Відповідь: Ми і наші мами Співчуваю вам і розумію...моєї мами немає уже 16 років... Мені здається, що дівчині, жінці завжди важче пережити саме втрату матері, бо вона для неї та рідна душа, яка може зрозуміти з півслова. А ще не вірю в те, що з часом біль проходить, ні, він лише притупляється, але при кожному спогаді болить однаково.
Відповідь: Ми і наші мами Неймовірно боляче втрачати близьких. І боляче, коли не можеш порозумітися ще за життя. Треба тішитися з того, що вони поруч. Але просто ігнорити непорозумніння, догоджати проти власної волі чи носити образи в собі тільки аби не зробити близьким прикро то не є добре. Треба шукати шляхів для комфортного спілкування і поваги до думки іншого, і то є найкраще, що можемо зробити одні для одних (окрім належної уваги та фізичної допомоги).
Відповідь: Ми і наші мами 3 тижні мама була тут,сьогодні знову повертаються в Чехію. Сумно і страшно.Страшно що 3 тижні пролетіли 1 днем(мама завжди була до 10-12 днів які інколи тягнулись вічністю). Кайфанула маминим борщем.......І стільки всього планувала зробити коли буде мама, а по факту лише відгуляли хрестини. І куди той час летить(
Відповідь: Ми і наші мами Проблема починається тоді, коли порада від мами перетворюється в навязливу думку "треба робити так і без обговорень - тоді я буду задоволена і назву це "порадою", таким чином виконаю свою материнську славетну місію, бо я ж свою дитину люблю-люблю". Мама чоловіка сама по собі нормальна проста жінка, але в силу оцього браку уваги та інформації про дітей, що вище вже писалось - не увідомлюючи лізе зі своєю цікавістю куди треба і куди не треба. Звичайно, за роки виховання звикаєш, що ти знаєш про дитину практично все: що їла, коли їла. з ким гуляла, де зараз, де буде завтра, скільки раз в туалет сходила.. У нас навіть до такого доходило, що я по справах спілкуюсь по телефону, а вона у мене (ну вона вважає, що я як невістка - практично її донька, до того ж її реальна донька - вже близько 10 років за кордоном) - випитує, встріваючи в мою телефонну розмову. Бо їй цікаво. А мені заважає, бо перенесення дат, уточнення кількості та інші технічні характеристики до мами взагалі ніякого відношення не мають. Так що терпіння я собі натренувала, поки батьки чоловіка не переїхали. А зі своєю мамою теж різне буває, але в основному ми домовляємось. У моєї мами і характер мякіше, ніж в мене... Тим паче, живемо в різних містах, останні роки взагалі при зустрічі нема конфліктів. Навчились спілкуватись, щоб порада не виглядала навязливо та безапеляційно. Ніхто ж не заперечує, що мами рядать хороше (за виключенням деяких порад, повязаних з обізнанністю новітніх технологій тощо). Але коли порада виглядає командою чи наказом, чи як ота палка в колесі - треба пояснити, що ми не хочемо мам обіжати, але й хай вони усвідомлюють що вони кажуть і з якою метою.
Відповідь: Ми і наші мами На днях зловила себе на думці, що мама мене соромиться. Точніше, не мене, а професії, яку я зараз освоюю. Закінчила з червоним дипломом журфак, зразу після нього на 3 роки пішла в декрет і зрозуміла, що мрію бути перукарем. Для неї це звучить "не айс", вчора я їй сказала, що виходжу в салон на роботу-реакції 0-ніби мене щодня на роботу приймають... А перед тим обмовилася, що всерівно колись треба буде знайти НОРМАЛЬНУ (!) роботу. Атас. І злюся не стільки на неї, скільки на себе-бо мені й досі її думка дуже важлива і не можу ті слова з голови викинути...
Відповідь: Ми і наші мами Так якось негарно вийшло... Вчора в телефонній розмові з мамою питаюсь, які в неї плани на вихідні! А вона каже: "Ну як, я ж до вас збираюсь уже їхати". А до нас збираються приїжджати батьки чоловіка. Та й кажу мамусьці, що дуже рада її бачити, але батьки чоловіка їдуть, і що я казала про це на тижні, а мама чи то не зрозуміла, чи то не почула. Та й відміняється її приїзд. І так мені сумно якось, так шкода стало. Вона так хотіла до внука приїхати. Люблю свою мамуську! Ну нічого, на наступний тиждень приїде!
Відповідь: Ми і наші мами Не розумію, якщо будуть батьки чоловіка, то не можна мамі ще до внука прийти? Тим більше вона Для чого аж "скасовувати" візит, не гарно якось, імхо. Це ж бабуся, чим їй батьки чоловіка заважатимуть?
Відповідь: Ми і наші мами наскільки я зрозуміла, то і мама , і чоловіка батьки мають приїхати, а одже певно з ночівкою, то тут ясно, що можуть всі не поміститися.
Відповідь: Ми і наші мами Ото ж то, якби то прийти. Що ті, що моя мама з іншого міста. Як приїжджають, то з ночівлею!
Відповідь: Ми і наші мами Я теж з червоним дипломом закінчила ін'яз, ну і 2 роки після закінчення не могла знайти роботи (щоб в школу вчителькою пристроїтись тре було 500 баксів на лапу дати, але то таке), ну і підвернулась мені можливість побути офіціанткою в львівському ресторані. Люди, я спочатку вислухала мораль, що мене вчили не для того, аби на мене "п'яні мужики вилуплялись", я все ж таки пішла, то отримала просто 3 місяці ігнору. Поосто так, батьки до мене не говорили. От пишу, і відчуваю біль і образу... І таких ситуацій тисячі... Чесно, заздрю тим людям, що мають теплі взаємини з мамою…
Відповідь: Ми і наші мами Мої відносини з мамою іноді важкі... ось наприклад зараз... не говорили вже дуже довго так, щоб дійсно про щось поговорити і розповісти, лише по декілька слів, і то я сама телефоную, мені ніхто не відповідає і не передзвонює... при тому, що діти хворі, і я хвора... вдень до обіду мама на роботі і має час посидіти в соцмережах, після обіду працює, в обідню перерву займається іншими внуками, зрідка задзвонить мені в дорозі, коли біжить там звідкись їх забирати. увечері дивиться новини. ось зараз я телефонувала, то так, 2 слова і ой, там вже новини... ну нехай... але мені прикро... мабуть не буду вже сама дзвонити, може колись таки про мене згадають... внуків - ті що мої діти - бачили десь ще в серпні, коли щось про них розповідаю - слухають, але тут же відразу починається історія про тих - інших внуків... (мама з ними не живе, якщо шо) терплю-терплю, а тут трохи мені накипіло... щодо новин - коли ми дітьми приходили до батьків тата і вони дивилися новини, замість спілкуватися з нами - було багато обурення, як вони так можуть... а тепер і мої батьки теж так можуть і навіть не вважають, що роблять так само, як ті, кого вони критикували у свій час...
Відповідь: Ми і наші мами Завжди завідувала тим дітям які мають батьків які їх підтримують добрим словом,допомагають з проблемами(не економічними) та не критикують безпідставно. Нажаль мої батьки не такі. Толком не розібравшись у проблемі завжди верещання. От і зараз:я закінчила навчання і безробітна. Живу я в Італії і випадково знайшла роботу в Україні! Так як я завжди хотіла повернутися додому зраділа цій можливості! Сказала мамі а вона в верескс! Робота в Ужгороді, добре оплачувана бо роботодавець італійська фірма. Як поступити щоб скандалу уникнути?
Мабуть, скандалу не уникнути. Але ви зобов'язані пояснити їй, що це ваше життя, ви самі заробляєте на себе і вона повинна поважати ваш вибір. В іншому випадку вона і надалі буде керувати вами. А чим вона аргументує свою відмову?
Відповідь: Ми і наші мами А мама Ваша де живе? Якщо з Вами в Італії, то її можна зрозуміти. А якщо в Україні, то мені дивно, чому вона не хоче, щоб Ви були поближче до неї... ---------- Додано в 20:59 ---------- Попередній допис був написаний в 20:50 ---------- Мені дуже повезло з батьками. Мама моя найкраща подруга. Не раз ловила себе на думці, що найцікавіше поспілкуватися по тел. мені з мамою, в першу чергу ділюся новинами з нею (чоловік на другому місці;-)) раджуся теж з нею. І головне, що мене завжди у всьому підтримують, майже ніколи не критикують і тим більше ні в чому не винять
Відповідь: Ми і наші мами Прочитала... і так файно на душі стало. Ви щаслива людина. В мене дуже добра мама, але наші стосунки складні, і як я не намагалась, нічого змінити не можу. Тому так як Ви написати,на жаль, не можу, але працюю над тим, щоб колись так само як Ви написала моя донечка.
Відповідь: Ми і наші мами Теж дуже хочу, щоб з моїми дітьми у нас склалися такі ж відносини. Маю не дуже хороший приклад відносин чоловіка з батьками. Хоч і його батьки нам допомагають матеріально і фізично більше ніж мої, бо живуть недалеко, але духовно вони дуже чужі. В них в сім'ї купа комплексів, батьки дуже переймаються думкою людей, тому не рахуються з думкою сина, постійно його критикують, не підтримують, замість того, щоб стати на його бік, вони стають на бік зовсім чужих людей, навіть, якщо син правий. :-(
Відповідь: Ми і наші мами Мама теж в Італії. Вона добре знає,що в Італії я себе не бачу. Тут я 10 років. Від вересня складаю гроші щоб повернутися в Україну. І вже давненько говорила їй про цю роботу. Вона завжди мовчала коли я з нею говорила а позаочі до мого брата(14 років) виговорювалася:І,що я в подолі принесу і ще повно всього не дуже приємного. Те,що вона позаочі говорить доказує її слабкість. Нам з братом всі рідні і близькі друзі кажуть,що фактично ми з братом фактично сироти. Заробляю я на себе та брата. Дуже мене болить,що так в нас вийшло все ---------- Додано в 23:24 ---------- Попередній допис був написаний в 23:23 ---------- Мої теж більше людьми переймаються. Це велика біда
Відповідь: Ми і наші мами Виїзджати я маю цими вихідними. Проблема в тому як поїхати і ворогами не залижитися? Бо мама проти мене настроїть всю сім'ю..
