Відповідь: Ми і наші мами Та просто зараз потреба в бабусі-няні гостро відчувається, бо двоє малих дітей хворі, і таки звичка - велика сила. Але, думаю, що за якийсь час Натуля собі чудово спланує час без маминої допомоги, і буде з задоволенням запрошувати маму з чоловіком в гості і щиро радіти за них
Відповідь: Ми і наші мами Вітторіє, тут форум, не завжди виходить бачити емоції через букви і розділові знаки. Мені от коли від свекрів приїжджаємо, треба 2-3 дні, щоб увійти в ритм догляду за дитиною. Бо свекор бавить її безперестанку, а я собі книжки читаю, вишиваю чи просто втикаю в стелю. Він сам того хоче, тому десь підсвідомо я вже знаю, що приїду в село і буду мати трохи релаксу від малої. От якби в один день йому перемкнуло і він дитиною не став цікавитися, мені б теж було трохи незвично чи що. То в мене споживацьке ставлення? Бо я собі думаю, що просто звичка.
Відповідь: Ми і наші мами Коли я вдруге завагітніла, моя мама на той час працювала і дуже жалілась на ненайкращі умові праці і що вона вже втомилась. У мене був вічний токсикоз - не могла Антошика ні на руки взяти, ні різкіший рух зробити ні побавитись з ним нормально - одразу нудило. А малий завжди був активний. Мій чоловік запропонував моїй мамі звільнитись з роботи і допомагати мені з дитиною за "зарплату". Мама подумала і погодилась - ніхто її не змушував і не впрошував. Щодня вона до нас приходила зі своєї ініціативи. По дорозі в сільпо прикуповувала продукти. Десь з зими мама вже приходила по моїй потребі. На роботу її випхала я))) Бо мама вже почала аж занадто жити нами. А в мене завжди було почуття провини, що от вона самотня і нічого їй в цьому життя не потрібно. А так має інші турботи крім нас))) Дітей я народжувала для себе, не розраховуючи на чиюсь допомогу. Я і так з ними нерозлучна, завжди і всюди з дітьми. Ніколи не спихувала воїх дітей на бабусь. І косметолог-спортзал це просто мав бути саме той позитив за межами дому і без дітей про який говорилось недавно в мамських темах. Але я вже домовилась з чоловіком, що його вихідний я буду проводити за межами дому і без нього і дітей))) Хоча вчора мама сказала, що тепер працювати буде позмінно і якщо потрібно з дітьми побуде. Про гроші. Я як допомагала мамі матеріально так і продовжую це робити. Дуже добре знаю її фінансовий стан. І звичайно, що за всі покупки гроші я повертаю. Мене просто трохи зачіпила фраза "я ж теж їх годувала" бо це йшлося про важкий безробітний період чоловіка і сприйнялося мною як дорікання чи що. Я теж коли інші студентами на парах сиділи - на роботу пішла, щоб якось з мамою з бідноти вилізти. ТІльки не чіпляйтесь до цих слів. Рахувати хто кому що винен точно не буду))). Я безмежно щаслива за свою маму, що в неї так раптово і несподівано склалося особисте життя. Я завжди про це мріяла. Вона на це заслуговує. Хайді точно підмітила це питання звички, як з її свекром. Он мама щойно забігла бо вони були на ринку і прикупили продуктів і нам. І полетіла далі. А мені просто незвично бачити її такою діловою ковбасою))))). Я ж то знала її іншою. А так стосунки в нас хороші і зміни однозначно на краще. Я і надалі продовжую щоранку їй дзвонити і питати як справи. Ще хотіла звернути увагу, що свій попередній допис я писала в стані А коли я хворію - це гірше хворого чоловіка і мені маму треба
Відповідь: Ми і наші мами нагадалося мою маму ( ну і діти однакового віку, тому і питання схожі). Я вже просто кажу завчену фразу спокійним тоном :"добре"- і далі роблю своє. Правда, маму починає злити отой мій спокій і не нерувавння ( "ти так кажеш, щоб лиш погодитися. а сама..."). А так- все стандартне:- він такий худий, треба перевірити на глисти ( а те, що він вищий за середній зріст на свій вік та і генетично є у кого бути худим- то не важливо; - його треба записати на танці і переконати, що танці це класно ( згідна, що танці це класно, але 9-річному пацанові попробуй докажи, що танці -краще за карате і що танці- це "не дівчачий вид спорту"); - йому треба здати аналіз крові ( чому? ну бо просто треба і все);- перевір йому серце на УЗД ( чому? та все по тій же причині- подивитися " а що там робиться про всяк випадок"); - чи ти робиш йому щодня фруктові пюре ( в упор не розумію, для чого дорослій дитині робити додатково ще і фруктові пюре, коли вона фрукти цілими їсть?)- він у тебе п є неправильну воду ( бо правильна вода- це лише отримана із спец. приладів очистки - осмосу на кшалт "Еководу");- він у вас росте в несприятливій психологічній атмосфері, його треба показати психологу, у дитини стрес ( ага, бо десь там гостюючи пожалівся, що я на нього крикнула- мені ж вічно треба більше всіх. Краще тихенько за нього самій повчитися, прибрати, поїсти. І не навантажувати А то ж ще "дитина" ). Список довгий. Я реально після того, як малий хоч день у них погостює, потім кілька днів боюся з мамою навіть по телефону говорити, бо опосля почуваюся найгіршою мамою на світі). Але то таке- на те вони і бабусі. ---------- Додано в 00:26 ---------- Попередній допис був написаний в 00:15 ---------- не завжди то на користь. Інколи бабуся тоді своєю гіперопікою тільки шкодить внукам. У мене свекруха так себе присвятила довгоочікуваній внучці -з однієї строни це класно : бабуся завжди догледить, нагодує, візьме під своє крило. З іншого- росте або невпевнена у своїх можливостях дитина ( на лізь, бо впадеш; не треба в садок- ти плачеш, це стрес; одягни два светрика, бо ти два рази вже пчихнула; мандаринка заїдається котлеткою, доправляється тортиком , а дитина все голодна) або навпаки- виростає "маленький монстрик під назвою "я так хочу або бо я так сказав" ( бабусі більше закривають очі на різні речі). п.с. коли наша мама досягла пенсійного віку і повідомила, що вона не буде залишати роботу і по суті на пенсію не збирається, мій брат пожартував, що " так-так, звичайно працюй. Бо по іншому тобі буде вдома сумно і тоді ти візьмешся за нас"
Відповідь: Ми і наші мами Мамуля сьогодні так настрій зіпсувала - аж голова розболілась, мушу з кимось поділитись. В якості передмови - я її дуже люблю, вона мені дуже хороший друг. Так от: тільки народилась Анічка - мама купила конвертик на виписку (я була проти, бо був пледик біленький, але мене мало питали). Свекруха каже: давайте я тоді куплю комбінезончик для прогулянок трошки більший, коли підросте. Ок, поговорили, ніби домовились. Проходить 2 тижні, приходить мама: "Я купила комбінезон"... Дзвоню свекрусі, типу "не купляйте, бо вже мама купила". Вона: "Добре, тоді я куплю утеплений, на холодну осінь". Домовились. Проходить ще два тижні (початок серпня, явно ще не горить), приходить мама уже з утепленим комбінезоном "Скажи свекрусі, шоб не купляла"... Тут свекруха явно вже образилась, але прожувала. Вирішили, що тоді вже зимовий одяг купить вона. І от сьогодні дзвонить мама: "Я купила на зиму". Ну нащо таке робити? От як я маю знову свекрусі таке сказати? Це ж і її внучка теж і вона теж хоче участь прийняти.
Відповідь: Ми і наші мами Виглядає на змагання "хто краща бабуся..."))) Я б на вашому місці дала собі спокій і тішилася, що мама укомплектувала дитину одягом... (комбінезони реально не з дешевих речей). А свекруха обов"язково ще знайде що прикупити. Тим дітям вічно чогось треба. Єдине вже може мамі не кажіть, що свекруха купувати має.)) Ех, наші бабусі би так рвалися щось купити.
Відповідь: Ми і наші мами Ваша мама хотіла як краще, а вийшло, як завжди... Зараз я Вам придумаю подарунок від свекрухи... 1. Конверт на овчині в коляску/санки 2. Санки 3. Манеж 4. Столик для годування 5. Колихалку Хай вибирає Да, і мамі про цей список не кажіть, а то знову все купить...
Відповідь: Ми і наші мами У нас далі продовжується... Вже в мене була розмова з мамою щодо того, чи помічає вона як на кожному кроці говорить, що щось не так. Я просила її послідкувати за тим, що вона говорить. Просила зрозуміти, що є життєво-важливі речі, а є речі, які кожен вправі робити як хоче і коли хоче. І що робити так як звикла чи хоче вона зовсім не означає, що то єдиноправильно. Допомогло, але ненадовго. Нині знов була довга мамина промова про те, що в нас в хаті запущено і срач. А срач тому, що ми давно за шафами не витирали і книжкові полиці з книжками не перетирали, і частіше меблі треба натирати і тд і тп. Оскільки досконалості немає меж, то у моєї мами завжди безмежний арсенал того, що б мало на її думку бути зроблено. Перед тим чіплялася, що нема в хаті чого їсти,що от як вона хазяйнувала, то всього наготовлено було. А холодильник завалений, просто того-то вона їсти не може, а того-то не хоче. То я маю телепатично знати чого їй їсти хочеться виходить... І пасувало б то послухати, погодитися, сказати що зробиться, і тп, але то кожен день слухаєш, то нерви вже починають здавати. Нині я їй рішуче сказала, що якщо вона знов перебільшуватиме, і казатиме, що у нас срач, то ми підем винаймати житло, і хай хазяйнує як хоче. Після того якось загальмувалася, але от чи надовго...
Відповідь: Ми і наші мами Може взагалі делікатно обом пояснити, що хочете такі речі самі купувати, і якщо хочуть допомогти, хай допоможуть матеріально? Я не те щоб така прагматична, але до вибору речей для малої долучена лише я, мені то приносить велике задоволення
Відповідь: Ми і наші мами так саме смішне, що таки хочу, але поки я тільки подумаю, що було б непогано щось прикупити, як вже несуть не викидати ж от вчора мамі сказала, що вона троха не права - вже не говорить зі мною, ноу комент Та я б з радістю так і зробила, але свекруха вже мобілізувала якусь там свою знайому, щоб та нам якийсь англійський комбез притарабанила. Мабуть, будем носити через день, бо поб*ються ті баби
Відповідь: Ми і наші мами як я вас розумію... і не можеш ніц сказати, бо зразу сльози, плачі. Починаєш себе почувати винною і якоюсь засранкою. Але ж вже доросла і не можу розірватись між чоловіком і мамою, бо кожен тягне в свою сторону...капец
Відповідь: Ми і наші мами Бо ви таке дозволяєте. Знаєте, у вас золота свекруха, бо я би дуже образилась на її місці, це якась прям неповага, про одне домовились, а інше роблять. Свою маму я би заставила віддати той комбінезон назад, раз би віддала, більше б того не робила, а свекрусі, навіть би не заікалась про це. Так можна відбити в людині охоту взагалі купувати якісь подарунки.
Відповідь: Ми і наші мами я б свекрусі не заікалася і прийняла її подарунок. А мамин, якщо не потрібен, виставила б на продаж. На питання, чого не вдягаєте, відповіла би, "бо маю інший, вже купили" ---------- Додано в 19:27 ---------- Попередній допис був написаний в 19:26 ---------- отож ну або просто їй віддати - най сама вирішує, що робити
Відповідь: Ми і наші мами Вчора моя мама мені видала, що я маю їй терпіти, бо вона моя мама, і що вона має право від мене вимагати, щоб я її слухала і робила як вона хоче, бо вона купу років робила купу всього, в т.ч. те, що мала б робити я. Ось так от. Тобто, той факт, що вона моя мама і піклувалася про мене для неї означає, що вона має якесь право власності на моє життя, право вказувати мені як мені жити, що і як робити ба навіть як думати. Я чудово розумію, що вона зараз хворіє, а хворі частенько стають ще більш капризними + має деспотично-лідерські замашки, але чи дає це їй право своєю поведінкою зробити хворими всіх довкола, адже з такими щоденними атаками дуже тяжко залишатися врівноваженим, і не підірвати собі нервову систему. Я вже стільки всього перепробувала, але розумію, що мама взагалі не чує, що до неї говорять. Вона зосереджена тільки на тому, що хоче сказати вона, що їй потрібно, і як їй вбачається правильним. При чому вона завжди це пояснює благими намірами - що це вона з досвіду, що хоче як краще. А якщо я кажу, що те, що для неї краще, не означає краще для мене то вона зразу починає істерику, що то в мене манера така все їй заперечувати і лиш би робити не так як вона каже. Чому вона не розуміє, що якщо за стільки років її повчань, я все ж роблю щось по-своєму, то може маю на то право і свої мотиви, адже це моє життя. Дівчата, щось зовсім не бачу виходу... Розумію, що якщо з'їду від неї, то буде ще гірше, адже в її очах це виглядатиме, що ми безсовісні і бездушні, адже полишаємо таку дбайливу стару хвору матір саму. Але вже не витримую її постійного контролю, безкінечної критики, докорів і повчань...
Відповідь: Ми і наші мами як знайдете, покличте... Вже певний час маю то в голові, що щойно прочитала, і нема навіть кому то сказати та і чи треба то комусь. Таке паршиве відчуття((
Відповідь: Ми і наші мами Колись теж часто слухала таке від своєї мами, + те, що я дуже часто хворіла і погано їла і вона дуже зі мною намучилась, поки одного разу почувши ту саму історію в соте, я їй сказала, що на цей світ не просилась, це вона хотіла дитину, вона мене родила, ніхто її не заставляв і то був її обов"язок, і коли я народжу дитину, то це теж буде мій обов"язок і дитина мені не винна, бо це я хочу бути мамою. Після того якось припинились такі розмови.
Відповідь: Ми і наші мами боюсь , що після таких слів, припиняться взагалі всі розмови.....а не хочеться, бо мама-це найрідніша людина в світі Ми то розуміємо, коли втрачаємо, тоді себе картаємо((( Це так складно - вибрати золоту серединку, знайти компроміс. Коли сама стаєш маммою, багато речей переоцінюєш, тому в якійсь мірі і вдячна ж. А може то просто осінь...?
Відповідь: Ми і наші мами Казала, тільки не допомогало.... у мами свої поняття про права і обов'язки матерів і дітей. Як не дивно мама певно через ніч все переварила, і от буквально зараз вже зовсім іншим тоном попросила без зайвих емоцій поговорити, і зрозуміти, що зараз вона багато чого не взмозі робити, тому просить мене врахувати її побажання щодо деяких питань. Що ж прогрес пішов - принаймі тепер просить, а не вказує. Маю надію, що та тенденція триватиме...
Відповідь: Ми і наші мами та ви що! Этожемать! я тут прозріваю - читала десь гарну статтю про власний простір і його межі, не пам"ятаю де, а так враження що відчуття меж не притаманне ні дописувачкам, ні мамам. І вдало культивоване мамами почуття провини цвіте буйним цвітом.
