В менеи схожа ситуація була, і ніяк не вирішилася. я вперто живу в себевдома, а свекруха звинувачує що я не пішла жити до неї додому. стосунки просто жахливі з нею, але я вже тим не переймаюся.
хай зменшить. казала їй те саме,вона і далі не слухає.але мені байдуже хай робить що хоче --- дописи об"єднано, 29 Жовтень 2015 --- їй не дають спокою гроші моєї мами і бабусі.хоча свекор заробляє набагато більше.коли вона почала вголос рахувати їх гроші я була в шоці.зараз на її дзвінки не відповідаю.знаю точно-жити знею не буду.це було б дурістю маючи власне житло жити з батьками
а що вона думає, що вам не вистачає, чи вона дуже вам допомагає і хоче, щоб всі так робили? Взагалі дивна людина, складається враження, що вона хоче просто все тримати під контролем , ваші видатки і доходи в тому числі. Тримайтеся своєї позиції, живіть окремо і буде вам щастя. Рано чи пізно вона зрозуміє, що впливати на все вона не може і зіб"ється з того. Бо поступитеся раз, далі буде ще важче.
я теж.до цього часу ще намагалася з нею якось спілкуватись,але після нашої останьої розмови взагалі не хочу її бачити.а ваш чоловік як ставиться до такої ситуації.
та як ставиться, він стоїть між двома вогнями, але йому так зручно, тому що свекруха каже що він в мене вдома не господар, тому він нічого не робить і не оплачує квартиру. Чоловік знає що я не піду жити до його мами хоч то і не село а квартира, але вона злиться якщо я роблю якийсь ремонт чи покращення в себе вдома. постійно чую докори в свою сторону.
якщо не рахувати подарунків внучці,то нічим особливим нам не допомагає,грошей не дає.усе що чоловік бере з дому він фактично заробив сам ,бо постійно їй допомагав.зараз вона змушена прайювати сама ,чоловік за кордоном на роботі,свекор не надто цікавий їй допомагати.другий її син теж її господракою не цікавиться,от вона і біситься...моя сімя мені допомагає як може,і всім що я маю я завдячую їм.а вона хоче щоб ми жили в неї і вона всім заправляла-у цьому ви абсолютно праві. --- дописи об"єднано, 29 Жовтень 2015 --- мій теж стоїть на такій позиції і квартиру теж не оплачує ,постійно повторює що ми взимку житимемо в них,і рахунків він не оплачуватиме.але я не втрачаю надії змінити його думку.зроблю субсидію ,щоб платити менше і твердо стоятиму на своєму.
А можна запитати як ваш чоловік відноситься до ситуації? (Чому ви вирішили написати саме в темі "мамин синочок"?) Бо це теж важливо. Взагалі це добре, що ви живете окремо і наполягаєте на своїй позиції. Рано чи пізно вона змириться. А якби почали жити разом це би тільки ще зіпсувало стосунки. ІМХО, звісно.
хоче жити з мамою ,постійно мені це повторює.хоче щоб моя мама і далі оплачувала наші рахунки.але я не втрачаю надії його переконати.щодо рахунків-зроблю субсидію,щоб була менша сума до оплати,думаю тоді він погодиться.
Це вже гірше. Таки так, працюйте в тому напрямі. Пояснюйте, що молода сім"я має жити окремо. Тим більше, що у вас є де. А чого ваша мама повинна це робити? Адже він чоловік, він пропонував вам вийти за нього заміж, брав на себе певну відповідальність. І як стосовно того, що: "ваші рахунки - це ваші рахунки, а не вашої мами?" Скільки йому років?
Думаю з часом (і вашим правильним підходом) він таки звикне до цієї думки. Ви писали, що він зараз на заробітках, а це вже якийсь крок до самостійності у фінансовому плані.
а як він мотивує це? типу навіщо платити, якщо можна жити в мами? Але ж там також буде потрібно платити комунальні, + буди під постійним контролем його мами. А ви зараз живете у Львові чи теж десь недалеко біля неї. але просто в квартирі. Якщо у Львові,можна ще аргументувати тим, що в місті вам зручніше.
ми живемо в невевиликому місті,не у Львові,вона в селі за пів години їзди від міста.мотивує він свою думку тим що тепер рахунки за газ немаленькі ,а в нього вдома є твердопаливний котел і за газ майже не треба платити.
а за дрова? вони ж не безкоштовні. Моя думка така, якщо ви впевнені, щол хочете жити окремо,стійте на своєму. Говоріть з чоловіком. переїдете на зиму до свекрухи, залишитеся надовго. Весною скаже, що треба їй допомагати на городах, вліті краще в селі, бо чисте повітря і т.д.
дрова вони не купляли ,заготовили самі.але в своєму рішені я впевнена,чоловіка переконаю,тож думаю все буде добре.а контакти з свекрухою постараюся звести до мінімуму,щоб не псувати собі нерви.
Ви думаєте що перевиховати чоловіка вже зрілого можливо??? я думаю ні. мені не вдалося. ніякими методами, що я тільки не пробувала. терпіння закінчилося.
А де ви побачили слово "перевиховати"? "Перевиховати" дорослу людину: чи чоловіка, чи мене, чи Вас неможливо. Тільки коли людина сама захоче, тоді вона і зміниться (або змінить свої погляди). Але час від часу нагадувати чоловіку, що Ви тепер сім"я і маєте думати про власний побут, буде не зайвим. (І не під час сварки, а якраз в "мирний час"). А ще важливо давати йому шанс самому приймати рішення, підтримувати Його рішення (а не нав"язане свекрухою. то правда ще треба відрізнити де справді його, а де нав"язане.) Мій теж періодично каже: "я тут в гостях" (то хата моїх батьків. І хоч зараз вони з нами не живуть, але планується) і не хоче робити якихось глобальних рухів (ремонти тощо). (Та навіть не хоче, то не хоче, але коли приходиться до справи, то стає і робить. Тож моя ситуація трохи інша, простіша.) Але ми тут живемо, користуємось комунальними послугами, за які і платимо. І питання навіть не стоїть, що наші рахунки мають оплачувати чиїсь батьки. Ще одна історія моєї подруги: комунальні діляться на всіх членів сім"ї і кожен оплачує свою частину. Реалії життя зараз такі, що навіть комунальні оплатити складно, тож це і не дивно.
Так, "перевиховати", то я написала, бо просто в своїй ситуації бачу, що чоловіку так, просто напросто-вигідно. і немає звички робити і бажання приймати рішення, брати відповідальність. Мама передала з рук в руки, для того щоб хтось опікувався сином, а за довгі роки маминого виховання і відношення, все запрограмовано вже давно. Тому треба терпіння, щоб щось змінити або навіть не знаю що зробити, щоб чоловік захотів приймати рішення і участь в сімейних клопотах, бо йому просто це невигідно.
Як варіант: "прощупати", що йому вигідно. Трохи підступно, але ж треба виходити із ситуації. Знайти його слабке місце. Наприклад, чоловіку важливо, щоб з його думкою рахувалися. Прислухатися, погодитися, а потім починати пропонувати компроміс: ось я ж тебе підтримала в тому-то і тому, допоможи мені в тому-і-тому. На жаль, зараз так багато таких чоловіків. Я дивуюся як ті жіночі плечі стільки витримують. Може тому, що беруть на себе забагато?! Я так по собі зробила висновок. Зараз стараюся потрохи виправити ситуацію. Починаємо з дрібниць (я слабка жінка, розпалити камін дровами не можу. до чоловіка: "сонце розпали камін". він: "не хочу". ну ні то ні. вдяглася тепліше, а камін таки зачекає коли його розпалить чоловік). --- дописи об"єднано, 30 Жовтень 2015 --- Ясна річ, до мами буде "бігати" ще довго. Багато-багато терпіння... Тому-то і кажуть, що краще жити окремо. А якби то ще зі свекрухою жити, я то б точно не витримала.
Я щось подібне сказала, і пішла з "невісток"(ми ще неодружені, просто трохи жили разом з його батьками) назад до своїх батьків Я як господиня маю бути єдина в хаті. Кухня має бути моя, і тільки я на ній головна. )))
