Як ви звертаєтеся до батьків чоловіка?

Відповідь: Як ви звертаєтеся до батьків чоловіка?

ну знаєте , до свекрухи казати ,наприклад, пані Галя , то свекруха моя подумала б, що я якась дивна. Ні, вже краще на Ви.

 

Відповідь: Як ви звертаєтеся до батьків чоловіка?

А що тут дивного? Зато виховано. Повважати вас дивною буде ще 100 і 1 причина

 

Відповідь: Як ви звертаєтеся до батьків чоловіка?

робите так само, то мені теж Вам "зле" поставити?

мені ж може теж неприємно як вона мене невісткою кличе. я ж теж маю ім"я...
але слава богу рідко її бачу...разів 10 - 15 на рік... то ж терпіти можна

 

Відповідь: Як ви звертаєтеся до батьків чоловіка?

Наразі ми тільки заручені, але це питання вже піднімали. Поки що просто на "ви". Я до своїх батьків викаю, то не уявляю, як то тикати до Андрійкового тата. Тим більше, він хороший чоловік і я хочу бути йому не невісткою, а дочкою, тому планую називати татом. Що ж до мого коханого, то його мама померла, коли він був маленьким, тому від слова "мама" відвик.
І взагалі, я вважаю, що немає єдиної думки. Все залежить від людей, сімейних традицій, стосунків. В однієї моєї знайомої дві невістки. Перша від самого початку "мамкає", а друга до цього часу звертається на ім*я, по батькові. І друга більше "в почьоті"))

 

Відповідь: Як ви звертаєтеся до батьків чоловіка?

Нє, мається на увазі, що коли звертаєшся- то звернення не мама, не Галина Іванівна,не пані Галя, а чуєте, або просто ви. Без всякого звернення.

 

Відповідь: Як ви звертаєтеся до батьків чоловіка?

А я кажу - мама та на Ви. так казала моя мама

 

За 24,5 років життя я так і не стала навіть невісткою--так, щось тимчасове. Не давніше як три тижні тому батьки чоловіка питались: якщо розлучишся, як майно ділити будеш? Нормально ? Так що на Ви - це ще дуже з повагою. Підозрюю , що чоловіка мого їм підкинули в пологовому ( жартую).

 

А у мене якось ніяк не виходить))
Зразу так повелось, що почала звертатись "чуєте, а ...?" або "Ви не бачили?" ну, якось так... Напряму "мама" ніколи не називала, якось не можу себе пересилити, та і відношення аби звертатись на ім"я та прізвище якось вже не ті... Хоча наших з чоловіком батьків звати однаково: мами - Ольги Івнівни обидві та Миколи - батьки.))
Але поза очі, між собою з чоловіком ми називаємо мам одне одного як "мама".
Колись ми сміялись з чоловіком, він мені сказав: "Досить називати мою маму "чуєте?" ;-)) Якось так)

 

А я трохи шкодую, що з першого дня весілля не почала називати мама-тато. Мама і вже б до свекрухи сказалв... але не тато до свекра.
От і досі ім'я по-батькові, через ви. Що я що чоловік до моїх.
Але то вже краще аніж "ей ви, чуєте-ні"?

 

ми просто живемо разом, тому інакше,як мама-тато не можу звертатися. Я так з дитинства хотіла так називати,бо чула як дядькова жінка бабцю мою так кличе і мені чогось було так приємно) а от моя мама завжди свою свекруху або "чуєте" або "бабо"))

 

якось уникаю прямого звертання)) не можу сказати "мамо", ще до весілля казала, що убуд називати ім"я по-батькові, то не захотіли. Тепер мають таке. Ми не живемо разом, то якось обходиться.

 

Я теж не можу, принаймні поки що, хоча свекруха у мене суперова і у нас дуже хороші стосунки. Зараз звертаюсь просто на ім"я і через Ви..

Моя співробітниця колись мене дуже застерігала від такого. я тоді ще була незаміжня. її невістка ніяк її не називала, то співробітниця казала, що це дуже образливо, що ти ніби пусте місце, казала, щоб я як матиму свекруху зразу собі вибрала чи ім"я -по-батькові, чи ім"я і через Ви, чи пані+ім"я, але не ніяк.

 

і у мене таке , ну язик не повертається)
хоча моїх батьків він називає мама-тато.
вони його синочку.
живемо з моїми, може тому так.

 

В мене теж язик не повертався, та я знаю, що чоловіковим батькам це важливо, тому казала "мама" вголос, а подумки "Юри"))) а тепер, через стільки років шлюбу то вже так звиклось і дискомфорту зовсім нема. Як з кимсь балакаю, то кажу бабуся Свєта чи бабуся Катруся (про свою мамусю)

 

А я так і зверталася баба Оля)Яка ж вона мені мама)))

 

Во-во. І то "баба", коли внуки поруч, типу звернення до дітей: дай бабі, скажи бабі. А сама вже 9 років : ей ви чуєте)))

Моя сусідка, як її син женився, закликала невістку і каже: "Я до свекрухи ніяк не зверталась. Була вагітна, Сиділа біля хати фасолю теребила. Стало зле. Свекруха в городі. Треба якось покликати, а я так і не придумала як -- аж зомліла... Тому, Олю, я розумію, що для тебе мамою рідною не буду, бо в тебе є мама. не знаю, як ти до мене ставишся, може як до відьми (твоя воля), але називати мене якось мусиш. То як домовимось?"

Невістка сказала: "А можна на ім"я по батькові" (ну там це дуже добре вписалось, бо це така династія лікарів) І все, питання вирішене. Я тежд таке колись своїй невістці скажу, щоб довго не думала, не гадала.

До речі, мій чоловік з моєю мамою в іде6альних істосунках, але теж її ніяк не називає. Ну як вже дуже треба, то Теща. По імені, чи по батькові, чи пані -- ніразу. Ну і при дітях, як я до свекрухи: баба Свєта

 

О, і я вже отак майже десять років "чуєте-чуєте" )))) ну і чоловік десь приблизно так само )))

 

Аналогічно мій. 10 років - а віз і далі там. Раз як мама дзвонила, то передав мені трубку зі словами "Сихів дзвонить" (Смольний на проводє). Офіціоз по батькові не хоче, тьотя - якось глупо, мама - язик не повертається... А в мене ж повернувся.. Отак і живемо: баба, теща.. мій тато в телефоні записаний як Test... питаю "що за тест?" "Та то твій тато.. тесть " Г-г.

 

Ну, дівки, а ви б хотіли аби вам казали "чуєте"? Я би як вчула раз

 

А це їхні проблеми. Дожили до такого віку, а з якоюсь невісткою-сикухою ради дати не можуть. От і я би "вчула", а мене "не вчулюють"