Ми і наші мами

Під словом "близькі" маю на увазі таких людей, які не видадуть потім сказане.
Чи всім родичам і коліжанкам мами можна таке довірити?

 

таким я її періодично підгружаю. Документи якісь для мене на Санті забрати, якусь дрібноть на базарі купити, як туди піде. І вона вдома не сидить, нею носить, як фанерою в бурю - з села - в село, до когось з коліжанок щось принести - занести, рахунки поплатити і т.д.

там така сама є, тільки на 11 років молодша. Вони щодня одна одній на нас жаліються.

розпатякають відразу, я ще не встигну трубку покласти.
Вчора зранку в 9 годині дзвоню, мама стогне, жаліється, що їй погано (тиск, серце), бо подзвонила сестра троюрідна в 7 ранку, що померла її рідна сестра. Все, мама розхвилювалася і відповідно їй погано - це зрозуміло, заспокоїла її, казала полежати, випити ліки - на парастас аж на 19, час є. В 10-30 дзвонить мені мамин двоюрідний брат і просить передати їй (не може до неї додзвонитися), що в Солонці видають гроші за паї, хай бере паспорт і тусує туда. З 10 разу я додзвонилася (знервувалася, бо людині ж погано було), вже подумала, що може на Шувар пішла за квітами чи вінком. Нєєєєє, нічо подібного, вона вже в селі, таблеток напилася і поперла. В селі холодно, хата не опалюється. От чого туда пертися? Сказала про паї. Вона відразу сіла за годину на автобус, приїхала додому, взяла паспорт, погнала в Солонку, а тої жінки вже нема, буде на наст. тиждень. Дівчата, що я вислухала ввечері - що я цілий день їй пере..рала, вона гонила туда сюда, ноги болять, серце вискакує, нічого не хоче, а ще треба на парастас їхати і т.д. Вона мала свої плани, а через мене все пішло не так. Десь хвилин 15 істерику влаштовувала, поки я не нагаркала і не кинула трубки. Сьогодні говорить через зуби. От як стримуватися?

 

@flame моя цьоця цього року бабу просто поставила перед фактом, що є квитки на таке то число і то є від нас подарунок на день народження ( їй 75) і баба сіла і поїхала аж в Італію, а потім ще на курорт в Німеччину і до дітей в Чехію, більше місяця тусувалась! А скільки вражень, десь годину мені по телефону розказувала, тепер жаліє, що Папи не було в той час в Ватикані. А якби наперед сказали, то би ніколи не погодилась.

 

@svoybox щоб купити квитки треба спочатку зробити паспорт і візу. Візу я без неї зробити можу, паспорт не можу. То є раз. І два-с, вона має таку саму коліжанку, їй дочка купила квитки до себе, а тамта сказала, що не поїде, бо їй важко і дата не підходить (треба комунальні було платити) і не поїхала. Хоч дочка підігнала дати так, щоб я їй маму привезла. Через 2 місяці полетіла сама, бо у внучки було весілля.

 

А в мене от постійні проблеми з мамою. Ну і з татом іноді. Живемо разом, я батьки, чоловік, мій синок 1,8 і моя рідна старша сетра. Квартира велика, три кімнати. Сетра окремо у своїй, ми з чоловіком і сином у своїй, батьки у своїй. Як одружувались, то планували жити з моїм свекором, бо він сам живе (він розведений), але не вийшло, тут вже інша історія, одним словом свекор не передумав.
Проблема в тому, що мама дуже часто робить мені зауваження, буквально на кожному кроці.
От зараз вона у відпустці, то взагалі проблемно.
Наприклад вночі синок почав погано спав через сухість, встаю серед ночі і беру зволожувач, а він забруднивмя всередині від вологи. Ну і мама збудилась і починає, чого я раніше то не зробила, не помила, не підготувала, то тепер не вийде поставити, бо нашумлю і т.д.
Чи сварить, чого біля Лева куски бульби (я годувала), а я в цей час якраз почала прибирати. . Я ж кажу, що зараз приберу, а мама далі що краще це уникнути ніж потім прибирати, і що зараз тато прийде, а тут так валяється. Ну не виходить мені так нагодувати дитину, без такого, а коли Лев ще сам починає їсти, то то ще гірше, але я не хочу це забороняти дитині. Чи незадоволена мама, чому беспорядок, я і кажу що прибираю, як Лев засне, але це маму не влаштовує. При чому у сетри у кімнаті також беспорядок. Сетра не працює, шукає роботу, ходила на курси, але поки зараз вдома. Готує завжди мама. А мама на це закриває очі, каже, що у неї нема чоловіка, а у мене сім'я і мені треба мати порядок. І сетра також проти мене, підслухала як вони з мамою розмовляли, яка я неакуратна, сетра казала що я замість того, щоб коляску привести в порядок (я її рідко мию), займаюсь млм (це я додатково в інтернеті займаюсь мережевим маркетингом, вже навіть на перший дохід вийшла). АЛЕ ЧОГО ВОНА ТОДІ НЕ ПРИБЕРЕ В КІМНАТІ, має купу вільного часу.
І так на кожному кроці, десь впала ягідка (не у мене), я не нароком встала і знов мама сварить, чого я не дивлюсь і т.д. Чи чого Лев дзеркало пальцами порухав, чого я воду так наливала, що збоку трошки розлилось, чого молоко лишилося і стоїть довго, воно скисне (я забагато загріла і пару ложок молока лишилось у мисочці). Я кажу зараз в холодильник поставлю, а мама, ні воно там запах буде вбирати, щоб більше такого не було і так дуже багато прикладів.
Попробую щось пояснювати, мама каже чого ти виправдовуєшся, свариться, якщо то далі заходе, то ще більше сварится, чого я так доказую, що вона не права і яка я погана, мама мені помагає, а я отак до неї.
Но я нічого такого не кажу, не кричу. Наприклад була ситуація, в Лев поносив вже не перший день. Лікарку нам прописала лікарство. Він його пив спочатку а потім не хотів, і моя мама дала йому так насилу, що він чуть не збулював, я кажу що так не треба, що таке лікування користі не дасть, значить треба щось міняти. А мама каже, що лікарку треба слухатись, для чого ми тоді до неї йшли, якщо ми такі мудрі. Я кажу що щоб вислухати, все зважити і зробити свій вибір. Мама далі каже, що треба все робити як лікарка каже, хоч я кажу, що це батьки все вирішують. Я і згадую випадки коли ми робили (за ініціативи мами) по іншому ніж лікарка каже. І після цього мама почала кричати, що це я так доказую її неправоту, щоб я дала їй спокій і що я її рознервувала. І сетра потім йде до мами, пітримує її, жаліє. А в їх очах така погана нерви їв. Як розкажу сестрі в чому справа, вона каже, що я не в тому світлі все оціню (а вона значит знає в якому), притому, що вона нічого не чула).
Чоловікові так багато не розказую, не хочу його настоювати проти своїх батьків, бо в них відносини добрі.При чому коли є чоловік, мама зі мною не свариться. Мама загалом каже, що вона нічого не перечить, що ми все самі вирішуємо (з ліками то для неї виняток). Впринципі так і є. Але ті постійні зауваження. З татом так само, просто тато рідко вдома.
Хто з таким стикався? Раніше я не сприймала оці виговорювання проблем на форумі, думалось що людина сама краще знає ситуацію. Але бачу що мені потрібний погляд зі сторони. Скажу ще що в мене з дитинства такі проблеми з батьками. Мрію жити окремо, але нема такої можливості. Як одружувались то інше планували, так свекор потім не погодився.

Sent from my SAMSUNG-SGH-I537 using Tapatalk

 

maavka, у вас ангельське терпіння.
Я б не мовчала на всі ті висловлювання з причини, що вони не припиняться, а навпаки - претензій буде все більше і більше.
Говоріть рідним так, як є. Ображатися будуть, звичайно. Але мовчати і терпіти - ви так довго не витримаєте.

 

імхо, зі свого досвіду з свекрухою і мамою, я рекомендую на такі зауваження придумати щось в стилі - запацяне дзеркало - о мамо, ви теж не встигли витерти? молоко - о, мамо, і що то робити? помічайте такі штуки першими в її присутності.
їм так важливо бути важливими, що аж ну. вона ж краще знає. їй на голові не скаче дитина. вона не думає, де то би ще часу урвати щоб щось для себе зробити. хоче давати вам рішення - вперед, вашим мозгам менше паритися в пошуках розвязання.
при тому, що мене не перепреш в категоричних питаннях. якщо не доходить ласкаво, може бути по-всякому, хто не сховався, я не винна.

 

@maavka, у Вас таки золоте терпіння... Забагато потураєте їм в докорах, претензіях якихось. Я б таки не мовчала. Вони навіть з дрібниці умудряються зробити біду цілу. Спитайте маму напряму, чи може вона вашу сім"ю з хати хоче вижити таким докорянням, догризанням? Я свої часом кажу, мене так влаштовує, а не подобається перероби по своєму, а мене не руш.
Або можете сказати, мамо, он ще сестра незаміжня, її виховуйте, а ми вже якось з чоловіком розберемося самі.
Сестрі, як лізе повчати - будеш мати свою сім"ю, дітей, отоді я подивлюсь та тебе, яка ти будеш справна господиня.

 

деколи батькам не завадить нагадати що та хата і дітей теж... я не маю на увазі щоб ділили майно, але і гостем в себе вдома бути не можна.
моя мама теж любить почитати мені моралі що в хаті срач чи ще щось того плану... я спочатку дуже переживала, але от чесно, якщо мене не напрягає те непомите горнятко, то чого переживати? Навіть раз дійшло до того що я прямим текстом заявила що мені подобається такий бардак в нашій кімнаті. То, звичайно ж, було сказано зопалу, але реально стало легше. І маму попустило)))

 

Та, отаке щось буду пробувати. Дякую

З того виходять тільки сварки. І закінчується що мама каже, що якщо я зараз не замовчу то вона піде з хати ( в смислі тимчасово) чи вона вже сил зі мною не має. І тут сетра виходять з кімнати, здивована, що це я за скандал влаштувала влаштувала

100% що є для мами малою дитиною. По правді в мене ще така зовнішність, що я виглядаю ще молодшою, (ніж на мої в січні будуть 22 роки) і голос тихий і сама Не випромінюю впевненість. Моя сетра старша, їй 26 років, то вони з мамою як подруги. З сестрою так само дуже складно, з нею як почнеш говорити, то і часу багато витратиш (якого в мене і так мало) і настрій спортиш, бо вона завжди на своєму стоїть
Я думаю, що себе полюбила, я подобаюсь собі, вважаю себе красивою. Просто я не маю тої харизми впевненої, і я інтроверт
Коли випускаю пазурі, то, то що тут написала "З того виходять тільки сварки. І закінчується що мама каже, що якщо я зараз не замовчу то вона піде з хати ( в смислі тимчасово) чи вона вже сил зі мною не має. І тут сетра виходять з кімнати, здивована, що це я за скандал влаштувала влаштувала" і виходить, що я

То впринципі в мами в вправду то хвилями йде і ще від настрою. Находить щось на маму, і вона починає придиратись. А потім вже все їй добре і все хоче помогти і ніби людина вже золота, так загалом мама є наспавді хороша людина. В неї зарах клімакс, можливо це воно ще впливає. Але коли отак на всіх і зразу щось находить, то здуріти можна. Це якраз було перед тим як я написала тут перший пост. Мені від того трохи полегшало. Бо з мамою не поговориш на пряму, спокійно, що і як у наших відносинах, вона зразу втікає від розмов, буквально або каже, щоб я не говорила.

Ще думаю, буду старатись робити все сама, можливо тоді мама буде сприймати мене серйозніше
Дякую всім за поради

 

Сиджу і плачу. Знову посварилались з мамою. Знову я найгірша дитина на цій планеті, знову я істеричка, яка не може стримати свої емоції (і за словами мами мені варто звернутися до лікаря). Дівчата, пишу це і сама не вірю, що це все моя мама. Скільки болю вона мені наговорила знову. І дитина моя буде така ж як я. Ой-йой-йой. Як хочеться ревіти, але малий на грудях висить, так ще й сьогодні корпоратив, мій перший великий вихід в люди за рік декрету. Ну що це таке? Перед минулим новим роком теж був скандал, тоді моїй дитині і 2 тижнів ще не було. Чого воно все так?

 

Я ніколи не можу бути з мамою 24 години на добу більше ніж чотири дні, далі починає зносити дах. Знаю що в моєї мами характер не подарок, але за ці новорічні свята мама мені вже виїла мозок. Останньою каплею була тумбочка, ще куплена за маминою молодості і я успішно її розвалила і відповідно я стала не доброю дитиною, яка ніколи нічого не думає і не цінує, тільки все нищить. І то якби я тою тумбочкою кидалась чи сувала, та воно від старості розсипається, поставила на ту тумбочку телефон - відпали дверцята, а прикол в тому що там був якийсь папірчик, який підтримував ті дверцята (бо то вони ще відпадали за мого дитинства), папірчика нестало, і хто винен, звісно що я і година скандалу! Сказала що викину ту тумбочку і зараз іду в магазин куплю другу, всьо, я невдячна дитина, все б повикидала, і то все на мамині плечі і пішло поїхало.
Поставила сковорідку не там - все скандал, не в тому горнятку каву зробила - та то взагалі кінець світу. Сьогодні мамі помагала в літній кухні піч розпалити, знову не вгодила, бо не те поліно принесла

та бляха муха, а звідки я маю знати є поліно брати? Я ту піч ще як в дитистві бачила як палять, +як я маю знати теплотворну здатність кожного куска дерева?

. Почала в ванній все мити, далі крик - не чіпай, не ліз, там зимно, ти мені зараз все поховаєш\поломиш, вигнала, через півгодини знову скандал - що я їй нічого не помагаю. Поїли, я збираю зі столу, мама йде на двір і знову притензії, я тебе довго чекати маю? Ну пішла з мамою, вроді спокійно, вертаємось на кухню - знову крик, бо я нічого не прибрала! Та як я можу за 5 хв помити посуд, позамітати і ще всі покривала поправити?
В мене повний винос мозку! Мамі оті бзіки швидко проходять (раніше вона могла зі мною тижнями не говорити) і ніби як нічого не було, пробую спокійніше до того ставитись, але всеодно неприємний осадок залишається. А з тою тумбочкою взагалі до сліз довела і ні через що!

 

До заміжжя вмене з мамою були дууууже напружені стосунки..постійні сварки.вічна недогода. У всьому винувата була я. Після весілля стало менше.а після народження Роми.вірніш після його трьох місяців.ми бачимось раз в тиждень.раз в два тижні і маю чистий спокій.. чоловік дивується з таких стосунків. Я і сама не розуміла ніколи причин конфлікту.але по дописах.бачу.що я не одна така... Цікаво в чому причина?. І чи в старості я буду така ж?...

 

Якщо не брати до уваги клінічно прикрі характери, думаю, в більшості, від власної незадоволеності життям: втоми, образ, "все сама" ціле життя, браку розуміння, спілкування, підтримки, грошей, здоров'я, уваги, відпочинку, допомоги, ну, в кого що і різній мірі...

 

Це мій великий страх, не бути такою, як моя мама. В тому числі і в поведінці з своєю дитиною.
А ще @Mansikat права, вони незадоволені собою і своїм життям, але ніяк цього не визнають

 

в моєї мами в більшій мірі такий характер, який передався від дідуся (з дідусем така сама історія була).
А найгірше, за собою замічаю що можу зриватись на близьких людей, коли ті роблять щось не так ідеально, якби мало бути. Ще не доходило до того щоб я бісилась що не з того горнятка каву п'ють, але мене аж трясе коли щось роблять не раціонально і потім то треба переробляти.

 

Для мене також це ще не докінця зрозуміле, осмислене питання.Ну, чому так?????... На певному етапі , мої стосунки з мамою зіпсувалися до грані....Але з тим, що я вийшла заміж і пішла, якось все поступово налагодилося.Багато з того,що мені говорила мама тоді я не розуміла і не освідомлювала, а з народженням дитина, поступово почала розуміти всю глибину складності і труднощів, і логіку вчинків...Я також як дівчата не хочу повторювати помилок, але щоб сказати, що впевнена на 100 %, що зі мною такого не буде - не можу.....
Так аналізуючи, всю ситуація по собі зрозуміла і так собі втукмачую в голову, що ті складнощі, які я долаю з дитиною, то я роблю виключно для себе і самопожертви нема.....

 

Я колись вела міні нотатник де писала всі наші з мамою конфлікти.Пробувала розібратись і пробачити.. писала по 115 разів ті історії.які мене муляли.пробачала.. я ні в якому разі не засуджую її.бо розумію.що вона теж росла в таких сварках.. Досі пам'ятаю.як мама в сльозах їхала з відвідин своїх батьків.Вона просто не бачила іншої моделі поведінки...Раніш не було інтернету.форумів. психологічних тренінгів.літератури.. Складно то все.але думаю тре старатись міняти свій світогляд.щоб не повторювати помилок батьків..

 

@ГаЛоЧкА ,не хочете дати мамі прочитати?Раптом диво станеться і вона переосмислить?Бо ж вона й не розуміє,що робить/робила боляче своїй дитині..