Відповідь: Ми і наші мами В чоловіка тільки баба, і то вже стара, там часто сестра з 4дітьми ночує, та й умови там не ті - дуууже вже та хата потребує ремонту і т.д. і т.п. На цій квартирі де ми є чоловікові ближче до роботи, він працює в 3 зміни З мамою ми часто робимо так, як ви кажете - просто банально не спілкуємося, мені нормально, але ж тоді її знову починає ковбасити, бо, бачте, я з нею не говорю Але тоді так добре, ніяких претензій, і нерви в порядку Я дуууже хочу десь з"їхати, як тільки з"явиться найменша можливість - збираю одразу валізи Але наразі...
Відповідь: Ми і наші мами та я не до вас конкретно, а загалом. Шкода вас....шкода що мама завдає вам такого болю. Адріасю, а оцей ваш коментар - дуже мудрий. А де ви бачили розповіді? Була одна єдина фраза - яку вже обсмоктали і перекрутили. Я написала ставайте і чекайте. Я не писала що десь квартири дають. Напевно кожен читаєте що собі сам захоче, таке враження.
Відповідь: Ми і наші мами маю для Вас геніальну ідею. Залиште відкритими ДП на цій темі і з Вашими дописами і самі "забудьте про це" і підіть кудись... може вона просто не знає і не розуміє як Вам? Чи вона не буде навіть читати (моїй дуже все таке цікаво)?
Відповідь: Ми і наші мами я теж двічі мусіла прочитати - мається на увазі залишити комп з відкритою сторінкою на ДП, де написані всі скарги, щоб мама прочитала
Відповідь: Ми і наші мами - Вмикаєте комп - Заходите на ДП у цю тему - Залишаєте вікно браузера відкритим - Якщо це ноут - несете його на кухню, або в інші місця де буває Ваша мама, якщо комп надієтесь на те, що мама зайде до Вас сама. - Чекаєте Ну і варто повідомити їй про мегацікавий форум де можна про все на світі поговорити і знайти відповіді і блаблабла... так в розмові про погоду згадати і про форум
Відповідь: Ми і наші мами Тепер ясно Та ні, вона не буде того читати, вона ж завжди права, а все написане тут, це лише бздури для неї Тим більше, коли я на ДП вона має лишній привід побалакати, що я з нету не виладжу Дякую за пораду
Відповідь: Ми і наші мами Тоді єдиний варіант - окремо жити. Я зі своєю мамуською ну дуже сварилася поки ми жили разом, а тепер - подекуди навіть дружимо... хоча бувають і припадки, але не так часто, як раніше Ліпше поганий мир, аніж файна війна.
Відповідь: Ми і наші мами Опускатися- не треба. Але адекватні люди, якщо не можуть жити разом роз"їжджаються, а неадекватних треба трохи ставити на місце. Це ж побутове хуліганство- чмирити своїх співмешканців. Чи треба щоб її методи були більш радикальні? Чому викреслити? Зробити їй , бідній,добре, хай вже вона не мучиться постійною присутністю сім"ї дочки. Викреслювати не треба. Можна зберігати чудові стосунки і після суду))). +++ Частка є кожного, кожної дитини.
Відповідь: Ми і наші мами Марусь, вам "впирається" у фінанси жити разом???? прошу пробачення, але мені трохи дивно читати таке. Стільки років мордуватися "в замкнутому крузі"! Добровільно! Чому ви досі живете разом? У мене дуже складні стосунки були з мамою до 18 років, коли я забралась з хати "на свій хліб", хоч ніхто мене не виганяв. І чоловікові своєму сказала одразу: буду голодати, але жити окремо (такий собі максималізм). Наші стосунки налагодилися, ми краще розуміємо, підтримуємо одна одну, прислухаємося, радимося. У моєї доні - чудова бабуся. Хоч є свої "мульки" Зараз мені 30 і я не уявляю як то жити з батьками!
Відповідь: Ми і наші мами І фінанси також, але не стільки. Це радше було так, що мама аби відчути, що вона не допомагає бєзвозмєздно вселилась. Хоча подалось так, що мені треба допомоги. Ги...ги... Протягом вихідних мене не було вдома, то мама дітей не годувала аж поки не повернувся мій чоловік з роботи в 4-тій годині. Мусів їх годувати. Думаю, що якийсь кусок хліба на сніданок їм дали, але так як онто б моя бабця нагодувала дітей якоюсь зупою чи кашею, то у нас такого нема. Моя мама не варить. Вона каже, що якщо діти голодні, то самі собі візьмуть їсти, а можуть і їй ще подати. Як мама приїхала, то вже дехто тут мамі докоряв, що навіть забув яке у мами волосся і голос. А одна дитина то на двір вибігла боса, бо скучила за маминими обіймами. Заборонили мені покидати хату без дітей.
Відповідь: Ми і наші мами Ви ж собі стільки нервів їжте тими щоденними конфліктами (мовчазними чи ні). Невже не можна поміняти нічого? Поселити її десь близько, але ізольовано (в сенсі окремо). Сказати, що вдячні за допомогу, але вже дітки підросли і можна "дати бабусі пожити для себе "
Відповідь: Ми і наші мами цілком згідна. ніколи не могла подумати, що МОЯ мама буде плакати, коли ми із синочком поверталися додому від гостин 3-х тижневих в неї))) і сумувала вона не за нами, а жаліла себе, що буде їй скучно... і я також)))
Відповідь: Ми і наші мами А вона і живе для себе. Окремо вона не піде, і нікуди її не переселиш. Це в нашій ситуації неможливо. До тата жити вона не піде, бо неможливо буде добиратись на роботу. Ви собі не уявляєте яке ополчення буде кинуто на мене і мою сім’ю, якби я щось подібне зробила. Я не знаю чи я можу собі дозволити порвати будь-які зв’язки з родиною. Будь-які!!! І це не лишень я говорю про мою маму. Занадто сильні узи в’яжуть нас всіх до купи. Можливо, якщо б ми переїхати кудись далеко... але це неможливо, бо мій чоловік відмовляється будь-куди переїжджати. Я нічого змінити не можу. Мені залишається прийняти ситуацію такою яка вона є.
Відповідь: Ми і наші мами Можете, якщо зважитесь, я впевнена що у вас все добре складеться і ви знайдете вихід з ситуації! Я пам'ятаю як жалілась на маму своїй подрузі, і вона давала мені різні поради, а я тільки казала - ні, мені то не підійде, то з моєю мамою не пройде і тд. Я навіть не уявляла як то має змінитись моє життя, щоб і стосунки з мамою змінилось. Не пам'ятаю чи писала, як мама не хотіла мене відпускати у Київ, хоч я вже була не мала дитина. Були і скандали і крики і сльози і навіть намагання мені зашкодити, але я тоді не вперше, але твердо сказала - що я так вирішила і так зроблю, незважаючи ні на що. І зробила і не жалію, і мені було дуже шкода бачити мамині сльози, але інакше з цього замкненого кола я вибратись не могла, принаймні я тоді так думала. Зараз усвідомлюю, що виходів було безліч, але я не могла на них зважитись.
Відповідь: Ми і наші мами Глупство, най си з татом вдвох міняють житло де їм зручно!)) І - це ВАШ ДІМ, ВАША ФОРТЕЦЯ, ВАША СІМ*Я І ВАШІ ПРАВИЛА!)) або вона їх дотримується, або - ні, але вже деінде)) є поняття "сім*я" і "родина", після того як ви вийшли заміж - ваша сім*я це чоловік і діти, а мама-тато-цьоця-брат, то є родина. Гадаю, якщо її тимчасово ізолювати віш вас, себто дати час подумати, зважити свої вчинки/ставлення, то може це на неї позитивно вплине
Відповідь: Ми і наші мами То не зовсім мій дім, і не зовсім моя фортеця. І не треба на мене кричати, я просто сказала свою думку. Родина для мене важлива. Можливо комусь то таке, але для мене родина важлива. Нехай вона буде паскуда і зіпсута, вона всеодно мені потрібна. Я їх сприймаю такими як вони є, між собою ми з чоловіком можемо поговорити про їхні вчинки, але родину я сприймаю такою яка є. В мене єдиний вихід, прийняти ситуацію такою яка вона є. Мама зі мною живе і на наступні кілька років житиме. Я ніде не написала, що я складаю руки. Це ви вже додумали. Прийняти ситуацію не означає скласти руки, чи сидіти в куточку і плакати. ---------- Додано в 19:55 ---------- Попередній допис був написаний в 19:52 ---------- Ні, не вплине. Вона не зважує свої вчинки і поведінку, а навіть якщо і зважує то ніколи цього не визнає. Я не збираюсь нікого змінювати, чи робити щось, щоб вони задумались над своєю поведінкою. Я працюю над собою. Роблю все, щоб я була щаслива. ---------- Додано в 19:58 ---------- Попередній допис був написаний в 19:55 ---------- Проблема не у тому, що я не можу зважитись на переїзд. Чоловік сказав, що він нікуди не збирається рухатись. Крапка!
Відповідь: Ми і наші мами ну я власне про "скласти руки" нічого не писала і не мала на увазі. я писала тут виключно про свій досвід.
Відповідь: Ми і наші мами Його аргумент, бо я так сказав )))) Багато причин, але вони суто егоїстичні. Я розумію. Я в 19 років поїхала сама в Америку, але мама не забарилась і приїхала через рік. Потім ніби окремо жила, але всеодно. Вона живе у мені постійно. От коли вона перестане жити в мені, тоді все решта налагодиться. Я її потроху відтіля виганяю. Просто я надто миролюбива, а мама, сестра, чоловік, тато і решта родини з воєнного племені. У! Таких воїнів ще пошукати. Вони вміють маніпулювати мною і їхати на мому почутті вини. Я наразі не готова розірвати фізичні стосунки, але я ще і до того доросту.
