Задіте чоловіче его і королівство не спасе))). --- дописи об"єднано, 2 Червень 2015 --- Світ полюбе не безнадійний))). Є в ньому психологи- чарівники чи ні.
Ну я знаю багатьох розлучених мам, які самі виховують дітей, але не чула, щоб ті діти так з мамами говорили!!!
@ckorpionsha , я повністю підтрммую думку Галі. Мої батьки розлучились коли мені було 12. Тато був процвітаючим бізнесменом, а ми з бідності відігрівали в духовці сухарі які сусіди приносили нашому псу. Хоч пройшло вже 20 років, але я добре пам"ятаю як у всьому звинувачувала маму. Біль і образа була на батька, а відігравалась я на мамі. Ваш колишній чоловік подібний на мого тата, який тоже мав добру тьотю але це на заважало поливати брудом мою маму. Просто так, бо як посміла розлучитись з ним. Я думаю, що малому дуже боляче в цій ситуації. І навряд чи тато переймається тим, що він ранить дитину. Я б однозначно разом з психологом попрацювала. І ще, якщо ваша особа Х переймається долею вашої дитини, то йому вартувало б (можливо він так і робить) завести якусь спільну чоловічу справу разом з малим, взяти собі його у спільники - наприклад зробити разом мамі сюрприз, разом щось поремонтувати, поїхати на рибалку і т.д. і там вже можна вести чоловічі розмови про повагу до жінки. Просто біля мами є обов"язки і контроль(тих де сухариків не можна), а тато добрий - він все дозволить і купить, суцільне свято.
Сьогодні,в день Дня журналіста мої хлопці мене цілий день балують. Почали з квітів, закінчили пікніком в кімнаті))))я так сміялась, що вони з малим вигадували. Особа Х якраз і займається малим: йдемо те зробимо, давай підемо разом туди, давай ти те робиш,а я інше,щоб мамі легше було. Малий на сьомому небі,з татом такого НІКОЛИ не було. Але зривається дітьо, коли його особа Х починає вчити. Починається, Ви мені не вказуйте, Ви мені не тато. Ці дні ситуація краще,тьху..але є зриви
Це мені не відомо. Недавно у нас в гостях була давня знайома ,яка прихопила з собою 27-річну доньку.На будь який жест або репліку мами "дєточка" відповідала хамством і криком. Ми ( я,чол, зять,дочка) мали, напевне ,такий вигляд , що гостя щось повідала про важкість життя та нервовість "дєтки". При цілком приємних і адекватних батьках така поведінка в чужих людей..."Дєтці" не 2, і не 7, і навіть не 14 років. До заголовку теми додам,щомоя мама і її ровесники не читали книг по психології, а якось інтуітивно виховували нас,твердо знаючи,як має бути,а як недопустимо. А я страждаю,вишукуючи рішення,як не нашкодити відносинам ,як правильно,що люди скажуть,тощо. Горе від розуму? І ще одна думка,дуже особистаІ дуже болюча ( і не в тему): Як свідомо проситися на горщик стали мої діти ( 1,3 та 1,5), зять(1,5), я (1,4) чол(1,6), племінниця(1,4) дв.брат(1,6)? Тоді не було Коморовського,який скомандував,що вчити ще рано? Вибачте за офф
У нас навіть так буває, що малий питає особу Х чи можна я Вас буду татом називати? Ви ж так про мене турбуєтесь
А він сам хоче, дитині бракує мужика,чоловічого НІ, чоловічого Ти пацан!!! Тому тянеться до нього! А екс з цього так біситься, рубаху на собі рве! Я тато і все,більше ніхто. Я за сина порву,якщо його ображатимуть. Кажу,радій за сина,ним займаються
Про це можна довго говорити. Та ясно одне- от добра добра не іщут. Значить далеко не файно нас виховали, агась).
Можливо в екса буде дитина в новому шлюбі і він дасть вам спокій? Ті,що рвуть рубахи,швидко перегоряють ( рубахи закінчуються)
Та сама історія. Мій тато випав з побуту і став святом. Тато жив у великому матеріальному достатку, а ми іноді не могли дозволити собі поїздку автобусом, а винна була мама. Бо мені, як дитині, бракувало усвідомлення ситуації. Тато одягав, водив в кафе, залишав кишенькові, брав з собою на свята. Навіть коли довго не приїздив - знаходила йому виправдання, і боронь Боже було мамі щось сказати... А тут хлопчик, ставлення до тата ще більш гіперболізоване. Він в глибині душі вину за те, що відбулось з його життям покладає на вас. Тим більше, що має наочний приклад зневаги жінки. То нехай не починає його вчити. Особливо вичитувати "це ж твоя мама і т.д.". У світогляді вашого сина він не має на це права. Він не тато йому і не мама. Нехай говорить з ним приватно, не менторським тоном і коли малий остигне після зриву. І оті маніпуляції - " я їду до тата жити", потім "до мами" мені дуже добре знайомі. Більше того, в підлітковому віці я при конфліктній ситуації пакувала валізи і їхала в гості до тата. На тиждень-два. Типу наказувала маму, показувала що дам собі раду і без неї. За два тижні я вже хотіла і летіла додому. То все складно. Розлучення дуже боляче б'є по дитині ( мені було 6 коли батьки розвелись), наслідків не уникнути. Ви дуже правильно робите, що не критикуєте його тата, і родичам забороніть. Можу вам з власного досвіду порадити просто дружити з малим, підтримувати - він ставатиме старшим і розумітиме більше і більше і колись побачить об'єктивно картину. І буде вдячний вам за те, шо ви зберегли тата в його житті, яким би він не був. Ну і навіть якщо поруч з вами зараз ідеальний чоловік, йому буде дуже важко заслужити повагу і довіру вашого сина. Так є. Тому жодних виховних моментів з його сторони, хіба в завуальованій формі. Мені майже тридцять, у мене не погані стосунки з мачухою, але як вона намагається мене виховувати мене бісити починає. Є якийсь внутрішній тумблер, він перемикає мене в режим "якого біса? Ти мені не мама". Я маю маму, маю тата, третя особа тут зайва. Не треба мені заміщення! Але коли вичерпується суперечка і влягаються емоції я готова її вислухати. Часто говорить толкові речі, і дуже важливо, що вони засвоюються, а не викликають спротив.
Ми обоє читаємо ці поради, він,як і я хочемо психологічний спокій дитини. Бачити малого щасливим і щоб він відчував,що його люблять, а тато найкращий!!! Тут без обговорення!!! Навіть при образах я стримуюсь, говорю гарно. Хоча дала б по голові пательнею з радою душею!!!! Був випадок, коли він мені таке закатав біля малого,що у мене стався нервовий зрив. Це було у грудні. Я сказала при малому вали звідси, або рот скотчом заклею. Вигнала за двері, а він кричав при дитині...он мама не хоче,щоб я до тебе приходив,виганяє мене. А я нічого не роблю. Хоч малий потім зробив свої висновки. Сказав, чому мій тато такий став поганий??? Більше не питав таке, море сліз пролито мною дитиною. Той випадок мені боком вийшов. Стався нервовий зрив, на фоні якого я почала втрачати свідомість перед КД, почалися рвоти,паморочення. Все пройшло,вчасно до лікаря звернулась. Багато ще буде сліз, ще болить. Але любов творить чудеса і вірю, що всі образи пробачаться. Хоч тьотя в свій час сказала, що їй всерівно, що дитина страдає. Вона свого добється....
А тепер про методику...купила книгу 5 мов любові до дитини. Бачу перша мова то мова малого, більше уваги йому треба, більше говорити ми тебе любимо. Хоч я й так йому все-все... Читаю далі
До того ж, в кожній молитві з сином ми просимо татові здоровя, даємо на молитву за тата, правда син ще додає. Бозя, зроби щоб ми разом жили, але і щоб дядя.. До нас приходив)))))
Дитина розривається - хоче щоб в його світі стало все на свої місця, але то добре, що він позитивно оцінив "нового" дядю. Та все буде добре, просто то така глобальна перебудова в житті, що потребує більше часу. Все налагодиться, тим більше, що ви прикладом показуєте як не тримати в собі зла і дитина то переймає.
Я не можу показувати злобу свою, хоч вона ще є. Сама себе сварю,прошу Бозю навчити мене позбутись образи. То важко! Але для дитини мама тата любить,поважає і завжди до тата сонечко,як справи?)))
