Кожному по заслугах,або рівень нашої зарплати

Відповідь: Кожному по заслугах,або рівень нашої зарплати

тобто, робота є нормованою або ж за доплату.. вихідні - субота й неділя, робота без нічних змін..

хм.. цікаво, чи тим "мажорам-начальникам" доплачують за понаднормову роботу це так, риторичне

Певної відповідальності дана посада не передбачає.
Він - спеціаліст вузького кола? Якщо так - запросто можна пробувати підходити до роботодавця і піднімати питання про оплату праці. Якщо ні - радила б таки шукати щось близьке із вищою оплатою, оскільки робочі професії вузьких спеціальностей можкуть дійсно добре оплачуватись.

припускаю, також не вимагає від працівника також вищої освіти.
в нашій країні дійсно немає високих заробітних плат робочим спеціальностям. Але попри все, люди в нашій бухгалтерії з величезним досвідом роботи сидять по більше ніж 8 годин за 3 тис.грн.. жаліються, але сидять і працюють. Зрештою, в нас яка-не-яка але демократія і кожен може обирати собі де йому тепліше

 

Відповідь: Кожному по заслугах,або рівень нашої зарплати

Ну, так молодець.
3 тис для початківаця- не так і мало))

Моя трудова:
16,5 роки після школи- лоток з продуктами.
на першому курсі універу я прибиральниця. Це для того, аби зацепитись на підприємстві.
Далі я комірник, потім зав. склад... А далі почалися затримки з виплатами і поскільки мені потрібно було оплачувати навчання, я звільняюсь і іду в ЦЗ.
З ЦЗ трудно. Я літаю по співбесідах, мене студентку-комсомолку беруть хіба продавцем на лоток, прибиральником...Все решта- нема досвіду. І так рік. Перебиваюсь дистрибюторством ( його у нас бери скільки хоч)). Трудно, бо не моє, але треба платити за навчання.
Нарешті ЦЗ напавляє на посаду зав. складу на інше підприємство, на якому ідуть регулярні виплати праці.
Оформляюсь, працюю, умови жесть, але гроші платять.
Закінчую навчання, беру диплом, через рік влаштовуюсь на цьому ж підприємстві в будинок управління на посаду менеджера з логістики.
Працюю 2,5 роки. Декрет!

 

Відповідь: Кожному по заслугах,або рівень нашої зарплати

дехто каже, що це ще навіть файна зп, а дехто сидить, стогне, але нічого не робить, щоб тут його більш оцінили і не шукає нічого кращого.
А раз не шукаєш, значить все влаштовує. таке житття зараз.

 

Відповідь: Кожному по заслугах,або рівень нашої зарплати

То так згрубша виглядає.
Ну, якщо в деталях не копатись.

 

Відповідь: Кожному по заслугах,або рівень нашої зарплати

не завжди.
Всюди можна знайти недоліки. і до чогось докопатися.

 

Відповідь: Кожному по заслугах,або рівень нашої зарплати

Думаю що платять.
А з чого би їм мали не платити?

 

Відповідь: Кожному по заслугах,або рівень нашої зарплати

В нас на фірмі люди які працюють дійсно довго і достойно досить успішно піднімаються по карєрних сходинках
Тому, як то кажуть, хтось шукає можливості а хтось причини.

 

Відповідь: Кожному по заслугах,або рівень нашої зарплати

так, він вже 2 рік працює з 4 курсу, показав себе відповідальним працівником і зараз веде вже 2 роботи по іноземних проектах. Прийшов на зп 2 тис. Але він на роботі іноді до 8 вечора сидить. Не щодня, звісно, але це залежить від роботи.
Ясно, що відповідальність несе всю дядя-начальник, який веде таких 15 проектів, звісно, він отримує в 10 разів більше ну але якось ніхто й ніколи не заперечував проти цього, хоча він також важче ніж пачку паперу не піднімає в повсякденній роботі..
Я до чого веду.. На мою думку "сонце всім однаково світить" (с), але кожен по-різному вміє на нього дивитись. Хтось із дитдому стає бізнесменом, а хтось в нормальній українській сім*ї все життя працює вантажником.
І це нормально, бо люди є різні, з різними вподобаннями, навиками, удачею, що також є дуже важливо, вміннями думати.
Це зараз я напишу не про когось конкретно, а так, спостереження, яке дуже притаманне більшості наших робітників - це жалітись на всіх і чекати, що хтось подасть-принесе-зробить за нього..
Бо той, що працює чуть не з дитинства руками, головою - по іншому не вміє, розраховує на себе/свої руки/голову і з тих людей виходять дуже розумні Люди.
А інші в той час, попиваючи пиво за столом/на лавці роздумують про політику, завжди знають, як краще треба робити-казати, хоча самі насправді ніколи нічого робити не хочуть. Але людям тим дуже важко вгодити..
Як мають роботу - думають, що в шефа вона краща, мають машину - в сусіда дорожча, мають жінку - в друга гарніша..
А насправді цей корисний час краще б зайняли чимось корисним, що приносить якщо не прибуток, то, принаймні, приємність.

---------- Додано в 16:59 ---------- Попередній допис був написаний в 16:56 ----------

))) а з чого платити??
в керівників є така штука як ненормований робочий день. Платять їм не за "відсиджений чи прокерований час", а за виконання задач. Іноді цілі є проектні, чого немає в робочих спеціальностях. Їх просто треба виконанти. І за це не доплачують. Це їх робота, їх задачі, їх функціонал.

 

Відповідь: Кожному по заслугах,або рівень нашої зарплати

Та ну де всім?))
Тільки тим хто думати не вміє, працювати не хоче, чекає манни небесної.
А так у нас в країні все справедливо, все по феншую.

Вибачте, начиталася...

То просто я в іншому світі живу. Не зважайте...))

Та ну не всюди...

Дівчата, не утріруйте.
Ніхто не думає, ніхто на то не тратить час. Просто константуєм факти, розглядаєм можливості...
Все не так зле.

 

Відповідь: Кожному по заслугах,або рівень нашої зарплати

хто не думає, той працює)))
Мені мій шеф казав, що треба виділяти деякий час в день своїй мрії, уявляти чого ти хочеш, складати план, як того досягти.
Тому не думати - то неправильно.

 

Відповідь: Кожному по заслугах,або рівень нашої зарплати

Ви прочитали про що я написала?))

 

Відповідь: Кожному по заслугах,або рівень нашої зарплати

Дівчата, хто знає- зорієнтуйте : на який рівень зарплати може розраховувати НR, працівник відділу персоналу з досвідом роботи?

 

Відповідь: Кожному по заслугах,або рівень нашої зарплати

прочитала)

може неправильно зрозуміла, тоді звиняйте.

 

Відповідь: Кожному по заслугах,або рівень нашої зарплати

Слідкую за темою. Цікава дискусія.
Мені здається, що в кожного закладено певний хист. От в мого чоловіка зовсім відсутня тяга до бізнесу чи навіть керівних посад. Ну, не вдається йому керувати людьми. Це потрібно сприйняти, як належне. Але.. він чудовий виконавець. Це його плюс. Такі теж потрібні. Він розбере всю роботу по поличка, впорядкує всі завдання.
А в душі він науковець. Правда, займається наукою виключно для себе і на голому ентузіазмі.
Загалом, я згідна. Якщо щось не влаштовує, то треба шукати заміну. Не боятися змін. Переважно це лякає найбільше. В нашому оточенні всі хто звільнився з певної роботи і йшов на іншу не програли у своєму виборі. А є такі, що досі нарікають "все погано", але вперто там залишаються.
Чоловік за 15 років змінив багато робіт. Всі роботи шукав сам через кадрові агенції. У приватних структурах кумівство не вітається.

 

Відповідь: Кожному по заслугах,або рівень нашої зарплати

згідно статистики (правда не знаю чиєї) до бізнесу мають хист 10% людей. Решта виконавці. Бо бізнесом займатись теж далеко не легка справа.
Але чудові виконавці - це золото, бо якби не було їх, то нічого б не робилось.
Одна людина, якою б геніальною вона не була, ніколи не зробить всього самотужки. Завжди потрібні помічники, т.з. руки, яким ти можеш довірити справу як самому собі.

 

Відповідь: Кожному по заслугах,або рівень нашої зарплати

.Цілком підтримую,з досвіду скажу,що після навчання теж 13років працювала в Містопроекті,але коли з/п затримували,замовлень не було (ситуація зараз повторюється),а дитина росте,їсти хоче,одягнути треба і т.д.,я вирішила поміняти роботу,як то було важко і лячно,але знайшла роботу і з/п була дуже добра.І тоді мене понесло,попрацювавши рік,я зрозуміла що можу заробляти більше і знайшла роботу на 50у.о. ще більше і озвучила це керівництву,або я іду в іншу фірму або вони мені піднімають з/п,підняли,ну а далі вже писала вище,ми організували свою фірму.А зараз я трохи вже лінива стала,діти дають собі раду,якась робота є,підробіток теж є.А молодим треба рухатись,шукати,міняти,пробувати.Зять теж шукає,звільняється,щось своє пробує відкрити,закриває і знову щось пробує.Я його підтримую,не сидить склавши руки,хай вчиться,помиляється,але шукає щось своє.

 

Відповідь: Кожному по заслугах,або рівень нашої зарплати

А ви не думали, що люди бояться залишитися у розбитого корита? В наш час то на раз плюнути. IMXO І ще дехто має можливість пів року бігати по співбесідах в пошуках кращої долі, а в декому сім"ю за той час кормити...

По тій причині багато хто тримається того, що є, хоч воно може не є таке як треба.
Я не виправдовую, просто вказую імовірні причини...

 

Відповідь: Кожному по заслугах,або рівень нашої зарплати

jalla, звісно думали. В нас тільки чоловік працює. Живемо самі. Ви думаєте в нас сім'я їсти не хоче?
Хвора дитина, яка потребує що півроку діагностики. А коли, на обстеження в один день пішов весь аванс за місяць, то це стало таким шаленим поштовим. Тоді шукаєш можливості бігати. На всі співбесіди чоловік ходив в не робочий час. Деякі проводили по скайпу. Бо від цього залежить не тільки краща долі.
Чоловік 8 років тримався того що є. Боявся щоб не було гірше. Знаєте, деколи важко вирватися із замкнутого кола.
В сестри чоловік написав заяву на звільнення, коли її залишалось два місяці до пологів.
Зараз він змінив роботу. Нехай зарплата не така вже й велика, але кожних повірку переглядають зарплатню в залежності від твоїх обов'язків та того що ти вкладаєш у розвиток підприємства.
Із свого оточення не знаю тих, хто залишився біля розбитого корита.

 

Відповідь: Кожному по заслугах,або рівень нашої зарплати

Повірте, якщо є ціль, то можна бігати, шукати і паралельно працювати. Але кожен вибирає як йому зручніше.

 

Відповідь: Кожному по заслугах,або рівень нашої зарплати

Жанна, сім'я у багатьох є, а як не сім"я то ще якісь свої проблеми, чи то обов"язки. Моя думка така-не влаштовує щось на роботі, звільняєшся і шукаєш іншої. Бо так виходить, що займаєш місце , де би інша людина буде дуже навіть рада тим грошам. В нас теж таких в філармонії купа було, все нарікали, що мало платять, мало платять, так зле, аж капець, але сидять. Ну ясно , шукати щось не дуже хочеться. Я теж була дууже не рада свїй зарплатні. Зрештою тому і змінила місце праці. І зовсім про це не шкодую. Але для того мені потрібно було прикласти неабияких зусиль, це не просто так, що робота з неба падає, таких чудес не буває. Або піднімаєш своє м"яке місце і починаєш працювати над собою і над тим, абищось змінилося, або як нема бажання і сили, сидиш там , де сидиш, але не нарікаєш, бо значить ти є власне там, де заслуговуєш бути.І то не справа в сім"ї, не ображайся, але хто хоче, той знайде. Просто ще є лінь... ІМХО.