Я не наговорюю. Я гіпотетично. ))) Ну, але це ж нуль допомоги тоді. Поки в дохтура в ґабінеті, то все файно, а вийшли - і якби ніґди ніц. Поради дають, але не так, що вказують "так і так роби", а дають різні "вправи" або думки для роздумів тощо. Табу - це готові відповіді на питання. Богові дякувати, що не маєш більше.
Відповідь: Як врятувати/полагодити стосунки? Богові дякувати, що наступний вибір зробила з відкритими широко очима і свідома того, що я сама таки коваль свого щастя. Свого спокою, своїх стосунків. Але - розказує інколи Ликера після відвідин батька про побут його нової сім’ї. Знову - один в один, як було у нас. Це означає, що чоловік висновків не зробив. Сподіваюсь хіба, що приятельці колишнього такий спосіб життя підходить.
Відповідь: Як врятувати/полагодити стосунки? І я була, і ходжу. І хоч нераз побутова ситуація повторюється, я вже себе вмію проаналізувати і адекватно на неї відреагувати. Вже розумію не лишень чому воно і звідки, а яка реакція повинна бути. Роблю висновки, і виправляю. Якщо не вдається саме в той день, то на наступний обов’язково все виправлю.
Відповідь: Як врятувати/полагодити стосунки? Марусю, я так і не зрозуміла, чому ми сперечалися . Я ж те саме й писала: потрібно звернутися до психолога, самим навряд впоратися вдасться. І Ваш особистий приклад - в скарбничку цього. Зрозуміло, що до цієї думки хтось із пари має "дорости", має прагнути досягти порозуміння. Я про це написала - щоб зайвий раз "зарубка" людини в голові з'явилася, що це - теж шлях дій.
Відповідь: Як врятувати/полагодити стосунки? Я говорила про те, що я звернулась до психолога і працюю над собою. Я почала з себе, і під впливом моєї внутрішньої зміни змінюється і мій чоловік. Просто, коли нема вже онтих ричагів впливу, які були колись, той розмова інакше складається. Мій чоловік психолога не сприймає, але я його і не заставляю. Якщо доросте до того, то чудово, а як ні, то принаймі я вилікуюсь із своїх дитячих ран, які ще часто кровоточать. Проте тепер я вмію це розпізнати і над тим працювати.
Відповідь: Як врятувати/полагодити стосунки? аналогічно! але в нас на це нема психолога... довелося власними гулями то все здобувати...
Відповідь: Як врятувати/полагодити стосунки? До Маруся-мама: Напевно, складнощі перекладу, адже писала рівно те саме, тільки в моїх дописах "я" було для Myzuk, бо проблема цього разу була озвучена нею. До Ірена: Тим дорожче Ваше надбання! Адже ви це зробили для себе самі. Важливо, щоб така внутрішня перебудова відбулася як можна раніше… Тут згадується фільм ще радянський "Мелочи жизни". Пам'ятаєте той епізод, коли героїня Галини Польскіх хоче подивитися чергову квартиру для розміну, а жінка-продавець просто дає їй ключі та пропонує поїхати подивитися, коли буде зручно. На запитання: "А ви не боїтеся? Ось так, незнайомій людині – ключі від квартири?.." – "Тепер я знаю, чого треба боятися…" І розповідає про чоловіка, який в лікарні - при смерті. Може, комусь здасться, надто пафосно, але ж дійсно: змінювати щось можна тільки поки ми живі. А коли ще й дитина при цьому … повірте: це маля все розуміє і відчуває (це вже з власного дитячого досвіду й не тільки). І проблеми в стосунках батьків – це невдовзі комплекси їхньої дитини (діти схильні вважати себе винними в суперечках батьків).
Відповідь: Відкрита велика жилєтка (3) Не знаю ,що зі мною останнім часом коїться . Якась сама не своя . Нічого не хочеться робити по дому , нікуди йти . Інколи хочеться взяти малу і поїхати кудись далеко - далеко... Навіть без нашого тата . Останнім часом ловлю себе на дуже лякаючій думці , що не з таким нетерпінням чекаю його з роботи , не готую зовсім його улюблених страв . Може , я стаю байдужою до нього ? Чи це період кризи ? Ми з ним вже 11 років разом , одружені майже 6 . Він в мене звичайно не ідеал , але добрий чоловік . Малу любить , гроші мені віддає (хоча я працюю) , з моїми батьками в дуже добрих відносинах , може по хаті допомогти , хоча може прийти додому інколи "під мухою" . Але є одне "але" - його батьки . Я їх просто ненавиджу . Ви можете подумати , що я стерво таке , але їх байдужості до власної онуки я їм попустити не можу . Хоч вбий , не розумію ,як можна було коли ми в свій час мали страшні проблеми (дитині в 3 міс хотіли ставити астму , мала була в стані постійної задишки ,капали та інгаляторно давали протягом 3 тижнів гормони , добре , що зрозуміли , що мала має страшну алергію на сиропи і все забули , як страшний сон і дитина здоровенька) навіть не подзвонити хоча би раз в три дні...А чоловік мені каже - причому мої батьки до нас - ви в мене є , є наша сім"я ,я їх не можу заставити нас любити . І тут як кажуть , понєслось... Я в нервах їх і обзиваю (правда лише при чоловікові), хоча й розумію , що сама створюю конфлікт , бо це його батьки байдужі до нас , а не він . А може це я стаю до нього байдужою? Ні , я його люблю !!! Але чомусь на душі так пусто... Можливо хтось відчував щось подібне , має більший досвід . Дівчата , підкажіть , що робити ? ---------- Додано в 13:35 ---------- Попередній допис був написаний в 13:25 ---------- Щойно прочита дещо з теми " емоційне вигорання " - мо , то воно ?
Відповідь: Відкрита велика жилєтка (3) Здається це має бути в розділі "Як полагодити стосунки". Найкраща порада - забудьте і забийте на його батьків, думайте, що він або сирота, або батьки далеко-далеко-далеко (десь на крайній Півночі), і матимете спокій в родині. І не обзивайте їх, тим Ви свідомо чи не свідомо намагаєтесь дошкулити чоловіку. Переносите на нього негатив, що мали б виплеснути на батьків. Постарайтесь десь разом з мужом сходити, чи в театр чи в ресторан, але без малої. Побутьте вдвох і для двох... Ви ж не малолетка, щоб кидатись в крайнощі "люблю-не люблю"...
Відповідь: Відкрита велика жилєтка (3) Здається це має бути в розділі "Як полагодити стосунки". Найкраща порада - забудьте і забийте на його батьків, думайте, що він або сирота, або батьки далеко-далеко-далеко (десь на крайній Півночі), і матимете спокій в родині. І не обзивайте їх, тим Ви свідомо чи не свідомо намагаєтесь дошкулити чоловіку. Переносите на нього негатив, що мали б виплеснути на батьків. Постарайтесь десь разом з мужом сходити, чи в театр чи в ресторан, але без малої. Побутьте вдвох і для двох... Ви ж не малолетка, щоб кидатись в крайнощі "люблю-не люблю"... __________________ Так , ви праві . Я свідомо інколи хочу зробити боляче йому , хоча потім боляче нам двом . І ніби розумію це , але вже надто імпульсивна . Я не вмію промовчати . Проте люблю його , а мала взагалі за ним пропадає . Будем старатись ... ---------- Додано в 14:07 ---------- Попередній допис був написаний в 14:04 ---------- Прочитавши дописи жінок про їх "благовірних" , зрозуміла , що маю справжнє щастя . І десь мені його мама . Головне , що він нас любить і ми його
Відповідь: Відкрита велика жилєтка (3) Ви себе не накручуйте аж так проти батьків чоловіка, бо з часом не зможите навіть на них дивитись. Не хочу офтопити, але батьки мого чоловіка теж абсолютно байдужі до моїх дітей, бо мають ВНУКІВ доньчиних. Особливо різницю робить свекруха. Я теж кілька разів чоловікові на це звертала увагу, а потім зрозуміла, що йому це ще більше болить, бо це ж його рідні батьки. Він не заслуговує на те, щоб зайвий раз його травмувати. Обзивати батьків чоловіка я ніколи собі не дозволяла. Ні при яких обставинах. Тим більше, що до моїх батьків чоловік ставиться з повагою. Тіштеся, що не мусите жити під одним дахом. Як би тоді було? Невже краще? Моя мама постійно каже, що краще мати доброго чоловіка і байдужих свекрів, як добрих свекрів, а чоловіка ... А на рахунок байдужості, то треба щось змінювати. Можливо, просто буденність набридає. Романтична вечеря, похід на концерт, в театр, кіно... саме воно. І на відпочинок з'їздити не завадить. Взагалі, не вишукуйте проблем. Намагайтесь тішитись тим, що є.
Відповідь: Відкрита велика жилєтка (3) так любiть... для чого змушуэте чоловiка вiдповiдати за вчинки його батькiв, краще з того не буде, хiба ше й з ним посваритесь. Якшо чесно я не бачу в тому якоiсь великоi бiди чи втрати... принаймi ви то так трагiчно описуэте.. в нас э теми - "свекруха -бабауся" почитайте там... ви не однi, ну але влаштовувати такi "страстi"... заспокiйтесь, дитина ваша нiчого не втратись без любовi "ТАКИХ" дiда i баби.. а от слухаючи вашi сварки, вiдчуваючи ваш настрiй iй буде НАБАГАТО боляче, любiть чоловiка, дитину, будьте щасливi.. i не вимагайте любовi там де ii нема. Бо з свекрами вам не жити... а от чоловiка можете втратити.
Відповідь: Відкрита велика жилєтка (3) Согласна полностью , у нас с мужем до развода доходило , а его родителям просто было наплевать, даже наоборот - разведёмся - сын обратно вернётся (правда он у них единственный) . И что , кому легче от моих скандалов стало ? Только нервы и себе и ему трепала . Дети уже взрослые ,баба с дедом немного подобрели , но практически ничего не изменилось - как небыли внуки нужны маленькими - так точно не нужны взрослые... Если не считать нервов потраченных на никому не нужные скандалы и здоровья которое увы не вернёшь , думаешь зачем , кому ты что хотела доказать ? Ведь говорят - насильно мил не будешь. alfochka - поверьте - Вы абсолютно ничего не сможете изменить , девочки правильно говорят , хуже только Вам и ребёнку .
Відповідь: Відкрита велика жилєтка (3) Не робіть такого, якщо вам дорога ваша сім*я. В и ж на рівному місці її руйнуєте. Уявіть на хвилинку, що це ваш чоловік дозволяє собі таке по відношенню до ваших батьків. Що приємно? Думаю, що не дуже. Ну що ви хочете від чоловіка, ну як він заставить їх змінитися. Знаєте, я раніше теж у це не вірила, але є люди які просто не вміють любити і перейматися чиїмись переживаннями і турботами, їм то просто недано. Ваші свекри, напевно, з таких. от то вже ті невістки, одним не подобається гіперопіка і 100 порад в секунду, а іншим не догодиш, бо не приділяєш уваги. Це жарт звичайно, а якщо серйозно, то забийте ви на тих свекрів, вам воно треба? Не лізуть у вашу сім*ю, не стараються зіпсути ваші стосунки з чоловіком, і то вже добре. У вас є коханий чоловік, найдорожча у світі дитинка, батьки, які вас люблять, ну що ще треба? Ставтеся до того простіше і все буде гаразд.
Відповідь: Як врятувати/полагодити стосунки? Як так можна казати? Я розумію, що вони в вас викликають не однозначні відчуття і їхні вчинки якось вас зачіпають, але так казати, що ви їх ненавидите. Здається трошки забагато. Чоловік правий. Вони до вас не мають ніякого відношення, і чому ви від них вимагаєте того, що можливо для них чуже. А ви ніколи не задумувались над тим, що коли ви чоловікові наговорюєте на його батьків, обзиваєте їх, то ви його принижуєте? Він сам знає які в нього батьки, а ви просто йому ще більше ріжете по болючому, коли починаєте на них "наїжджати". У мене таке саме з моєю мамою і моїми батьками, але я чоловіку заборонила будь-що мені жалітись на мою маму. Я йому сказала, що її змінити не можемо і її вчинки ми можемо лишень ігнорувати. Вона доросла людина і сама обирає бути саме такою. Моя мама "байдужа" (беру в лапки, бо вона не байдужа але її бачення наших відносин нам не підходить) до нас, і ми живемо РАЗОМ! Розумієте, РАЗОМ!!! А це постійне нагадування про те що вона НЕ робить. Ну і зациклюсь я на тому, що моя мама НЕ робить і де я опинюсь? Хіба в злості, і постійних образах. А я відпустила і пробачила їй те, що вона ніколи не буде такою як ми собі сподіваємось, і наша з чоловіком сім’я це наша сім’я, а мама це мама, і йдемо далі. Раджу в першу чергу перестати сподіватись і вказувати чоловіку, що його батьки повинні робити. Обзивати їх не можна, не маєте права! А якщо вас щось ображає в їх поведінці, то ви на це маєте право, бо це ваші відчуття. Проте, заставляти їх мінятись ви не маєте права, це не ваше. Маєте право спокійно їм сказати, які почуття в вас викликає їх поведінка. І це все. Зумієте спокійно сказати, скажіть чоловікові або на пряму батькам. А не вмієте говорити спокійно а лишень емоційно і з образами, то краще вже мовчати. Мені наприклад дуже боляче коли мій чоловік говорить зневажливо про моїх батьків. Хоч батьки далеко не ангели, і дуже часто вони неправі, але обзивати їх він не має права. Він мені може сказати те, що думає а я тоді вже з ним поговорю, чи ситуацію треба виправляти чи просто сприйняти як є. Всетаки, мамі не 15 років, і вона давно сформована особистість яка обирає бути саме такою а не інакшою. ---------- Додано в 15:02 ---------- Попередній допис був написаний в 14:58 ---------- Це не жарт, а таки факт нашого життя. Багато з нас обирає постійно чимось бути незадоволеним, тай життя таке, що постійно щось стається і вчинки інших людей нас дратують. Я ніц не жаліюсь на свою свекруху. Вона сказала мому чоловіку, що я добра дитина, і він дуже тим втішився. Ну бо правда - я добра дитина.
Відповідь: Як врятувати/полагодити стосунки? До alfochka: А мені чомусь здається, що стосунки напружилися саме між Вами та чоловіком. Ну не можуть такі інтенсивні і тривалі негативні почуття викликати ті, хто десь, не поряд. Можливо, дійсно кризовий період. Можливо, Ви просто фізично виснажилися й емоційно. Хочеться допомоги, а ті, хто міг би її запропонувати – не поспішають. От і образа, і роздратування виплескуються з душі. А як Вам саме чоловік допомагає з дитиною, в хатніх клопотах? Скажемо так: достатньо, чи Ви маєте якісь побажання, претензії? Ви ще спробуйте якось зрозуміти свекрів (колись майже всім нам бути свекрухами чи тещами – чи ще сподобається та роль): чоловік обрав Вас, а не вони. Звичайно, було б ідеально, якби вони прийняли Вас як власну дитину. Але рідко хто може ось так полюбити, бо дитина любить. Вам потрібні кроки назустріч одне одному. Ви готові до тих кроків? Адже те, що Ви їм народили онуку – теж не робить Вас автоматично, безумовно любимою. Якщо Ви хочете з ними дружніх стосунків, варто спробувати "наводити мости" зі свого берега: запрошувати в гості, розпитувати про здоров'я, намагатися в чомусь допомогти… А може, коли Ви все це собі уявите, увесь цей шлях, без усіляких гарантій на успіх, то вирішите, що Вам краще так, як зараз: Ви їм нічого не пропонуєте – вони Вам, нейтралітет. Дівчата правильно пишуть: коли зі своїм уставом би до Вас пішли, то отоді Ви могли б і смаленого вовка побачити. Не тому, що вони якісь там страшні люди (адже ні?), а просто тому, що вони – не Ви, зі своїми уявленнями про життя (повторюю слова Марусі-мами).
Відповідь: Як врятувати/полагодити стосунки? Розділіть свої сімейні стосунки з стосунками з свекрами, це різні речі. Тим більше, що ви не живете під одним дахом. Не "сиротіть" чоловіка, він є їх дитиною. Мені чогось завжди ріже вуха "вони для мене вмерли". Смерть прийде до всіх, і коли так станеться, то він, ваш чоловік, буде переживати свою втрату по-своєму, і можливо, не так, як би вам того хотілося. Замкнеться, залиється і тд, і до вас з тими жалями не піде, бо ви в опозиції. Краще намагайтеся не звертати уваги на ті гострі кути з свекрами, уникайте спілкувань, якщо не виходить ріної розмови. Але не бичуйте через це чоловіка, для нього це люди, які дали життя, це святе, зрозумійте, ви ж також мама.
Відповідь: Як врятувати/полагодити стосунки? Порадьте будь ласка хтось що небудь! Розійшлась з коханим майже перед весіллям! причина-він сказав, що зараз не готовий одружуватись, хоче відтермінувати цю подію! Хоча пів року тому зробив мені пропозицію на яку я звісно погодилась! Ми вже місяць як не разом, але обоє дуже страждаєм. Він каже: Люблю тебе, але щасливі разом не будемо, бо занадто різні в нас характери. Тому пропонує залишитись друзями.... А які можу бути друзі, коли я ще досі кохаю його....І він постійно шукає зустрічі, каже, що сумує.... я заплуталася в цьому колі. Таке враження що йому просто хтось вбив в голову, що ми не можем бути разом........
Відповідь: Як врятувати/полагодити стосунки? Може ви його вистрашили приготуванням до весілля? Часами дівчата настільки залазять з головою в приготування до весілля, що забувають про всіх і вся. Проте, якщо тільки місяць минув, то ще зарано будь-що казати.
Відповідь: Як врятувати/полагодити стосунки? стільки противорічь... як на мене, хлопець ніби вибачається за щось. Якщо він хоче залишитися друзями, то про кохання, очевидно, говорити не приходиться. А може заплутався... Однозначно, треба витримати паузу - дайте час йому і собі. Бо ж іноді починаємо розуміти важливі і необхідні нам речі, саме коли втрачаємо їх.
