Відповідь: Маленькі подружні злочини Звичайно, що мій чоловік не хоче бачити мене в обносках. Він завжди купує те, що мені потрібно, але власне те, що потрібно Він не розуміє, для чого мені стільки блузок, футболок, спідниць, шортів і всього іншого, якщо я й так маю того навалом... Недавно складав на поличках з взуттям, а в мене там шльопанців пар з 10. От він і каже, нащо тобі стільки шльопок, щоб більше шлоьпок не купувала цього літа!!! Логічно (особливо, якщо брати по чоловічій логіці). Але я через пару днів зайшла в Адідас, а там такі шльопки класні, і в мене якраз нема такого стилю, і вони мені так підійдуть до деякого одягу, що словами не передати, і якраз на мою ногу, і лежать ідеально! І як я скажу коханому, що мені потрібні шлоьпки??? А я точно знаю, що без них не виживу, снитись мені будуть, якщо не куплю... от і приходиться якось крутити-вертіти, щоб і шльопки мати, і чоловікове серце не травмувати І роблю, і сама себе за це картаю, і все одно роблю знов і знов. Невже я така безнадійна? :confused:
Відповідь: Маленькі подружні злочини Перечитала все про закупи і тепер буду мати комплекси. Щось зі мною явно не гаразд - я не те що не приховую від чоловіка вартість покупок для себе хорошої, мене ще треба змусити купити тоту блюзочку, кофточку чи щось інше. Скупа я для себе до неймовірності. Мені легше купити щось дітям чи чоловікові, ніж вибирати для себе. А ще я люблю купувати речі для дому: лляні серветочки, скатертини, полотенця, оригінальний підсвічник, квітковий горщик, миленький чайничок - от вартість цього свідомо занижується, бо знаю, що отримаю на горіхи. Але в мене є ще й інші "злочини". Найбільше шкоди стосункам приносить те, що я не вмію відразу сказати, чим я невдоволена. Я все збираю, збираю, купа росте, а тоді як піде лавина!!! Можу говорити півгодини без паузи і довести чоловіка до сказу! Але ж як приємно потім миритись ще я не закриваю флакони і пляшки. І якби то просто не закривала, ні, я зверху кришечкою прикрию:shy:, зі сторони здається, що закрито. Ну і чоловік обов"язково переверне чи обіллється мінералкою , а потім вже кричить !!! І от що цікаво: за 16 років вже могла б я навчитись закривати ті пляшки або ж він міг би до того звикнути, так ні, все як і було. І буде.
Відповідь: Маленькі подружні злочини Софія-Соня, не комплексуйте, Ви не єдина така Я теж нічого не приховую, і шкодую собі щось купити. Тим більше, кажуть, криза, економити треба
Відповідь: Маленькі подружні злочини СОФІЯ_СОня, я теж завжди такою була, про себе думала в останній момент, завжди собі грошей шкодувала. Але десь так рік назад в один прекрасний день відкрила свою шафу, а вдягнути нема чого - одне старйо, а в чоловіка з сином є все, що треба. Я себе пожаліла і от тоді мене понесло, дотепер зупинитись не можу...
Відповідь: Маленькі подружні злочини Во-во! я теж ото шафу відкрила, а вдягнути нема чого. А оскільки Ука правильно пише - криза, то я йду не в магазини, а в темку де худнуть. Бо прийдеться від чоловіка свої кг приховувати, а то важче, ніж гроші, бо може нащупати
Відповідь: Маленькі подружні злочини І в мене така звичка.Але в основному то пляшки з олією. А ще я я все завжди чищу(бульбу моркву тощо),на другій частині мийки.От маю таку звичку.Він і сварить і просить.А мені над смітником чи в якусь мисочку незручно.Мені там в сам раз.А ще не закриваю до кінця шафки і антресолькі ,як результат набиті гулькі і синці.
Відповідь: Маленькі подружні злочини І я пляшки з олією не закриваю А найгірше в мене те, що я постійно щось шукаю і неможу знайти, бо непам"ятаю куди що кладу А мені як щось треба то вже і негайно, бо я все згадую в останній момент як кудись маю іти. Тоді я перериваю всю хату, але найгірше коли я щось шукаю в його речах, бо я порозкидаю в нервах все, найду і побіжу
Відповідь: Маленькі подружні злочини аналогічна історія маю грішок:приховую деколи з ким, скільки і коли бачилась(але все безобідне,чесно-чесно) і ще одне:можу на роботі втіхаря покурити(соромно дуже) ну не хочеться слухати моралі "це так шкідливо" (сам курить як паровоз) я й сама знаю шо шкідливо,ну не в 5-тому класі ж!
Відповідь: Маленькі подружні злочини Ціхо, без рейваху!! Що за публІка? Якщо вас то заспокоїть, прошу пані, в нас є так само. І я щось теж важко розумію говорення неправди щодо цін, бо мій Роман розуміє, що жінка має свої потреби, най навіть дивні для нього, але ж він чудово бачить, яке враження та які емоції викликає кожен новий лашок чи торбинка, чи навіть лосьйон для тіла... Ну, то чому би не мати жінку з файним настроєм? А гроші ще заробиться...
Відповідь: Маленькі подружні злочини Найправильніше, що чоловік може зробити у такому випадку - віддати дружині всю зп зі словами "Я наступного місяця таку саму отримаю"
Відповідь: Маленькі подружні злочини Як про мене... Рідні мої сміються, що я така молода, а память маю як курячу.....
А якщо спробувати поговорити, пояснити, вияснити? О, це точно про мене... Роман вже жартує, що якщо я головою в щось не зацідилася, то день не зарахований. А часом аж свічки в очах стають, так вальнуся. Особливо боляче в дверку від морозильника... Тому у Львові в мене морозильник був знизу! А тут - навпаки, і я доволі часто якимось чином забуваю, що те що я схилилися піднести, щойно випало з морозильника й дверцята я зачинити не встигла... Тойво... ну... як би то так сказати... у нас годувальник - я, так що то я зарплату віддаю... Ну, так сі стало...
Відповідь: Маленькі подружні злочини Грильяжка хі хі рідко який чоловік відрізняє туш одну від другої)). А ще я не кажу йому ,що деколи купую мамі своїй...хай краще незнає. Він нічого не скаже,але...краще йому незнати.
Відповідь: Маленькі подружні злочини моя мама коли купляє якісь шмотки то завжди прибрехує пару гривень шоби тато не сварився)
Відповідь: Маленькі подружні злочини Мій тато завжди сварився за дешевий одяг, тому мені треба було прибріхувати навпаки)))) отак мені щастило - могла за меншу ціну накуповувати більше одягу! він же не розумів, що чим більше - тим краще!))
Відповідь: Маленькі подружні злочини Ая.. а я.. З ходінням за покупками з чоловіком - як у Марусі-мами, і жмотистість до себе - як у Уки і Софії-Соні, про лінь і інше Мокка як про мене написала. До перепадів настрою як одного з проявів пмс чоловік вже звик і давно перестав реагувати. Хоча нерідко бувають приступи трудоголізму - тут мене треба або сильно рознервувати, або щоб настрій був дуже хороший. І тоді я як електровіник. Від мами дуже дурна риса перепала у спадок - мрійливість... От так сяду, і планую щось, і мрію, і думаю, і копаюсь в різних рукодільних альбомах, вже собі з 5 гіг вишивок надерла, книжки від вишивки стрічками до розмальовування каміння, і все мало... - не оглянуся, а день пропав... І так скільки себе пам"ятаю. А ще я терпіти не можу мити посуд... Всі такі мудрі, у кращому випадку поскладають все як є до раковини, горнятка від чаю просто на жирну миску, якщо попадеться яка-небудь обгортка, також не біда, а як вже нічого чистого горнятка не залишиться навіть у серванті, то відкриють кран так, щоб йшов окріп, візьмуть горнятко двома пальчиками за вушко і прополощуть... А я потім з розгону піднімаю ручку крану і... :cesored: Бідні мої пальчики Але це вже більше до "забила-м би!" О! Згадала! Найбільше мого чоловіка дістає моє захоплення "страшними" або "лікарняними" фільмами і "Сіми". Нічого з собою зробити не можу - як тільки виходить новий випуск - все, поки не випробую всі прибамбаси, не заспокоюся. І моя мала така сама... На щастя, це явище тимчасове.
Відповідь: Маленькі подружні злочини О, ще згадала одне) Мама ніколи не показує ні мені ні татові, коли купила, шось смачненьке, тільки зранку на столі лежить 1-2 цукерочки) І ховає їх десь так, шо в житті не догадаєшся) ,То в кишеню халату, то між лахи в шафі, то взагалі в кладовці
