Як врятувати/полагодити стосунки?

Я не казала,що це правило,але й не вийняток.Люди є різні і здібності у всіх різні.Є такі психологи,які розколять твоє притворяння на раз-два)А якщо на те пішло,то інколи відчуваєш ,що тебе обманюють і ведуть себе не природньо.

 

Ну але якщо вміють - то не видно...
А ще є така штука як ейфорія, коли людина не притворяється, а дійсно веде себе інакше, поки закохана. А потім проходить час, зявляються перші труднощі - і ейфорія проходить, наступають сірі будні... Як на мене, краще побачити людину у різних ситуаціях: в горі і в радості, в проблемах і побуті. Я не кажу зустрічатись 5 років, але місяць два - надто мало, як на мене.

 

То все тільки теорія, в житті воно трохи інакше. Ну і про ейфорію Сяня дуже добре написала.

Я знаю пару якій вистачило місяця знайомства для створення сім'і, так, дійсно, буває. Але дуууже рідко.

 

Як це за місяць-два вже разом жити? Типу, давай зразу жити разом, щоб взнавати один одного?

 

Ну це я так образно сказала)Хоча є такі,що не тягнуть,і зразу живуть разом,якщо є де)(бо зараз переважна більшість немає можливості пожити разом самим,без батьків.)Ой та й взагалі це кожного особиста справа,жити вже за місяць -два чи ходити 5 років,а потім все починати спочатку.Кому як подобається)

 

Та дівчина просто запарилася з тим хлопцем. В мене зараз аналогічний період, тільки не 10 місяців. Прийняти рішення розійтись їй не вистачає духу.От і чекає, або поки стосунки зійдуть на нівець, або хлопець запропонує одружитися. А хлопця не хочу ображати, але тут вже писали, 10місяців він бідний не може зрозуміти, що відбувається і не може її розворушити?

 

Я би не зводила розвиток стосунків тільки до такого вибору

--- дописи об"єднано, 15 Грудень 2015 ---

Та ж він пропонував, вона не хоче, каже, що ще молода.

 

Та то залежить ще як пропонував...

 

Дівчата, ну це вже взагалі. Я інколи співчуваю чоловікам

 

--- дописи об"єднано, 15 Грудень 2015 ---

Можна багато говорити про спільне майбутнє, але це не завжди ж означає пропозицію руки і серця. Якщо зараз не готова, то можна назначити дату Х. і повернутися до тієї розмови

--- дописи об"єднано, 15 Грудень 2015 ---

Мій теж часто говорить про дітей і майбутнє, але одружуватися не хоче. Тому я співчуваю собі...

 

Він написав:

. Значить, це була пропозиція, а не розмови про дітей і майбутнє

Якщо про спільних дітей і спільне майбутнє - то не все так погано

 

не в тему,проте маленька ремарочка - чоловіків не можна жаліти. Нема гіршого як жаліти будь-кого, особливо чоловіка, то визнати його слабість і неспроможність. Чоловік ніколи не буде з тою, яка вважає його слабким.
Підтримати в важкій ситуації, бути з ним і в горі і радості можна, жаліти ніколи.

 

Я це знаю, тому написала, "співчуваю".
Ось моя цитата з іншої теми

 

просто по Ваших дописах, не тільки тутт, так мені виглядає. Ось і зараз ви їм бідненьким співчуваєте, бо в них вимагається якось по-особливому попросити руки в людини, з якою планують прожити все життя, і яка народить їм дітей. Ви маєте розуміти, що Вони хочуть освідчення зробити таким, принаймні нормальні.

 

Я їм в деяких випадках співчуваю, бо інколи жінки самі не знають, чого хочуть, а вимагають, щоб чоловіки знали .
Але це не жалість

 

а спробуйте піти разом до сімейного психолога (витратьте на це час, пошукайте за відгуками справді толкового)
якщо справді її любите
грошей мало, то чого тоді варті ваші почуття? (прийом психолога 100 грн, нехай доведеться походити з тиждень, багато?)
якщо депресія справді є - ви допоможете своїй коханій людині
з іншого боку зможете по-справжньому спробувати налагодити ваші стосунки,
або кожен з вас зрозуміє чого хоче

 

Зараз з такими толковими спеціалістами важкувати напевно,в мене таке враження,що це лише видурювання грошей.Хоча....ніколи до них не зверталася(може це й добре,а може й ні),бо в нас це рідкість,а от за кордоном це норма.

 

Тоді моя сім'я виняток. З чоловіком походили на здибанки 2-3 місяці, зрозуміли що жити неможем окремо, після два-три місяці пожили разом і вирішили поженитися.

 

Але те що ви живете добре не означає що ви добре дізнались про свого ще тоді хлопця за 1-2 місяці Я не кажу що такі сім'ї не мають майбутнього, просто є ризик помилитись.

 

Як на мене - то вже перегиб з тою психологією. Всі ми люди всі "чєловєкі", всім буває тяжко і всі інколи елементарно хочуть "на ручки" навіть найсильніші чоловіки. Я не психолог і не вникаю в глибинні значення слів "співчувати", "жаліти", "підтримати"... і я пошкодую коханого чоловіка, коли йому погано, скажу, що мені його дуже шкода і це не зробить його гіршим в моїх очах і йому не прийде в голову, що він заслабкий.