Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

@Akina моя мала про електричні резетки і вайфай роутор завжди пам'ятає)))), знає що сто процентів заберуть лізе забирають - змирилася, без істерик....

 

Ага, я взагалі мачуха бо думаю що не варто бігти на кожен крик 2-річної дитини і втішати її. Більшість його проблем усішно і без шкоди для дитячої психіки вирішуються і без моєї участі. Ви читали про що я писала? Коли хоче - обніму і втішу, але іноді навіть в 2 роки хочеться побути самому

 

Ви питаєте дитину чи хоче він бути сам?
Коли Вам подобається результат, я не буду переконувати Вас...Ви маєте право на отаку думку...
Я мрію досягти інший резутьтат, мій результат також мені подобається на разі, а та людина яка питала пораду нехай визначається сама, як визначилися ми))).

 

малюк буде рости і маленькі капризи зміняться на терор...

Інколи діти плачуть, бо просто капризують. Так буває. Якщо дитина тут хоче їсти, а тут вже нє і при тому їй сумно, то, перепрошую, розважатися за рахунок мами це не добре. І щоб малюк зрозумів, що це не добре - він має це побачити. Підлаштовуватися до малька стільцями, стравами, компанією за столом можна, але з часом то набере таких обертів, що мало не видасться. Виховання дити не полягає тільки в співчутті, часом дитина потребує жорстких засобів. Інакше виросте людина, яка буде вважати, що їй всі винні - добрий настрій, підходящі страви і т.п.

Саме так.

А я згідна. Бо маю шалений досвід. Пережила зі старшою кризи - і в 3, і в 6, і підлітковий. Треба розрізняти - де виховання в доброті, а де в попустительстві. Бо останнє є каліченням психіки дитини.

Моїй в 1,5 р. приманки вже до лампочки.

--- дописи об"єднано, 24 Квітень 2016 ---

а ще й корисно)))

 

Не повірите, але він уже багато чого хоче робити сам - і носа сякати, і одягатися, і гратися іноді, і плакати в т.ч. І то нормально - він вже не кенгурятко в сумці у мами, а самостійна особистість. Іноді навіть просто іде собі на кухню і сидить сам з собою розмовляє, думає щось (і то не тоді коли на нього накричали чи насварили, а просто так - має настрій пофілософствувати наодинці) - і ще й протестує "мама, іди, іди в кімнату, я тут посиджу", потім сам приходить і бавиться далі. І коли плаче завжди чітко дає зрозуміти чи хоче він щоб його втішали, чи ні.
Вам зараз важко то уявити - Ваша дитина просто набагато менша + навпевно, різні темпераменти різних дітей - мій завжди був дуже самостійним і впертим хлопцем, який на все має свою тверду думку І досить врівноважений насправді - істерики з качанням по підлозі і биттям головою дійсно в нас досить рідкісне явище, він швидше хитрістю візьме (ой, ну так, при правильному вихованні і коли мама любить дитину а не мучить, то вона НІКОЛИ не буде валятися на підлозі ).

 

Мусите проявити твердість. Бо, якщо дитина здорова і не втомлена, такі капризи є ознакою поганого виховання. Виховати стриману дитину, яка розуміє, що можна, що ні - ваш прямий обов"язок.

 

@Akina вибачте, я щось вже заплуталася в Ваших думках, який є Ваш малий))))).
Вірю, що добрий і милий, мені важко з Вами дискутувати чесно, бо мені виглядає, що Ви пишите взаємосуперечлиі речі, що виходить, щой дискутувати нема про що)))).

Єдине , що напишу Вам і Ласті, як Ви знаєте, що з дитини виросте Богзнащо, коли практикуєте зовсім іншу мотеду виховання - залишати самому, не виховання тільки в співчутті, і т.д......як там Ви писали))). Ви лякаєте резутьтатом, який є теорією і для Вас.....Тому теоретик не тільки я)))), ба більше в мене аж на рік більше досвіду такого виховання чим у Вас, як буде далі обов'язково напишу чесно, без фальші, бо самій цікаво яку Людину можна буде виховати.....Ласті могла би розказати яку Людину виховала по своїй методі, дитина повнолітня, але ми мали вже неприємну дискусію, не хочу питати, бо знову щось не таке станеться.....Тому якось порівняємо з Акіною, до речі моя мала думаю по темпераменту дуже схожа на вашого малого))) по моїй суб'єктивеій думці))).

 

Який - дуже розумний (реально не на свій вік, при чому вчиться сам, я не "натаскую" його ні на що. Захотів в 1,3 вивчити букви - всіх ними діставав поки не вивчив, те саме зі всім іншим. Він САМ мене заставляє давати йому нову іформацію (читати, говорити і т.д) бо хоче, я аж іноді не хочу (лінуюся, не бачу в тому потреби), але Влад будь-кого перепре (як в тому анектдоті "Мауглі, ти кого завгодно дістанеш") Але є і зворотній бік медалі - іноді йому хочеться забагато, вважає себе рівним дорослим, ще має лідерські задатки тому якщо лише сюсюкатися то швиденько введе свої правила. Дуже активний (не бігати, а якісь досліди проводити) - он щойно мало не пів свого велосипеда розкрутив і різьбу в шурупа зірвав поки тато відволікся на 5 хв, а хотіли всього-навсього колеса підкачати і кермо підняти - тепер чоловік то все ремонтує. А взагалі сангвінік з досить стійкою психікою. Але навіть такі діти іноді плачуть і істерять, і не обов"язково тому що їх не люблять

Не знаю, після зустрічі з ним багато хто каже "я тепер розумію що моя дитина не така вже і активна"

Не впадайте в крайнощі - ніхто дітей в клітки не закриває і не лишає плакати з ранку до ночі, але рамки і правила мають бути завжди. І особистий простір теж має бути навіть в дитини. А взагалі Вам в "позитивне батьківство" Ну і цікаво буде почитати про Ваш особистий практичний досвід через 2 роки

 

Ок, постараюся написати

А взагалі я не про те хочу сказати - коли дитині 1 рік - Ви насправді ще навіть не знаєте що таке дитяча істерика. А вони все одно будуть у будь-якому випадку (то етап дорослішання), і дитина інакша буде через 2 роки, і печенька вже не діятимуть і "дивись пташечка" та інше відволікання теж. Тому Ваші слова я б сприймала інакше, якби Ви писали що "ми через таке пройшли так-то і так-то", а не чисто теоретично. Без образ

--- дописи об"єднано, 24 Квітень 2016 ---

у Вас дуууже спокійна дитина Година - то мегадовго!

 

Ласті виховала прекрасну дитину, щоб ви собі знали. Добру, співчутливу, але й таку, яка вміє казати "нє", рівноцінно як і сприймати чиєсь "нє". Вона прекрасно знає, що не все в тому житті ідеально, і не все підлаштовується під неї і її настрій, саме тому і вона не підлаштовується під чийсь настрій. Я дуже тішуся, що вона в мене незалежна. А щодо нашої тамтої дискусії, то ви по сьогодні так і не зрозуміли, що в житті треба бути готовим до будь-чого, навіть якщо воно ніколи не станеться. ЖИТТЯ НЕ ІДЕАЛЬНЕ.

 

Можливо трішки не в цю тему, але така ситуація: Ідемо гуляємо з друзями, відповідно ми, або ввони ідуть додому.. Я кажу- сину, прощайся(сину, давай па-па), на що він не реагує, або відвертається і принципово не прощається. Коли друзі ідуть( заходять в під"їзд) починається істерика, бо він не дав па-па. Це відбувається вже протягом 2-х місяців. Жодні пояснення після закінчення істрики, що треба було прощатись, коли йому казали, не діють(( Що порадите?

 

--- дописи об"єднано, 24 Квітень 2016 ---

Не просити давати па-па. І не наголошувати на темі прощання. Або спитати "па-па давати будеш чи маєш бажання поплакати?"

 

Сам факт в тому, що він потім сам згадує і плаче, що не дав па-па. Тому коли нагадую, є варіант, що буде в доброму настрої і дасть)

 

Мо кому буде цікаво. Кризис трех лет начинается! (капризы и истерики 2-хлеток) - Комаровский Форум
А ще ось це мені подобається «Прежде чем ваш ребенок сведет вас с ума» Найджел Латта скачать fb2, rtf, epub, txt

 

Без істерик не вийде. Істерика - то нормально насправді, то ознака що дитина дорослішає. На них просто треба грамотно реагувати. Про що і писали, Ви ж пробуєте чисто теоретично довести що їх можна оминути і істерика=дитину не люблять, тому і хочу почути про Ваш практичний досвід у майбутньому.

Я не писала що не праві. Просто Ви дуже багато розписуєте "зі знанням справи", я намагаюся до Вас донести що теорії не завжди співпадають з практикою та й усе

А перед прощанням нагадуєте що хлопчик потім піде, пам"ятаєш ти минулого разу плакав бо не встиг папа сказати? Кажи швиденько поки хлопчик не пішов.

 

будем пробувати.

 

Мій практичниц досвід, істерика триває лічені секунди коли дитина відчуває, що її люблять і співчувають.....все що я хотіла сказати.

 

істерика в 1 річної дитини триває лічені секунди (все що я хотіла уточнити)

 

Маю практичний досвід, коли дитині фіолетово, що її люблять і співчувають, коли їй приспічило взяти ооон той крем до взуття.

--- дописи об"єднано, 24 Квітень 2016 ---

Навіть мій чоловік на днях помітив, що на малу вже не діють ті ж прийоми відволікання уваги, що діяли місяців два тому. Тепер істерика до "побєдного" - або дали, або ревіти набридло і ведеться вже на будь-шо. Варіант "дали" - шлях до наступних істерик, тому в нас вдома не практикується. І хай мала собі скільки хоче думає, що її не люблять і не співчувають її бажанню мати саме цю захцянку.

 

Якщо перекласти цю цитату на людську мову (у всіх розуміннях, ага) і вникнути в суть, відкинувши всякі айайай-буде-психологічна-травма, то це хороша рекомендація для батьків діток, яким бажається одного, а через секунду іншого, і зовсім не бажається, щоб було не по-їхньому.