Відповідь: Ми і наші мами. Он і в нас так само але вірю що і на моїй вулиці буде свято і може навіть карнавал. Вірю, що життя маму заставить переїхати назад до тата а в нас буде можливість піти на іншу хату де вона не буде мати ніяких фінансових зацікавлень.
Відповідь: Ми і наші мами. Мені вже багато років. Я дуже радію що моя мама ще жива я не можу сказати що зовсім здорова. Я сильно переживаю за неї і прошу в бога лише щоб моя мама прожила ще дуже багато років.Багато прийшлось пережити мені в житті і завжди сильною опорою в мене була моя найдорожча найлюбиміша мамулька. Дівчата любіть і бережіть своїх матусь.
Відповідь: Мама любить приходити в гості.... Найлегший шлях прямий. Думаю, треба прямо сказати що ви відчуваєте, відверто поговорити з мамою.
Відповідь: Ми і наші мами. ой в мене теж проблеми з мамою, ставиться, як то мені 2 рочки і не дам собі раду, не так переш, не так білизну вивішуєш, не так готуєш і хлопець не на тій роботі працює, постійні вказівки на чому ми маємо економити гроші, а тепер весілля на носі, то в мене вже мабуть скоро сиве волосся появиться, те не так, те не модне, а що люди скажуть, і не можу обізватись, бо не за мій кошт те весілля, ми не хотіли з нареченим робити баль, а десь поїхати відпочити на ті гроші, але ж то село, як каже моя мама, що ж люди подумають, як то так я не покажу нащо я здатна, доьре, що живе за 200 кілометрів і приїжджатиме вкрай рідко, але змовчати теж не можу, бо в мене є своя думка і я живу своє життя, а не мамине, так як вона собі запланувала, нам навіть дітей запланували в скільки років і кого саме, ну як роботи чесно слово
Відповідь: Ми і наші мами. Може то біда всіх українських мамів, бо он недавно в укр школі говорила з двома жіночками то вони також страшенно опікають своїх дітей, хоча діти вже дорослі тобто давно 20-тий а той 24-ий рік минув. А вони вважають що мають їх опікати і пильнувати, бо їм все здається що та дитина не дасть собі ради. З одної сторони треба показати що ти вже дорослий а з іншої дуже тяжко вирватись з удушуючих обіймів рідної мами. Таки треба сказати і навіть якщо мамі то не сподобається таки треба сказати. Моя мама он не шанує моєї думки, тай будь кого іншого в нашій сім’ї вона не спішиться шанувати. У неї, наприклад, відношення таке, якщо не підтримують її думку то вона зразу каже - іди геть, ти мені перешкаджаєш. Отже відмінної думки мати не можна. Я розвертаюсь і йду але думки своєї не корегую аби сподобатись мамі.
Відповідь: Ми і наші мами Я таке питання задам - у Ваших друзів вмирали мами? Ви помічаєте, що Ваша мама старіє, що вона одинока, і тому, можливо, тягнеться до Вас? Будьте поблажливіша, якщо мова йде тільки про те, аби побути з Вами, попорпатись у городі - нема про що говорити. Прийде час, коли Ви пошкодуєте, що мами нема... а згадок не буде достатньо.
Відповідь: Ми і наші мами а чоловік має рацію, бо ви переживаєте більше за те що може бути а ніж за те що є. Якщо вона буде виконувати, то дайте їй роботу нехай помагає по-хаті, так вона буде чутись потрібною... а як не сподобається, то сама втече назад до міста.
Відповідь: Ми і наші мами У мене із мамою дуже хороші стосунки але і в нас бувають непорозуміння і суперечки, і в такі моменти я як уявлю собі що колись настане той час що моєї мами не буде поруч, я не зможу притулитися до неї, обійняти або навіть просто поговорити то комочок так відразу і підходить до горла... Необхідно вміти залагоджувати суперечки, і можливо навіть на деякі речі закрити очі, це ж наші мами, рідні й милі, ті котрі заради нас віддали б усе на світі, розуміння того напевне найбільше приходить коли жінка сама стає мамою.
Відповідь: Ми і наші мами Це внутрішня проблема мамів. Просто вони іншої мети в житті не мають, окрім залежності від дитини. І таким чином теж переконують себе, що комусь потрібні. Біда коротше...
Відповідь: Ми і наші мами Ага... то точно. Послухала я їх Лілю, і дуже серйозно задумалась. Не хочу такою мамою бути.
Відповідь: Ми і наші мами А може вони просто люблять своїх дітей Мені от далеко не 20 років, а як було приємно, коли я захворіла і прийшла мама, наварила їсти, погладила по голові, обійшла дітей і мого чоловіка. І бачити її я завжди рада, вже не кажу про те, що кожен ранок починаю з дзвінка мамі.
Відповідь: Ми і наші мами Мені б також було приємно якби моя мама так поступила, бо я нераз лишу дітей з нею а потім вони недоглянені літають серед ночі по вулиці а вона сидить і дивиться телевізор. А щоб чоловіка мого обійшла то взагалі нема мови, а я щодня їй подам. Тут це не любов а радше самообман, бо вони вірять що діти без них не дадуть собі ради. Тільки тому що син живе з мамою це не означає що вона йому має бути служницею, тобто вона сама обирає йому такою бути. А потім щей вона сама нарікати буде. Тому тут не бачу онтої любові яка б мала бути.
Відповідь: Ми і наші мами Деякі б навіть хотіли аби так було. Це егоїзм. Любити дитину то означає також відпустити у свій світ, у свій політ, залишаючись непомітно поряд...
Відповідь: Ми і наші мами так, і молю Бога аби дав мені розум бути їм мамою але не зашморгом на шиї. Я маю алєрґію на шантаж, мене від нього тіпає.
Відповідь: Ми і наші мами на днях до мене заїхала коліжанка, вона з чоловіком трохи катаються в Австрію на роботу, вдома дитина 1р. з бабусею:ninja:... мама моя на то подивилася, і каже: "бери чоловіка - їдьте, я вам дітей побавлю... хотіла б я щоб ви чогось добилися в житті" ... ну ми перевели то в жарт для загального спокою потім взяла відпустку, зібрала чемодан і знов поїхала у Польщу заробляти брату на весілля.... дзвоню сьогодні, спитати як там ... "руки болять, поліартрит загострився, ноги болять, шеф - хам і пияк" ... людоньки, невже те весілє того варте?а брат машину купуватиме... як вже так хочеться паради, то міг би сказати "мамо, не їдь, я маю гроші"...може і не поїхала би... А як я кажу - то в штики сприймає.... і будь мудра...
Відповідь: Ми і наші мами Прочитала цей вірш про матерів і "зачепив" він мене... може ще кому сподобається. Евгений Евтушенко УХОДЯТ МАТЕРИ Уходят наши матери от нас, уходят потихонечку, на цыпочках, а мы спокойно спим, едой насытившись, не замечая этот страшный час. Уходят матери от нас не сразу, нет — нам это только кажется, что сразу. Они уходят медленно и странно шагами маленькими по ступеням лет. Вдруг спохватившись нервно в кой-то год, им отмечаем шумно дни рожденья, но это запоздалое раденье ни их, ни наши души не спасет. Все удаляются они, все удаляются. К ним тянемся, очнувшись ото сна, но руки вдруг о воздух ударяются — в нем выросла стеклянная стена! Мы опоздали. Пробил страшный час. Глядим мы со слезами потаенными, как тихими суровыми колоннами уходят наши матери от нас...
Відповідь: Ми і наші мами Вчора в нас по-радіо була передача де жінки розказували про свою залежність від своїх мамів. Одна з них вже сама всього добилась, і двох дітей виховує і чоловік на місці але ніхто їй так не може зіпсути настрій як власна мама. І та жіночка казала що вон встає з думкою про те а як там мама і лягає з нею. І їй самій з тим зле але розірвати не вміє. Сумно, не спа?
Відповідь: Ми і наші мами Ех, з нинішньої розмови: мама: в співробітниці внучка один місяць має і що та дочка з нею не виробляє, навіть водички не дає пити. я: (вже начитана тут на форумі) та то мамо не треба водички, їй молочка хватає. мама: та що ти таке кажеш!! молоко жирне!! води треба давати і кропу запарювати (і ще щось не пам"ятаю) я он вас вигодувала так і он які!! Ех, чую буду ще мати з мамою!!
Відповідь: Ми і наші мами колись збиралась написати, щось мене перебило, ото знов вилізло... мама живе сама (після 2хрічного розміну-продажу велиииииииикої квартири) і тримає в кімнаті (квартира однокімнатна) 2 розібрані латунні ліжка (старий прабабцин спальний варіант гарнітуру) Воно в тій одній, нехай не зовсім маленькій кімнаті дуже додає простору і вигляду. пропоную вкотре (бо ж приводим до неї часом з Деспінов діток на годинку-дві) здати на металолом, бо продати - не той час чи ... ну не продаються вони, то що тепер зробити? але ж вони їй може ще колись будуть треба або колись вона їх продасть і не знаю що станеться... але ж що я від неї хочу... мама-асматик. Тому їй "корисний" хлам в хаті як нікому іншому...особливо зважаючи на постійне залітання туди пасочок, міячиків і т.д.... слві не маю вже, щоб переконати. з точки зору мами, я егоїстка, думаю тільки про себе, "яке то щастя, що вона живе сама" і далі по тексту... Я егоїстка?
