Липкі рученята

Відповідь: Липкі рученята

Ми з малечку Марка навчили що спочатку треба "дати пані гроші", а тоді можна розкривати-виносити з супермаркету. Марко як меньший був то хапав і рвався до каси "дати пані йоші", а тепер вже чемно чекає поки ми все не купимо. Щодо чужих іграшок то в нас це залишається проблемою надалі. Правда без відома він брати не буде, але може пропонувати свою взамін, ті якщо дитина не хоче буде дуже плакати що хоче таке саме. На маданчику чітко знає де його забавки, і як збирається сортує все, каже - то не моє.

Тепер з мого дитинства. То було ше за радянських часів, коли пляшки з молока здавали назад в магазин, і по тому ті пляшки тримали з чорного ходу магазину в залізних ящиках. Було нам років 7-8, ми з коліжанкою вкрали ящик тих пляшок і за кілька хвилин "здали" їх в той самий магазин. За отримані гроші купили собі по парі "модних" темних окулярів в рожевій пластмасовій оправі в магазині "Галантерея"...

 

Відповідь: Липкі рученята

Умо, а не могли б ви детальніше розказати про цей метод, з якого віку використовуєте, що попадає в категорію добрі вчинки(з поганими якось легше визначитися)? Може посилання якесь..

 

Відповідь: Липкі рученята

Історії і сумні і водночас кумедні, але все ж малоприємні. От пригадую, що мала в дитинстві таку коліжанку, яка не від голоду чи великої потреби, а просто для розваги крала хліб в магазині, або помідори з ящиків, коли їх в сезон на вулиці продавали. Пам"ятаю, як намагалася нас (мене і ще одну дівчинку) у це втягнути, але мій страх був значно більший ніж бажання гострих відчуттів.
Тільки один раз в житті я взяла в тата гроші (3 карбованці) і призналась тільки тоді, коли він сам помітив, що їх немає там, де вони лежали. А я просто загубила гроші, які мені дала вчителька на клей для класу і так перейнялась тою історією, а вдома нікого не було - довелось викручуватись самій. От тільки досі не можу зрозуміти, чому я не сказала татові відразу, як він прийшов додому? Я більш ніж переконана, що він би мене не сварив. Пам"ятаю, що я тільки бабусі сказала. Така вона нелогічна дитяча логіка.
З власними дітьми таких проблем немає. Кілька разів приносилися дрібні забавки з садка, але після довгої виховної бесіди, коли ми нарешті дозволили відкрити дитині рот, виявлялось, що обмін відбувся за "згодою сторін", тобто помінялись іграшками до завтра, або просто власник дав на день побавитись.

 

Відповідь: Липкі рученята

Моя внучка,коли приїжджає до нас ,тепер завжди питає,чи можна взяти те,що вона хоче,додому,що вона побавиться і віддасть.Саме цікаве,що ВІДДАЄ!!!Але це вже результат роботи з нею,перше все просто пакувалося"на винос".Звичайно,мені тих забавок не потрібно,то і так все для них,але то вже в доньки "виховний момент".

 

Відповідь: Липкі рученята

Мені було роки три-чотири, коли я, бавлячись у сусідів, знайшла там на підлозі 5(чи то 3 було) копійок. Затиснувши їх у кулачок, прийшла додому, та мама, звичайно, помітила, що я щось ховаю...Дотепер пам"ятаю ті сльози і той сором, коли я віддавала сусідам копійки. Більше ніколи відтоді чужого не брала, хоч в дитинстві було багато спокус, але ті пережиті відчуття сорому перебороли їх

 

Відповідь: Липкі рученята

Лілю, ви молодці з чоловіком, правилньо вчинили, хоч можу собі уявити, як вам важко було дивитись на дитину та його прееживання, але це все було зроблено лиш на його користь і впевнена для нього дуже важливий урок.
У нас поки таких ситуацій не виникає, але,як правило, майже всі діти через те проходять. І я впевнена, що навіть не вагаючись, вчинила б так само.

 

Відповідь: Липкі рученята

Я б на місці Лілі вчинила так само, вірніше ми так і чинимо. В магазинах ми таких казусів не мали, але в пісочниці з машинками часто. От сподобалася йому машинка, він її собі у відро і несе додому. Я завжди йому пояснювала і казала чому так не можна, завжди його прошу поставити себе на місце іншої дитини, в якої він взяв ту машинку. Спрацьовувало, завжди сльози, жаль і щире віддавання з проханням купити таку саму Зараз вже не маємо таких казусів, думаю що уроки з попередніх років засвоїлися...

 

Відповідь: Липкі рученята

А я і надалі маю проблеми з Юліаною. Вона не бере нічого в магазинах але он мої гроші як я де забуду сховати присвоїть дуже швидко. Мені якось сестра дала двадцять долларів і я їх поклала в себе на столі а на другий день дивлюсь а грошей нема. Я подумала, що то я десь погано поклала в гаманець або в кишеню і вони вилетіли на вулиці але через кілька тижнів знайшла ті гроші в Юліани в скарбничці. То вона так збирає гроші на свій перший мілліон. Мені не шкода але в неї так є що вона може взяти і не запитатись дозволу, але то не зі зла. Он і вчора на танцях вчителька всім роздавала цукорки і залишила решту на столі а мала підбігла і вхопила мішок, щоб собі вибрати а ми її зразу спинили і сказали, що вона вже своє дістала і більше не буде. Он таке то моє чудо.

 

Відповідь: Липкі рученята

і я собі згадала- бавилась колись із троюрідним братом, а в нього була маленька пляшечка від шампанського-розміру дитячої долоні- вона мені ТАК подобалась, а він не хотів мені її дати побавитись і я її нагло сперла. Наступного дня його батьки мені сказали, що то я взяла і щоб віддала. Мені гидко було ще першого дня і досі здається, що тітка це пам'ятає, хоч це вже років 25 минуло. мені досі ТАК соромно!!! Мама в дитинстві постійно мені говорила, що так негарно, що в арабів за крадіжки руки відрубують. ой, як добре, що вона про це не дізналась-згоріла б від сорому...
В мене є товаришка- я за нею пильную ще зі школи- вона вічно щось в когось стибрювала- то у вчительки набір кредок, то іграшки. ПОСТІЙНО!!! I їй ніколи нічого за це не було- мама вірила, що її доні то все дарують. Як так можна? Мало того- це не закінчилося на ній, а продовжується далі з її малою. Були вони в мене в гостях і мала сподобала сніговичка- м'яка іграшка на магнітах, яка була на холодильнику- чоловік подарував на честь першого снігу. Малявка бавилась-бавилась і тут як іти додому мала тримає забавку в руках, а мама її вдягає, перекладаючи забавку з однієї руки в іншу (тобто мама бачила, що мала іде додому з забавкою). Я була шокована- не могла повірити очам, що вони ось так, не спитавшись, заберуть іграшку. Вони вийшли, а я кажу чоловікові- бачив? Вони мого сніговика сперли! За хвилину дзвінок в двері ( поки ішла до дверей відчула себе скупою противною тьоткою, яка оббрехала дитину і маму)- була переконана, що вони ідуть віддати забавку, яке там! Вони виявляється в мене забули банан!
Тепер щоразу як та моя товаришка телефонує, чоловік каже " про сніговичка нагадай"

 

Відповідь: Липкі рученята

Недавно і ми мали пригоду - зайшли до моєї колєжанки в якої донечка, ровесниця моєї доці. Вони бавились і моє чудо зі скриньки з дитячими прикрасами вподобало собі дитячий перстень, вбрало його і коли я її вбирала показала що має на пальці. Я їй прочитала лекцію - що коли Софія прийде до неї і тишком забере її улюблений перстень з камінцем, то їй буже неприємно і вона буде за ним плакакати, тому неможна забирати чужі речі, бо колись заберуть її.
Пройшов деякий час - вчора пішли в кафе і коли мили ручки знайшли чужий перстень - і тепер моє дитя пристало - мамо, треба знайти хто забув, бо дівчинка плакати буде. Я кажу - давай залишимо офіціантці, а воно - ні, це ж не офіціантка забула, а дівчинка. І мусили обійти все кафе і все-таки знайшли дівчинку, яка загубила перстень. Моя Ярка така була горда собою, каже "я зробила добре діло!"
А при виході нас догнала жіночка яка сиділа поряд і віддала нам Яркін браслет, який вона залишила на столику
Ось такий гарний приклад для моєї доці, що все що ми робимо, нам повертається, і добре і погане

 

Відповідь: Липкі рученята

У мене була цікава ситуація в дитинстві: мама давала дуже мало кишенькових грошей, або взагалі не давала, ну то я, як бачила, що десь лежать копійки вдома чи у бабусі (саме копійки, паперових не сміла рухати; у чужих вдома теж не брала), то привласнювала їх собі;
а один раз і у магазині купувала якісь картинки, то поки вибирала - взяла удвічі більше. Але це був якийсь період, зараз за все так соромно

Щодо діток, мені здається, що основним є навчити дитину поважати свою власність і чужу, а батькам у першу чергу навчитися поважати власність дитини і завжди пояснювати де і чия річ є, що можна брати і що ні. Також дитина не повинна відчувати себе у чомусь обмеженою, бо цього тоді хочеться у 10 раз більше.
Пам"ятаю, я чимось отруїлася чи хворіла, мама не давала мені їсти тортики на святах, ну то я їх їла на кухні, поки ніхто не бачив тишком-нишком...

 

Відповідь: Липкі рученята

Мені дуже прикро.... Моя донька (15 років) витягнула з батькового гаманця гроші. Він це помітив випадково, бо приніс якраз в хату зарплату, добре перерахував гроші в гаманці, а назавтра бракувало вже 400 гривень. Я теж нещодавно її запідозрила, але не робила "розбору польотів", бо не була на 100% певна. А вчора ось таке...
І в принципі їй нічого не бракує, даємо кишенькові... достатні... В мене в житті нічого не крали - ні в маршрутках, ніде... а тут власна вицяцькована, викохана, випещена доня... Забезпечуємо її усім. А друзі в неї - мажори... Як прикро все це. Не розмовляємо з нею вже 2 дні... а в записці вона написала, що їй бракує грошей. І ніякого розкаяння...