Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Мій брат міг за два тижні згадати, що його болів палець на нозі, але не пам'ятав на котрій саме. То він сідав, визувався, знімав шкарпетки, шукаючи слід від ранки, а тоді йшов далі, старанно накульгуючи. Перейшло то все близько шести років, бо до того ніхто не мав права навіть глянути в його бік.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

В нас це чомусь лише спрацьовує лише з однією дитиною - не має значення, з ким. Але якщо бзіки/крики одночасно в двох, що здебільшого так і є, то чи то мене, чи то дітей заклинює... - ради собі з ними дати не можу.
Ну і не знаю, яка там в Злати криза, але зараз в нас пунктик на випробовуванні моїх нервів - вона абсолютно не слухає: дивиться мені в очі, сміється і далі робить, що хоче Мені її дуже шкода, бо вона потім ображається/плаче/притуляється, але логічного зв"язку між поведінкою-до та пост-емоціями якби не бачить...

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Дмитро порізав був пальчика об струну на гітарі - ще до народження Сергійчика. Нещодавно згадав, а от я ледь згадала, що то за біда була і коли ...

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Проходили таке. Руки-ноги підставлялись, щоб ранки обробити. І всім детально розповідав звідки то взялось. Зато тепер як травмується то "узє всьо пасьло" (все все пройшло), щоб тільки раптом чимось не помастила. Підборіддя недавно розбив то я лише по крові на одязі помітила травму. І навіть якщо перекиссю обробити якусь царапину то вереск стоїть на весь будинок.
А в нас зараз новий прикол. Я хочу. І то так ногами топає і кричить "а я хочу! хочу!" Вчора по магазинах перейшлись то хотів все підряд. "мама, ти хочеш купити мені таку машинку? мама, я хочу чіпси, таке печенько" і т.д. Я нічого не купувала. Звісно пояснюю чому. А вдома сказав, що він більше не буде зі мною в магазин ходити бо він у мене просить то і то, а я йому не купую і я жадіна.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

дівчата, таки в нас не просто "таке", а якесь мега інше... ну теж бувало літом, що здер колінко, всім показував і треба було цьомати і все, а тут вже який день рукою нічого не робить і нічого в неї не бере і взагалі каже, що ручки не має і рукав постійно натягнутий на ручку, а плече відповідно голе ( сьогодні прабабця питала чого в нього така широка горловина, то ж холодно ггг), руку притискає до корпусу, люди співчутливо дивляться бо виглядає ніби чи то гіпс чи то дефект якийсь, після сну забуває а потім згадую-натягує кофту і все, навіть п"є тепер з підстраховкою, бо шклянку важко однією рукою втримати, за ручки дуже любить щоб ми його з чоловіком носили, а сьогодні каже, що "ма" ручки і все
що робити? як пояснити-розповісти? чи лишитися того? (ручку здер ще в суботу, просто царапина над мізинцем)

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

а може якось поговорити в ігровій формі і це все пояснити, показати , що ручка є. Нехай, наприклад. і татко, і мама шось йому дають (мячик кидають , щоб спіймати, картинки, якісь іграшки) , щоб він по черзі брав , то лівою , то правою. Можливо він розбавиться і забуде про травму, і тоді ви скажете, що ручка є , і є вона здорова)))
Ну а як вже таке не пройде, то може залишити його з "тим" на деякий час, і він собі сам забудеться.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

а до лікаря? поведіть - покажіть - хай перевірять шо все ок
шо ручка є
ніхто не жартував *вдало* - нема ручки, нема мультика?

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Пригадалось, як Сашці було біля двох...стягнув на себе телевізор( не плазму..а ще такий досить великий)... притиснуло ніжку йому. Я перелякалась не на жарт- наша лікарка- хірург в охматдиті-знов лікарка...ренген не робили, бо запевнили нас що немає перелому, але малий більше тижня не ступав на ніжку..шкутильгав і все( не було ані синця ані набряку) ми повторно в лікарню, таки зробили ренген....тоді лікар пояснював мені, що такі маленькі діти дуже довго тримають в пам"яті якісь білісні відчуття і хоч реально в них нічого не болить вже ,будуть отак піджимати ручку/ніжку...Так шо почекай трішки

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Подивись уважно чи реально не болить коли "забувається". Бо в діток такого віку, як виявилось, часто бувають артрити (запалення суглобів)

в дітей 2-3 років активне кровопостачання суглобів і якщо якийсь вірус попадає в кров то це може спричинити артрит

ми на початку вересня стикнулись з такою проблемою, також думала, що малий притворяється, але побачили що дійсно його болить і поїхали з ним на Орлика.
Може викличте дільничого терапевта хай огляне. І малому сатесфакція що на його проблему звернули увагу і тобі спокійніше. Скоріше за все він хоче привернути увагу не тільки мами/тата, а хочеться публіки )))). Дай Бог щоб дійсно його не боліло. Ну і при лікарях діти не вигадують що їх щось болить ))).
У нас зараз іде конкретна маніпуляція мамою.... бувають і сльози і крики, але з тим якось даю собі раду, а от хитрюга мала, винайшов собі спосіб. Зранку прокидається і також хоче щоб всі вставали, ну ми з чоловіком ще намагаємось досипати, то малий каже:- "Хочу пити!", "Дай водички" і знаю що пити не хоче і всерівно встаю наливаю йому води, а він вже не хоче...... пару розмов провела, що так не можна і всяке таке, так тепер винайшов фразу на яку просто не можливо не зреагувати:- "Мама, каки йдуть"...... ну все поспали )))) зриваюсь несу горшок... "Вже не йдуть" )))). Ну і що тут поробиш? Як боротись з маніпуляцією? Зло таке бере що жах.... але не кричу бо боюсь налякати і щоб не перестав казати як реальна потреба виникне.....

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Настя моя підвернула ніжку... Чи що то сталось - скліроз. Плачу і крику було! Я думала, що перелом. Було їй років 2. Дитина тиждень не ходила. Хірург оглянув і запевнив, що там навіть м'яз не потягнутий, просто сильний страх перед біллю. За тиждень "попустило"

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

пробували не підійшло, як казали, що ручка вже зажила то кричав, що ні

ох, як я люблю той анегдот :" не має ручок не має варення", ні не жартували так, я може не вдало висловилась, в нього "ма" в значенні що ручки для "роботи" не має, нічого нею взяти-трамити-давати не може бо "ма"

думаю таки так, а ще напевно відіграло роль те, що мене в момент того царапання не було
Словом, вранці сказала щоб чоловік полікував йому ручку цьомом і перемотав бинтом (бо ті розтягнені футболки мене вже почали діставати, треба було відразу наторелу послухати, а фісашкина порада так взагалі в точку!) ну і маємо прогрес, в ручку почав дещо брати, дещо нею тримати. На затятті ще пару разів казав, що "ма", але видається мені, що йдемо "на поправку" дякую всім за поради тут і в карму, через пару днів відпишусь

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

А чо не правильно? Головне, не обманювати, а метод мотивації хорошої поведінки набагато позитивніший ніж покарання за погану.

В нас повний капець з тими істериками настав. Кожного дня по дві-три... і то по-серйозному

сьогодні, н-д, на двір збирався виходити на босі (голі) ноги в гумаках, ніяк штани не давав одягнути - крик!, а як повертались, кинув машинку перед порогом, я підняла і забрала в хату - крик! бо не треба було піднімати! (я в шоці)
говорити_пояснювати_переключати в момент істерики бесполєзно, і так буде верещати, тупати ногами, стискати кулаки поки не буде по-його, і то так верещати що мені аж вуха закладає, сусіди певно думають, шо то я дитину катую...
І зауважила одну особливість: ТАКЕ він викидає лише мені!
Коли ще хтось є в хаті, або коли залишається в баби, такого ні разу не було.
Цікаво: Чому? Чому хоче маніпулювати Лише мною, а іншими і не пробує?

На стадії випробування метод *тайм-аутів* (по Дж. Грею), більше нічого не можу придумати, а моментами відчуваю, що нервів реально не вистачає...

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

це перевірка кордонів, а не маніпуляція

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Так, мабуть, правильніше. І ск вона триватиме?
Я не можу сказати, що малий зовсім непослушний, але він з характером, іноді мені здається, що робить щось спеціально наперекір мені. Н-д, якшо я ні-з-того, ні-з-сього скажу таак -таак (ні про що конкретно), він буде махати головою, що ні, і чим я інтенсивніше кажу так, тим він напористіше спорить, що ні! (доказує, що біле є чорним)
Так от, коли він хоче, щоб було по-його, а я кажу, що буде по-мому, то він кровно буде спорити аж до *посиніння*. Я всеодно роблю *як правильно*, але супротив колосальний.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

оце воно і є
кордони визначаємо
доки - доки ви разом не визначите ті ж кордони, але я вам нічого не пораджу, попитайте форумних психологів по вихованню

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Почитайте про кризу трьох років, про заборони і обмеження для дітей такого віку і про послідовність дій дорослого. Якщо дорослий послідовний і не перевантажує дитину заборонами, то капризів буде мінімум.
Якщо дитині багато дозволяли до того, а зараз забороняють - також буде супротив.
Якщо дорослий не дає дитині можливості проявити самостійність там, де він вже може її проявити і воно не загрожує її життю - також буде супротив.
Діти в такому віці потребують чітких, але виправданих заборон (гаряче, гостре, високо тощо). Все інше дитина може і має робити сама.
Якщо від дитини забагато вимагають (роздягатися, їсти самостійно, зав'язувати шнурки) а дитина ще не готова, або відчуває тиск - також буде супротив.
Не йдіть проти природи дитини, прислухайтеся до дитини і будьте розумнішими. Для чого дитину доводити до посиніння, якщо можна просто упустити цей момент. Принцип? в такому віці діти того не розуміють. Майте розум дорослі!!! Дитину треба в такому віці не виховувати повчаннями а допомагати їй жити в нашому світі. Ми маємо бути їй другом, але не вимагати рівності в розумінні. Дитина ще не розуміє половини слів які ви до не звертаєте. Дорослий є прикладом для дитини. Якщо ви показали дитині приклад суперечки, то вона з вами сперечається. Доки ви не зупинитесь - доти з вами в війну вступатиме рідна дитина. Терпіння Вам, і все буде добре

---------- Додано в 20:09 ---------- Попередній допис був написаний в 19:57 ----------

коли дитина робить схожий вчинок, вона спершу дивиться на вашу реакцію і дію. Але машинка чия? Ви маєте реагувати спокійно. Ти кинув - ти піднімай. З приводу одягань. Приготуйте комплект потрібного одягу і покажіть дитині задовго до того, як підете на вулицю. Перш ніж виникне конфліктна ситуація поясніть, що зараз на дворі такий холод, бррррррр, що навіть зайчики одягають шкарпетки і уявляєш штани. Підемо шукати зайчиків в штанах? Звичайно всіх ситуацій не передбачиш, але можна змінити своє ставлення до дитини, і зі суворої мами перетворитися на добру фею. Бракує фантазії - подивіться добрий мультфільм. Мама має вміти бути добрим психологом, лікарем, вчителем, кухарем і т.д. Ну ви зрозуміли. Хочете добрий і гармонійних стосунків з дитиною, хочете щоб вона виросла доброю, спокійною, розумною людиною, щоб давала собі раду в житті - вчіться, прислуховуйтеся до дитини, знаходьте підхід, вони ж для цього приходять в наше життя, правда

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

А що робити, якщо вже б і вартувало десь дитині потроху проявляти самостійність, а вона навідріз не хоче. Може, а не хоче. Роззуватись, роздіватись, мити руки, чистити зуби, їсти сам - нічого робити не буде.
Іде на принцип.
Може сорок хвилин в коридорі темному простояти, сам, (взутому заходити в кімнату не можна а роззуватись вміє але вмисне не буде, хоче щоб роззули/нагодували/помили...і т.д.), але не зніме мешти самостійно. Сварити - не вихід, заохочувати-заманювати-показувати приклад, хвалити - не діє взагалі, щоб не придумували. І так зі всім. Навіть пісяти треба йти з ним до туалету і спостерігати за всім процесом.
Маю два пояснення, то або протест якийсь і намагання всіх "построїти", або характер отакий...веселий.
До речі останнім часом ще додалось оте "усе навпаки", на "чорне" каже - "біле". Якщо щось дуже хоче, просить і йому дають, плаче (істерить) що того не хоче і т.д.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

ОЙ...а нащо....я б не витримала і 10 хв...якщо на все свій час , то і тут так....для чого..не розумію???? що тут страшного в 3 роки спостерігати за всім процесом,роззули/нагодували/помили.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Та нічого абсолютно, якби то не в всьому абсолютно. І я б не витримала, якби знала що не може/не вміє/немає настрою/не з тої ноги встав.
А тут просто впертість.

Прекрасно вміє сам робити ці елементарні речі, просто таке враження що випробовує, і не десь колись а завжди і в всьому.
Писи. Я не виключаю йому світло в коридорі, це теж вияв його протесту...виключання світла. А також хлопання дверима в дитячій, коли щось не дали/не по його зробили.... При чому ні сліз ні капризів - не буду і все.
В нас в сім"ї таке ніколи не практикувалось, не знаю з якої опери він таку поведінку висмоктав.

І ще дикі перепади настрою. Почалось ще на початку літа, думала перейде, а тут сміх і радість деколи, здається, зовсім без логіки переходить в плач і рьови...теж криза?