Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

А в нас проблема протилежна Штефко наші речі ніякі не бере, бо знає, шо то мамине, а то татове...але в нього надзвичайно розвинене почуття власності, то він і свої речі також так просто нікому не дасть! Спочатку кричить МОЄ!, а потім починаєш з ним говорити спокійно, пояснювати, то ділиться.

А я, голова дірява, десь його книжку улюблену запхала і вже кілька разів хату обшукала - знайти не годна! І велика ж...не цвяшок якийсь...

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Нашої також. В нас як щось пропало то або «ТВІЙ ЧОЛОВІК ВИКИНУВ» або «ТВОЇ ДІТИ». Особливо Юліана. Вона і справді може щось взяти але тероризм з яким вибивається правда з дитини мене просто шокує.

А нині я в шафі знайшла лижні черевики і штани свого двойорідного брата які він в нас 5 років тому залишив, а коли попросив віддати якось минулого року то мама сказали що то ТВІЙ ЧОЛОВІК викинув, а виявилось що то ВОНА САМА так заховала.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Колись трирічна мала моєї одногрупниці примудрилася закрити зсередини вхідні двері і заховати ключі, щоби бабуся з дідусем не змогли поїхати додому (ми з подружкою якраз зайшли до них, вже думали через вікно вибиратися, бо малий партизан ніяк не хотів колотись).

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

А наша "квіточка"-доця (3 рочки минуло недавно) все вибиває сльозами! Попросить старший в неї іграшку, то вона не дає, бо їй теж в ту ж секунду треба терміново нею бавитись, а якщо старший відбере силою, то та відразу в плач - і аж смішно від того плачу стає: скривиться. сльози не течуть, а вона їх видавлює і головне старається, щоб чим голосніше все те виходило! Інколи, коли я в гуморі, то сяду і сміюсь їй в лице, а її то ще сильніше злить (бо як так, я плачу. а ніхто не звертає уваги!). Покричить-покричить і заспокоїться. А ось коли мама не в гуморі, то... звиняйте... теж можу крикнути до неї "закрий рот!" - негарно, знаю, але діє! Відразу! А тато її в тому плані шкодує, лишній раз не накаже її, коли вона винувата

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Це нівякому разі не критика у Вашу сторону, а просто інформація щодо прочитаного.
Я читала про такі випадки, коли дитина своїм плачом маніпулює рідними, тож говорилося там про те, що коли до дитинки не "доходить" розмова і пояснення, то краще вийти в іншу кімнату (кухню, коридор), тобто позбавити дитину глядачів, дитині скоро набридне плакати на одинці, але мабуть не варто сміятися її в лице,бо по-перше - дитя ще більше дратується, і починає робити все на зло, а по-друге їй мабуть образливо.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

діти в такому віці всі є ВЛАСНИКАМИ...і це нормально. я ніколи не вимагаю в сина щось віддати комусь, бо комусь так захотілось. особливо його власні іграшки.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

А Ви би бачили її смішну мосічку в той момент

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

от і у нас почався період капризів, особливо ввечері, щоб загнати в ліжко , і зранку, щоб зібратись у садок фантазія моя вичерпана і вчасно зібратись в садок це подвиг. вже навіть звечора домовляємось, що буде їсти на сніданок, щоб швиденько і без капризів, все одно знаходить чим перебирати. вже звикле " з ліжечка вставати не буду, бо тут дуже тепло.... кашу їсти таку не буду, бо: загуста, зарідка, хочу іншу, якась не така...." з іншими стравами та ж історія лиш би час потягти. а поки з кімнати дійде до дверей на вихід придумає 50 справ, які йому необхідно терміново зробити в цей момент!!! коли я дійсно не маю часу це все слухати у нас встановлюється військовий час, тобто я до нього звертаюсь таким тоном, який не передбачає заперечень і компромісів. тоді дитина дується, при тому виконуючи все практично беззаперечно. я сама дуууже довго "виходжу" з дому, тому встаю швидше, малого піднімаю, коли сама вже повністю готова, щоб швиденько його зібрати. проте у малого риса "довгого збирання" виражена у п"ятеро яскравіше ніж у мене

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

В нас проблема "виходження з дому" почалась з року, вже і йти хоче сама, але тільки вдягну наполовину-відразу їй треба пити, бавитись -забираєш плаче, то поки задурюю-зацікавлюю.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Колись моя донечка як була трохи менша закатала мені шкандаль в будці ,де продають цукерки.Ми гуляли і вона захотіла цукерочку,я пояснила,що маю певну суму грошей і вона може щось вибрати собі на цю суму,ніби погодилась,а коли прийшлось до діла,то те їй не підходить,і це їй не підходить.Почала я їй спокійно пояснювати,що ми не можемо стояти до безкінечності і вибирати невідомо що.Вона в крик і слози і ніякі пояснення на неї вже не діяли,тоді я взяла її за барки і понесла так до хати,благе діло будка під самим будинком.Ніколи її не била,але тоді прийшлося дати по попі і добре висварити,і знаєте,після того жодної істерики в магазині.
Зараз вона підросла і їй набагато легше пояснити,що сльозами й істерикою нічого не вирішиш,зате почався період вимагання у молодшого.Навчився казати:дати,і попробуй не дай те,що він хоче,ще би часом знати,що він хоче.Коли вже зовсім мені бракне сил на пояснення залишаю його самого в кімнаті,щоб не було до кого плакати,і оскільки публіки нема плачі припиняються.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

а в нас навпаки, як я виходжу з кімнати, вона боїться і ще більше кричить

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

І я так Петро геть не хоче гуляти, щодня нова історія: то голубів годувати, то сніжки бавитися, то сміттєвоз шукаємо по району Вже як зовсім криза то ідемо в магазин по молоко

А я в таких випадках спокійно виходжу з магазину і кажу, що не отримаєш нічого. І помаленько іду собі геть. Діє. По-перше, таки хочеться щось купити, тому погоджується на те що мама пропонує, по-друге, страшно самому залишатися, біжить маму шукати

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Коли я малою злилася, бабця сміялася і казала "ти така зараз гарна, просто не можу!". Всі мої нерви як рукою знімало

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Для мене ця тема сьогодні якраз актуальна. Ми живемо окремо від усіх бабів-дідів, і синочок більш-менш нормальна дитина, з ним завжди можна домовитися і до сліз практично не доходить. Але коли є якісь свята, коли збираються усі баби-діди (а в нас їх по троє кожного, бо є ще прабаба і прадід), то ми потім з чоловіком тиждень маємо цирк вдома. Справа в тому, що баби-діди все дозволяють, все роблять, як хоче дитина за першим словом. Святусик те, Святусик се... УУУУХ, як це злить. Вони по домам розійдуться, а я потім мушу наслідки відгрібати. От якраз на днях в малого було 2 рочки і знову цирк... А щось тим бабам-дідам говоримо з чоловіком, то вони виправдовуються, мовляв він маленький, як йому в чомусь відмовити.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Мій синочок також такий шантажист, ну такий що просто ууух . Буває що й дістається йому за неслухняність, але про покарання він швидко забуває і шукає нових пригод, я деколи просто "включаю мороз" і не звертаю уваги, поплаче і перестає, просто незнаю чим ще його маю вгамувати...

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Знайома ситуація - вседозволеність породжує хаос! Раніше бували такі істерики, що приходилось легенько бити по дупі, бо ніяк нехотіла заспокоїтись. Софія (1,4р) часто "прощупує" межі дозволеного: роблячи "порядок" у шухлядах, чи беручи щось з недозволених речей, кутиком ока спостерігає, коли вже будуть сварити.
Зараз, коли щось робить нетак, намагаємось переключити увагу на щось інше: полюбляє коли з нею розмовляти безупину (любить фільми Чарлі Чапліна, особливо коли з нею їх обговорювати), щось показувати: коли щось ліплю-саджу на коліна, даю пластилін, а вона - дивиться як я роблю і старається копіювати (процес), супроводжуючи усю роботу голосними коментаріями ( говорити ще неміє, але посвоєму так щебече!)

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

У нас таке діє з точністю до навпаки - починає ридати ще гірше.

О! До своїх ми вже звикли. В нас така реакція на сторонніх, в сенсі тих, що з нами не живуть - прийдуть вгості...далі той-же сценарій, що вище описано і я вже маю "гастролі на пару днів". Менша побула кілька днів тільки зі мною і я почала бачити "свою" дитину, всі ті капризи кудись пощезали, можна було про щось домовитись - вчора вгості приходив дідусь - сьогодні зранку вже прошу дуже...

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

запитання до мам з двома і більше дітисками.
Ви пхаєте свої 5 копійок у дитячі "розборки" чи варто вичікувати з принципу "самі розберуться"?

молодшого не влаштовує роль другого плану, пробує брати ініціативу в свої руки, старший не попускає - маю свіжу бійку в хаті. + можуть по черзі бігати до мене жалітися, "мама, йди насварися на нього...., мама, а він... і т.д."... зловила себе на думці, що ситуація повторюється дедалі частіше... і розмови/роз"яснення малодієві що я роблю неправильно?