ЛЮБОВ убиває?

Відповідь: ЛЮБОВ убиває?

Ви прочитайте свій допис ще раз. Відгородилися цілковито. "Не можна говорити, не можна цитувати, не можна проповідувати". А вірити можна? Зрештою, що то за віра? Все одно, що жити й не дихати.
А вас не осудили. Я вже колись писала, що людину й вчинки її та слова розділяю. І саму людину ніколи не засуджую, але вчинки чи слова прокоментувати вважаю іноді навіть за обов'язок.
Ви ж знову відгородилися, отим своїм сміхом-насмішкою...

Чому боїтеся про Бога говорити? Що страшного в читанні Біблії й життям тим, про що вона пише? Бродите в темряві й боїтеся спіткнутися?
Господь не покидає тих, хто спотикається й встає, скільки би людина не падала, але Він не потрібен тим, хто ніколи не помиляється.

 

Відповідь: ЛЮБОВ убиває?

Та якщо не хочете говорити, то не заходите. А якщо заходите й кажете щось рівноцінне "закрийте геть цей розділ, бо говорити не можна, цитувати не можна..." Чому іншим християнам ці розмови не тиснуть? Ба навіть більше, вони для них є збагаченням, молитвою...

А що я могла почути в трьох попередніх дописах?

Так ви ж своїм дописом САМЕ ЦЕ й зробили.
А я вам не насаджую, я вас лише розворухоблюю, а вибір робити вам і думати лише вам. Головне не закриватися на думки інших, бо Бог не лише через Біблію промовляє.
І не треба мені закидати сектанство. Не треба сходити на образи, бо це теж не є спосіб, аби вас почули. Ви перевірте термін, чим є сектантство. А читання Біблії - це не сектантство. І говорення про Бога, та писання Нього - теж не сектантство. Повірте, що якби Христові учні та апостоли так думали, то ми би ніколи не мали Нового Завіту, бо його би ніхто не написав...
А спілкування живе можливе не лише в реалі, а й у віртуалі... І не менш відкрите та плідне. Тільки треба зрозуміти, що тут ніхто не кричить, що спілкується якраз із любов'ю. Може й болю трохи домішує, залежно від досвіду, але загалом із любов'ю. І навіть коли на єресі не змовчать, то теж з любов'ю.

Потрібні й діла, і свідоцтво, і молитва, і дискусія-молитва.

 

Відповідь: ЛЮБОВ убиває?

А ми хто? Ми не його послідовники? Якщо апостоли лише ті, хто знав Христа, то Павло взагалі не мав права навчати, так виходить... А про наступників узагалі тоді мовчу...
Ви ж чули про те, що кожен, КОЖЕН християнин має царське священство. Поцікавтеся, що це.

Справді? Тобто кожен учитель і наставник вивищується? Отут я з вами цілковито незгідна. Думаю, тут все залежить виключно від сприйняття того, хто слухає, та його здатності покірно сприйняти те, що чогось не знає.

Та я не говорю про довільне трактування. Є вчення й тлумачення Церкви, от його я й читаю, інші думки теж переглядаю, бо цікаво знати й відмінну думку, але дослідникам довіряю "своїм", католицьким. А те, що ви говорите, родиться з того, що людина знань не має, тоді її звести легко. Я колись не відкрила би журнальчиків свідків, бо знань не мала, а зараз можу переглянути й диференціювати засіяний кукіль.
А от того, що кажете, не розумію, невже ви хочете назад у середньовіччя?

Владика Гузар каже протилежне, каже, що людей нині треба посилено євангелізувати. А я його люблю слухати, бо чоловік він мудрий і праведний...

 

Відповідь: ЛЮБОВ убиває?

SovaBa, шкода, що вам так моі слова тиснуть. Я тут наставником ніби не була, просто говорила про те, як вчить Церква й що пише Біблія. Від себе я писала мало. Чи ви вчення Церкви не знаєте?
Та й Вам же чомусь захотілося прийти з хрестовим походом. Чому ви вирішили, що маєте право мене ображати, мені не зрозуміло. Я не ваша знайома. Крім того, кожна людина різниться від іншоі, а ви всіх покроіли за одним шаблоном. Чому для вас люди віруючі ворги? За що ви іх так ненавидите й викидаєте свою образу?
Шкода, що не бачите, що ви самі прийшли в дискусію з вилами, а звинувачуєте мене в тому, що я до вас пишу. А треба було проковтнути ваш антихристиянський допис і змовчати???

 

Відповідь: ЛЮБОВ убиває?

Що саме не дає вам читати моі слова спокійно? Заздрість, гордість, конфлікт на іншій темі, де я за опонентів вступилася? Ви настільки засліплені, що не помічаєте, на який тон сходите в дискусіі. А як же любов?

Ви ж зверніть увагу, я вам писала про віру й християнство, а ви нічого іншого, як образи й насмішки мені особисто.

 

Відповідь: ЛЮБОВ убиває?

Це ваші висновки, хіба ні? Може, перечитайте ще раз? І моє, і своє також. За що і проти чого воюєте?

 

Так розумію, що ваше вибачення на попередніх сторінках було звичайним театром??? Невже??? Дуже сподіваюся, що ні. але... З огляду на це підкреслю одну річ, котра для мене є надзвичайно важливою в кожній дискусіі. Критика дій та висловлювань не є рівноцінна критиці того, хто ті діі чинить чи висловлювання озвучує. Не можна засудити особу, але варто й навіть треба говорити про неправильні вчинки та висловлювання.
У вас же все звелося до закидів щодо особи. Я своєі грішности свідома й уже писала про це, так само і працюю над собою. Так практика з теорією розбігається. Але якщо не знатиму теоріі, то що тоді буду застосовувати на практиці?

Щодо заздрості й іншого, то були лише питання, бо не можу зрозуміти тоі стіни, що стоіть між нами в цій розмові. Дякую, що розвіяли моі сумніви.
І все ж... із розмов про віру ми перейшли на обговорення моєі особи. Добре, нехай буде. Скажіть, що вас цікавить чи дратує і я спробую на це відповісти. Я вже й так про себе писала, але якщо для дискусіі треба більшого, то най буде.

 

Відповідь: ЛЮБОВ убиває?

А де Він був під час цієї "дискусії"? Від вашого першого допису тут. Був?

Перша цитата вас особисто не стосувалася.
Інші питання були питаннями, на які ви відповіді не дали. Чому ви побачили в них осуд чи звинувачення? Я серйозно питала й пізніше навіть підкреслила це.
А в тему ви й справді зайшли грубо, шкода, що ви цього не помітили. Мене ваш допис дуже сильно вразив, до смутку.

Потім я вам задала питання, а ви ні на одне не відповіли й ніщо не заперечили.

Так, мої слова. І можу їх ще раз повторити. Тільки ще раз повторю, я коментую не особу, а вчинки й слова. Якщо щось пишете, то відповідайте за це, а ви перейшли на насмішки й агресію. Це був ваш вибір, чи не так? Ви ж могли попровадити дискусію інакше, але ви не захотіли. От звідти й моє побажання, аби Христос у вашому серці поселився, бо я коли вам писала, то в серці молилася. Отака я вар'ятка, бо мені важливі такі розмови і єресями я їх не вважаю, ані богохульством. І якби мені було байдуже до таких слів, які ви писали (а ви не єдина, і я цього дуже добре свідома, тому й не звертаюся лише до вашої особи), я би на те все плюнула відразу. От тільки мені не байдуже. Не тому, що я вища (до речі, за зростом точно нижча) чи мудріша, чи правильніша, а просто тому, що боляче за людей, боляче, коли люди розкидаються подібними словами й не задумуються над тим, що сказали.