Мамо, але я дурна (с) сестричка Віка. Або лямур-тужур-бонжур...

Ви до нього інколи дзвоните. А він до вас?
По скількивам років?

 

ой не знаю, не вірю я в таких дуже-дуже скромних хлопців.... може просто у нього хтось є , тому і не прагне більшого.

 

ТА НЕМАЄ В НЬОГО НІКОГО. ЧОЛОВІК МОЄЇ ПОДРУГИ ЦЕ ЙОГО НАЙКРАЩИЙ ДРУГ. ВІН І НІЗКИМ ВРОДІ І НЕ ЗУСТРІЧАВСЯ СЕРЙОЗНО. ВОНИ КАЖУТЬ ЩО МЕНІ ТРЕБА БРАТИ ВСЕ В СВОЇ РУКИ.І РОБИТИ ПЕРШИЙ КРОК..,,

--- дописи об"єднано, 15 Січень 2015 ---

Ви б його бачили.... Дуже милий. Все допомагає робити, такого б чоловіка

--- дописи об"єднано, 15 Січень 2015 ---

Я таких людей ще не зустрічала

--- дописи об"єднано, 15 Січень 2015 ---

Дівчатка походу я закохалась

 

Ну спробуйте, візьміть в своі руки та зробіть перший крок. Хоча можу Вам сказати, що чоловік, який зацікавлений у жінці, сам той крок зробить, чолом стіну проломить. Попитка нє питка, як кажуть.

 

Я вапше не розумію в чім проблема і що Ви хочете, щоб він зробив:eek:

(мені в затуркані, чи в люлю?)

 

@OLGA OLGA то зробіть крок! і дивіться чи не дасть задню... можливо легкого поштовху буде достатньо... можливо хтось йому подобався і відмовив, а тепер має хлоп комплекс... поговоріть з ним відверто- ти мені подобаєшся і все! Вважаю, що потрібно висловлювати свої почуття чи бажання!

 

Головне не сильно захоплюйтесь отими "кроками на зустріч йому", бо так і робитимете їх все життя (якщо будете разом), а йому і на місці буде добре (навіщо напрягатись, якщо за тебе це можуть інші зробити?????)

 

ну не кажіть...
згадую свого чоловіка на початках, то це одна скромність...по смс на протязі дня лямур-тужур, а ввечері як бачились то боявся мене за руку взяти, але ми були молодші(16 та 21).Ще й по сьогоднішній день як згадуємо на стосунки на початках чоловік сміється що не знав як до мене підійти:p
То тепер він вже може

з цим згідна, але в загальному не бачу катастрофи щоб першою показати свою симпатію, а далі буде видно

 

Я додам ложку дьогтю. Аналогічна ситуація була в моєї подружки, тільки вона була тоді на кілька років старша від Вас, він - її ровесник. Також в Італії, також заробітчани, також її ініціатива. Там закрутився роман (тривав 3 міс.), приїхали сюди на Різдвяні свята на тиждень, в загсі домовилися, їх одразу розписали, поїхали назад. Ніби там було все нормально, прожили 9 міс., приїхали до Львова і тут його як підмінили. Подружка була в тихому шоці від того, каже зовсім інша людина (як виявилося потім - то під впливом його дорогої родиноньки). Історія закінчилася розлученням.
До чого я тут стільки надряпала - робити перші кроки до зближення - це звичайно можна, але перед тим як розглядати його як чоловіка, варто добре взнати його не лише на чужині, де він сам по собі, але і в оточенні в якому він виріс.

 

так я теж не бачу проблеми, щоби проявити симпатію, першою спробувати запропонувати десь прогулятись чи сходити на чашечку кави/чаю/соку/коктейлю, просто важливо потім вчасно "притормозити" свою ініціативність, а то прийдеться і самій пропозицію руки і серця робити, а згодом і основні питання-проблеми в сім'ї вирішувати

я зовсім не проти ініціативних жінок (а то й дуже за, але не особливо у сім*ї/стосунках, а краще у професійному плані), адже ми зачасту захоплюємось ініціативністю, і у чоловіків пропадає можливість бути справжніми ЧОЛОВІКАМИ

 

Знаєте у мене була схожа ситуація..і вроді симпатія і вроді скромняга..а я робила ті кроки на зустріч,перша дзвонила,перша писала,приіхала на другий кінець краіни,щоб побачитися з ним...а він сидів у тому ж парку і навіть не суізволив підійти..то і послала його подальше...мій теперішній наречений всі перші кроки робив сам до мене,тому щиро вірю що як дівчина подобається,то хлопець сам роюитиме кроки..а так то лише тішить його самолюбтсво..конкретно Ваша ситуація є невідома,тому що робити вирішувати лише Вам

 

Тіко не ідеалізуйте чоловіка, бо потім буде ойойойойой.....

 

Я тойво, через тиждень то всьо ще раз перечитаю і дам отвіт. Наразі розвивайте тму, розвивайте...:p

 

От і я так думаю. Навіть скромні вміють коли треба розрухатись, так що я особисто проти надмірної ініціативи зі сторони дівчини. Підтримати якісь його кроки назустріч так, але самій наярювати, щось я таке не сприймаю. Бо тоді ніби обмін ролями якийсь. Якось все таки хочеться відчувати себе жінкою, а не мужиком. Але вирішувати дійсно вам

 

а мене трохи нервує, коли дівчата ну дуже вже хочуть "почуватись жінкою" і не йдуть на перші кроки. Ніхто ж не каже все самій робити, але ж буквально перший крок можна і самій зробити, бо є такі дами, що до них і жінці страшно підійти, не говорячи вже про закоханого мущинчика

 

Ну але форумлянка вже писала, що зробила і не один крок тут не йшлося про самий перший а про те, що до деяких страшно підійти то вже суть якраз не в перших кроках, а в поведінці такої дівчини. Тут якраз жіночності бракує і самій дівчині треба щось міняти в собі...

 

Інколи відносини тре відпустити на якийсь період

бо те бажання тих відносин може бути надуманим і навіяним емоціями

і подивитись чи взагалі то треба, чи буде те саме бажання через місяць чи півроку.

 

чи які ще треба докази...
Просто мені здається він ще як дитина ,не доріс до серйозності ,відповідальності ,і роки тут ні причому...
Така моя думка , а вирішувати звичайно вам...

 

Мала колись хлопця, то він перших півроку був "мрією кожної жінки", вся моя родина казала що "такий хороший хлопець" (була з ним на весіллі сестри, то там його всі і побачили), заміж покликав через місяць зустрічань, якби не його надмірна ревнивість то напевно б погодилась і влипла б огого!, як потім вияснилось обманював мене на кожному кроці, ревність переросла в одержимість і т.д.... всі ужаси навіть не хочеться згадувати... Веду я до того, що зробити перший крок варто, але не варто ідеалізувати людини яку ти мало знаєш, бо чужа душа - темний ліс