Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

В нас соляна лампа, дає дуже ніжне світло, не нагрівається, "регулюємо" яскравість, накриваючи чимось. Ярик навіть на смак пробував.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

+100
дивлячись на поведінку своеіі малечі,частенько така думка приходить в голову.
Але бувають моменти коли я в тому впевнена на всі 100%

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Однолітків знайомих має. Але що вони друзі, то хіба я так можу казати. Кожна зустріч з ними на площадці - стрес для нього була, і є. Я вже писала, що коли ми гуляєм, то всі діти бігають (а в нас в дворі їх немало), бавляться, а мами сидять, наприклад, на лавочках. Так от - Роман сидить біля мене, або бавиться сам особнячком/або зі мною (це ще дуже добре), але якщо хтось підійде з дітей до нього, заговорить, щось візьме/попросить - плаче, біжить до мене на руки і решта прогулянки вже на руках. Зараз всі пішли в садок, тому він вже й зовсім їх не бачить.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Можливо вибрати якогось найбільш лояльного і спокійного однолітка і потроху з ним здружуватись.
Гриць так собі вподобав одного хлопчика в нашому дворі. Коли до інших дітей не йшов - то з ним потроху бавився...

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Ну от, щоб той процес якось не стояв на мертвій точці, то ходим на розвиваючі заняття. Зараз він вже не сидить за ручку біля мене, як перші уроки, і випускає навіть з поля зору і навіть на пів години. Звичайно між собою не бавляться, але спілкування між дітьми присутнє.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Що я можу зробити як мама, щоб моя дитина почувалась вільнішою?
я не можу сказати, що я якась мегера, але мій Дмитрик... надто слухняний і надто мало собі дозволяє. Я хочу його "відпустити" якось, щоб він не тримав в собі нічого... як мені поводитись, що конкретно можу зробити?

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Не знаю що саме ви маєте на увазі, чого не дозволяє собі Дмитрик, але перше, що спало на думку - то розслабитись мамі разом з дитиною: подуріти, зробити щось смішне, нелогічне разом, типу побитись подушками, чи поскакати разом по калюжах так, щоб була потреба йти переодягатись і вам і дитині, ну і т.д...

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

во во. а потім буде зрозуміло бракує дитині того чи ні. ми так стіни помалювали в кімнаті. і то забава була аж раптом на один вечір поки татко і бабуся не побачили і *мало не зомліли*. Сашко більше тішився з їхньої реакції, аніж з самого процесу малювання. тому я тепер знаю що малювання по стінах то не наше. хоча шкода буде зафарбовувати його шедевр на стіні під назвою ВСЕСВІТ))

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

дякую... цікаво...

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Тим мамам не вгодиш Мені аж цікаво, а як Ви собі уявляєте його "менш слухняну" поведінку? Він дає підстави думати, що щось тримає в собі?

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

А мене більш цікавить як чемну поведінку зробити
В моїх знайомих такі чемні і слухняні хлопці (не всі ), що мені інколи здається, що в мене хлопець, а в них дівчата! Але як піду погуляю з іншими подругами у яких хлопці, то знову все встає на свої місця - я кажу, що в мене дуже мила дівчинка
Але якщо серьозно, то вже чула за такі переживання - що ну дуже вже чемна дитина.
Може легше стане, як я про свою кузинку розповім Вона коли була маленька теж була дууже слухняна, вона все перепитувала, без додзволу нічого не брала і нікуди не ходила. З гірок спускалась за ручку. Нічого непередбачуваного нічого ніколи вона не робила. Ні вона небула тормознута, але справді дуже вже чемна, а потім ще дуже пунктуальна. Згодом все змінилось - в років так 10 (крім пунктуальності).

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Вже неодноразово переконувалась, що дітки які були дуже чемні виростали і починали строїти козні. А ті, які давали жару батькам у дитинстві ставали дуже спокійними, врівноваженими у майбутньому.
Я себе лиш цим і заспокоюю. Що от зараз перебіситься і буде нам потім спокій

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Ну та тому і спитала, як то має виглядати, мені справді цікаво Бо от я теж навпаки хочу - щоб синок став трошки чемнішим, і більш-менш знаю, як би то мало виглядати. А протилежному випадку то чемна дитина би мала почати галасувати, розкидати речі, гримати і т. д.? Чи як?

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

В мене міняється на очах...

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

то я така була
в мене всі фото з дитинства і років до 18 - по струночці сиджу і ручки на колінах
зато з 18 років

ліпше я вас не буду лякати))))))

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Ну незнаааааю...Мій старший як був в дитинстві чемнотою, так зараз і є...за вийнятком перехідного періоду і то, тьху-тьху... Третій курс, стипендія, дівчинка...
Молодший 11 років, теж в ніжному віці був чудесний, і зараз ттт, теж..Далі, побачимо...але сподіваюсь на вроджене почуття самозбереження і мудрість.

ггг...Я теж давала жару десь з 17... І що, от яка прєлєсть))))

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

А кузинка теж зараз на 3 курсі з стипендією, але вона дуже активна, таке враження, що вімкнувся пропелер в одному місці - всюди учать, багато поїздок, багаго вечірок.
А по характеру - то такий 100 % холерик.
І не знаю чи то їй в дитинстві шаленості бракувало, чи то просто діти міняються з віком

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Він не плаче, от що мене непокоїть. Все тримає в собі.

дякую. Я теж зловила себе на думці, що дуже рідко плачу, навіть коли ніхто не бачить...