Ця дівчина сама розуміє, що до цього йшло і привело, їй не 17р., а за те, що 8 років зустрічаються ще ніхто не одружився сумніваюсь що 8 років хлопець був паїнька, а тут взяв і знайшов іншу, не вірю..вже напевно погулював, а вона очі закривала сподіваючись що одружиться, так за кожним переживати - життя не вистачить, свого життя..Треба тверезо дивитися на речі..
не обовязково, але от що криза в стосунках наступила, відчув що не пізнав інших жінок))) це дуже навіть ймовірно ну але ще не порвав ці стосунки по 2 причинах, або переживає за дівчину ,яка витратила на нього 8 років свого життя (хоч певно не варто речі називати такими іменами, силою ніхто не тримав какби) а 2 варіант - бажання посидіти на 2 стільцях, тут порве стосунки чи зрадить, і вже речі ніколи не будуть такими як були (суджу по розповідях що заплутався і не спав ще з другою, якщо то правда, то якісь моральні цінності присутні) ,а з іншого боку, різноманітття інших дівчат, інших стосунків, я його прекрасно розумію, мене б теж крило ,якщо б зустрічалася з кимось одним 8 років з підліткового віку))) (я про платонічну сторону, а не секс, в чоловіків може й друге, в якихось жінок можливо теж))) ну бо всі люди різні, хтось після таких стосунків " з дитинства" має міцну сімю, хтось таки погулював трохи, а знаю і випадки розлучення через багато років, бо таки інша, цікава, незвідана жінка зявилася "на горизонті"
Вирішувати вам, я б не радила дуже різких дій, але кидатись за ним теж не треба. Зробіть паузу, дистанцію, тиждень тишини, чи можливо більше. Буде ломка написати-подзвонити, але треба себе стримати. Створіть собі умови, щоб не залишайтись наодинці, займіть весь час. В 25 років певно є робота , а після роботи можуть бути посиденьки з подругами, волонтерство, спортзал. І так щодня, щоб просто прийти додому та звалитись спати. За тиждень-другий зможете збоку на все глянути.
Прийшла щось написати, а автор пропала. Замало для мене інформації. Виглядає так, що в обох було справжнє юнацьке перше кохання. Можливо, зустрічались 8 років, бо хлопець відчував якусь моральну відповідальність. Але кохання вже пройшло і тягнув ту лямку, поки міг. А потім прийшов момент (замість нецензурщини ставлю крапки): "або п'єм, або ї....ся, або на хм розійдемся". І хлопчину опанував страх, шо такі да, жизь праходіт міма, а я вже сі впряг. Поговорити... Я б поговорила я спєц в розходженнях-сходженнях і тринділа я постійно і багато . Але рішення приймати вам. І такі рішення я приймала після розмов. Єдине, ви собі самі повинні чесно признатися, чи зможете ви прийняти людину після того всього. Бо якщо зможете, то будьте готові до таких припадків з певною періодичністю. І такі да, тоді тренуйте нерви, бо веселуха буде. А переживати, що ви одна - то фігня. В ваши то годи я в двайці п'єть ще дозволяла собі кавалєрами швирятись . І вупше, в таких ситуаціях моя порада я то всім кажу: випий, закури, розслабся -відчуй себе жінкою. --- дописи об"єднано, Nov 13, 2015 --- Тут все індивідуально. Мені якраз хотілося напитись, залізти під ковдру і плакати. Щоб ніхто збоку не тошнив. Є такий гострий період, найкризовіший напевно, період. Я думала багато. Не копалась ні в чиїй поведінці. А просто думала. Найлегше ставало, коли я просто забивала бобіка. Але для того потрібен час.
Цікаво які стосунки в вашого хлопця з тією іншою зараз, він їй теж каже що заплутався, вони спілкуються? Мені ситуація виглядає, що він не нагулявся і хотів спробувати щось нове, спробував, може не дуже підійшло, і тепер думає з ким йому буде краще. Я б йому сказала що хочете якийсь час побути самі, все собі добре обдумати, чи потрібна вам така людина як він і т.д..., бо як будете перші йти на розмови, проявляти ініціативу то йому трохи крила виростуть і він подумає, що без нього не можете/нікуди не дінетесь..., а йому це знати на обов'язково.
Сістер Ще раз сістер І на рахунок пагаваріть: коли хлоп пускає кіпяточок в штанці, то говори не говори- всеодно збреше або відмажеться. Воно може бути таке ні тенди , ні сєнди аж поки не озвірієш і не візьмеш за "чуба" але до того треба дозріть ще.
Ще я влізу. Маєте куди поїхати на вихідні? До бабусі в село, з коліжанкою в Тернопіль? То завтра зраня їдьте. Першою не дзвоните, не пишете. Як спробує вернутися - відверта розмова, без скандалу. Але Ви маєте дати розуміти, що одною з двох не будете. Як вирішить - хай приходить. БЕЗ скандалів, плачів, соплів! Важко, знаю. Будьте готові, що це кінець. Бо дійсно, хто хоче одружуватися - шукає можливість. Якщо появилась одна інша, то будуть і інші. Як не маєте чого вчепитися - в нас є дуже гарна тема, про мистецтво бути дружиною. Почитайте, навчитеся цінувати себе. І в майбутньому пригодиться.
Я дотримуюся думки, що люди не міняються. Може хіба що змінюватися думка, чи погляд людини на речі чи ситуації. Якщо Ваш хлопець зрадив один раз, то нема ніякої гарантії, що він не зробить це в майбутньому. І якщо він наважився зараз розповісти, то чи це єдиний випадок був? Може були і інші? Я думаю, що не варто пробачати і давати другі шанси в таких ситуаціях. Адже отримавши пробачення, він справді буде думати, що одну зраду пробачили, то й пробачите і другу. Ще й виходить, що він такий бідний нещасний, бо заплутався і не знає що робити. А так, то і Вас і ту іншу дівчину обманював. Я думаю, що кожна жінка варта, щоб її любили, поважали, щоб для когось вона була єдиною і найкращою. Якщо він за 8 років не зрозумів, що хоче прожити з Вами життя - то вже і не зрозуміє. Як кажуть "коли закриваються одні двері - відкриваються завжди інші". Десь Вас чекатиме справді Ваша половинка.
В мене була схожа історія.. Перше кохання в обох, майже 5 років разом і він говорить 'я заплутався, мені треба час, щоб розібратись, зробимо перерву'. В той момент було так боляче, як ніколи до того, і я розуміла, що так, як раніше, вже не буде. Місяць ми не бачились, зрідка спілкувались. Зрештою, зійшлись після цього, на кілька тижнів. Закінчилось банально, його словами 'я точно зрозумів, що то не моє'. Як було важко, боляче і неприємно - не описати. Людина, яку любила стільки часу, таке говорила і наче ставила експерименти на мені і наших стосунках, щоб перевірити свої припущення... Він зовсім не думав, як в ті моменти було мені. І до чого я веду - @Panda rrrr мені здається, ваш хлопець теж не особливо про це думає. Він сам не знає, чого хоче. Чи варто вам принижуватись, просити про любов чоловіка, який не впевнений, що відчуває її у відношенні до вас? З власного досвіду знаю, що відпустити важко, дуже... І слухати чиїсь поради не хочеться, бо здається, що інші не розуміють, як вам зараз. Повірте, я вас прекрасно розумію. Ви можете пробачити і прийняти, але завжди будете мати отого черв'ячка сумніву, що коханий зробить так ще раз. Я не можу нічого радити, бо це ваше життя. Особисто я відпустила. Переступила через себе, не шукала спілкування з ним, шукала себе без нього. Записалась на йогу (дууууже допомогло), проводила час з подругами і заборонила їм розказувати щось про нього як часто буває 'знаєш, а я твого бачила з іншою..'. За таке прибила б на місцізаймалась рукоділлям. Було важко, пройшло трохи часу і стало легше. Після того були інші стосунки, але тільки те перше розставання таке болісне - бо до того не знаєш, як це. Зараз у нас обох свої сім'ї, і я ні на секунду не жалію, що відпустила. Постарайтесь для себе вирішити, що ви хочете - чіплятись за любов, якої у нього вже можливо і немає (раз є інша), чи звільнити в своєму житті місце для чогось нового?
Ох, забилам би тих хлопів, що перекидають з хворої голови на здорову. Я заплутався, вирішуй замість мене. Розказав, бо не хотів брехати. Розказав, бо не хотів нести той тягар відповідальності самому. Грррр Sent from my MI PAD using Tapatalk
@Pandarrrr Тут направду порадити нічого і не вдастся. Хоча коли у мене були проблеми я теж тут питала порад. Подивітся по ситуації але якщо логічно думати то навіщо вам хлопець, що знайшов іншу? І як саме знайшов - знайшов-просто сподобалася чи знайшов-пішов на ліво. Бо якщо перше то він молодець, що щирий а якщо друге я би гнала в шиї. Потрібен вам хлопець, що може вас зрадити? Бо якщо відбулося таке раз, відбудеться і другий.
Я теж не вірю в те що можна повернути в такій ситуації, і тим більше чи воно вам потрібно??? ще тягнути час, замість того щоб насолоджуватися життям і зустріти когось, хто буде другою половинкою. За кількістю витрачених років неварто жалкувати це ж досвід.
Повністю з вами згідна!Хоча інколи так важко розтаватися з людиною,яку любиш і думаєш,а може раз пробачу і більше такого не повториться.Але я сумніваюся,що воно до нього дійде.Можливо є якийсь процент людей,які переосмислять і поймуть,що оступилися і будуть цінити,те що мають.Але таких мало..Я навіть не знаю,як би я поступила в такій ситуації.Знаєте як кажуть:Очі не бачуть,серце не болить.Як для мене хай би краще мовчав і не розказував мені ,що зрадив(але й ніколи більше такого не робив)Мені легше було б напевно так.
про довге зустрічання і потім тупік - повністю згідна, ми разом(від зустрічання) 11,5 років ну що я можу сказати - з нашими темпераментами якби вчасно не одружились, то стопудів би вже 100 раз розійшлись, а так "сім"я, діти" - дуже вагомий аргумент тримати себе в руках, і завжди памятати що ми відповідальні за тих, кого приручили --- дописи об"єднано, Nov 28, 2015 --- хоча заради справедливості скажу що знаю одну пару яка зустрічалась близько 10 років(+- з 13 до 23р), і таки одружились, і живуть щасливо - принаймі так виглядає, але я близько з ними не спілкуюсь, тому всіх нюансів не знаю. але я часто думала про того чоловіка - невже його справді не тягне за ті всі роки "спробувати щось інше..?"
Та може і пробував,та не признається.)Але жінка всерівно для нього залишається найріднішою.А може і дійсно такий хороший і ані ні на ліво)
Останні 10 місяців маю проблему з дівчиною. Зустрічаємося вже 6 років, вже ніби й справа мала б переходити до чогось серйозного. Десь рік тому замітив що в дівчини пропала потреба бачитись і проводити разом час. Раніше ми дуже часто сиділи в неї дома, можливо її батькам надоїло і тому вона перестала запрошувати мене до себе. З іншого боку є можливість зустрічатися у мене на квартирі, або просто зустрітися і посидіти разом на лавочці пів годинки в день, але люба така пропозиція відкидається нею. Вона каже що в неї депресія і вона нічого не хоче в тому числі і мене, і що я це повинен зрозуміти. Коли питаю чи планує вона взагалі сім'ю каже що так, але зараз не хоче і не знає чому. Сексу не було 10 місяців. З іншого боку вона з радістю йде зі мною на любий шоппінг. Мій чоловічий досвід не знаходить відповіді на питання що могло статись за останній рік. Я відчуваю що у неї є потреба в мені, що вона не хоче щоб я її залишав хоча я вже не раз серйозно пропонував такий варіант. По телефону балакаємо по 10 разів на день, але вживу вона навіть не має потреби доторкнутися один до одного, про секс навіть розмов немає так само як і про якісь життєві плани найближчі роки. Фрази "я тебе люблю" або "скучила" пропали. Хочу саме цю дівчину бо розуміємо один одного, багато пережили дуже сильних життєвих штормів. Але маю потребу не тільки в підтримці і розумінні "по телефоні" але і в житті. Що то може бути?
Ти часом не мій колишній?))) У нас із хлопцем, з яким зустрічалась 4 роки все за таким самим сценарієм відбувалось (і навіть 10 міс без сексу). Закінчилось тим, що я зустріла іншого (це була не причина розходження, а наслідок невдалих стосунків). Хоча чесно -- я не збиралась його кидати. Він мене багато у чому влаштовував і як чоловік був би не поганий, але було в ньому те, чого він мені не давав (не матеріальне). А я дуже цього хотіла. Я розуміла, що отак щодня бачись -- нічого не зміниться. Ми двічі розходились (раз на 3 тижні, раз на 3 місяці) і весь той час я не гуляла, не зраджувала, не розважлась -- я мріяла, що от-от він зміниться, набуде всіх потрібних мені рис -- і повернеться. Він повертався. У нас був черговий цукерково-букетний період (після 3 місяців розлуки цей період так і не закінчився -- я вже (чи ще?) не пускала його у своє ліжко), але каардинально нічого не змінювалось. У результаті усі ті якості, які я хотіла в ньому побачити, я побачила у іншому. Тому ви по-перше, повинні з"ясувати чого їй бракує і дати цього. Якщо це можливо
