Як врятувати/полагодити стосунки?

Скажу банально: час притупляє, у випадку цьому. Це все одно буде стояти між вами. Все одно довіряти вже неможливо. Це природа людини. Просто з часом перестанеться так гостро реагувати на ці спогади. Але довіри вже не буде такої.

Sent from my SM-T230NU using Tapatalk

 

Довіряти - можливо
Люди - міняються
Все получиться, якщо йдеш у напрямку, який щиро вважаєш правильним.

Але - так, потрібен час.

 

Люди НЕ міняються

 

@Kandya
думаю, існують і такі, що не міняються. Напевно, Ви зробили висновок зі спостереження саме таких.
Мій досвід показує, що міняються.

 

Люди змінюються.Але,щоб пройти цей шлях,потрібно стільки мотивацій,сили,прагнень,що не кожному це вдається. Навіть, коли людина почала цей шлях, може звернути з нього назад. Змінюються сильні люди, змінюються не дуже сильні,це коли обставини "приперли" їх до стінки). Тоді так, інший спосіб реакції, інші думки, та ж сама мотивація.
Але, якщо мова йде про те, чи можна змінити іншу людину, виправити її і прагнути зробити ідеальною для себе? Думаю, що ні. Або хочу почути реальні приклади з життя.
Тобто, якщо людина хоче змінитись-забезпечити її підтримкою,вірою в неї,пройти поряд її шлях "оновлення".
Якщо бажання відсутнє-ніяка вода камінь не підточить.
І ще, умовно для себе відношу людей до певних категорій ризику. Тобто, наркоман,алкоголік може зірватись (я не вмію сказати правильно, але ця проблема закладена десь в їхньому мозку), людина, що зраджувала- може зрадити вдруге(не обов'язково фізична зрада, довіру теж можна розтоптати).
А звички...Звички залишаються, просто доповнюються іншими, які можуть бути настільки хорошими, що можна закрити очі на ті, що є слабинками. Адже людина щосекунди розвивається.
Якось так)

 

От, власне, підтримую. Люди можуть змінитися. Але змінити їх неможливо.

Надіслано від мого D5503, використовуючи Tapatalk

 

а щось в житті взагалі дається ?
Отак прокинувся - і щасливо одружений. Прокинувся - і кинув курити. Прокинулась схуднувшою на 10 кг.
"бо тобі легко, бо в тебе сила волі ,бо ти талановитий" ?
на шляху до змін буває потрібно майже в прямому сенсі здохнути і заново народитись. Причім без гарантій того повторного народження.

--- дописи об"єднано, 31 Січень 2016 ---

погоджуюсь

 

Виправила на "вдається". Хоча,зрозуміло, що не про манну небесну йшла мова.

 

Занотувала , щоб на всякий випадок вміти отак правильно відповісти на чергове "Та, Ти он гарно виглядаєш і не скажеш, що таке той таке пережила".

 

Коли читаєш такі речі, то закрадається думка, що це якийсь невірний отаке сам пише, аби посприяти формуванню у жінок думки про нормальність такого стану речей. Хоча розумію, що таки реальність може бути жорстокішою, аніж здається, і такі речі може писати глибоко перелякана і невпевнена в собі жінка, якій легше "залишити все як є", бо інший варіант потребує багато зусиль. Хоча саме цей (останній) варіант є підтвердженням тієї задекларованої любові, яка сама собою передбачає багато праці над собою, стосунками, аби вона (любов) ставала ще міцнішою, глибиннішою, осмисленішою. А якщо той друг і справді з якихось причин обмовив чоловіка, і фактично форумлянка даремно мучиться - це взагалі абсурдно.
Тут цілком погоджуюся з @cjomcjomka - змін можна досягнути лише з часом і здійснюючи дуже багато кроків. А можна покласти життя на муки в бездіяльності. Вибір є завжди. І "бо я його люблю" не є виправданням до бездіяльності, а злочином проти любові.

 

та мені вже давно здається що деякі теми тут плацдарм для студентів-психологів.

 

У неповаги до чоловіка висока ціна! не погана стаття, не зі всім згідна, але в більшості погоджуюсь. Можливо комусь стане корисною. З власного досвіду, інколи мама каже "давай я насварю твого чоловіка, там за щось", я роблю великі квадратні очі і даю відповідь "маєш свого, от його і свари, не маленька розберусь"

 

Думаю, коли би все було написано дзеркально, тоді б було недалеко до істини, а тут надихай, поважай, пилинки здувай, коли у відповідь на свої дії не будеш відчувати взаємодію, швидше рано чим пізно кобітка собі видихнеться.....

 

ПОгоджуюся більше з коментарем до статті, ніж зі самою статтею.))

Elena Gorbatuk
"Якась однобока стаття. А якщо пройшло 5, 10 років сумісного життя, а чоловік, не зважаючи на підтримку, так і лишивсяневдахою? А якщо ще й пити почав, і гуляти? Все одно казати, що він найкращий і підтримувати до останнього, будучи сліпою та начхавши на своє щастя?
"Ви повинні зрозуміти, що не в чоловіче завдання входить мінливість. Чоловік - не пластилін. Це жінка повинна змінюватися."
- Це жарт такий? Цілісна і розвинута людина змінює себе постійно сама, незалежно від статі. А якщо чоловік в 20 і в 30 років на тому ж самому місці ( в першу чергу в плані розвитку), то він лінивий невдаха, з якого боку не подивись.

"Нам здається, що ми зможемо його змінити, і тоді відразу ж зміниться наше життя, і ми станемо доброю, люблячою, ніжною. Тільки нехай він спочатку перестане сидіти в комп'ютері, почне заробляти стільки, скільки я хочу, запросить куди-небудь, подарує що-небудь. Нехай зміниться."
- Звісно ж зміниться! Якщо чоловік нікуди ніколи не запрошує, нічого не дарує, не заробляє грошей і сидить весь час в комп'ютері, то це якась амеба безініціативна. Не обов'язково ходити в дорогі ресторани і дарувати шуби. Головне, не належувати пролежні на дивані. Огорніть жінку дбайливим відношенням, приділяйте їй увагу, даруйте іноді квіти, і вона надихне вас на любі звершення.

Чоловік - не безхребетна дитина. Нема чому його жаліти, як маленьку дівчинку, бо це зробить з нього розлабленого невдаху. Треба йти з ним пліч-о-пліч і підтримувати в цілях, починаннях і під час важких періодів. Треба не клювати йому мозок без причини. От і все.

А якщо в нього постійно "все погано" і всі у цьому винні, то треба голосно сказати, хто він і піти своєю дорогою. Повторюсь - постійні зміни обов'язкові для тих людей, які не хочуть деградувати. Особливо для чоловіків, які наша опора. Стабільність - для мертвих.

Вибачаюсь, якщо когось образила своєю думкою. Просто побачила статтю в новинах ФБ і не зрозуміла, хто таке взагалі міг опублікувати на сайті... Хотілось би поспілкуватись з автором, якщо це дійсно його думка, а не бездумний рерайт. Бо саме через таких жінок чоловіки - ліниві сраки, а діти їх не пристосовані до життя.

Остання фраза просто вбила! Людина, яка не може виробляти щастя, ніколи нікого не зробить щасливим. Щастя у нас всередині. А якщо чоловік сам нічого не може і повністю залежить від любові і щастя жінки, то це просто тряпка, а не чоловік. І жоднв жінка з ним щаслива не буде. ""

 

Завжди хтось перший має почати. Тут може бути три ситуації: жінка почала, чоловік підтягнувся; жінка почала, чоловік далі баран (можливі інші розвитки подій як штурхнути і пояснити або послати геть); жінка нічого не почала, чоловік нічого не почав, нічого не змінилось, але жінка, дідько, чекає коли чоловік почне першим, бо він так мусить першим на її погляд.

 

значить їй так добре))

 

аж пробрало. Так і є.

 

привіт дівчатонька...зараз так важко на душі що вирішила написати...почну з того шо в нас з чоловіком вже 3 роки не має дітей, я лікуюся та безрезультатно...останнім часом почала помічати як чоловік від мене віддаляється. Він мені нічого не каже на рахунок дітей, але весь час без настрою ... відчуваю що він вже їх дуже хоче...замість того щоб йти до дому до жінки він мусить зайти до брата у нього дитина народилася і там проводить свій час... а на рахунок мами я взагалі мовчу я вже не згадаю коли до мене він говорив любімая і дорога... а в розмові з нею весь час( знаю шо вона його настроює проти мене, дуже не хотіла щоб ми одружувалися) з нею годинами говорив би, а до мене за цілий день коли мене немає добре якшо позвонить....дуже боюся його втратити.....

 

А чоловіка перевіряли?

Спробуйте поговорити з ним відверто. Але без претензій і звинувачень. Попросіть, щоб він говорив, щоб розказав що його турбує. І вислухайте.
А ще, може таке бути, що саме Вас морально виснажило оте чекання і лікування, і саме Ваша поведінка змінилась. Можливо Ви зациклились. Проаналізуйте свою поведінку, погляньте зі сторони. Можливо це Вам допоможе щось прояснити

ми, коли планували вагітність, теж трошки по лікарях походили. Мене крило конкретно, ми постійно сварились. Я його звинувачувала постійно в чомусь... а завагітніла, коли відпустила трохи ситуацію. При тому, що лікар на узд сказала, що в тому циклі нічого не буде отаке

 

я теж постійно переживаю нервуюся...він мене завжди підтримував...але зараз я просто відчуваю шо він став якийсь інший... коли я з ним розмовляю він каже шо все добре...але я то відчуваю, як жінка що він якийсь холодний думаю може розлюбив мене(((( одне знаю точно що єдине що може нас врятувати це дитинка...бо він так любить дітей...але на жаль я йому того дати не можу...в мене думки проникають може розстатися хай собі знайде жінку яка йому народить...але мені здається що я жити без нього не зможу(((((