Відповідь: Ми і наші мами Та власне... я вчора то саме чоловіку казала. Найцікавіше, чого воно мене то зачіпає що вони кажуть. Вони сказали на мене дурна і пішли щасливі спати, а нині якби ніґди ніц. А мене муляє... ото вже глупота. А напосіли вони на мене, бо я не підтримала їх в тому як вони мого племінника пробували женити, а щодо характеру племінниці заступилась за неї і сказала, що її треба залишити насамоті і не шарпати стільки ато втече. Сказали, що то я дурна. Ну дурна, так дурна. ---------- Додано в 14:50 ---------- Попередній допис був написаний в 14:46 ---------- Чому неправильно. Якщо мама й справді просто затялась на свому і не буде вас слухати, то для чого конфліктувати? Я он вище описала ситуацію, але я не конфліктую, просто висловлюю свою думку і вже. Мама не погодилась, але спілкуємось і надалі без кидання каміння чи капців одна в одну. ---------- Додано в 15:00 ---------- Попередній допис був написаний в 14:50 ---------- Ні, ви не погана дочка. Ви добра дочка і нічим не гірші старшої сестри. Але саме через те, що мама обрала бути жертвою і "жила заради дітей і тата" вона тепер хоче компенсації. Вам треба навчитись це розрізняти, але не приймати на себе. Хоча знаю як це важко, бо в мене така сама ситуація. Помаленько навчилась відсторонятись від маминих маніпуляцій і жити просто своїм життям. Ви маму до нічого не заставляли, це був її вибір, щоб вона не казала.
Відповідь: Ми і наші мами Ні, це не маніпуляції, а якщо і так, то не спеціальні, повірте. В мами було дуууже тяжке життя, в чомусь це був її вибір, в чомусь так склалися обставини. Вона просто не може відпустити тих образ і болю, переживає їх знову і знову, ускладнюючи життя собі, чоловіку і дітям. Просто неймовірно її шкода, але допомогти нічим не можу. А відсторонитися... це важко бачити, як страждає рідна людина. Як? Ігнорувати, мовчати, сказати все, що думаюю?
Відповідь: Ми і наші мами а маніпуляції зовсім не обов'язково зумисні. Якщо Вас чують, то спробувати донести своє бачення. А якщо ні, то таки постаратися дистанціюватися і, важливо, змінити своє ставлення, постаратися не перейматися, змиритися з тим, що ситуація є такою, як вона є, але не дозволяти цим обставинам отруювати Ваше життя, і життя Вашої сім'ї.
Відповідь: Ми і наші мами По Ваших дописах видно, що Ви усвідомлюєте, настільки мамі важко. Є люди, які живуть для інших і вони нічим не гірші тих, які живуть для себе. Просто певні обставини наклались на темперамент, підсилений життєвим досвідом і Ваша мама прожила життя як прожила. Ні вона, ні Ви, ні будь хто інший не здатні повернути час назад, навряд чи вона після стількох років страждань відпустить минуле, бо це легко сказати, а важко зробити. Вона якщо й пробачить Вашого батька, то сум в її очах назавжди зостанеться, тому що пробачення не поверне втрачених років. Мусите вже Ви прийняти її такою, як вона є, хоч тепер продемонструвати, що вона важлива і потрібна. Ви можете пояснити їй, що не відчуваєте потреби "переливати з пустого в порожнє", але від того не менше про неї думаєте. Тут важливі не стільки слова, скільки Ваш тон і те, як Ви це скажете. Коли все робиться з любов"ю, то воно не ранить. Я теж не відчуваю потреби в частих телефонних дзвінках, але я кілька разів пояснила чоу так і на мене тепер не ображаються, величина любові не вимірюється годинами, проведеними біля телефонного апарату чи скайпу. І повірте, мама не хоче компенсації за життя, віддане дітям. Вона хоче хоч на старості років відчути себе потрібною іншим, не через те, що відчуває перед ними обов"язок, а через те, що відчуває в них потребу, потребу в опорі.
Відповідь: Ми і наші мами Те, що вона важлива і потрібна для нас не демонструється, так воно і є. Питання в тому, чи хоче вона це бачити, чи далі самостверджуватись за рахунок своїх жертв. А коли я кажу, що не люблю пустих балачок по телефону: 1) а от Аня (старша сестра) дзвонить по кілька разів і нічо. 2) ти хоч подзвони, узнай, чи я ще, цитую, не здохла :cesored: При тому, знаю, мамі важливо почути мене хоч раз на день, але подзвонити, перекинутись парою фраз не виходить, це або моралі і жаління на 20 хв, а якщо швидко завершую розмову, то ображається, що з нею говорити не хочу...
Відповідь: Ми і наші мами Маю таку якусь не зрозумілу ситуацію пов"язану з моєю мамою, що навіть не знаю як то назвати. Може все не настільки й смертельно, але... Домовились ми з мамою ще на тижні, що неділя- це наш день. Поскільки так склалося, що чоловік мій нині працює, то ми мали з малим з рнаку поїхати до мами, потім ніби в Ашан мали чкурнути, щось прикупити доброго, по Кінг Кросі прогулятись і після того піти трошки на природу до води. Недалечко від мами є чарівне містечко -невеличкий кар"єр і кругом нього багато кущів. Людей там увесь час мало. Ідеальне місце відпочинку в спеку. Думала поговоримо собі, малий побавиться. Ну, добре, дзвоню я вчора до мами, а вона мов і те і се, щось бачу крутить, мов яка втомлена, як хоче відпочити, мовляв планує цей день присвятити тільки собі, розслабитись, записалась в перукарню... Бачу що я їй про одне- про те про що ми домовлялись, а вона відверто "з"їжджає". І коли розмова якось зайшла в тупік, вона накінець-то так і сказала: "Ну, Жанна, ну я ж не можу отак сказати, мов не їдте до мене..." Тоді я все зрозуміла, подякувала їй що сказала так як є, а то б я ще напевно довго здогадувалася про що йдеться, правда завершила з мамою розмову як в нівчому не бувало, але на душі залишився осадок. Блін, ну я ще не давно в цій ж темі билася рукою в груди: а виходить то не взаємно.(( Щось навіть такого ніколи подумати не могла Розумію мама перевтомлюється, бо має таку роботу що цілими днями на вулиці. Але вона мені кожен вечір говорить як скучає за внуком і увесь час повторює як вона його скоро забере на пів дня, повезе на качельки, погуляє і щось ми того «пів дня» вже певно з рік чекаєм, але то таке… З іншої сторони я розумію що мама людина вільна і має право проводити вільний час так як їй заманеться, але… ну, я навіть не знаю. Ми настроїлись їхати і малому я сказала, що проведемо день в бабусі і сама така рада була, а то виявляється ми якесь ярмо для мами і вона свій час спланувала по-іншому, при тому не врахувавши, що сама ж нещодавно нас запросила в гості якщо то можна так сказати, бо все ж таки я радше рахую то своїм домом, а не гостями, але то вже зовсім інше…)
Відповідь: Ми і наші мами можливо я незнаю досконало ситуації, тому радити мабуть не варто. Але в раховуючи погоду на вулиці, мені не дивно, що нікуди іти не хочеться, особливо: тому не ображайтесь на Вашу маму. Я на приклад ціню в людях відвертість.
Відповідь: Ми і наші мами спершу впорайтеся з роздратуванням, а тоді ще раз перечитайте свій допис Залежить від характеру людини, але, особливо з віком, всі часом мають настрій "побути самому", "присвятити час собі". Тим більше, якщо вона ще працює. Це не означає, що ви їй обузою, чи ваша присутність їй неприємна, чи щось такого. Просто їй захотілося побути самій. Зважте на це, і наступного разу спитайте маму, чи вона не планувала щось іншого, коли будете їхати до неї. А щодо Мама впринципі залишалася вже з дитиною? Вона може дуже-дуже хотіти, але боятися, бо синочок ще малий.
Відповідь: Ми і наші мами ну, та, можливо, особливо враховуючи те, що мама мені щойно дзвонила з "Ашану"))) Ні в якому випадку і ніколи собі такого не дозволяла, хоча було всяке і мама це дуже добре знає тому інколи може дозволити собі щось наобіцяти, потім все перекрутити і сповістити мене про це в останній момент. Сказати в очі, що мені це не подобається - собі на гірше, бо то будуть образи світового рівня, тому ні в тоні, ні в поведінці я ніяк не виказала своє таке собі можливо і безпідставне невдоволення. Але якось мені трохи не по собі, бо я б точно такого ніколи не зробила, або просто не обіцяла б навперід. Так, інколи залишалась, правда в край рідко і доречі, малий при ній просто "шовковий".)) Тому думаю справа не в цьому... Тай мова не про те, просто двері хати, в якій я живу, завжди відкриті для мами, а мені якось отак типу, "ну як я можу тобі сказати, щоб ти не їхала..." Я дивлюсь на ситуацію з різних сторін, але щось не втішно для мене воно виглядає. Тим більше в мене теж були плани, тобто або-або, або з мамою, або з дівчатами на озеро може і прочитає цей допис форумлянка з якою ми складали плани про озеро..., я вибрала маму, бо вона так гарно щебетала як ми будемо проводити час, що мені просто-напросто не хотілося їй говорити "ні", бо здавалося вона дуже сильно цього хоче, а поскільки ми з нею бачимося дуже рідко і вона кожен вечір плачеться як скучає за внуком, то я собі подумала що наш приїзд її дуже ощасливить. Та й я мріяла накінець-то з мамою кудись вибратися в двох, тим більше чоловік працює сьогодні, тому є шанс поговорити собі про наше жіноче...))
Відповідь: Ми і наші мами Нескромне питання, а мама живе сама? Якщо так, то можливо в неї зявився якийсь залицяльник? А вона просто поки не хоче це афішувати?...Може запросив її кудись, а вона стидається вам признатися, чи такий варіант відпадає?
Відповідь: Ми і наші мами те саме хотіла написати може вам більше образливо за те, що не вийшло, те що запланували? Я інколи так дратуюсь, як йде все не за планом, хоч потім і розумію, що так навіть краще вийшло.
Відповідь: Ми і наші мами Гм, такий варіант якраз не відпадає, бо мама таки дійсно живе сама. Ой, я вже й не знаю, але напевно все таки не через це. Плани у нас часто зриваються і я не вважаю таке діло сильною бідою. Мені реально в той момент була дивною поведінка мами. І до слова, раз вже мова за це пішла. Тоді в неділю мама в вечір несподівано приїхала до нас. Ми ходили в кафешку на морозиво всі троє- я, малий і мама, все ніби нормально, хоча то якраз чоловік прийшов з роботи, працював цілий тиждень без вихідних і... ну, реально мені хотілось хоч той вечір побути разом, але то таке. Ми тягнули чоловіка з нами, але він дійсно був дуже замучений, тому відмовився. тим більше поскільки теща привезла йому багато пива, наше морозиво його явно не заманювало.)) Чесно кажучи, мені ота неділішня історія вже потроху забувається, але вона допомогла відкрити очі на багато речей, плюс тепер знатиму, що мама може так зробити і буду мати це на увазі. Тай думаючи над цим все більше бачу, що мама і до цих пір могла чинити якось схоже, просто воно напевно не так гостро виглядало, то я й пропускала мимо. Маю такий характер, що або помічаю те чого нема, або мені на лопату клади, а до мене не доходить і треба добре "вдарити" щоб я зрозуміла.
Відповідь: Ми і наші мами Моя епопея з мамою ніколи не закінчиться. Бо ми живемо разом. У нас постійно два вовки обпісюють свою територію. Як ви зрозуміли територія то я. І мене шарпають то в одну сторону, то в іншу. Я є просто йо-йо для них. Дуже виснажливо. Он недавно була ситуація, що я нетак щось сказала. Все вона до мене три дні не розмовляла. Тато довколо мене ходив три дні, щоб я маму перепрошувала. Я сказала, що я не маю за що, бо й справді нічого не зробила. І не перепрошувала. В результаті я винна, і залишаюсь поганою донькою. Тільки ніяк не зрозумію чому мама не йде жити до доброї дочки.
Відповідь: Ми і наші мами В мене жодного разу не було з мамою конфліктів, не було жодного дня щоб ми не розмовляли. Дуже дивно чути такі ісоторії де діти з батьками не можуть порозумітися. Я не знаю, як би я себе почувала, якби мама на мене образилась і не розмовляла... Я б себе напевно з"їла з середини всю. Будь-які непорозуміння ми обговорюємо разом і відразу. Хоча звичайно це залежить від характеру людини. А може через те що живемо окремо, хоча до 20 років також не сварилися. ---------- Додано в 13:55 ---------- Попередній допис був написаний в 13:52 ---------- +1000000000000000000
Відповідь: Ми і наші мами Перечитала і повністю не згідна з автором. В мене була така ситуація, і в результаті я захистила дитину і була винна. мама зі мною не розмовляла тиждень, але потім винною всеодно була я... як мене принижувала мама під час нашої розмови це не передати. Вона не лишень казала, що я погана мама ітд, ітп, а обзивала мене матом. Мені дуже важко вилікуватись з моїх дитячих ран саме тому, що вона постійно зі мною, і мої рани постійно кровоточать і гниють. Просто не мають можливості затягнутись хоч на хвилинку. Саме тим, що я не є господиня, я не можу вилікуватись. З такими тиранами як моя мама, бо вона завше тішилась з того, що її всі бояться і чоловік, і діти і учні, постійні конфлікти неминучі. Якби вона жила окремо, тоді так. Тоді мені легко бути мудрою з нею в відносинах, але коли вона КОЖЕН ДЕНЬ знаходить можливість мене принизити, то єдине що хочеться, то закритись в себе в кімнаті і ніколи з нею не розмовляти. Я не хочу з нею проводити часу і спілкуватись. Просто не хочу, бо маю досить того приниження. Не хочу нікуди її з собою брати, я хочу проводити час з дітьми і з чоловіком. Для мене бути "мудрою" з мамою це просто не спілкуватись, а при спілкуванні ніколи не говорити нічого проти і не сперечатись з нею на якісь теми. Моя думка не має право на озвучення. Єдине, що я можу це слухати її і якщо не погоджуюсь казати, "ну так. Це ваша думка. У мене вона трошки інакша." І на тому припиняти будь-які розмови. Бути "мудрою" означає просто не заводити розмову в конфліктну територію, що є важко, бо мама "імєєт шо сказать" на все, що я роблю. Ну а як інакше, якщо вона щодня все бачить і тільки сидить і вислуховує чи я де не підвищила голос, чи ще щось... і тут же спішить захищати внуків від поганої мами. Я люблю свою маму, але я дуже нещаслива з того, що вона живе разом з нами. ---------- Додано в 15:07 ---------- Попередній допис був написаний в 15:02 ---------- Я також себе дуже їм, мені дуже болить, що я не можу мати спокійного спілкування з мамою. Але не можу, бо вона поводиться так як поводилась моя бабця коли жила з нами і моя мама мені забороняє мати друзів. Уявляєте собі? Забороняла завше! Я була неодноразово бита за одну мою дуже добру товаришку в школі. Ту бідну дівчину так обзивали в мене в сім’ї, що то просто жах. А вона мені була найкращою подругою і нас не змогли посварити. Потім, як я пішла в училище, то було те саме. Сестрі дозволялись будь-які подруги, а мій вибір подруг завше критикувався і вони принижувались в родині. Я всеодно мала дуже добрих подруг в училищі, але це мені коштувало здоров’я.
Відповідь: Ми і наші мами Марусь, а яка причина була такої нелюбові тої дівчинки, чим вона завинила перед вашими батьками. Видно ваша мама так поводить себе, як її мама вела. Добре, що ви це розумієте і не перебрали маминих принципів по відношенню до ваших діток.
Відповідь: Ми і наші мами Тому, що це не була дівчинка з такої родини яка подобалась моїм батькам. Її мама була полька і розвелась зі своїм чоловіком. Сама виховувала дитину. Користувалась попитом в мужчин, значить автоматично була жінкою яка заробляє на своє життя своїм тілом (на думку моїх батьків). Ну і відповідно дитина така сама. І та дівчинка мене звела на неправильну дорогу. Я дивилась на те все по інакшому. Тільки тому, що мама така чи не така, дитина не робиться автоматично відповідальна за вчинки її мами. Ну он подивитись на мене, то я маю бути автоматично така сама як моя мама, а воно не так. Моя сестра, то так. Вона й справді завше поводилась саме як моя мама, тому її вважали дорослою з дитинства. А я була більш дитяча, бо була дуже добра і хотіла всім зробити лишень добре... отже автоматично залишилась дитиною відірваною від реального світу. Ну не можуть дорослі бути такими добродушними.
Відповідь: Ми і наші мами Марусь, а ви пробували сісти з мамою ввечері на кухні за горнятком кави і просто по доброму поговорити. Сказати, як вам неприємно,коли вона вас ображає і обзаває матом, як вам після цього важко на душі іт. д. Невже вона така черства і не зрозуміє, що приносить вам душевний біль?
Відповідь: Ми і наші мами Не знаю, але будь-які розмови зводяться до того, що я погана донька і що то я у всьому винна. Вона то може і розуміє, але змінювати чи покращувати будь-що не збирається. Якщо мені щось треба, то я собі сама маю то зробити. Он я і роблю. Я її спиняю на пів слові, коли пробує інших обговорювати. Я не починаю з нею розмови про такі теми, де вона вперто переконана в своїй правоті (а це всі теми світу, від того які ми арелігійні до того як треба керувати державою і які фільми дивитись). Нажаль, тут можливий лишень повний розрив. Мені її дуже шкода, бо вона самотня. І самотність це страшно. Але вона сама довела все до такого рівня, що ніхто не хоче бути з нею поряд. То так жахливо. Я вам кажу. Мені нераз так болить, але я також хочу жити. Я не хочу з доньки зробитись бабцею. Я ще хочу побути жінкою.
