Відповідь: Ми і наші мами в мене то саме. Та й напевне з тої причини і я її не цілую і не говорю про те, що люблю її. Моя мама вважає себе дуже сучасною і дуже молодою. Мною вона цікавиться лиш для галочки, бо знає, що я завжди у всьому дам собі раду сама. Моїми дітьми цікавиться точно так само, чисто для етикету. Часто свої проблеми звалює на мене,і то переважно через банальну лінь і вважає що то так має бути. А ще як захворіє або як якісь негаразди, то дуже хоче щоб я її жаліла, кинула свою сім"ю і бавила її, бо ж хто як не я? Вона каже що то мій обов"язок. Але щоб вона кинула свої плани чи справи заради мене то ні, нема дурних- каже: ти вже доросла, вирішуй все сама. Навіть коли я лежала на підтримці в лікарні , то вона так і не знайшла часу за 8 днів мене навідати, не то щоб щось їсти приготувати і принести. Як максимум- то раз на день могла подзвонити і спитати що я роблю. Навіть коли тато помер два роки тому всім абсолютно займалась я- і фінансами і організацією, а вона тільки ходила за мною і бідкалась, яка вона нещасна удовиця. Раніше мені не вистарчало її тепла, любови, опіки, а тепер якось пофіг стало, я вже звикла сама, тільки за одне переймаюсь- щоб я такою не стала до своїх дітей.
Відповідь: Ми і наші мами Все дуже заплутано з нашими мамами. Тут якесь замкнуте коло виходить. Звичайно, що я зовсім інша, ніж моя мама, але бувають моменти, коли я явно повторюю її колись неправильні вчинки вже щодо своїх дітей. Коли я була малою і мама в чомусь мене ображала-нерозуміла, я подумки повторювала, що до своїх дітей буду ставитись інакше, але... Але пройшов час, я стала мамою і часто повторюю ті самі помилки, наступаючи на ті самі граблі. Не спеціально, це відбувається десь на рівні підсвідомості і страшенно мене бісить. А ще злить те, що і моя донька теж колись може такою стати. І що ж робити? Хіба просити Бога сили і мудрості, щоб нарешті змогти розірвати цей ланцюжок...
Відповідь: Ми і наші мами Читаю тему і думаю: золота у мене мама. Ба ні - діамантова! Чесно. Сподіваюся, і я колись буду такою своїм дітям. Бажаю всім добрих стосунків зі своїми батьками.
Відповідь: Ми і наші мами Вилікуватись з дитячих ран, і ви не будете поступати так само як мама. А не вилікуєтесь, то ваша донька буде поступати так само. Маю приклад бабці, мами і сестри.
Відповідь: Ми і наші мами В тому то й справа- я роблю все, щоб бути до свїх дітей не такою як була моя мама до мене. Але в бажанні зробити якнайкраще і компенсувети те, чого не вистачало мені я приділяю мабуть занадто багато тої уваги і опіки і виходить так, як пише Ліля Оберігаючи дітей від одного зла причиняю їм інше. Так, мої благі наміри виявилися шкідливими. Я це розумію, намагаюся себе контролювати, але опам"ятовуюся тоді, коли мене вже "заносить" і мала починає жалітися. Я і досі шукаю золоту середину, щоб не бути своїм дітям тягарем, але поки-що з того мало що виходить.
Відповідь: Ми і наші мами Ну у нас теж так напряму може не часто, але те "люблю" є у всьому....як мама часом проведе по волоссі пальцями і скаже: "мій лебедик", то після роботи , прийшовши додому, ще раз вбереться (уявляєте, як то буває ліньки?), взується і піде до мене, щоб занести нам щось... це відчувається.. Хоча фашизму немає - певно, не могла б я собі уявити більш ненав"язливих батьків, ніж у мене Я що про "зачароване коло" хочу сказати - то дійсно важко. Важко не повторювати помилок,, важко не впадати в іншу крайність.... Пенво, треба намагатись змінитись не лише у напрямку дітей, а й у напрямку мами. Тобто самому почати виявляти свої почуття ...хоча он Маруся-мама вже пару раз писала про те, як такі речі сприймалися і у що виливалися. Універсального рецепту немає, але пробувати треба.
Відповідь: Ми і наші мами То є така правда... У мене через те найбільші конфлікти з мамою.. У нас так склалося життя на жаль, що ми вже довго живемо порізнь і кожного разу, коли вона приїжджає, намагається ніби компенсувати свою відсутність надмірною турботою. І скільки би я не говорила про те, не поясювала, що мене то так виводить. так дістає, що хочеться втікти подалі. А потім лиш непорозуміння, чому я закриваюся в собі, чому не йду на спілкування. А тепер ще як у всііх з'явилися ноути, скайп, то ще й в неті продовжується виховування, повчання і все нові і нові ідеї, як краще жити. І коли я кажу, що мені то не потрібно, що якщо мене щось зацікавить, чи в харчуванні, чи в іноземних мовах, я можу сама про це взнати, адже я вже таки не маленька дівчинка. Це сприймається в штики, бо мені хочуть як краще, а я така сяка тепер навіть скайп включаю по мінімуму, бо просто не маю бажання говорити, та ні, не говорити, а слухати, бо наші розмови, то монолог одної особи... І я не знаю, як вирішити цю проблему...
Відповідь: Ми і наші мами Важко любити того, хто не любить тебе. То якось з роками та байдужість зростає. Але я її всеодно люблю, хай якось по своєму,хай не так як інші діти люблять своїх мам і я всеодно буду їй допомагати. Вірю і в те, що по своєму вона теж мене любить. Просто так є. Бог для чогось дав мені саме такі почуття, напевно хоче мене чогось навчити, дати мені певний досвід, допомогти подолати свою гординю і піднятися вище своїх образ і претензій. Мама то є мама. Знаєте, все дивуюся, от мами покидають своїх дітей, б"ють їх, пиячать, продають, здають в дит. будинки... Боляче до сліз. Здавалося б- за що таку маму любити?! А ті дітки сидять на вікнах і плачуть- виглдядають що мама за ними прийде, всеодно люблять, бо це ж МАМА...
Відповідь: Ми і наші мами оце й дивно: вони люблять, а багато хто з тих, що поруч маму має, мають дуже напружені стосунки. от перед тим як жалітися, можна б подумати (прнаймі я так намагаюся робити) -- а як вона росла -- моя матуся -- то й стає трохи легше, бо й вона недолюблена, недоплекана, любові не навчена, ото й зникають образи трохи швидше або й взагалі не виникають. до того ж й ми не святі, а мамулям нашим з нами то як? дуже солодко? що б вони в подібному форумі писали?
Відповідь: Ми і наші мами [/COLOR] І в мене таке буває... Свою маму дуже люблю, сумую за нею, але разом мирно жити на одній території довше 2-3 днів не виходить :-( Як не приїде мама в гості, постійно слухаю про те яка я сяка-така, як всі негативні герої будь-яких фільмів та серіалів схожі на мене, не те кажу і не там сідаю. Моєму сину, хоч і жартома, але каже: "От мама тобі дісталася". А потім завжди ображається, коли я різко їй відповідаю чи навпаки ображено мовчу. До мого заміжжя такого майже не було. Чи то менше звертала увагу і рідше вдома бувала, чи то мама зараз дуже ревнує, що я не така близька для неї стала... Хоча я часто дзвоню, раджуся з багатьох питань ... Парадокс: чим менше люблять і звертають увагу на дитину, тим більше вона цінує таких батьків. Сусідська дівчинка (5 рочків) постійно одна грається, чую як її батьки на неї кричать. Ніколи не бачила, щоб її цілували, обіймали, гуляли з нею чи на руки брали, а вона постійно мені про маму і тата розказує... Дуже шкода її і таких діток.
Відповідь: Ми і наші мами Сьогодні знову мама мені видала: у вас для дитини ні х... нема (в сенсі їжі). Бо я сказала, що мала любить їсти зранку кашу з медом, хлібчик і чай без цукру (а також сама відмовилася від соків і солодких вод і п"є тільки чай без цукру і негазовану Моршинську воду). Реакція мами: як то соків не п"є? то треба давати, щоб пила! то ти їй не даєш і не купуєш, тому вона не п"є! а треба дати і казати: ти то любиш, пий! і чай з цукром треба пити! А яблука - то сама бідність. Треба сливи купити.:8: А каша - то тільки для немовлят. ... Чи то лижі не їдуть, чи зі мною щось не так...:shok: Вже навіть не кажу, що дитина по хаті ходить в одних трусах і не мерзне. А то би я дістала по перше число.
Відповідь: Ми і наші мами І мені мама постійно так каже. "Ти економиш на дитині, ніц їй не даєш, не купуєш!". А вона просто не бачить як я купую, варю, даю і т.п. :-(
Відповідь: Ми і наші мами Мама вважає, якщо вони в свій час давали місячній дитині по крапельці сік, то і я мала робити так само: купувати сочки і капати з піпетки. Ні, звичайно, багато не треба Але овочеві та фруктові пюрешки треба зробити кожного дня, зварити кашки... Ці продукти і купую
Відповідь: Ми і наші мами Ой, з тими мамами Моя навпаки: " Та нашо будеш ту хімію давати, дай щось своє ", то хоч в чомусь наші погляди сходяться Але то важко вгодити. Мені часто чужі люди кажуть, що синок виглядає на 2 роки, а мамі завжди "мізерний і марненький" Але то зараз мені з того смішно, а рік тому було не дуже...
Відповідь: Ми і наші мами Ну буває таке у дітей, і нічого з тим не зробиш, не напихати ж дитину насильно! Моїй так в півтора року перемкнуло: їй спротивилося молоко. Можете уявити, що ми наслухались, бо дитина МУСИТЬ їсти молочне! І нічого, через три роки настільки попустило, що стала пити і тепле молоко, і холодне, і коров"яче, і козяче. Хто в дитинстві харчами не перебирав? А того року мала перенесла важкий грип і потім якийсь тиждень не мала апетиту, бабуся безрезультатно пробувала напхати, накричала на неї, то такого жалю на дитину нагнала, що слів нема, потім сама вже не рада була. Я тут задумалася, коли останній раз мама мене голубила - мабуть, коли мені було років 4-5. За тата взагалі не згадаю, хіба ще маленькою на плечах ніс, коли я змучилася в дорозі. І вже коли я мала років 8, абсолютно відвикла від їхньої ласки, мені це було непотрібне і здавалося, що так і має бути. Та нічого подібного! Зараз моїй малій майже 9 років, і вона, дай їй волю, не злазила би з рук ні мені, чоловікові, ніжиться, як котеня. І люблю я своїх батьків, і хвилююся за них, але все між нами як якась стіна.
Відповідь: Ми і наші мами Я не перебирала! Бо "нема чого дитину питати, чи їй то смакує" А мої діти бідні - одна молока не п'є козячого, ще дві коров'яче лише в каву, та рису не хоче, ті овочі тільки в зупі - і з чого б ті діти здорові мали бути?
Відповідь: Ми і наші мами Моя мама тоакож схиляється такої думки. Правда до внука вона пхається мало, бо якось їй не до того, та й бачить його надто рідко і то не надовго, але вона працює на базарі, тому часто чую від неї яку то мами роблять глибоку помилку питаючись дитини чи будеш їсти те, а чи може купити і приготувати тобі те. Бо потім виявляється дитина буде харчами перебирати, а треба їсти все, що мама сказала. Я колись свого часу, коли мала ще була також їла все що мама сказала, а як не їла, мама сильно ображалася в кращому випадку, в гіршому псіхувала. І я в себе то пхала, лиш маму не образити, чи не попсувати їй нервів. Таке то. Ой, не правильно то, не правильно...
Відповідь: Ми і наші мами І я пхала, і багато хто в себе пхав, аби батькам догодити. Подобається підхід моєї куми до харчування дітей (в неї двійня, по шість років). Вона готує, ставить на стіл, кличе їсти, прийшли - добре, їдять, а не їдять - значить не голодні і ніколи не заставляє доїдати до крихти. Зі столу не прибирає ніштячків (печиво, сік, вафлі) захочуть - самі знайдуть їжу.
