Відповідь: Ми і наші мами. Та люблять. Хоча Біблія каже батьків саме шанувати, а любов... з тим різно буває. От повага мусить бути!
Відповідь: Ми і наші мами. Ви щось таке скажете... чесссс слово. Гріх є нешанувати своїх батьків. Не розумію як ваша історія мала нам щось показати чи чогось навчити? Що коханка викинула хвору людину на вулицю а дочка взяла до себе? А її хтось про це просив чи вимагав? Ні вона це зробила добровільно. Я свою маму на вулицю ніколи не вижену а он вона мене з задоволенням, щей з торбами по світу пустить - і це все з великої християнської любові до мене і мого чоловіка особливо, бо він через мене занапастив свою душу а он якби був в її руках то міг би спастись. І вказувати іншим на гріх це аж ніяк не ваша справа. Чи ви одна з таких християнок яка всім вказує як вони погано роблять? ну тоді як то кажуть лє плюм ...
Відповідь: Ми і наші мами. Як на мене, так і має бути. Що би тут згарячу не наговорили, які би ті мама-тато не були, хіба одиниці залишать їх у біді. От мене мама дістане - світ не милий, а бувають моменти, коли все добре, мама спокійна, між батьками нехай нетривале, але перемир"я - як же я їх люблю! Просто рай на землі...
Відповідь: Ми і наші мами. А ми з мамою знов сьогодні посварилися: вона така здивова була, що я не пішла сьогодні на роботу:eek: "Тебе звільнять по статті, бери і йди!" Невже людина не розуміє, що я вже вирішила і все..., здоров'я їй мого не шкода, та й підставити мене там постійно хочуть... І як їй це пояснити?
Відповідь: Ми і наші мами. Як пояснити - не знаю... мабуть я б нічого не пояснювала. Але здалось мені, що реакція Вашої мами виходить зі стереотипів радянських часів, коли звільнення по статті було великою ганьбою і меншим шансом знайти в майбутньому пристойну роботу. Так що це не з самодурства, а з турботи про Вас.
Відповідь: Ми і наші мами. А мій мамусік для мене найкраща в світі, незважаючи на свої заморочки і прибамбаси, а після певного вчинку, на який вона наважилася, хоч їй це далося досить важко, вона сама-сама найкраща Хоча наші стосунки ну дуже важко назвати ідеальними, бувають різні періоди, коли між нами все чудово, а бувають і грандіозні сварки, з криками, емоціями і всякими непотрібними виразами. Але таке буває, як кажуть "рідко, но мітко", після якихось сварок може пройти пів-години і навіть не згадаємо з якої причини була буря. Але саме головне, що наші мами дуже-дуже нас люблять, все-таки дитина це саме найдорожче для кожної жінки, тому дівчатка можна трошки закривати очі на їх заморочки і вибрики. Ніхто ж не знає, якою будете Ви в віці вашої мами. І головне не забувайте частіше говорити своїм мамусікам слова ЛЮБОВІ!!!!!!
Відповідь: Ми і наші мами. О, в тому плані то теж цікаво. Мені видається, що я навчила своїх батьків говорити слова "я тебе люблю", бо не пригадую, аби я їх часто чула в дитинстві. Мене як хвалили, то комусь по телефону. :xaxa: А ми з чоловіком вирішили, що до своїх дітей будемо інакше, і щодня по кілька разів кажемо дитині, що дуже його любимо. А він іноді так спонтанно і солодко каже: мамо/татко, але я тебе люблю!!! А радянське покоління такого навчене не було.
Відповідь: Ми і наші мами. +100 Я останні мамині обійми пам"ятаю десь у 2-3-річному віці, а щоб так мене цілували-обіймалися чи, тим більше, я когось, як це робить моя мала, якій вже 6, взагалі не пригадую. Ну, хіба бабуся була винятком.
Відповідь: Ми і наші мами. А я взагалі не пам"ятаю.. Як брат народився мені було 1,4, і мама досі каже що я срашенно реввнувалаа і тулилася до мами, а вона немала к мене притулити.... Але маму я свою дуже люблю, завжди стараюся їй це показати. Часом виходить, а часом.. Купила мамі в дютіку креми діорівські, приходжу а мама ними ноги мастить... І каже то якесь г...но, певно підробка з базару, мені воно не подобається.. Так само було з моїм набором bvlgari. Я сховала в шафу бо він сильий аромат має, зараз дитинку годую і таким не користуюся. Мама в нас живе, в нас 2 ванни, я на 1 поверсі рідко заходжу. І тут заходжу і для миття рук стоїть моє мило з набору, а гель для тіла, шампунь і бальзам вже пусті. Мама бачить моє здивуання і каже - я незнаю що то в тебе за г..но було, але в мене від нього шкіра свербіла і смерділа... Ну якщо так то чому не взяти з шафи щось інакше, там добрий десяток шампунів і гелів стояв.. І так постійно. Подарували на ДН кульчики і перстень з діамантами, купили в Варшаві в дютіку, сертифкат є. а мама каже що то підробка, а паіпр написати можна любий.. Купили посудомийку - погано миє, і так зі всім.
Відповідь: Ми і наші мами. Незнаю якою мамою мене будуть вважати мої діти, але моя мама мене "дістає" тільки тим, що постійно повчає. Якшо не по її - значить неправильно. Навіть в гостях недасть розслабитися. Як наглядач. уххх!!! А так, вона найкраще. Завжди допоможе)))
Відповідь: Ми і наші мами. Моя мені завжди каже, щоб я просто підійшла і сказала, хоча реакція буде такою, що більше бажання говорити з нею в мене не з*явиться на дуже довгий час. Я просто не знаю як з нею говорити, бо все щоб ми не зробили а чи не сказали сприймається в штики. Все є погане і недобре. Це навіть не страх, що ви не знайдете роботу а стереотип що жінка не може бути залежна від чоловіка. Тобто, що чоловік працюватиме а ви ні. Мені здається що вони завжди вишукують щось погане. Моя мені он також постійно каже, що мене ніхто не роботу не візьме, бо я деградувала за той час, що сиджу вдома.
Відповідь: Ми і наші мами. Моя мама має стаж 25 років практично на одному і тому ж самому місці все життя пропрацювала, і вона не розуміє, що то таке, звільнитися з роботи. Вона ніби-то і є більш сучасною мамою, але інколи ми не розуміємо один одного... Основне, що у вихованні дітей ми зійшлися, в тому плані вона надто сучасна
Відповідь: Ми і наші мами. Хоча мої батьки теж є вихідцями радянських часів, але вони не були стандартними совєтскімі людьми. Мама постійно мені говорила, як мене любить і яка я хороша, тато так само. Вони завжди проявляли свою любов і ніжність, але коли заслоговувала то і сварили зі всьою "любов'ю".
Відповідь: Ми і наші мами. В мене аналогічно. Все не так і не то. Якщо щось купимо то все г..но, що не подаруємо все не таке, тільки ходить і бурчить цілий час. Дітей я неправильно виховую, прийде час вони мене ще заб"ють як виростуть. І вже я чомусь винна що мама в нас вже цілий рік і ніяк не може до себе переїхати ( вже все готове тільки речі в шафи порозкладати...). Останній скандал був як я годувала Марка в дитячій на килимі (він чистесенький, Марко на ньому бавиться і я парою постійно його обробляю), мені з тарілки зсунувся хліб і мама побачила що я дала Маркові його відкусити. Що то було... І набереться всього і захворіє і інвалідом буде і буду за ним до кінця життя ходити і помре, і може б я ще на вулицю вийшла той хліб кинула і ногами потоптала і малому дала... Подарували на ДН 59 троянд, мама поставила в вазу, на наступний день вони підів"яли, я прошу маму - постав у ванну на кілька годин вони відійдуть і будуть ше тиждень стояти. Так мама буркнула- ти шо хочеш щоб я собі руки поколола... Так і зів"яли... Я за рік вже трошки навчилася не конфліктувати, але часом просто зриваюся. Я дійсно дуже люблю маму і шаную, і ми стараємося їй зробити приємне. Але чомусь все сприймається в штики.
Відповідь: Ми і наші мами. я вирішила мамі постійно підтакувати і робити по свому, вона йтак не бачить шо я роблю, але частіше похвалю і подякую їй за будь шо, і мама заспокоїлась вже не притикає нічим, і зять вже їй підходить і все добре зразу стало ))), я її дуже люблю, але певно така сама буду колись як вона
Відповідь: Ми і наші мами. Та й я боюсь, але деколи до чоловіка така прикра, шо сама б себе забила за то.
Відповідь: Ми і наші мами. Он нині моя мама під час одного з виховань заявила що мене Бог карає, що я не можу знайти собі роботу бо я викидаю недоїдки в сміття а маю складати в баньочку і потім пожирати, бо викидати то гріх. Ну я вам кажу, до такого додуматись?
Відповідь: Ми і наші мами. Маразм старечий. Шо поробиш. Мені он моя мама заявила, що вона до мене приїхати цього року не зможе, бо тато ще працює, а вона його самого лишити не хоче, бо він собі ради не дасть. А я собі дам раду сама, з хворим братом на руках, з роботою і хатою.
Відповідь: Ми і наші мами. А мене мама вигнала з дому в певний час. Вона нагло не сприймала тодішнього мого хлопця, теперішнього чоловіка. Ми років з 5 обминали тему мого особистого життя. Оце нагадала собі про то і сумно то як стало. Але життя непередбачувана штука. Зараз ми з масіком живем у мами. З чоловіком стараємось не згадувати ті часи. Піти зараз ну просто нема куди. Бємось головою об стіну. Але життя продовжується і я впевнена, що колись свято буде і на моїй вулиці
