіком постійно сваряться через забобони. Мама каже - воду з кімнати не виносити ввечері - ту, що купали, бо дитина спати не буде і т.д. А до мене - чому я не даю дитині чаю, бо то жара і він хоче пити. Коротше, все маю робити так як вона робила.
Причому до народження дитини такого не було. Не знаю скільки я ще то витримаю. І сваритися не хочеться, бо розумію, що переживає. Але якщо я вже змогла народити в "здравом уме", то і виховати зможу.

 

Відповідь: Ми і наші мами.

я сама не прихильниця сварок, але всіх своїх батьків (в тому числі і чоловікових) наперед ставлю перед фактом, що наші діти - це будуть наші діти, а дідусі і бабусі, мов хресні феї, матимуть хіба що закидати їх подарунками, а не виховувати. ви хіба що поговоріть зі своєю мамою, розкладіть все по поличках, скажіть, що так як вона бажає вам добра, так само і ви бажаєте добра своїй дитині; і, звісно ж, варто подякувати за її допомогу (можливо, вона просто боїться бути непотрібною)

 

Відповідь: Ми і наші мами.

Як не прикро це звучить, але моїм найбільшим ворогом є моя мама!
Змалку зацьковувала мене: то не так, се не так та й ти сама не так. Коли пішла вчитися до ВУЗу почались витикування в куску хліба. Жила з свого репетиторства та й бабця помагала. Мама ні про що крім заробляння грошей не думала, тато був на заробітках, в мами з"явився кавалер. Виховання молодшого брата і частково утримання мама(як зозуля) поклала на мене. А що творилось перед моїм весіллям страшно згадувати - справжня психологічна драма.
На той час мама вже не жила з нами, приїздила тільки час від часу тай то тоді коли сварилась зі "своїм". З мамою в дім приходило пекло. Спочатку не розуміла чого вона біситься, а тоді вияснилось, що все через те, що бабця записала хату на мене, а не на маму і саме тому вона стільки років з мене знущалась.
Мама заздрила, тай заздрить рідній дитині, тому що я молода, бо в мене дякувати Богу життя склалось нормальне - дім, сім"я. А мама зруйнувала сім"ю заради багатшого чоловіка. Тепер коли той добрий багатенький чоловік має її за шмату, випиває і б"є, мама розказує всім знайомим і родичам, що в неї не було інакшого виходу, бо я вигнала її з дому. Частина родичів вірять мамі і перестали спілкуватись зі мною і з бабцею. Я то переживу, час розставить все на свої місця. Але шкода бабці, яка в свої 83 дочекалась такого від рідної доньки.
Дубль два почався після того як одружився мій брат і мама вирішила, що вона мусить урвати шматочок майна і для нього. Приходила з скандалами, пропонувала поділити хату навпіл, а головне при бабці казала, що їй і так скоро під смерічки, тому її кімнату теж можна ділити. Не зважала, навіть, на мою вагітність. В принципі для такої людини як моя мама нема нічого святого. Коли дівчина брата завагітніла мама настоювала на аборті. В мене три дні пішло на вмовляння не йти до невістки і не починати їхнього спільного життя з такого бруду. А головне братик страшенно ведеться на мамині слова, він під її впливом сумнівався одружуватись чи ні. Та, що тут говорити, мама й тепер втручається в його життя - каже, що брат ще не вигулявся і чого це він, наприклад, має новий рік зустрічати з сином і дружиною, краще хай позабавляється з дівчатами на корпоративі і т.д. і т.п.
В кількох абзацах той жах не опишеш. Маю двох донечок, дивлячись в їхні оченята мені навіть страшно подумати про щось погане в їхній бік. Почуваю до них як і кожна мама безмежну любов і ласку. А від своєї МАМИ я ласки так і не відчула...

 

Відповідь: Ми і наші мами.

Респект і уважуха Вашому татові!!! Я таких татів ще не зустрічала. Серйозно, передайте йому, що він молодець і герой!

 

Відповідь: Мамо, мамо...

Мають хату ще одну? І вона пустує, чи там квартиранти?
Марусю, Ви мене дивуєте. Раз є ще в батьків одна хата, то чого Ви стільки часу марно гаєте? Сядьте і поговоріть, що таки треба роз"їхатися. А Ви їм за хату або сплачувати будете їхні гроші вложені, або продасьте. Хоча Марія правду каже. Хіба що зараз в Америці можна продати?

 

Відповідь: Ми і наші мами.

Лянка, думаю, Ви є і будете на всі 100% хорошою мамою і другом для своїх мацьоп! Успіхів у всьому і багато посмішок фортуни!

 

Та в принципі зняти можна. Вигідніше звичайно купити. Он вчора не зійшлись на думці де шукати нову хату. Чоловік каже поближче до Нью Йорку, а я кажу подальше.
Але ще не будемо за те сперечатись.

Чисто як я. Хочу подальше би того не видіти і не чути. І як то гарно вони співають що їхні діти винні у поганих відносинах з зятем чи невісткою. Мама свята, то син чи дочка погані.

Мають і не одну. Одну у Львові, то там квартиранти. Мене то б там не пустила ніза що.
Одну в місті, то там тато з бабцею живе. А мама то з нами, бо я собі сама раду не даю. Тільки помочі від неї як від ... Я не тільки своїх рідних обходжую, щей її маю. І вислуховую як в мене не прибрано і то і друге.

Я просто забрала від неї тепер всі козирі, що вона мені допомагала з пранням ( бо за її словами я навіть прати не вмію. а що там вміти. там машинка пере!!!) То тепер вона ані прання мені не робить, ані посуд не миє - нічого вона мені в хаті не робить. І з дітьми не допомагає зовсім. А скоро і те що вона фінансово допомагала на себе переберу і тоді не буде у неї козирів, як би не говорила. Те що колись зробила - за те їй дякую, але вже не робить то ней не ниє.

 

Відповідь: Ми і наші мами.

Марусю, щиро Вам бажаю, щоб якомога швидше ваша "вєліколєпная шестьорка" зажила собі окремо.
А мам таких мені шкода. Бо (будемо реалістами) роки йдуть, і хто знає, скільки ще залишилося, і вже би можна було розслабитися і отримувати задоволення від тих внуків.... Так ні, нейметься:umbrage:...

 

Відповідь: Ми і наші мами.

Прикро, що так поводиться рідна мама. За кусок землі ладна перегризти дітям горло.

 

Відповідь: Ми і наші мами.

Марусю, Вам треба як в тій байці з вуйком, що не дуже спішить додому з гостів. Господиня не витримує і до дітей:"Цюлуйте вуйка в руку, бо вуйко йде вже додому!"
Так і Вам. Треба набратися наглості і сказати:"Мамо, Вам треба їхати вже додому. Там тато з бабцею за Вами заскучили!". Вона обов"язково загнівається за такі слова, раз вона у Вас така. Але через деякий час то їй перейде, або Ви не давайте гніватися і говоріть по телефону, чи при нагоді з нею, якби нічо не бувало. Не треба то носити в собі. Бо знаю таких людей, що мовчать, терплять, а тоді, як вибухнуть, то вороги навіки. А з батьками не можна ворогувати, бо батьки - то святе. Просто при подібній ситуації треба їх тактовно і твердо ставити на місце і далі жити мирно і любити їх. Бо ростуть наші діти і вони все як на касету в пам"яті записують.

 

Відповідь: Ми і наші мами.

Вже нині дзвонили і сказали що будуть зі мною в неділю говорити. А я кажу, що я зі своєї позиції не зійду. Як комусь ся не подобає, то гірше для них.
Закинули мені що діти дуже ся змінили від коли я мамі гаркнула. Он тільки не зрозуміла чи в добру чи то в погану сторону? Не встигла запитати.

 

Відповідь: Ми і наші мами.

Ай, баюс-баюс-баюс. Марусю, ми з тобою!!!

 

Відповідь: Ми і наші мами.

Дякую Марійцю, бо останніми днями мама поводиться так, ніби старається нам показати, що вона нічого нашого не хоче і не потребує. І нехай. І всіляко показує що я погана стала через свого поганого чоловіка.