Відповідь: Ми і наші мами Не обов'язково. Підштовхнути до мислення й самоаналізу можуть багато різних випадків, речей, людей тощо. Зараз такий наплив інформацію на людину, що найчастіше причина саме в ньому. Щось людина прочитає, щось почує - і воно відізветься в серці, змусить замислитися, не даватиме спокою...
Відповідь: Ми і наші мами Так , мислення, аналіз. А це не тільки вроджені якості, але й набуті, під впливом виховання. В морі інформації можна й не починати шукати, а тільки сприймати.
Відповідь: Ми і наші мами заслуга мами неоціненна, але чи не краще було б сказати це все саме їй, а не на форумі писати? а тут то і засвічується червона кнопка.
Відповідь: Ми і наші мами А я пам'ятаю, ще зі школи, що майже всі учні хотіли приховати якісь факти від мами, тата - то двійку, то прогул, то щось порвали, то загубили, то ще щось там. Головна причина - щоб не сварили, не били, не вислуховувати повчать, не переживали, що кому не хотілось. Та й потім оте приховування фактів іде по накату, тілько в когось в меншій мірі, а хтось з себе "привіт" і видавить в подальшому.
Я вашу думку не заперечила, а лише додала, що не обов'язково. Ну, бо різне буває. Оце мене завжди найбільше хвилює у вихованні. Для певного віку то нормально, бо дитина так вчиться у суспільстві вживатися, та все ж хочеться, аби була довіра постійно й не було страху.
Відповідь: Ми і наші мами Всім, хто не розуміє, що таке тиск мами на дитину і як це вміють робити деякі мами раджу почитати, або подивитись фільм, драму іспанського драматурга Федеріко Ґарсія Лорка - Дім Бернарди Альба. Дуже раджу!!! Хоч той Лорка був комуністом, його творчість мені дуже подобається. ---------- Додано в 14:00 ---------- Попередній допис був написаний в 13:48 ---------- Доречі, вчора ввечері діти поїхали на карате і я вирішила провести трохи часу з мамою, адже подала їй їсти той думаю посиджу коло неї і подивлюсь з нею новини. Сидимо, дивимось, і все що чую від мами - то все збоченьство! В тому світі одні звоченці. Вони ВСІ хворі!!! Кажу, мамо, то не хвороба а просто необдумана поведінка, як на мене дуже глупа поведінка, але не збоченство. Мама у відповідь - така поведінка то збоченство і вони всі хворі! КРАПКА! Добре, їдемо додому з церкви. Мама, - і що то за проповідник. Вийшов, поговорив, пожартував і нічого не сказав. Чого приїхав? Мені таке не підходить. Кажу, - мамо! пишіть листи з скаргами, що нам не ТАКОГО прислали. Я свою маму сприймаю такою як вона є. Багато раз стараюсь перевести все на жарти, але постійний негатив про всіх і все таки не розумію.
Відповідь: Ми і наші мами А мені моя мама не дзвонить, не пише. Її ніби немає у моєму житті зовсім. Вона за кордоном живе понад 10 років, в Італії. Там у неї чоловік законний та й сама вона отримала громадянство. Якщо ви подумали, що я не робила перших кроків, то це не так, - робила, дзвонила, писала. Але, напевно, усьому настає кінець, бо неможливо проявляти ініціативу тільки з одної сторони. От я і перестала. Крім того, я відчуваю, що ми стали дуже чужі. Отак я почуваюся сиротою при живих батьках: батько на іншому кінці України, у нього своя сім"я і він не дзвонить та й мати теж.
Відповідь: Ми і наші мами Я від маминого контролю дерла тапки закордон. Але все одно хотілося чути її голос у трубці, спотворений телефоном. Зараз мені її опіка не є в тяготу, порозумнішала мабуть.
Відповідь: Ми і наші мами Ще мене мама не поздоровила із 25 - річчям. Коли я поцікавилася, чому, то взнала, що то було зроблено навмисно, бо рік назад я замоталась із проблемами і забула поздоровити маму у її день народження. Я тоді привітала маму на 2 дні пізніше, ще й вибачилась, що так вийшло. А от вона вирішила мені відімстити невідомо за що. Казала, що приїздитиме до Львова на могилку батьків. У смерті своєї мами вона до сих пір винить мене. Про живу ще доньку не йдеться взагалі. Я нічого від неї не вимагаю але такого відношення теж не розумію. В нас був дуже неприємний процес по продажі частки в квартирі, від мене приховувались документи, як від злодійки, мінялися замки, замикалися двері кімнати... А я просто думала: за що до мене таке відношення? Може через те, що я більше схожа на батька силою характеру та зовнішністю? До сих пір не розумію. Дорогі форумляночки, якщо у когось із вас, не приведи Господь, була чи є схожа ситуація, може хоч ви мені зможете пояснити, в чому ж справа?
Відповідь: Ми і наші мами На жаль і таке є. Моєї знайомої мама практично відреклася від неї поїхавши за кордон і чому так, ніхто пояснити не може. Ну, як так? Як то винить вас в смерті вашої ж бабусі? Це взагалі щось з опери детиктиву. Напевно ніхто вам не пояснить точно в чому справа, бо кожна ситуація індивідуальна. На мою думку в вашої мами або такий характер, ну є ж тип батьків такий, які діток чуть не новонароджених залишають на родичів і втікають кудись відпочити, в сташому віці теж уваги практично нуль, а коли діти виходять вже в зовсім доросле життя їх практично зрікаються. Отак дитина відчуває себе сиротою при живих батьках. Це напевно можна провірити по відношенню мами до вас напротязі всього життя, в дитнстві... Або ж зі сторони вашої мами таку поведінку можна пояснити якоюсь конкретною образою. Тут вже нікому окрім вас напевно не під силу розібратися, здогадатися в чому саме справа. Мусите проаналізувати, подумати, поговорити з мамою, "витрясти" з неї правду, донести до неї як дана ситуація вас болить і пече. Напевно не так важко розібратися коли саме і після яких подій мама поміняла відношення до вас, там напевно і "собака заритий". Це при умові, що відношення помінялося різко, а не так було завжди.
Відповідь: Ми і наші мами Мамі не сподобалось, що я виходжу заміж, що чоловік житиме зі мною і що він не просив моєї руки у неї (наскільки мені відомо, так роблять перед батьком). Перепрошую, але це тупо йти після весілля "на хату", живучи у 3 - кімнатній квартирі, тим більше, що чоловік, у вдячність, хотів зробити ремонт у ній. Весілля ми повністю підлаштовували під приїзд мами із чоловіком. Два рази міняли дати церемонії та замовлення зали. Перед приїздом я чула, що мама не "хоче чужих людей в квартирі", притому не враховувалось, що її чоловік для мене теж взагалі - то чужий. Зробили, як хотіла мама: мій Руслан пішов жити на зйомну квартиру, добре, що не відмовився від її оренди. Після приїзду я тільки й чула, що всюди бруд і я страшно занедбала усю квартиру. Це була щира неправда, бо я її буквально драяла до болю в поясниці. Ну і відсутність ремонту 18 років теж не врахувалась. Мені постійно нагадувалось, як я не схожа на неї, а вона до своєї мами так і линула раніше. А те, що з 15 років я виховувала себе сама і в мене сформувався інший характер, то нічого. Те, що інші діти італомам на моїх очах скурювались і, перепрошую, скурвлювались, а я - ні (досі не палю та не вживаю алкоголь), то це теж нічого. Коли я показала призові медалі та грамоти за перші місця та участь у велоперегонах, ви думаєте, вона мене похвалила? Ні, але заявила, що краще б мені дали медаль за прибирання!!! Словом, перед останнім від"їздом мами, я сказала, що коли вона дійсно відчує потребу поговорити зі мною, - нехай дзвонить. Не можу я сама постійно бути паровозом у цих взаємовідносинах.
Відповідь: Ми і наші мами То як, виходить ваша мама живучи за кордоном була протів проживання вашої сім"ї в вашій трикімнатній квартирі? Навперед вибачаюсь, якщо щось не так зрозуміла з вашого допису. Цікаво, яка їй різниця, якщо вона тут не живе, тай ви все-таки дочка і маєте повне право жити в себе дома. І оце чому? Я взагалі в шоці.
Відповідь: Ми і наші мами Мені так виглядає, що ваша мама вас ревнує, або навіть трохи заздрить. Ви вже сформована особистість, маєте свою сім'ю, і цього досягли без її участі, так ще і заміж вийшли без її дозволу. Вона пропустила найголовніше, її не було поруч, коли ви вперше закохалися, зустріли свого чоловіка, вирішили одружитися... І цього вже не зміниш. І щоб втопити це почуття - неповноцінності,як мами, щоб приглушити свій біль, робить боляче вам. Ніби хоче виправдатися, що це не вона погана мама, а ви - недобра донька. Це моя думка.
Відповідь: Ми і наші мами Ви все правильно зрозуміли. Казала, що хоче приїжджати, коли хоче. Я сказала, що не проти та права не маю бути проти, бо ж то дім її батька, мого діда. Нехай приїздить, але я попросила маму, щоб вона попереджала про свій приїзд. Мама відповіла, що має право не попереджувати. І я просто зрозуміла, що моє життя мається десь дуже далеко. Коли померла бабуся, мамина мама, мені було 14 років. У бабусі стався інфаркт, як я потім взнала. Коли їй стало погано, я почала відпоювати її корвалолом (це все, що знала, нажаль) і викликала "швидку". "Швидка" приїхала аж через 2,5 години. Бабусю на носилках забрали в машину серед ночі, а я розгубилася і не знала, що робити, бо квартира навстіж відкрита, грошей у мене не було, медики й не думали почекати кілька хвилин на мене, я в піжамі на вулиці... Згадую, як страшний сон... Зранку подзвонили і сказали, що бабуся померла. Мене насварили, що я не поїхала і її десь кинули у коридорі. Я була не просто в шоці, я була в ступорі. Мама вже на той момент була в Італії. Коли я їй розказала про трагедію, вона сказала, що моєї вини нема і вона мене ніколи не звинуватить у смерті бабусі. Потім я почула зовсім інакші слова. То я винна чи ні? Найбільша образа, яку мені мама завдавала коли - небудь, це коли вона минулого року приїхала на Різдво до своїх друзів, проігнорувавши моє запрошення і відповівши, що друзі її запросили ще раніше і відмовити їм буде негарно...
Відповідь: Ми і наші мами Хороша думка. Десь частково і я цю ситуацію так бачу. Реально образливо, чому найблищі люди можуть і дозволяюти собі так чинити. І гіперопіка не добре і отак як описала форумлянка геть не припустимо. Хочеться "золотої середини", але її так важко відшукати. На жаль...:no:
Відповідь: Ми і наші мами Ні! Однозначно. Ви були розгубленою дитиною. То вами мали опікуватися, вас мали оберігати. То жорстоко звинувачувати дитину у такому.
Відповідь: Ми і наші мами Як тут взагалі може бути ваша вина? Звідки дитина в 14 років може чітко оцінити, що робити в кризових ситуаціях? Ви ж не медик зі стажем, я б сама в такому випадку валідолом напихала людину і в швидку дзвонила, а що ще робити? Ви зробили все. Може мама через вас скидає вину з себе, бо сама чується винною. А ви були поряд, значить "винніші" ніж вона. Безпідставно, зовсім.
Відповідь: Ми і наші мами Пост фактум легко казати, що хто повинен був робити. На мою думку ваша мама повинна була бути поруч з вами і своєю мамою. Але ж не була. А легко дитині в такому віці опинитися в такій ситуації?
