Кожному по заслугах,або рівень нашої зарплати

Відповідь: Кожному по заслугах,або рівень нашої зарплати

відповідаю. продаю 2-кімнатну квартиру, добираю кредит в банку, крім того, щомісяця відкладала по 4000 грн на депозит, зібрала 15 тис доларів. в банку мені треба добрати 10 тис. доларів тільки. + про авто я казала,що не маю, але планую купити в майбутньому, бо котедж за містом. машину хочу взяти будь-яку, лиш би їздила. все просто. і някого лукавства нема. щодо орендованої квартири. в мене подруга також знімала житло, має чоловіка і дитину. чоловік працює на держ.роботі , заробляє дуже мало. вони порахували,що їм вигідніше сплачувати кредит за власну квартиру і жити в ній, ніж платити комусь тих же 2500 грн+комунальні за орендоване. за рік після того, як вони взяли іпотеку, вона знайшла ще кращу роботу, має змогу платити кредит швидко. за 3 роки виплатила квартиру.

 

Відповідь: Кожному по заслугах,або рівень нашої зарплати

Ну так з того і треба починати. ;-)
Бо я не маю ніякої нерухомості взагалі щоб продати, як і багато хто.
Ще раз повторюся - я вам не заздрю і рада за вас, ви молодець! Відкладати більше 50% доходу - це круто! Бо в мене не виходить взагалі відкладати(((
Знаю особисто людей, в яких банки позабирали несплачені квартири і в одних будинок, тому поки що в іпотеку не полізу.
Ну і щоб іпотеку взяти, потрібно заплатити, якщо я не помиляюся, приблизно третину вартості тої квартири - ті гроші також потрібно десь взяти - наскладати чи позичити...

 

Відповідь: Кожному по заслугах,або рівень нашої зарплати

я і не приховувала абсолютно , писала, що батьки мені заробили на квартиру на заробітках. так, не всі мають стартовий капітал і не всім батьки можуть помогти. але є і друга сторона медалі така як

це не завжди так круто,як видається. доводиться себе багато в чому обмежувати. наприклад, особисто я не можу собі дозволити (морально) купити помаду крістіан діор за 400 грн, чи проциндрити 500 грн в ресторані за вечір, а багато хто може . це їх право, їх виховання, їх світогляд. хто може собі це дозвонити - то наздоров"я. я не заздрю. а я не можу, бо в мене є дитина, яку я маю годувати, вчити і ставити на ноги. і є ще одна така приказка, мама мені все її згадує: "Все так не буде", і дякуй Богу, за те, що маєш, цінуй роботу, працюй і т.д. Це не означає, що буде гірше, просто треба ловити момент (поки молодий, поки є здоров"я, поки дитина мала, поки є така робота і т.д.). і взагалі, є купа сімей, які мають сукупний дохід 5-6 тис, і нічого, дають собі раду. і жінка вміє з нічого смачну вечерю зготувати, і вдягнутися вміє (як є смак, то гроші великі не потрібні), і можуть мати клаптик землі за 20 км від Львова, і будуються. так, довго, роками, але ж роблять щось. як каже моя коліжанка - то треба тим горіти. а є такі, які живуть одним днем. маю купу знайомих серед айтішників, які прекрасно заробляють, в рази більше, по 2-4 тис. доларів. то один, наприклад, платить за оренду хати 5700 грн на місяць, живе з дівчиною, і каже, що ненавидить країну, бо "я тут за свою зп не можу собі квартиру купити" і "я не збираюся нічого відкладати, бо я хочу подорожувати". то є їхній вибір. головний мій месидж те в тому, яка я крута тітка і що я маю, а в тому, що люди часто шукають собі відмазки і виправдання. роботи нема, батьки мені не дали, все по знайомству, держава дебільна, на заробітки я не поїду, крупної покупки здійснити не можу, бо я не заробляю, не відклада. ну блін, а хто тобі винен? мені часто просто сумно, як люди, які добре заробляють, не вміють думати і розпоряджатися своїми фінансами. але то їх життя, нє?

 

Відповідь: Кожному по заслугах,або рівень нашої зарплати

Треба якусь тему про економію і як люди умудряються економити, бо це ще те мистецтво. Бо просто відмовляти собі в усьому, то ж не діло. Як то б так економити, щоб і харчуватись добре і не відмовляти собі в активному соціальному житті та розвагах та ще і відкладати якусь часточку.

 

Відповідь: Кожному по заслугах,або рівень нашої зарплати

а для чого собі відмовляти у всьому? і хто сказав, що треба відмовляти? а про мистецтво економії згідна. зрештою, є купа тренінгів в неті, статей, планувальників бюджету і т.д.

 

Відповідь: Кожному по заслугах,або рівень нашої зарплати

Поділіться пліз! Бо щось я так не вмію((((

 

Відповідь: Кожному по заслугах,або рівень нашої зарплати

о це свята правда, не раз вже це помічала!!!
І я б розширила поняття смак, не лише в плані гарно одягнутись, а розумінні "смак до життя"
Я належу до тих сімей де

, орендована квартира
і ми

Деякі наші знайомі мають значно вищі доходи і стартові капітали, але довлячись на їхнє життя мене нудить. Без подорожей

для цього часом більше потрібна відвага, ніж гроші, насправді

, без розваг

а у Львові безліч різних дешевих і просто безкоштовних заходів

, без мистецтва, без розвитку, витрачати всі гроші на гарні шмотки і дорогі планшети, а не на яскраві емоції. Нашо ж тоді ті гроші?

 

Відповідь: Кожному по заслугах,або рівень нашої зарплати

http://posydenky.lvivport.com/showthread.php?t=78578

 

Відповідь: Кожному по заслугах,або рівень нашої зарплати

та я не прийшла нікого тут вчити жити і економити, дівчатка. я висловила свою думку стосовно того, як я це бачу, раз пішла така пісня, де ви працюєте і ким, і як ви ото купуєте, бо шось не складається картинка? тема про роботу і зарплати, а не про то, як навчитись економити. я говорю про те, що треба не здаватись, навіть якщо не виходить знайти відразу більш-менш гідну роботу і не зневірюватись у собі (своєму чоловікові), а щось робити, аби вийшло. до слова, коли я ще була одружена і була в декреті (дитині було 1,5 місяці), мій чоловік їздив на співбесіди в Києві 4 рази за свої гроші (там був серйозний відбір на керівну посаду у Львові, у продажах). ми по ночах сиділи і правили його резюме, перекладали різними мовами і розсилали, він повторював економічні показники (теорію). тобто він ризикував, я недосипала, але я вірила в нього і в нього вийшло. так, це фарт, але ж і ризик. хто не ризикує, той не п"є шампанського. не треба самих себе недооцінювати і принижувати перед роботодавцями.

далі так вийшло,що ми розійшлись. фінансово він не допомагає, якісь там 300 грн аліментів платить деколи, як має настрій але то ж не значить, шо я маю сісти і плакати. щодо "господарки": одяг я купую на стоках новий, або закордоном, або в неті. в житті не заплачу 1500 грн за балетки в Інтертопі, які фарбують ноги і зроблені в Тайвані, хай навіть там якісне пошиття. косметику в Брокарі не купую). але й Ruby Rose не користуюсь. завжди є альтернатива, той же Оріфлейм, Лореаль. стрижуся у перукарки за 150 грн стрижка, ходжу на манікюр час від часу, в основному роблю сама. продукти купую на базарі, значно дешевше, пишу список і скуповую на тиждень. готую їсти перше-друге-третє на пару днів.дитині купую іграшки, пазли,книжки. тобто не обмежую себе у всьому, як дехто може подумати. і я абсолютно не скупа (вже писала, що я тілець, гроші для мене є важливі, але я не Скрудж) і 3500 грн мені і дитині вистачає з головою на місяць

 

Відповідь: Кожному по заслугах,або рівень нашої зарплати

Стільки актуальних питань - зачиталася
Перш за все - безперечно треба мати сміливість брати відповідальність за своє життя. Нещодавно почула в близькому оточенні від мужчини 30-ти років, який зараз без роботи, що то така в нас держава, що немає де заробити і зп малі. Я не втрималася і спитала - а що ти особисто робиш, аби заробити? Задумався. Йому пропонували принаймні офіційну роботу, простеньку і низькооплачувану - то він сказав, що на таку зп не хоче працювати. На заробітки більше їхати не хоче - бо то він називає бомжуванням, і таким займатися він не хоче - ліпше в теплій хаті. Отак сидить вдома - півдня спить, півдня їсть біля телевізора (і каже, що я собі на таке ще заробив). Час від часу калимить. Двоє дітей і жінка медсестра. Фізично важкі роботи виконувати не може, бо має проблеми із хребтом. А сам навіть ВУЗ свого часу покинув - вирішив, що як тре буде, то диплом купить. І все держава винна.
А тепер про решту факторів - у нас загалом зп менші, аніж у європейських країнах. То так історично склалося, і про те, як в нас вкорінилося купа пережитків радянської системи вже купа написано-переписано. Тому про недооціненість нашої праці можна багато писати, але перш за все винні всі ті, хто згоджується на мізерні зп - хтось тут запитував про те, як формуються рівні зп. Все дуже просто - є попит і пропозицію. Поки є люди, згодні на певний рівень обов'язків за певну оплату - маєте відповідну пропозицію.
Не всі мають підприємницькі здібності - це теж факт.
Ризикувати варта тоді, коли маєш якусь страхівку. Особливо, коли вже є сім'я. Я маю приклади в оточенні, коли люди конкретно прогорали з бізнесом, і добре, що були в них забезпечені батьки. Не всі мають таку страхівку, тому абсолютно не дивуюся підходу "краще синиця в руках". Не всім вдається на певний момент доробитися до певних "запасів", аби не втратити роботу, і наступного місяця не мати що їсти. Звичайно, можно говорити, що при бажанні можна піти щось розвантажити і тп, але це не той рівень доходу, щоб навіть прокормити сім'ю.
Єдине, що за будь-якого рівня зп теж не сприймаю випадків, коли люди ходять на роботу і постійно ниють як їм мало платять і тп. Якщо щось не влаштовує - треба переконувати керівництво, або шукати іншу роботу.
Ще одне питання тут піднімалося - я цілком схвалюю випадки, коли людей беруть на роботу по рекомендації - саме по ній, а не тому, що це просто родич, чи друг і тп. Таке працевлаштування практикують в цілому світі - якщо про людину відомі професійні і особисті якості - це тільки додатковий плюс в тому, що роботодавець не помилиться і отримає від працівника те, чого хоче. Зрештою, є посади, на які прагнуть віднайти перевірених людей, зокрема бухгалтерів, юристів (інші посади з доступом до закритої юр та фінінформації) - адже їхні помилки чи недобропорядність можуть дуже дорого вартувати фірмі.
Наостанок - нас не поважатимуть доти, доки ми самі себе не поважатимемо, і крім удачі, таланту всюди треба важко працювати - і якщо вже взялися за роботу з певним рівнем зп - то треба її виконувати на всі 100 і розвиватися, аби мати змогу знайти щось краще. І Божа поміч має бути обов'язково

 

Відповідь: Кожному по заслугах,або рівень нашої зарплати

Здаватись взагалі останнє діло, бо приходить до того хто робить. Тим хто сидить на пеньочку буває звісно щастя шмат перепаде, але переважно і пенька з-під дупи можуть забрати. Я вірю в те, що праця окуповується і якщо вкладатись з усіх сил, то результат обов‘язково буде.

 

Відповідь: Кожному по заслугах,або рівень нашої зарплати

Нє, таки круто! ))
Під "круто" я якраз мала на увазі те, що ви вмієте взяти себе в руки і не розбазарити те, що можна відкласти.
А на 3500 справді жити з дитиною можна, маючи мету, хоч і нелегко, мабуть.
Купуючи машину враховуйте, що вона любить гроші - це я вже з власного досвіду.)))) скільки та машина тягне((( але в нашому випадку вона необхідна та і в вашому, якщо житимете за містом - теж...
Ну і з аліментами (не люблю це слово) в мене дзеркальна ситуація, навпаки, чоловік має дитину, але не висилає 300 грн, а веде себе як нормальний тато. бо розійшовся з жінкою. а не з дитиною. Звісно, нестача цих грошей відчувається і я знайшла б куди їх подіти(тут бажаючі можуть перекрутити і закидати мене тапками)))), ну але я б не жила з чоловіком, який кинув напризволяще свою дитину.

 

Відповідь: Кожному по заслугах,або рівень нашої зарплати

Прочитала багато дописів, так як слідкую за темою то хочу сказати що на сьогоднішній день потрапити кудись без знайомства практично не можливо (я про фірми, де хороші умови і достойна з/п), а частка людей які приходять з вулиці в такі фірми дуже мізерна і наближається до нуля!!!! (((
Зараз багато хто спробує мені заперечити, але зараз спробую навести відповідні аргументи. За освітою я "несостоявщийся" ландшафтний архітектор, скажете як і більшість моїх працедавців, хороша, переспективна спеціальність, можна гарно заробляти, якщо задуматись теоритично можна, але практично ні!!!!
Ще будучи студенткою 3-го курсу я намагалась підпрацьовувати, так як мої батьки не мали змоги мені допомогти матеріально. Починала з Європарку, де час від часу за рекомендаціями старшокурсників садила рослни, згріпала, щіпала, одним словом різнороб; потім влаштувалась в ганделик біля гуртожитку офіціанткою, і то завдяки тому що я хотіла ну дуже вже працювати чим сподобалась власниці (повезло!), згодом перейшла в ресторан в центрі куди мене взяли за протекцією моєї знайомої старшокурсниці, а її взали через її знайому, а знайому через хлопця, який знав адміністратора, одним словом знову цепочка знайомих))Згодом я звільняюсь з цієї роботи так бармен часто починає забухувати, а ми при цьому виконуємо і свої і його обов'язки і щей получаємо від нього постійні докори, що хочемо його вижити, а з/п він мав більшу від нас, і чайові ділились порівну між всіма офіціантами і барменом (такі були правила), пожалітись ми нікому не могли тому вирішили звільнитись. Потім іде довгий шлях пошуку роботи, за який час було пройдено безліч співбесід, бували й такі випадки коли я покілька тижнів стажувалась після чого мені дякували і розводили руками (хороша дармова сила), так протривало 0,6 року, будучи студенткою отримуючи степендію, я якось перебивалась, аж поки в вересні випадково не натрапила на вакансію продавця одягу взяли мене без проблем так як був добрячий стаж в сфері обслуховування і запала до душі директору, але й тішитись особливо не було чим. так як з/п в тому магазині була нижчою ніж в усіх інших магазинах, але якісь гроші. Вже прийшовши на роботу, я дізналась що фірма судиться з своєю працівницею, яка подала на них позов через те що її безпідставно звільнили, через те що власниця бізнесу вирішила скоротити працівників, таким чином зменшивши видатки і при цьому збільшивши нагрузку на тих працівників що залишились без доплат, так протривало кілька місяців, аж поки працівники не почали бии на сполох, так взяли мене. (знаю так по слухах, що та звільнина дівчинка так і нічого не добилась, грамотні адвокати все так обставили, що з неї зробили злісну прогульщицю роботи і невідповідальну людину - і це при тому що тесть позивачки був не бідною людиною, але вдяти нічого не змогли, щей з/п останньої та що в конверті не видали), це все від мене замовчувалось, ми працювали до того часу аж поки та сама горе-власниця не вирішила поміняти весь колектив магазину включно з директором, і нам сказали що до кінця тижня ми допрацбовуємо, а дальше у "вільне плавання", обідно було, адже не зважаючи на зарплату ми були досить дружними, позиватись не було сенсу, так як ми були оформлені на ФОП (директор нашого магазину, якого також звільнили разом з нами), вона працювала по франчайзингу. прада не знайшовши одразу нам заміни, уже в останній день нам запропонували лишитись і попрацювати поки не набируть новий персонал і ми його не навчимо всього що знаємо, звичайно що ми відмовились. Потім знову захист бакалавра, пошуки роботи, літо (знову 3 міс без роботи), аж у вересні я через брата який на той час працював юристом в одній з мереж відомих супермаркетів техніки пішла працювати продавцем, обіцяли хороші умови, заоблачені зарплати, але скажу що на таких "узурпаторів" я ще ніколи не працювала: за запізнення на 5 хв нас штрафували на 10 у.о, 4-6 вихідні на місяць (дивуюсь як вони мене відпустили на 2 дні коли батько помер), і то не спарені, на обід не можливо було відлучитись так одразу викликали в зал, сидіти не можна було, стояла в порожньому залі по 12 годин, ті хто курив то виходили хоч трішки на вулицю, а ті що не курили то були "вузниками", але що сказати це початок кризи - цінии шалені, плани ще більші, людей не має, переоцінки по кільканадцять разів на день, аж важко згадувати... за час роботи там я схудла більше ніж на 8 кг, і важила 45кг, простудила нирки, мала і моральне і фізичне виснаження і великі нерви, а ще сильно відстала від навчання, проїдала всю свою степендію і пенсію; тепер про те що я там заробила з вересня по грудень включно мені заплатили тільки 1797 грн в конверті і все, мотивуючи це тим що то я була на випробувальному терміні, то ще щось, а підписувалась я на пустому аркуші де було нічого написано, і так кожен робив - писав прізвище і ставив підпис. Ви зараз запитаєте а якже брат-юрист,тут слівами не передати скільки мені коштувало сил і нервів вибити ще 400 грн. (після цього я зробила висновок що у мене більше не має трьохюрідного брата і ніколи до нього не звернусь, якби мені важко не було), хоча компанія виставляла себе так де кожен продавець може сам бачити скільки він заробляє, як виконує план (так за тмси підрахунками мені мали видати близько 800 у.о, доказати я нічого ж також не змогла. так офіціно взагалі не була оформлена), Після цього я довго відходила і шукала роботу, аж поки згорем не зачепилась за магазин взуття, і то також тільки за своє прагнення працювати, свою комунікабельність, вміння знайти спільну мову з покупцями і не боязнь, з/п не була велика, зате хоя якась, адже сткпендіфї в мене вже не було і так як я не вчилась від грудня (саме тоді захистила диплом спеціаліста) і пенсії, грошей відкладених не було багато, і щораз ставало менше, і в оддин момент у мене постало питання: або я докінця тижня знаходжу роботі і залишаюсь у Львові або повертаюсь додому в іншу область, так як навіть за життя в гуртожитку потрібно платити, і я вчепилась за той магазин як за "спасатєльну палочку", працювала від липня аж до квітня, поки випадкова не вламала ребро і не постало питання з лікарняним, якого мені відмовились надавати,а тим паче оплачувати, з горем я вже ж таки пішла у відгули, бо не могла фізично виконувати роботу, і в той час мені давня знайома з гуртожитка запропонувала перейти на гуртівню молодшим бухгалтером для виконання примітивних завдань за 2000 грн. з/п, і я погодилась, і так без освіти і знову по знайомству правда на невелику з/п я пішла працювати. Маючи велику бажання , і плюс моя наполегливість я багато чого навчилась і вміла робити, прада чим більше я старалась дізнатись і пробувала робити тим більше мене нагружали роботою і це без ніякої надбавки, дійшло до того що я не тільки вечорами сиділа на роботі, але й почала "таскати" роботу додому і просила свою студентку сестру допомогти мені. так дійшло все до того що мене заставили вийти на роботу після оперерації через 8 днів, мовляв дуже потрібно. Нічого не хочу сказати мій головний бухгалтер хороша, розуміюча людина, але час від часу любила скинути на мене свої обовязки, ні я не проти навчитись чогось нового, але краще б мене навчили здавати звіти, робити ПДВ, потрібні речі, а так я багато чого робила, але в бухгалтерії воно ніякої цінності не має, так як основого я ж не знаю. Так тривало допоки мені не увірвася терпець і я не почала шукати нову роботу, бо для прикладу з/п замдиректора, який при будь-якій перевірці податкової чи інших органів закривався в кабінеті разом з директором, слова не міг сказати відправляв нас віддуватись, становить 16 000,00 грн + бензин, і це при цьому що главбух отримував з його відповідальністю мав 4 500 грн. (я не рахую чужої з/п, але хочу обєктивного оцінення своєї роботи, коли ти так "пашеш", а на твої питання докинути хоча б 100 грн, постійно відповідають не має звідки! І це нормально, ви вважаєте!?) знашла нову роботу через 3 міс. як і всі роботодавці так гарно все розказували, замилювали очі, а насправді "очередная жопа", неспорю з/п 3000 грн(вся разом), - але це ставка і бонус, яким тебе постійно шантажують, бо без цього бонусу з/п нічого не варта(( з того часу як я вже тут працюю пройшло більше року і скажу що я вже 4 місяці шукаю нову паралельно роботу, тому що обовязків добавили, бували часу коли я сиділа на роботі до 22:00 години і виходила на вихідних, і ніхто дякую не сказав, тільки за запізнення на кілька хвилин тебе гноблять мотивуючи тим що то хороші гроші, і скажу що таких бджілок у нас на роботі вистачає, і кожен параленьно шукає роботу, але ж нічого не має, з/п ще менші, а відповідальності стільки що ого-го. Вимагаю, хожу клянчаю, аргументую щоб збільшили з/п, ну хоча б стару індексувати на теперішній час, все безрезультатно. З моєї ініціативи, та багатьох листів, прохань, дійшло до того що погрожувала звільненням за перероблені 4 місяці коли я сиділа безвилазно сиділа на роботі мені нарахували 400 грн. премії,щоб заспокоїти, але і одразу швидко знайшли за що оштрафувати на 100 грн. і це при тому що директора мають з/п більше ніж 2 500 у.о! а тобі не можуть і 100 грн. докинути.

З вищесказаного можу впевнено сказати що хорошу роботу можна знайти справді по знайомству (правда по моїх знайомих щось таких робіт не попадалось, напевне знайомі просто такі ж самі як і я "бджілки-трудівниці"), ринок праці пустий, не має хороших вакансій, хорших зарплат, а вимоги в деяких вакансіях реально веселять своїми вимогами і з/п)); на кожній роботі з часом вилазять тобі "на голову" і нецінять твою роботу; ініціатива наказуєма; в кожній фірми є трутні, які "шлангують" і отримують більшу з/п ніж ти; без досвіду роботи ти ніхто і звати тебе ніяк, так само як і без освіти (палка про два кінці); важко з середнього рівня працівника пролізти в вищі круги, так і і зодної сфери в іншу, навіть якщо ти ініціативний, розумний, наполегливий, маєш тисячу ідей, знаєш як їх втілити в жимття і хочеш щось поміняти, але не маєш досвіду роботи на цій посаді - вето!; те саме і стосується зарплати, коли ти озвучуєш суму яку ти отримував на попередній роботі, то одразу в тобі бачать кандидата-раба дармової сили, і що ти погодишся на 500-600 грн. різниці працювати ніж мав на попередньому місці; мало хто на практиці перевіряє справжні навички співробіиника, достатнього що ти кум, брат, сват, і маєш від них хороші рекомендації, ну якщо тобі з такими знайомствами не повезло, то як би там не розпинався, не доводив, тебе нізащо не візьмуть на краще місце ніж ти мав, хоча як бачу в свій час тим керівникам дали шанс, повірили і тепер вони відбираючи самі людей не дають такого шансу нікому; якщо ти хочеш збільшення платні, тобі одразу вказують на двері, або виписують малу подачку, щоб ти одразу заткнувся і більше не рипався (((; майже кожна компанія заохочує на співбесіді кар'єрним ростом, але на практиці ніякого росту не має, це все розвід чистої води! (приклад з теперішньої роботи: на кращі посади пробувались багато наших співробітників, і кожному було відмовлено: ще потрібно рости, працювати; не достатньо досвіду; не маєш тих якостей що потрібні,... всі відмазки в одному дусі.., і це все через те що їм простіше взяти людину з вулиці, яка ще рік вникатиме в роботу, і дати їй ж ту саму з/п, або на кілька гривників більше ніж має той працюючий співробітник і вона буде довольна як слон, бо нарешті знайшла роботу, а роботодаці задоволені що знайшли нового дармового вола, бо кож вони дали шанс на повищення тій людині що вже працює, то вона б забажала за більшу відповідальність та роботу більшу платню, а де це так видано! - і така ситуація присутня була на всіх мої роботах; навіть зараз працюючи коли було вільне місце обліківця я пробувалась, то моє резюме навіть не розглядалось, шеф одразу вказав що я ще не доросла. і це тоді коли я на попередній гуртівні, по багатьох питаннях заміщала гол.бухгалтера, а тут рахувати і вести облік накладних потрібно мати мега мозок, і гору досвіду за плечима!?)
З схожими історіями людей думаю вистачає всюди, і на свою мізерну зарплатню ми ще намагаємось орендувати квартири, харчуватись, мінімально відпочити, - не жінки а чарівниці!

І про свою спеціальність! Я вже майже втратила надію знайти профільну роботу,куди не зверталась то всюди чую одне: потрібно мати портфоліо виконаних робіт, рекомендації клієнтів, знати всі які тільки можна програми по дизайну і мати вік до 30 років, а звідки це все взяти коли ти закінчив вуз, маєш бажання працювати, маєш до того хист, готовий вчитись, розвиватись, але ніхто не бере, ти такий нікому не потрібен!

 

Відповідь: Кожному по заслугах,або рівень нашої зарплати

Досвід роботи, то окрема історія. Розумним видається, коли студенти вже з курсу другого беруться хай і за мізерну платню щось робити по спеціальності. Прада таке можливе хіба, якщо не стоїть гостро питання виживання.

 

Відповідь: Кожному по заслугах,або рівень нашої зарплати

Не повірите, але можливо. Особливо в ІТ-компаніях, там головне професійні вміння, і не беруть "по знайомству" чи ще за щось, знаю багато прикладів. А про бізнес з родичами тут писали - то взагалі "табу" у досвідчених людей. Звичайно, що є таке що на роботі працюють родичі, але в бізнесі, особливо, це дуже небажано.

 

Відповідь: Кожному по заслугах,або рівень нашої зарплати

А що толку!?
Ось я ходила, працювала, порпалась в землі,садила, доглядала рослини бо цього хотіла:хотіла знати, вміти, хотіла тим займатись; погамала знайомому через знайомих зробити озеленення кафешки за Новояворівськом; так знайомі постійно питають порад - але в кінцевому варіанті, всі роботодавці відповідають одне: де потрфоліо, де досвід роботи, де виконані об'єкти, і ти знаєш що ти ніяких аргументів в свій захист не можеш навести, бо те що ти робив в кінцевому варіанті нічого не варте!

---------- Додано в 17:57 ---------- Попередній допис був написаний в 17:51 ----------

Може і в ІТ і можна не буду стверджувати, бо відношення не маю, але в інших сферах це не табу, як тільки з'являється місце одразу через знайомих шукається людина, бо там хлібне місце, і чому б не повідомити своїм родичам друзям про хорошу вакансію)))

---------- Додано в 18:11 ---------- Попередній допис був написаний в 17:57 ----------

У розумних людей ні, кожен гріє місце для когось свого. Щоб далеко не йти гляньте у Верховній раді, лікарнях, судах, податковій, всюде де є хоч якась вигода : один тягне іншого, там вже можна прослідкувати цілі покоління, династії, де одні змінюють інші.
і всі плачуться що мала зарплата, що вони такі бідні та нещасні, і так погано працювати, і їх щемлять, аж ніхто не відмовитись від насидженого місця, і піти шукати роботу!
до прикладу в тому смт. звідки я родом є велика школа на кілька сіл, і не зважаючи на те що всі плачаться на таку страшну і не важку долю вчителя (невобіду вчителів їхня праця заслуговує відповідної оплати та ставлення, описую саме вчителів бо стикалась з цим), але існує жива черга, де бабцю змінює внучка, а матір - правнучка, де щоб піти працювати потрібно дати 5 000 у.о! (і це до того як долар став по 10) і то потрібно знати кому дати, так як черга розписана на багато років вперед! і коли я хотіла поступати на вчителя, то мені зауч прямо сказала, що в нашій школі все розписано чуть не на 20 років вперед! Напрошується висновок: чого якщо вам так погано отримувати цінні подарунки на кожне свято, а деякі взагалі знахабнілі замовляють золоті прикраси, мати пільгу у вигляді -50% на світло, газ, воду (ця пільга здається стосується сіл та селищ), мати велику відпустку літом, і такий ненормований робочий день, а також ви одні з тих хто може працювати за сумісництвом (багатьом це є недоступним) з року в рік пхаєте своїх дітей, внуків, правнуків вчитись на вчителів, щоб вподальшому вони займались таким невдячним ділом!!! Чи може я чогось не розумію!???
І так само в всюди! І в приватних компаніях також, якщо щось одразу ж свої!

В мої компанії, як згадують старожили ще раніше років з 5-8 тому, коли людина яка робила таку ж роботу як і я на даний час мала ті самі 3000 грн, то попасти можна було тільки по знайомству, протекції когось дуже приближеного до директора; тоді і допомогу давали при народженні дитини, втраті кось з рідних, хворобі,.., і 13 з/п, і премії, і корпоративи робили хороші в хороших закладах, а тепер нічого з того не має, зато є велика текучість кадрів, людей які оббивають пороги в пошуках кращої роботи, штрафи, догани і цілу купу обов'язків та відповідальності((((
Правду говорять: що чим більше розкручується підприємство, чим більше власник отримує прибутку, тим швидше погіршуються умови праці, ставлення до працівників, тим швидше людина забуває з чого в свій час сама починала і як ій важко було спочатку! Замість того щоб простягти руку допомоги вони тільки дають стусанів і ставлять тебе "на місце"!!!!

 

Відповідь: Кожному по заслугах,або рівень нашої зарплати

То може зробіть, нарешті це потрфоліо (це ж не складно організувати в наш час, тим більше ви комунікабельна, цілеспрямована), щоб показати реально свою працю, хист і пробувати влаштуватись по спеціальності? Досвід у вас вже є чималий, освіта, я так розумі, теж (якщо що то на заочному можна довчитись). В іншому випадку варто перекваліфіковуватись на іншу галузь.

 

Відповідь: Кожному по заслугах,або рівень нашої зарплати

вам пишуть про бізнес, а ви про бюджет

 

Відповідь: Кожному по заслугах,або рівень нашої зарплати

Serceedka, бажаю Вам змінити погляд на можливості у житті, бо коли людина настроєнна, що всюди стіна, їй дуже тяжко побачити двері, які відкриваються саме для неї...
Про владу та гроші.
Влада -то велика відповідальність, особливо в приватному бізнесі.
Гроші не псують людину, навіть дуже великі гроші, просто їх велика кількість виявляє сутність людини...
Якщо на фірмі не цінують професійних спеціалістів, висока текучість кадрів неминуча...а відповідно фірма котиться до банкротства, тому таким керівникам треба співчувати.

 

Відповідь: Кожному по заслугах,або рівень нашої зарплати

Ну це нормально! А ви б взяли людину, наприклад, собі додому робити ремонт, без рекомендацій і навіть не бачучи її роботу?
Я коли починала фотографувати, ще тут на форумі писала що пофотографую весілля безкоштовно може хтось памятає
А потім брала дешево, але й досвіду в мене дійсно не було, за що мали платити?
Тут треба бажання мати велике робити! От напишіть тут оголошення що зробите дизайн саду безкоштовно, розхідний матеріал оплачує клієнт. Я впевнена, охочих багато буде. Потім запросіть фотографа, зробіть ефектні фотографії, роздрукуйте, і маєте портфоліо. Як на мене це не складно, і не треба тратити купу років на пошук досвіду.


Надіслано від мого LG-P765, використовуючи Tapatalk