Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

В нас є славний крикун )))) і все точно так як ви описали. Публіку любить, дуже ))). Деколи вийде на балкон і починає всіх окликати кого бачить ))). Переважно я не реагую, але коли бачу що когось це напрягає або мене голова болить, то починаю розповідати якусь історію, яка вимагає його участі, або питаю якого кольору машина стоїть, або кажу послухай, як щось там співає/грає/гарчить.... або кажу щоб не кричав бо сусіди відпочивають, сплять чи ще там щось вигадую. Ще бачу що його від цих криків, риків, вересків можна тільки інакшим звуком відволікти. Мій малий з самого раннього дитинства дуже класно звуки імітує то я його переключаю на якісь шиплячі звуки )))) і отак собі шипимо )))). Маю віршик для вивчення букви "Ш" на рос. мові про змію яка шипить, то він дуже його любить. І я той віршик починаю майже пошепки розказувати, а закінчення він вже знає тому і переключається і ми закінчення разом розказуємо. Просто казати не кричи, нам не поможе ніколи в світі, навпаки ще додасть обертів ))). Якщо на вулиці дуже розійдеться, то допомагають "оті коменти добрих людей" одразу бачить в людині "жертву поговорити" )))) і розказує що сьогодні з ним трапилось.

Три дні ходили скребок здавати, то вже вся вулиця знає про ватку і куди саме її пхали ))))

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

інтуїтивно мусите знайти підхід виходу з Вашої ситуації з Вашим сином.

В нас щойно була істерика на тему "хочу".
Софійка встала, коли тато йшов на роботу, ми з Мартою ще спали, попросила включити їй мультик, чоловік включив. Їй 3 роки і майже 7 місяців. Подивилась. Десь перед дев'ятою той мультик з лунтіком закінчився, як і кожного дня і Софія прийшла сказати, шо їй хочеться ще мультик дивитись. Я півсонна запитала, чи вона вже дивилась, сказала шо дивилась, але хочеться ще. Я подзвонила до чоловіка, бо ми мультики обмежуємо в часі в день, оскільки вважаємо що надмір телевізору викликає агресію в дитини. Кажу, донечка, ти вже подивилась вранці мультик, ідем митись, чистити зубки і снідати. Почала на мене кричати, що їй ж то хочеться, я пішла в ванну, поки її чекала, і вона там вперто з повними сліз очима в кімнаті тупала ногою, почистила зуби, помилась, питаю, чи мені вже йти в душ, чи вона йде до мене. Сказала, шо чекає на няню. Ну то ок. Я пішла зробити чай. Прийшла няня. Софія помила з нянею личко і почала вимагати, шо вона хоче їсти кашку, шоб няня її годувала, а я сиділа і дивилась, як вона ту кашку буде їсти. Кажу, що йду Марту годувати і починається істерика на тему "хочу і буду мати, бо я так хочу". Почекала поки трошки заспокоїться, поговорили, ніби пішла їсти, раптом в кухні почала кричати, шо вона все ж хоче їсти і мультик дивитись. Я сказала, шо мультик може дивитись чемна дитина, і що мультик Софійка вже сьогодні дивилась, і якщо вона буде чемна, то можливо ввечері ще подивиться мультик... Словом ми зараз вчимося розуміти і переводити "я хочу" в "мама, можна?" і знати шо на "можна?" є дві відповіді, а не одна "можна". То вже триває майже місяць. І всеодно ще два -три рази на тиждень випробовування "голосом і всім-всім-всім" продовжуються.
Одного дня почнеться якась інша маніпуляція, ну то будем думати, як з нею боротись, але то все є маніпуляції дитини мамою/татом/нянею/бабусею.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Так, маніпуляція на ліцо. Але... дитина робить це не зі зла, вона хоче любові. І не знає як ще її в тебе випросити. Не пропустіть перших дзвіночків ревнощів.
Часом коли дитина ну дуже чогось хоче, з того що вона робить як правило і це дуже любить робити, вона насправді хоче відчути чи її люблять і прохання дати їй "ще" - це як прохання дати ще порцію любові. Дисципліна то добре, але в випадку з появою меншої і кризою чотирьох треба бути на боці дитини, щоб не спричинити травми і озлоблення на весь світ.

---------- Додано в 12:27 ---------- Попередній допис був написаний в 12:12 ----------

напевно краще на досвідченіші.
Ми коли мали поїздки в місто в транспорті, то я завжди наперед розказували куди ми їдемо, брали з собою улюблену іграшку, одну і ще якусь книжечку або блокнотик де малювали дорогу, і все що за вікном. Мама має думати на перед а не по ходу жалітись на ситуації що склалися і тонути у власній безпорадності. Авось пронесе - не буде. Буде добре, якщо мама подумає і організує наперед. Мама для того і є мама, щоб вести за собою а не стояти над дитиною і плакати над нею.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

тут ні при чому
ту мультик при всьому
бо це зараз повторилось, вже так було ще до Марти, ніби припинилось
в нас Софія не знає міри мультам, але їх не може бути завжди не можна. Тому колись навчиться шо якщо дозволено 3 лунтіки, то це не 6 і точно не 10
Ревність в нас виявляється в іншому - взяти на руки, почитати, коли Марту годую і таке всяке, і ми це робимо, по хаті носимо всіх, на вулиці інакше, але здебільшого всі її нявканя задовільняються, ну і вони дуже мінімальні, а от що стосується мультфільімв, особливо клубу Мікі мауса і Лунтіка то жах. Дівчата, там реально напевно зашиті якісь 25 чи 28 кадри, бо хоч то дійсно добрі і неагресивні передачі, але з ними наша дитина не може ніколи зупинитись. Ще таке є зі спонж бобом.
Бо є речі, які чітко привязані до ревності, і це точно у нас не мультики.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

чомусь думаю, що ми теж будем таке рішення приймати, бо мультфільми якось дійсно не регулюються в кількості і часі. Ми вже так робили, а потім чоловік вирішив, що може дитина трошки підросла вже і все буде інакше. Було більш-менш перших 5 днів, потім всьо як півроку тому, коли було взагалі несказанно скандально при кожному дивленні і ми перестали включати мульти взагалі. Ну от, мабуть достатньо в гостях і в Антошці під час стрижки, бо реально виглядає як шкода дитині.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

тоді все ок, молодці. В нас з задоволенням без шкоди для психіки зараз йде fireman Sam, Postman Pat, Caillou (Каю). Дивимось здебільшого англійською або німецькою. Часом по 3-4 серії. Вони коротенькі до 10 хв. Мультфільм сюжетний, мораль нормальна, після перегляду дитина не перезбуджена, часом навіть навпаки сумна і сповнена певних переживань за герея, є що обговорити і на чому провести життєвий урок. Мультфільми бувають різні. Я думаю, що ретельно підібраний мамою і улюблений мультфільм шкоди не принесе. В Олежика в віці 4 років улюбленим мультом була діснеївська білосніжка. В нас тоді більше ніяких і не було, не було телевізора, нету.
Я сама з задоволенням часом дивлюся мультфільми, особливо повнометражні. super RTL по п'ятницях такі класні Діснеївські пускає про мишенят, котів, навіть назв не знаю, часом самій сльози на очі навертаються. Але то старі мультфільми, мультфільми 70-80 років. Реально добрі. Вони пізно йдуть і ми після них як після казки засинаємо. А оті спонджбоби, мікі мауси, лунтіки, маша, воно ніби добре але якась така дурка для мене.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

точно
і викликає істерики дійсно не в одної дитини, недавно про то з сусідськими мамами говорили, то клуб мікі-мауса - споч дитина підтанцьовує, вивчає героїв, а потім, незадовго, починає зовсім не вміти зупинитись, коли ти виключаєш мульт. То якось зовсім недобре.
Між іншим найгарніший мультфільм з тих, що останньо нормально нам пішов то все-таки була трилогія про фею дінь-дінь. З нею ніколи не було непорозуміння, ну закінчився і закінчився. Ще гарно Софія дивиться декілька старих мультиків, про Петрика Пяточкіна, про всіх-всіх-всіх, хто є на землі (там де песик сказав, шо кішка не потрібна), старого мауглі, хоч спершу, старі мультфільми нам не пішли, бо в них нема такої шаленої шкідливої яскравості, і тих жахливих озвучувальних голосів
Ну от якось так, змішано про мультфільми і дитячі сльози.
Одним словом, при мультфільмах і вимаганнях я категорична, чоловік не зовсім, бо Софія дуууууже погано їсть загалом і під мультфільм він її годує. Я це не вважаю добрим, ну але в нас така дитина. Вона дуже погано їсть і часом тато думає, що це вихід з ситуації. Одним словом, зі сльозами, їжею і рештою всього всі діти індивідуальні і до кожної дитини інший підхід.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Наша Софія з того всього лише пару разів лунтіка дивилася і то він її не надто зацікавив.
Щодо сліз за мультиками, то ми то пережили, навіть не знаю за якої причини але тепер вимагання мультиків нема, навіть коли включаю то дивиться хіба дійсно цікаві, ті шо по телевізору, то вона сама тепер може виключити. Думаю, що нам допомогло не так обмеження як вибір мультфільмів для перегляду дитиною, дивимся не ті що популярні, а ті що справді цікаві. Найулюбленішим в нас був "Братик ведмедик".
І ще я помітила, що найкраще наша дитина сприймає мультфільми коли дивитися разом з нею, особливо нові , і коментувати те,що їй може бути незрозуміле, обгворювати події в мультику. Я як маю можливість дивитися разом, то для Софії ціле свято ).

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

В нас теж епоха мультиків зараз, том і джері англійською, для малого то виглядає так: " мууу, няв, ам" що в перекладі означає під мультик про котика буду їсти і таки він сідає і ість, але то триває 30 хв, і так вже 3 дні 3 рази вдень по 30 хв, мене рятує бо в той час роблю їсти собі і бабці, або щось помию- поскладаю- почитаю, але коли я кажу що час на двір то дитина вимагає з криком ще "ди" що означає ще один, в результаті після кількох "д" сам закриває ноут, але ці три ночі ми жахливо спимо і дитина більш капризна, таки треба ту схему ідження під мультик припиняти. Як? Чи перечекати ще пару днів, бо вдома в нас мультики є, але не так часто, бо " не має світла" гггг а зараз в селі їх вже надміру

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

я пам'ятаю, я перечитувала, і в жж там ходила ця тема про прихований зміст. Також є тиха мрія забрати телевізор з хати...

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Я не знаю, як мені реагувати і що казати Мійці, і взагалі чому вона зі сльозами питається мене чи їй ще нема трьох рочків. Вона не хоче щоб їй було 3 !!!
Коли ходила в садок їй дуже подобалось, дні народження і іменинники роздають сочки. Потім з поламаною рукою майже місяць були дома і на днях в неї оце почалось, що нехоче щоб їй було три рочки, не хоче дня народження, не хоче подарків і не хоче роздавати сочки. В садочок пішли тільки вчора, але до обіду забрала, бо вихователька подзвонила, що Мія плаче, що хоче маму і додому. Я забрала. Сьогодні сказала, що піде в садок зі своїм зайцем і плакати не буде. Я повела в садочок. Поки дзвінка від виховательки не було. Я не розумію, що то її так заклинило, але плач, що в неї буде день народження, мене якось лякає.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

думаю, це пов'язано з якимось інцидентом при роздаванні сочків на дні народженні у інших дітей. Треба якось ту травму зняти. Може вони не поділили по смаках і виник якийсь конфлікт, от вона собі і взяла це близько до душі. Нехай зайчик маминим голосом "поговорить" з нею про це і вона розкаже про все, тоді зразу може зайчик її заспокоїти і запропонувати не лякатися роздачі сочків, чи чого там, що випливе в процесі розмови. Успіхів.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

От в Златки теж "вікові" плачі, але іншого характеру: "коли я вже виросту?", "коли мені буде 18?" (то вже мультяшне, бо її улюблена Рапунсель має 18 років). І то сльози горохом, бо вона ще маленька і ніяк не росте. Раз-два в тиждень вона питає, чи вона виросла, скільки їй років і далі сльози

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Якось це більш звичніше.
Мамі розповіла про Мійку, то вона сказала, що я казала, що не хочу бути дорослою. Сімейне, чи то мене діставали, що я доросла, бо з мамою вже була поскандалила, що Мії завжди (це при кожному пуку) каже, що доросла. Мійка пішла відкривати сама двері і на моє - ти що незнаєш, що самій не можна бо тра ля ля, вона мені заявила, що їй можна бо вона доросла.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Fast, я би певний час взагалі уникала теми Дня народження (судячи з лінійки у вас ще є місяць часу), а якщо реакція Мії не зміниться, проігнорувала би ті всі сочки, пояснивши все вихователю, адже День народження - це її свято, не хоче сочків - не треба. До речі, моя доця має 3,5 роки останнє, що вона придумала, що хоче заміж за тата, а мої пояснення щодо того, що це нереально викликає плач, ми лишилися того ровера, от і все.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Моя наймолодша навпаки впала в дитинство. Чим більше її всі переконують, що вона вже велика, вона починає говорити як дитина і перекручує слова.

А он старші дівки, то вони не можуть дочекатись коли вже стануть дорослими. Вчора чуть очі одна одній не повибирали за станик. Знайшла Юліана такий станик, що одягають на початках, і давай, що в неї вже є ті на що їх одягати. А Анна давай доказувати, що в неї більші. В неї й справді більші, але головне щоб не віддати або відібрати.