тут вже відіграє характер людини. В мене правда не до порівняння, але як моя мама щось захоче робити - то їй не перепреш і крапка. В мене часто бувають мігрені і в той момент хочеться тишини, а моїй мамі в той момент дуже сильно треба щось шкребти або пилососити (тепер мама може жартома питати, тебе голова часом не болить, а то мені так попилососити хочеться!) Навіть як приїжджає до мене до Львова і ми маємо кудись іти, я маю стояти зібрана і чекати, поки вона в шафі поскладає (і то при тому що її того ніхто не просив), а раптом я там тримаю щось мені не потрібне. Сварки, пояснення, прозьби - ні до чого, аргументи одні, я її не ціную, вона хоче чимось помогти,я не даю, а може я від неї щось приховую. Зараз правда не вичитує мене що там щось не так, але провірити всі шкафчики\кладовки\холодильник то святе, а раптом в мене чогось немає, я спочатку бісилась, а зараз ноль емоцій, що знайдеш - то мами проблеми, я живу своїм життям і ритись в моїй білизні я нікого не просила.
Моя мені кричала ''я зникну з твого життя''. Образилась, не приїжджала, а у мене температура 40 і я сама себе, вперше в житті, колола (антибіотик, бо та температура трималась і нічим не збивалась). Ой, не хочу згадувати, так сумно стає і розумію, що треба відпустити, а образа десь там ще тримає...
Читаю, читаю. І все ніби правильно, і маму ж щоб не образити і допомога буде потрібна і ось нарешті!!!!! желізобетонний аргумент! Дитина це ж не кусок роботи, яку треба розприділити! І так! Допомога після пологів в тому і полягає, щоб прийти і зробити фізичну роботу - прибрати, помити, зварити. А прийти відправити на кухню чи мити підлоги а я в той час дитину потрушу, щоб не плакала - це, вибачте, не допомога, це егоїзм. Бо бабі просто хочеться побавитись --- дописи об"єднано, Jan 5, 2017 --- А що в тому такого? Кожна людина має право на особистісний простір. Я б вже напевно щось сороміцьке кудись "заховала" нехай би собі знайшла
Якої? Всі люди різні, я терпіти не можу, коли в мене вдома хтось (крім чоловіка, але з ним таке нечасто) поривається щось робити. В тому числі тоді, коли мені фізично погано. Нехай краще буде неприбрано. Проти банячків-лоточків із готовою їжею я ніколи нічого не мала, з радістю і вдячністю приймала все, що носили їсти мама зі свекрухою перші 4 місяці. Але якби хтось ото встав у мене на кухні і почав варити борщ, чи котлети смажити, мені було б незручно, неприємно, і впевнена на 99,9%, що я би ту людину змусила припинити і сама би стала доробляти (через "не хочу", "не можу" і "не треба"). Ні, одна справа, коли приходить людина, дістає з сумки господарські рукавиці, закачує рукави і питає: "Що робити?". Інша справа, коли бабуся прийшла посидіти із внучкою, погладити ручки-ніжки, поколихати, поспівати, погуляти - а мама їй шмату в руки: "Помийте підлогу". Ну от а вона не хоче (чи не може!) мити підлогу, то їй не приходити? Коли я не хотіла чогось робити (чи не могла перші тижні) - я не робила, навіть коли хтось приходив до Ані. Тобто 2 години, поки була бабуся, я могла дитину годувати, тримати на руках, чи ми всі разом бавили... Ніхто ж не змушує маму кудись іти впрягатися, але й баба не мусить (нмсд звичайно). Я одного разу (молода-зелена ще була, років 15), прийшла погратися із племінником, а мене поставили прасувати. Не скажу, що я образилася, але відчуття було цікаве. Так, зараз я б сприйняла це по-іншому, бо вже "плавали-знаємо", але той урок засвоїла, сама так не зроблю.
Так отож! Допомога повинна бути допомогою, а не насиллям. Бо до Вас прийти і варити Вам борщ/смажити котлети - це егоїстичне задоволення якихось власних потреб а не допомога Вам в конкретно Вашому випадку це, здається, з мультіка маша і ведмідь: ховаєтесь? я вас все одно знайду і порятую Якщо прийшла з такою ціллю, то це нахивається в гості. І то не приходять цілий день гладити, колихати, співати а мамі в той час казати "йди звари борщ, насмаж котлет і підлоги помий". Я б таких "гостей" не хотіла
Межі можна відстоювати доброзичливо, але не на шкоду собі. От моя мама за ГВ і висаджування. І цього далеко не достатньо для порозуміння в післяпологовий період. І для порозуміння взагалі... З моїх спостережень - в післяпологовий період мамина допомога була корисна лише тим дівчатам, у яких недостатнє порозуміння в стосунках з чоловіком. А у кого найближча людина - чоловік, тим і сторонньої допомоги не дуже потрібно було. Максимум - тиждень чоловікової відпустки.
Для мене "в гості" - це "в гості" (святковий одяг, святковий стіл). А "до внучки" - це "до внучки" (щось на зразок "навідати", від хворого не чекають накритого столу, і мити підлогу йому не будуть, але яблук і поїсти принести можна). В гості я батьків запрошувала 1 раз після народження Ані. А до внучки приходять регулярно.
Мама просто хоче бути "вострєбованою" щасливою бабцею.Недарма кажуть,що перший внук,або внучка--остання бабціна дитина.Знаю на власному досвіді.Хоч моїй старшій внучці вже 13-й рік,вона знає,що вона моя наймолодша))).А коли була малесенька,нас зі свахою культурно посунули вбік,молоді самі купали,старалися самі дати собі раду з дитиною.Коли ми пробували вставити свої 5 копійок,нам культурно пояснювали,що наші місця в глядацькому заліКоли ми почали ойкати,що дитині уже рік,пора припиняти ГВ,нас запитали ,скільки часу ми годували своїх дітей.Я--1.5 місяці,сваха --1 міс.Ну от і сидіть тихо.Дійшло. А на рахунок приходу мами в ролі "винесь,пшинєсь,позамятай..."Мало кому б сподобалась така роль.Пілюлю треба підсолодити,дати мамі відчути,що без неї ніяк,і,звичайно ж,дати бабці насолодитись спілкуванням з маленьким щастячком,бо скільки б нам не було років,для батьків ми завжди діти.Недарма ж кажуть,що людина молода,доки батьки живі.
пригадала, як свекруха прийшла мені *допомагати* з доціком: мало того, що привезла відро клубніки, такої вже трохи побитої життям, і *вже, в тій хвилі, щось з нею роби, бо до завтра зіпсується*, то ще й постійно теребила дитину, доцік в неї на руках плакала, а я мусила і заспокоювати дитину, і розважати інтелектуальними розмовами свекруху Коли дитина врешті заснула, свекруха великодушно пообіцяла *побути з дитиною, а ти йди щось собі роби, що там треба* Хоча я з радістю здерла би на ту годинку ноги, і відпочила біля доціка, а не бавила гостей Короче, з дитиною мені після того разу вже ніхто не напрошувався помагати, як ви зрозуміли До речі, моя мама теж досить авторитарна, і теж на початках намагалась робити по своєму. Я дуже чітко ставила границі, а на всі здивування казала *в мене вагітні гормони ще не вивітрились, ПРД, і взагалі, нервуватись не можна, бо молоко зникне. Тому буде так, і не інакше* Хай краще подується день-тиждень-два, ніж сваритись з мамою роками, поки свої внуки не з"являться
Такої, якої молода мама просить: помити підлогу, зварити борщ в неї на кухні чи принести в слоїчку (мені мама носила в слоїчках, їй також зручніше готувати в себе на кухні, тим паче, вона готує на сім'ю, тож просто збільшує порції) І не повірю, що всі щойно-мами так хвацько дають собі раду з господаркою, а як дають, і ніякої допомоги не треба (і зайвої не нав'язують), тоді і нема конфлікту. Якби ж то бабуся просто, скажем так, не брала участі (бо так, вона дійсно не зобов'язана надавати якусь господарську, матеріальну допомогу, допомогу у ролі няні), суто відвідини, суто подивитись, але ж справа в тому, що бабуся настирливо хоче "помагати", але помагати вона хоче лише з дитиною. Донька її просить, ти мені борщу краще звари, а баба хоче допомагати, там де не треба - носити, колисати, коли донька каже, що це зайве - вона ображається, що її відсторонюють від догляду за дитиною. Чомусь вона переконана, що варити-прибирати не повинна, а от дитину колихати - повинна? Просто людина "допомогою" називає свої власні амбіції, і думає вона про себе, а не про доньку, а може чогось і не розуміє, як я вже писала, в силу традицій і т.п. ну не знаю...мій чоловік купу всього робив, але сам би він нам повноцінно харчування не забезпечив, (хоча, можна було б купляти, в принципі), він і так був загнаний не менше мене, зважаючи на те, що дитина з грудей не злазила 2,5 міс і не спала нормально. Розумію, що це частковий випадок, але мені була корисною допомога мами (вона полягала суто у забезпеченні нас готовою їжею, ну і погостовати-поговорити годинку в день), особливо, зважаючи на те, що мама спілкувалась без непроханих порад і втручань, за що я їй особливо вдячна - от вона просто, образно кажучи, мовчки брала "шмату в руки", просто виручила і підтримала мене в період, коли мені направду складно було.
вони всі однакові чи що?))) Взагалі тут в окремій темі (у ведах чи мистецтві -- не пам"ятаю) багато йдеться про вміння просити допомогу. Я не вмію. Тобто чоловіка нагрузити -- то да, а от щось просити у інших, то мені не зручно. Але все ж вважаю, що потрібно визначитись із тим, яка допомога вам потрібна від мами чи свекрухи. Для мене ідеальна допомога -- це посидіти із дітьми. Тобто, мені не треба варити їсти, прибирати, давати гроші -- просто побудьте із дітьми. Мама моя на роботі. Баба -- безвідмовна у тому питанні, тому вона до нас, як на роботу ходить. А свекруху просимо, як от вже прижме, коли вже безвихідь. Вона ніколи не відмовляє (бо рідко просимо, на мою думку ), але щоб отак сама запропонувала: давай я погуляю-посижу-схожу в театр-церкву-музей-парк а ви собі відпочиньте))))-- то ніразу не було
це вже деталі я це і мала на увазі ну і не сидіти цілий день не даючи дитину мамі, а казати йди собі щось роби (вари, пери, прибирай)
Я лиш до того, що не може борщ з'являтись ціною постійного дискомфорту від непорозумінь. Спробували так просити, спробували інакше, А допомога - все одно "допомога". Тоді легше попросити на деякий час лишити молоду сім'ю в спокої, а стосунки з мамою чи іншими родичами налагоджувати вже згодом
@Kandya Цілком згідна, бабця як захоче, сама скаже що хоче зробити) Почитала тут трошки дівчат, і волосся стає дибки.. Моя мама приблизно того ж самого віку, як і Ваші, але: Колисати дитину(ну так з підкидуванням), для моєї мами неприпустимо, лишні носки, або шапочка, то взагалі -розстріл, кутання-теж саме, і всі дурнуваті повчання теж ніколи не були висунуті в мою сторону.. Може тому мені і було легко лишити дитину на бабусю, бо я була на 100% впевнена, що гірше ніж я, вона не зробить, а ще дечому і навчить. А свекруха в нас так само в житті існує як у Канді, і мені так дообре) А ну і ще одне... Було таке, що мама прийде і сама щось встане робити до плитки, або раз прийшла і сама взялася пилососити, я звичайно пробувала її від того відтіснити, але аргумент був залізний- Відпочинь, а якщо не хочеш, то роби щось інше) ДЯКУЮ ТОБІ МАМО)
всі це розуміють. але також треба розуміти щойно-маму. вона теж хоче бути щасливою мамою. вона ХОЧЕ бути з своєю дитинкою. це гормони, це інстинкти. знаєте, життя така штука, що доводиться іноді робити речі, які не приносять постійно феєричного задоволення хочеться таки вірити, що мама-бабця не півторарічна дитина, яка не може зрозуміти потреби інших людей, а просто "хоче" новоспечена мама цього хоче більше за всіх. тому і виникають такі твердження:
Ну обіцяла собі не заїдатися, тому прошу відразу вибвчення, але що поганому в тому, щоб якийсь час, коли прийшла бабця відпочити від дитини помити голову, розчесатися, попити чайок і подивитись, як твоя мама тішиться онукою (звичайно не в ущерб дитині), думаю вже гормони не переграють і інстинки не притупляться...
нічого. якщо дійсно цього потребуєте але, якщо мама хоче бути з своєю дитинкою, а в неї її забирають і кажуть йди сові вари борщ, мий підлоги?
ну не вірю, що є такі мами, які ніколи не хотіли якоїсь вільної хвилинки від дитини. я вже не говорю про маму, але чоловікові я думаю всі спихають періодично дітей.
Знаєте, мене дуже здивувало, що свекруха зрозуміла мене, коли я їй пояснила у телефонній розмові, що деякий час мені знадобиться для того, щоб звикнути до ролі "мами двох", відновитись і знову могти запрошувати когось до себе. Правда, промова була класна, мамці - сусідки по палаті - аплодували Але мені (!) вдалося (!) пояснити свої потреби. Отже, це реально і треба пробувати і шукати слова. чому ж, є такі мами, які років до 3-4 не спихають і не хочуть.
