Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

для вашої конкретної терапії треба:
- гуляти по калюжах, в дощ
- кидатись сніжками і робити сніжних *ангелів*
- розмалювати одне одного пальчиковими фарбами
- биття подушками

якшо з дітьми то робити - то попускаю конкретно

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Мамусі з досвідом у вихованні діток допоможіть.
Потребую поради!Я вам опишу ситуаціює, а ви по можливості , підкажіть як мені поступати.
Дитинка показує пальчиком на включену праску /чашечку з гарячим чає/ шнури від компюрета іі т.д. Я кажу не можна/ не потрібно/ або стараюсь дитячу увагу "переключити" на інші речі, дитина падає на коліна, згодом лягає на підлогу і починає плакати, так може плакати доти, поки не отримає бажане.
Я стараюсь пояснити дитинці чому саме цей предмет не можна, але то безрезультатно!
Я ж неможу дати дитині чашечку з гарячим чаєм чи увімкнуту праску(((
Як мені поступати?

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

гм, я доні в її 5 місяців дала помацати своє горня з гарячою кавою - вона приклала долоньку і заплакала. я її пожаліла і пояснила, що це гаряче, воно пече. відтоді на слово "гаряче" доцька реагує з обережністю. навіть перед тим, як щось сьорбнути, акуратно мацає кружку, чи не гаряча.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Мій синок теж одного разу досить сильно обпік ручку до гарячого конвектора. З того часу, коли хоче гаряче горнятко чи ще щось, то я йому кажу "то пік, не можна" і він так дуже обережно торкається або йде бавитись чимось іншим. Поки дитина сама не відчує, що воно пече, доти не зрозуміє, що того не можна.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

праску звичайно ні, а от помірно гарячий чай можете дати - щоб дитина спробувала, але не обпеклася.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Дитина поки сама не попробує, то не поясниш. Звичайно праску не даш попробувати але чашку з чаєм дати можна (перед тим наливши не дуже то кипятку).

Я теж подібно зробила.
Десь у 8 -10 місяців мала постійно тягнулась до чашки. Я взяла чай гарячий, але не дуже. Кажу її що то гаряче і не можна, а вона далі своє, то кажу попробуй, що гаряче.То вона ручку приклала і сказала "у" (не плакала, бо то не сильно гаряче було). Тепер коли кажу що гаряче і треба подути чи остудити чемно чекає. На диво слово "гаряче" підійшло і до праски і всього іншого. То все інше уже перевіряти не хотіла. Ось така наша історія.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

а якщо тягнеться до гострих предметів? я ніколи не ховала ножі, виделки. тобто не було такого що столові прибори ховались на антресолі щоб дитина не дістала, все завжди на своїх звичних місцях. а Сашко і далі намагається взяти ножа і щось порізати. остання вигадка то взяти ножа для хліба (така ніби пилка) і по табуретці шургати. ніякі пояснення не діють. при тому що минулого року він умудрився взяти канцелярський ніж і порізати собі пальця добряче. нагадую йому що минулого разу боліло і була кров, але то як горохом до стіни...

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Я дала попробувати гарячу чашку, доцька спробувала і ставилася з обережністю, але це було недовго, одного разу вийшла з кімнати і поставила чашку гарячу з чаєм на підвіконнику, то стягнула і на неї трошки хляпнуло, після цього випадку дуже обережно ставиться...

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

мій вже давно з кухонними ножами носиться , я йому забороняла-забороняла, нічого не допомагало. Потім пояснювала, що буде буба, треба бути обережним. Він бере акуратно за ручку, ні разу не порізався, тьху-тьху. А канцелярські я ховаю

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

а от, буквально, в суботу включила праску до волосся, перед тим наказала, що гаряче і поставила високо, секунда...і попекла ручку, пальчики, що аж появилися піхурчики...

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

я ножі ховаю високо. Але вже певний час даю Антону ним корисутватись під моїм наглядом бо дуже хоче все сам робити. В нас так і з сірниками наприклад було. НУ дуже хотів ними бавитись. Мама запалювала, синок задував. Дурацька гра. Але потяг до сірників перейшов. Стараюсь у всьому задовільнити цікавість дітей до небезпечних речей, з постійним наголосом, що це можна робити тільки з мамою.

Цікаво, чи це надовго навчить вашу малявку. Антон десь в трохи меншому віці обпік руку об праску і за якийсь час він не пам"ятав цього.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

В мене малий до двох майже років на слово "гаряче" не реагував, хоч я йому багато разів давала можливість попектися.))) Багато обпікався сам, але ніякі нагадування що то пече і була буба не допомагали, все рівно пищав, кричав і хотів того. Припускаю, що він просто забував.
Дійшло тільки коли трошки підріс. Тепер коли кажу, що гаряче, легесенько торкнеться кінчиком пальчика і сам каже "пєце, мама дуй, дуй мамаааа"!!!))))
Ну, але нам вже далеко не 10 місяців...

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Не знаю чи надовго, але мене це точно навчило бути ще обережнішою з такими засобами, принаймі, ставити так, щоб точно не достягнула.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Можливо і моя забуде з часом.

В нас ще інтересу до ножів і вилок не має. Але я вже все переклала на ту висоту яку вона поки не дістане.

От мене цікавить як витримувати ту межу, тобто скільки чекати коли дитина плачем щось вимагає. Чи вгазалі старатись привернути увагу чимось іншим чи хай поплаче і заспокоїться? А як не заспокоїться?

Коли дитина більш менш починає розуміти що чогось не можна, не обовязково небезпечного не можна, а взагалі якісь предмети чи поступки робити не можна?

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

це точно, от я пояснюю або серйозно говорю, що це не її або того не можна і на диво у нас лежать книжки на нижніх полицях, стоять часто квіти на книжковому столику, телевізор ніколи не рухається, а якщо візьме те, що їй не дозволяється зразу сама віддає, щоб сховати
а коли вона починає плакати я кажу що мама образилася, тоді вона перепрошує мене так як я ї

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Я якось не здатна пояснити чи що. Або дитина мене не сприймає серйозно? От наприклад на вулиці як бачить качелі все. І як пояснити що холодно і що то літом і т.д. я не знаю. Я мушу сісти сама і тоді саджу її на руки но хоч 5-10 хв вона мусить покататись. Сусідка бачачи ту картину каже мені що то я не правильно виховую дитину. А я незнаю як пояснити своїй дитині. А можу її сказати що трошки і все на що вона погодиться але покататись трошки мусить. Як себе вести в такій ситуації?

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Ну й що, коли холодно? Якщо в дупцю тепло, то можна ж покататися, вони ж там деревяні, а не металеві.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

В мене таке враження складається що циця тільки заваджає. Мій посмокче\заспокоїться і далі за своє.