Відповідь: Ми і наші мами Ви живете з мамою? Ви не читали цілої теми, тому і дописуєте вумні речі про те, що з проблемою треба жити... Я написала в свому дописі вище, що деякі поради то як пальцем в небо.
Відповідь: Ми і наші мами Марусю, по-перше, я ВУмних речей не дописую, я висловлюю свою думку про те, що проблема батьків і дітей існувала, існує, існувати буде, тому не знайдеться жодного героя, що її подолає. Це боротьба з вітряками По-друге, в моїх словах не було жодної агресії чи негативного відтінку, ані спроби когось повчати, вони написані доброзичливо і з усмішкою, не адресовані конкретно комусь, не є порадами, лише моїми враженнями, тому не цілком розумію такі відповіді. По-третє, цілу тему я прочитала. І цю, і свекруха-бабуся - дуже мені подібні, про це повідала кількома десятками сторінок раніше. І загалом: проблеми в кожної людини в житті були, є і будуть. Я не знаю нікого, хто б вирішив усі проблеми остаточно і безповоротно. Мені підходять мої проблеми, я до них пристосувалася і тепер вважаю, що вони - найчудовіші проблеми в світі Бо я не можу змінити життя чи когось, лише себе і своє ставлення. І це не для всіх панацея: кожен робить, що може, я всім бажаю успіхів на їх шляху. Пи.Си. З мамою я то живу, то не живу. Як захочеться Але моє "жити з мамою" не мало значення "під одним дахом", а "у взаємній любові та злагоді". Пи.Пи.Си. Марусю, у Вас чудовий підпис
Відповідь: Ми і наші мами вчора мені мама заявила що буде мене позбавляти батьківських прав бо "я дитині їсти не даю"! ... думаю пояснювати не варто що то маячня. а свекруха прийшла, сидить, чекає мого чоловіка щоб відвіз її до лікаря, чуєм і бачем - жене він(інакше останнім часом їздити не вміє), а живем на 1 пов, то ж чути добре... так як в нас про це останнім часом постійні сварки з чоловіком, то кажу їй:" Ну що, бачите як ваш син їздить(і то між будинками, діти кругом, коти, ровери...)? кажіть йому ви щось, може вас швидше послухає ніж мене..." А вона либу від вуха до вуха, тішиться і видає:" Та шо я йому буду казати? зі мною він так не їздить" ну та її блаженна посмішка мене просто вбила. не витримала і кажу: "ви тільки про себе думаєте..."
Відповідь: Ми і наші мами Знайомо, знайомо... Мені сьогодні баба заявила, що дитина страшно худа, я дитині їсти не даю, нічого не варю, свекруха казала, доки мій чоловік буде той хрест нести...:8::8::8::8::8: А мама: та кішка у вас як коняка! більша від Яни! Яна би так їла, як кішка! Народ, ви собі домашню кішку з вагою 24 кг уявляєте? Причому баба мою свекруху останній раз бачила рік тому, якщо не більше, телефону її не має і особисто не спілкується. Але кожного разу, як бачимося, вона мені передає погані слова про мене: казали, що і така я, і сяка, і корова, і погана мама, і погана жінка, і взагалі. На питання, хто ж то передає таке про мене, каже: нашо тобі знати, кажут, кажут, а хто - яка ріжниця! Може, то вже в голові зміни які вікові настають? Бабі 83 роки і паркінсонізм... От називається сходила до батьків, Яну показала, Брітані показала та ще й дістала.:tanksmile:
Відповідь: Ми і наші мами Ви на ті слова не звертайте уваги. Це слова хворої людини. Люди які мають паркінсона у них паралельно розвивається і альцаймер . Це дві хвороби близнюки одна тягне другу. А альцаймер хвороба мозку. На початкових стадіях дуже важко розпізнати симптоми. У моєї свекрухи це. І я вас дуже добре розумію. Тому що самій інколи стає дуже боляче слухати її слова.
Відповідь: Ми і наші мами Прочитала декілька сторінок (бо прочитати всі 122 - це не реально) і розумію що в мене склалася подібна ситуація з Марусею-Мамою. Ми також живем з моїми батьками. І в мене тоже моя мама командує всім і пхається до всього. До моїх стосунків з чоловіком, дотого як я виховою доцю, до того яка з мене господиня. а попробуй сказати свою думку яка суперечить маминій - це вже конфлікт. Все має по її. Дуже сильні конфлікти між моїм чоловіком і тещою, бо я вже навчилась мовчати і робити як вона каже, а він всежтаки хоче робити посвому. ми навіть планували з чоловіком їхати на заробітки, аби була можливість купити окрему квартиру. Так мама плаче що вона буде вмерати а їй ніхто хліба не дасть. О так і живемо(
Відповідь: Ми і наші мами От і мені мама вже який тиждень розказує, що я погана мама, бо дитина схудла. Я пояснюю, що дитина не схудла (вага та сама, що й місяць тому, навіть на пів кілограма більше), просто синочок різко підріс. А мама каже, що то просто я лінтяйка і дитину не хочу годувати, бо привикла "цицьку в зуби і всьо". Ну що я зроблю, що моя дитина дуже пасивна до їди, я періодично йому щось пропоную, але не загодовую. Чи робити так, як мама колись в дитинстві мені зупу на голову вилила з тарілки, бо я їсти не хотіла?
Відповідь: Ми і наші мами Мдямс. Добрий приклад Чистої води маніпуляція. Моя також до таких вдається. Каже, що мій чоловік її викине на вулицю, але наразі це вона хто займає дві кімнати, одна з яких пустує постійно а мої четверо дітей тісняться в двох. Але я всетаки йду за чоловіком і слухаю його більше, але часами це просто нестерпно як вони мене роздирають в різні сторони.
Відповідь: Ми і наші мами о, а мені борщ))) дуже добрий був борщ, між іншим, але я тільки юшку любила))) ох потім було буряки з моїх косів вимити)))) то така штреса( можна і невротиком стати
Відповідь: Ми і наші мами О Господи...:khomyak::khomyak::khomyak: Я помітила, що то не тільки в моєї мами, баби і свекрухи, то у всіх мамів пунктик на їжі. Причому чим більше дитина їсть, тим краще. Решта все навіть не другорядне, а взагалі на десятому місці. Як дитина добре і багато їсть - чемна дитина. Не їсть - нечемна, хвора, до лікаря треба, аналізи здавати і т.п. А в мене дитина худорлява, то я вже вісім років вислуховую різне і буду вислуховувати ще хто знає скільки. Прямо спасу нема з тим. А цікаво, чи є такі тати? Бо тато раз мене примушував їсти кабачки тушковані, а я їх не люблю, та ще й в туалет якраз тоді захотіла. То він вибив з-під мене табуретку. Добре, що я на ноги встигла скочити.
Відповідь: Ми і наші мами Моя мама каже: "Та я не маю нічо проти того, що ти його годуєш, але ж ЯКБИ ВІН ЩОСЬ ЇВ!!! " Ну, і які би не були зауваження щодо здоров'я /поведінки /сну дитини, причина тому одна - бо він голодний ---------- Додано в 22:52 ---------- Попередній допис був написаний в 22:49 ---------- Тепер хоч щічки трохи з'явилися, а до року був такий марненький, то я думала, що або він почне їсти "по-людськи", або мама мене з'їсть потрохи...
Відповідь: Ми і наші мами Кошмар. От в чому смисл? Спочатку загодовувати дитину, а потім водити лікувати від ожиріння?
Відповідь: Ми і наші мами Дорога сестро! допомогти ти якраз можеж! Сижу, читаю ці рядки і плачу Мені теж маму шкода, розумію, що змінити її не можна і робити цього не буду. навіть пробуват.А допомогти ти можеш - просто цікавитись її життям,справами,невже так важко подзвонити і сказати : - привіт, як справи? Я завжди ставлю себе на її місце і мені теж було б дуже прикро, якби мені не дзвонила та ігнрорувала дочка. Це твій максималізм,років через 5-10 будеш думати зовсім по-іншому
Відповідь: Ми і наші мами Кажуть, що так є у всіх націй, які пережили голод. Є. В моїх дітей. Ми з тим боремося, як можемо. ))))
Відповідь: Ми і наші мами А в нас якийсь дуалізм: Петрові треба менше їсти, бо він грубий, Дмитрові - більше, бо худий. І так щодня. Хоча хлопці мають нормальну вагу для свого віку.
Відповідь: Ми і наші мами Та я так підозрювала, Лілю. Але... так то глибоко засіло в головах! Деколи аж на шкоду йде. Згадую, як мене мама, хоч я ніколи в житті не була худою, вічно впрошувала: бери жери, жери бери, бо ти вся аж світишся! А малу раз насильно нагодувала відбивною, то потім дитина мала блювоту і ще довго не могла бачити відбивних.
Відповідь: Ми і наші мами Сама завжди була худа і є, то з власного досвіду скажу, що будете то слухати поки мала заміж не вийде, а потім будуть до чоловіка з тими питаннями йти
Відповідь: Ми і наші мами недавно застосувала в житті, пораду, отриману тут. ситуація з мамою повторилась: мама стала без попередження приїжджати, без жодної видимої мети, у найнезручніший для мене час. Так виглядало, що хоче перевірити чи ще живі мої бідолашні діти...то було якось так глупо, інакше не скажеш. А мама явно почувалась Матою Харі і вважала свої наїзди "Привіт, я вже вийшла з маршрутки і йду у ваш двір, ви де?" нормальними і невимушеними. Одна мудра жінка тут порадила мені звалити десь на час "невимушеного" візиту. Причому саме "звалити", без попередження. Бо ж мене про відвідини не попереджають.. І думала я, думала як то зробити, аж тут нагода підвернулась. Мама зазвичай приїжджала о 12, а об 11 зателефонувала чоловікова сестра, запросила нас з малими. я бігом слінг намотала, дітей взяла, виходжу з хати. 11.30 дзвонить мама: "я тут на зупинці збираюсь їхати до вас". А я абсолютно щиро відповіла, що ,мам, добре, що ти подзвонила перед тим як їхати, бо ми якраз їдемо в гості, тож сьогодні нас не буде. І все. Так мені добре, що не довелось нічого спеціально придумувати і вигадувати.