Кожному по заслугах,або рівень нашої зарплати

Відповідь: Кожному по заслугах,або рівень нашої зарплати

А якщо вік вже не молодий і робота подобається..?
Міняти спеціальність - потрібно знову вчитись, потім знову ж таки всім потрібен досвід і т.д. І так одразу, як тут пишуть, ніхто вам більше 1000 не дасть.
Важке питання...

 

Відповідь: Кожному по заслугах,або рівень нашої зарплати

Які?
От не можу я собі уявити, що працюю на дядю якогось і чим він ще може мене вмотивувати крім грошей...
поїздками на семінари-не проходить
корпоративами в іншому місті- те саме
Чим?

В мого чоловіка НАДЗВИЧАЙНО вузька спеціалізація, з якою він 10 років пропрацював у Львові, а далі що, які перспективи, які мотивації. Наплював, звільнився і поїхав в Київ, бо тут не те що і грошей не платять нормальних, та й рівень обладнання нижче плінтуса. А якби сидів і радів стабільності і тим копійкам які в нас називають-зарплата, то загнулись би давно.

 

Відповідь: Кожному по заслугах,або рівень нашої зарплати

ну не знаю, я ж думала, що не подобається голодним сидіти, а якщо моральне задоволення перекриває матеріальне, тоді не жаліємося

не обов"язково вчитись - чоловік підробляв кур"єром, для цього науки не треба ...
боюсь сказати за скільки часу я здобула другу професію, бо то було супер швидко,

можна зробити своє хоббі роботою - та сама вишивка, чи будь-яке інше рукоділля, тобто фактично ви вже це вмієте. І для старшого віку такі заняття дуже підходять.

дадуть і 1000 і більше тільки треба не сидіти рівно на...

просто в мне часом таке враження, що я можу мільйон варіантів запропонувати, а мені знайдуть заперечення на весь мільйон, то це вже таке налаштування, і ніхто не поможе, хоч додому роботу принесіть все-одно знайдуть якісь в ній вади ...

в когось підпис гарний: небажання - тисяча причин, бажання - тисяча можливостей

 

Відповідь: Кожному по заслугах,або рівень нашої зарплати

Та 100 %, було б бажання...
Я теж можу сісти в поліклініці, папірці перекладати, діставати 700 грн. і стогнати, як ж то погано платять.Свекруха так вже 40 років сидить і стогне. Так погано, так, в нас задрипана країна, то що лягти і вмирати...Але кожен вибирає те, на що він може погодитись...ну не піду я в поліклініку, ліпше пахати реально,отримувати задоволення від своєї роботи, та й гроші.

 

Відповідь: Кожному по заслугах,або рівень нашої зарплати

Значить кожен вибирає те, що йому вигідно.
Я згідна, що не все так просто, і не можна кидати роботу різко, бо незрозуміло, коли ти знайдеш наступну. Але треба над пошуками працювати. І, якщо людина сидить на місці і покривається цвіллю, то їй це вигідно.
Не забувайте, завжди є вторинні вигоди, про які ми не говоримо. наприклад, часто і легко відпускають, багато ен вимагають, близько додому, ніхто не рухає і т.д.

 

Відповідь: Кожному по заслугах,або рівень нашої зарплати

Я взагалі не розумію людей, які сидять на одному місці і не порухаються щоб заробити зайвих 20 гривень, бо вони звикли лягати в 21.00 спати. Не даремно кажуть - було б бажання...
Вторинні вигоди - це також момент важливий, але якщо людині таке підходить і вона не робить нічого для покращення свого фінансового становища, тоді не варто жалітись і бідкатись як важко живеться, і всі навколо винні, і держава не така, і освіта не та.....

 

Відповідь: Кожному по заслугах,або рівень нашої зарплати

Не знаю чому всі думають, що завжди робота по знайомству! В державних службах так але в приватних компаніях реально знайти роботу без знайомства. ЇЇ можливо знайти, обидві роботи я знайшла без знайомства, по Інтернету. Обидві у хороших компаніях. А ось питання кого пропихують по знайомству- це інша справа.Переважно тих, хто нічого з себе не представляє і робити нічого не вміє. А потім сидить моя тітка на роботі та робить за якусь сопливу дівку її роботу, тому що та є родиною начальника. Ось це правда і абсурд.

---------- Додано в 12:43 ---------- Попередній допис був написаний в 12:41 ----------

Хорошим прикладом "родинного клану" є наш Укртелеком!

 

Відповідь: Кожному по заслугах,або рівень нашої зарплати

і я всі свої 3 роботи знайшла сама . Першу - через оголошення про набір в Політесі, ще поки вчилась, другу - чула, що там є вакансія, а третю - через нет, абсолютно без ніяких знайомств

 

Відповідь: Кожному по заслугах,або рівень нашої зарплати

Звичайно, роботу можна знайти і самому, і випадково. Але то не значить, що ця робота буде хороша!
Перші дві роботи мені взагалі запропонували самі ж керівники - але ж і специфіка тут така була, що робота цікава, ще й за спеціальністю, а працювати довелося на голому ентузіазмі - бо зарплату і зарплатою було важко назвати... Третю і четверту роботи (в приватній сфері) я знайшла сама і грошей там було не багато, але й не мало - тоді, для себе самої, цілком вистачало. Але кваліфікацію почала втрачати і задоволення від роботи було ну ду-у-уже мале. Тепер є сім*я, дитина, відповідно, і потреби зросли (чоловік далеко не олігарх )... Почала трохи рухатися з пошуком роботи - і тут, і там все зайнято (як не сват, то брат), дехто так і каже: ви що, думаєте, просто так роботу знайти ? То на державних роботах, звичайно ж. Приватники майже всі продають-купують-продають, і кому я потрібна без досвіду в продажах? - така у них мотивація (і де того досвіду набути?). На примітивні роботи (типу "чорноробочих") ніхто не бере: інтеліґенція ж певно й підлогу не вміє помити! Виробничий же сектор - тут інша проблема: треба перекваліфіковуватися, іншу професію здобувати. А за які гроші і коли, якщо кусень хліба нині потрібен?
Я, звичайно ж, загострено висловлююся. Та й не всі двері обстукала (але коли то встигнути???). Та й буває таки, що є пропозиції, а можливості - нєа.. То коли вагітна була на останніх місяцях, як на зло, почали дзвонити (резюме чи анкети подавала ще задовго до того і вже не чекала, що буде результат) і запрошувати на дуже непогані посади (і відповідні з/п), а тут такий облом!
Я так згрубша описую свою історію. І, звичайно ж, впевнена, що знайду добру роботу. Але лише тому, що якщо вже чимось одержима, то до кінця. І не боюся шукати. Бо, наприклад, деякі мої знайомі і донині сидять на тих роботах, з яких я починала (я поважаю суть цієї роботи, але не приймаю бруду, рутини і корумпованості, в яких ця суть дедалі більше погрузає...) І ніби й раді би змінити, але вкоренилися (чи розлінилися) так, що не знають навіть, чи справді хочуть змінювати щось...
Але факт і те, що ринок праці в нас ну дуже далекий від аналогій у цивілізованих країнах. Тому, все таки, легше "вижити" і "вибитися в люди" тим, хто не дуже переймається чесністю засобів і справедливістю методів...

 

Відповідь: Кожному по заслугах,або рівень нашої зарплати

я працюю на "дядю" (точніше групу "дядьків"-акціонерів, яких в очі ніколи не бачила, хіба на відео). Окрім зп, семінарів та корпоративів, котрі були згадані, в нас на роботі мотивують дуже по-різному -
щомісячні або щоквартальні конкурси успішності чи завдань з матеріальними на нематеріальними призами, щорічні та щомісячні рейтинги, котрі мають відповідні наслідки - визнання колективу в різних формах та швидкість росту зп у відсотках (розмір відсотків напряму залежить від рейтингу) та кар'єрний ріст. Ті речі реально додають великого натхнення до роботи.

Але я прийшла до висновку, що мене особисто найбільше мотивує поведінка мого безпосереднього шефа - гарний приклад, порада, допомога, вчасна усна чи письмова похвала чи відзнака, і що основне, – командний дух та командна робота... За останні роки в мене було кілька таких випадків, коли себе відчувала повністю демотивованою до роботи і з опущеними руками (гроші і все інше матеріальне не мотивували), тоді приходилось напряму говорити шефові – ви мене реально демотивуєте і я ніц не хочу робити, давайте щось міняти...

 

Відповідь: Кожному по заслугах,або рівень нашої зарплати

Я думаю такий підхід багатьох мотивує, бо тоді ти просто почуваєшся людиною, а не рабом, який паше, щоб заробити гроші.
Особисто для мене це важливо

 

Відповідь: Кожному по заслугах,або рівень нашої зарплати

З двома вищими освітами та червоним дипломом магістратури отримую 800 грн.

 

Відповідь: Кожному по заслугах,або рівень нашої зарплати

а чому тоді нічого не міняєте?!
П.С. в мене теж магістратура і червоний диплом

а нащо тоді йти на нехорошу роботу?!

 

Відповідь: Кожному по заслугах,або рівень нашої зарплати

Я перепрошую, та знову на натикаюся на якусь агресію на цьому форумі від "стареньких", чи то модераторів... Чи у Вас тут такі правила, чи як... хіба я прошу коментувати мій допис, чи Ви знаєте мене особисто, що можете робити такі висновки. Дуже прошу не оффтопити цей допис.
Дуже сподіваюся на те, що Ви заробляєте мільйони, сидячи тут і ображаючи людей

 

Відповідь: Кожному по заслугах,або рівень нашої зарплати

ну якість освіти це взагалі абстрактне питання в україні. а те скільки в людини дипломів і якого вони кольору особисто мене б зацікавило якщо б я набирав персонал. це вже свідчить про наполегливість в чомусь. бо коли посилає вчитися папінька, то такій людині по вуха вистачає одного диплому. а тут цікава ситуація. насторожує тільки одне чому людина погоджується на 800 гр

 

Відповідь: Кожному по заслугах,або рівень нашої зарплати

а хіба викладачам платять більше?

 

Відповідь: Кожному по заслугах,або рівень нашої зарплати

от судіть самі. коли приходе таке чудо влаштовуватися на роботу ( що я особисто сумніваюся в тому що коли папік все платив воно піде працювати бо папік і далі буде кошильком) то достатньо двох трьох слів щоб зрозуміти хто стоїть. а і такі люди не влаштовуються на роботу її їм купляють. точніше не роботу а посаду.